Рішення

від 22.01.2024 по справі 460/23435/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2024 року м. Рівне№460/23435/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №6328/1700240522, №6327/1700240522, №6326/1700240522 від 20.07.2023.

Ухвалою суду від 06.10.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 22.01.2024 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю уповноваженого представника відмовлено.

Згідно з позовною заявою вимоги ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення. Однак, як зазначає позивач, відповідачем не враховано, що облік доходів, витрат та інших показників ведеться на підставі первинних документів. Однак, відсутність первинних документів по операції надання послуг перевезення вантажу, відправником якого виступало СГ ПП «Рудники», одержувачем «ELPOL Luzniak spolka komandytova», унеможливила включення позивачем до складу податкових зобов`язань суми ПДВ. Крім того, підприємець вказує, що правомірність формування податкового обліку в частині використання пального у господарські діяльності підтверджено наказами про затвердження норм витрат пального на пробіг вантажного автомобіля, актами списання палива, договорами про оплату перевезення вантажів, заявками на перевезення, актами здачі-приймання робіт, CMR, ТТН, видатковими накладними на придбання пального, чеками РРО та платіжними дорученнями про оплату пального). Щодо відсутності інформації з тахографів та подорожніх листів, то такі документи не є обов`язковими. Крім того, позивач наполягає, що у своїй діяльності підприємець використовувала автомобілі для надання послуг по перевезенню вантажів. Таким чином, з метою належного утримання транспортних засобів ФОП здійснювала придбання запасних частин на підставі договорів купівлі-продажу та видаткових накладних. Використані запчастини списувалися на підставі актів на списання шин, запасних частин та ПММ. Відсутність актів фактичного встановлення/використання, актів технічного обслуговування/проведення ремонтних робіт, карток обліку пробігу пневматичної шини, проведення ТО, про що зазначає відповідач, не є підставою для неврахування інших первинних документів, які підтверджують фактичне використання запасних частин в господарській діяльності. ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність, в тому числі розведення свиней, у зв`язку з чим і було придбано молодняк свиней, корм для них, будівельні матеріали для свинарника та використання електроенергії. Тому, нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на суму 288 376 грн та штрафних санкцій 72 094 грн, встановлення завищення від`ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 138 929 грн, та нарахування штрафу по ПДВ у розмірі 59 018,25 грн, позивач вважає протиправним. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов вимоги не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. Згідно з поданою ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Рівненській області податкової декларації з ПДВ за березень 2023 року від 18.04.2023р. №9084033660 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду становить 139864 грн. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 реалізовано пісок для ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 19840,00 грн., в т.ч. ПДВ 3306,67 грн згідно податкової накладної №13 від 19.09.2018. До податкових зобов`язань декларації з ПДВ за вересень 2018р. платником не включено ПДВ в сумі 3306,67 грн. Таким чином, при перевірці податкових зобов`язань нарахованих за операціями на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, встановлено заниження податкового зобов`язання у вересні 2018 року на суму ПДВ 3306,67 грн. Згідно Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) встановлено перевезення вантажу, відправником якого виступає СГ ПП «РУДНИКИ», одержувач «ELPOL Luzniak spolka komandytova» автомобілем DAF НОМЕР_1 та RENAULT НОМЕР_2 у січні 2023 року. Документів щодо перевезення вантажу (договори, рахунки, акти виконаних робіт (наданих послуг), CMR, ТТН, вартість виконаних робіт (наданих послуг) та ін. документи), платником податку не надано. Отже, проведеною перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що оподатковуються за нульовою ставкою за січень 2023 року в сумі 40000 грн. Відповідач стверджує, що в порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 254215 грн. вартості придбаного дизельного палива, що було віднесено до складу податкового кредиту у відповідних періодах. Крім того, ФОП ОСОБА_1 була платником єдиного податку третьої групи, що покладає на неї обов`язки вести облік відповідно до обраної системи оподаткування, відсутність інформації щодо технічного стану автомобілів, проведення ТО-1, ТО-2, сезонного ТО, відсутність документів, що підтверджували б незадовільний технічний стан автомобілів, відсутність інформації про пробіг автомобілів, відсутність актів виконаних робіт або інших документів, які б підтверджували встановлення придбаних запчастин/шин/ПММ на автомобілі, які безпосередньо використовувалися у підприємницькій діяльності, дефектність наданих для перевірки актів списання, відсутність актів утилізації автошин не дають можливості встановити повноту правильності списання ТМЦ (запасних частин, шин, ПММ) в ході здійснення господарської діяльності та унеможливлюють встановити зв`язок з господарською діяльністю на загальну суму 624056 грн., в т.ч. ПДВ 104009 грн, що свідчить про невиконання ФОП ОСОБА_1 свого податкового обов`язку. Головне управління ДПС у Рівненській області зазначає, що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включено податкову накладну № 79/2/ від 20.08.2021, виписану ТзОВ «КАМЧАТКА», найменування товару «Молодняк свиней 80 гол», на загальну суму 150000,00грн, в т.ч. ПДВ 25000 грн. Платником надано рішення Дубенського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області від 01.06.2023р. №15-02-17/15-01-10/303-23 про державну реєстрацію потужностей за адресою: АДРЕСА_1 - для розведення та/або утримання сільськогосподарських тварин, у тому числі: свині. Однак, відповідач стверджує, що рішення про державну реєстрацію потужностей оформлене поза межами терміну проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. Таким чином, позивачем не спростовано висновки акта перевірки №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023 в частині невключення до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 25000 грн по операціях, що не є господарською діяльністю (придбання молодняка свиней (80 голів)), чим порушено пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Згідно даних декларацій з ПДВ за серпень 2021 року та за вересень 2021 року, даних ЄРПН встановлено, що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включено придбання «збагачувач протеїновий» згідно виписаних податкових накладних ТзОВ «ПВІ Україна» (ЄДРПОУ 35325569) на загальну суму 84084,00 грн., в т.ч. ПДВ 14014 грн. Враховуючи факт неможливості встановлення використання молодняка свиней в господарській діяльності та відповідно в цілях отримання доходу, неможливо встановити факт використання придбаного «збагачувач протеїновий» в цілях отримання доходу в межах податкового законодавства. Таким чином, контролюючий орган вказує, що в порушення пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 7593,93 грн. по операціях, що не є господарською діяльністю в частині придбання «активна електроенергія» згідно податкових накладних. Крім того, згідно показників декларацій з ПДВ встановлено, що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включено придбання будівельних матеріалів на загальну суму 114995грн., в т.ч. ПДВ 19166грн. по операціях, що не є господарською діяльністю. Надані до перевірки акти списання не розкривають змісту послуг зі встановлення та використання, не містять їх деталізації - у чому конкретно вони полягали. При цьому, відсутні будь-які відомості щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 технологій чи ресурсів, які дають змогу проводити будівельно-ремонтні роботи. Таким чином, відповідач

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складений акт від 26.05.2023 №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 (а.с.126-181 т.1).

ФОП ОСОБА_1 подано заперечення від 05.06.2023 №б/н та додатково первинні документи на акт перевірки від 26.05.2023 №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161. За результатами розгляду заперечення прийнято рішення про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складений акт від 30.06.2023 №6120/Ж5/17-00-05-17/3200315161 (а.с.46-114 т.1).

За результатами позапланової перевірки (акт від 30.06.2023 №6120/Ж5/17-00-24-05-07/3200315161) висновки акту перевірки від 26.05.2023 №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 залишено без змін.

Згідно висновків акту, перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації з ПДВ за березень 2023 року (реєстр N 9084033660 від 18.04.2023р.) від?ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено:

1. порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), пп. 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №159/28289, а саме: заниження податкового зобов?язання з податку на додану вартість на суму 427 305 грн., що призвело до завищення від?ємного значення з ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за березень 2023 року на суму 138929 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 288376 грн.

2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, а саме:

- податкові накладні не складені та не зареєстровані в ЄРПН на загальну суму ПДВ 423998 грн,

- податкові накладні по перевезенню вантажу, відправником якого виступає СГ ПП «РУДНИКИ», одержувач - «ELPOL Luzniak spolka.komandytova» автомобілем DAF BK5120BT та RENAULT BK6553HX у січні 2023 року на загальну суму 40 000 грн., станом на 26.05.2023 року не зареєстровано в ЄРПН.

3. проведеною перевіркою встановлено невірне заповнення уточнюючих розрахунків за березень 2021 року, чим порушено вимоги пп.5 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016р. №159/28289 (із змінами і доповненнями).

4. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що оподатковуються за нульовою ставкою за січень 2023 року в сумі 40000 грн.

На підставі акту перевірки від 30.06.2023 №6120/Ж5/17-00-24-05-07/3200315161 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.07.2023:

1.№6328/1700240522 форми «Р» про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на суму 288376 грн та штрафних санкцій 72094 грн,

2. №6327/1700240522 форми «В4» щодо завищення від`ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 138929 грн,

3. №6326/1700240522 форми «ПН» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафною санкцією у розмірі 59018,25 грн (а.с.16-25 т. 1).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого ДПС України прийнято рішення від 22.09.2023 про залишення скарги без задоволення, а рішень без змін (а.с.26-45 т.1).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 цієї статті документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентований статтею 78 ПК України.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до приписів пункту81.2 статті 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Суд зазначає, що нормами ПК України чітко встановлені умови та порядок проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки.

Судом встановлено, що відповідно п.п.200.10, 200.11 ст.200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених урозділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п.п.78.1.8 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 .

Вказане свідчить про дотримання підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємця щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Щодо суті виявлених порушень, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.179 Господарського кодексу України господарські зобов`язання, а саме майново-господарські зобов`язання, виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1статті1розділу ІПодаткового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню (перерахуванню) з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок віднесення сум до податкового кредиту визначеностаттею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.7 зазначеної статті, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 реалізовано пісок для ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в кількості 128т, на загальну суму 19840,00 грн., в т.ч. ПДВ 3306,67 грн, згідно податкової накладної №13 від 19.09.2018 (зареєстрована в ЄРПН 26.09.2018) (а.с.73 т. 4).

До податкових зобов`язань декларації з ПДВ за вересень 2018р. платником не включено ПДВ в сумі 3306,67 грн, чим порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.

Таким чином, при перевірці податкових зобов`язань нарахованих за операціями на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, встановлено заниження податкового зобов`язання у вересні 2018 року на суму ПДВ 3306,67 грн.

Разом з тим, згідно даних ЄРПН та наданих у підтвердження ФОП ОСОБА_1 первинних документів, встановлено формування податкових зобов`язань з продажу піску, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання, відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для видобутку піску, в обсягах, відображених у податкових накладних (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання піску, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання піску), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності.

На підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) довіреній особі ФОП ОСОБА_1 Капральчуку Р.І. вручено запит від 19.05.2023р. про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року в частині документального підтвердження фактів придбання, реалізації та доставки піску (договори, ТТН, та ін. наявні документи).

У відповідь на даний запит довіреною особою ФОП ОСОБА_1 Капральчуком Р.І. надано пояснення (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.), що документи на придбання піску не ведуться, ТТН відсутні.

По факту ненадання запитуваних під час перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) документів контролюючим органом складено акт ненадання документів №264/ж6/17-00-24-05 від 19.05.2023р., про що ознайомлено довірену особу ФОП ОСОБА_1 Капральчука Р.І.

Платником податків до перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) та до заперечень від 05.06.2023р. №б/н (вх.№17520/6/17-00 від 09.06.2023р.) на акт перевірки №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р. не надано документів щодо придбання та доставки піску, що виключає можливість встановити зв`язок вказаних витрат з господарською діяльністю, що свідчить про безпідставність формування податкового кредиту з боку ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з даними ЄРПН та відповідно до наданих ФОП ОСОБА_1 первинних документів встановлено, що операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою за період, що перевірявся, становить 302832 грн., що на 3307 грн. більше, ніж задекларовано платником податку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, чим порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.

Позивач будь-яких пояснень у запереченні на акт перевірки, позовній заяві щодо даної господарської операції не надала.

Таким чином, суд дійшов висновку про заниження податкового зобов`язання за вересень 2018 року на суму ПДВ 3306,67 грн.

Щодо операції по перевезення позивачем вантажу, відправником якого виступає СГ ПП «РУДНИКИ», одержувач «ELPOL Luzniak spolka komandytova», автомобілем DAF НОМЕР_1 та RENAULT НОМЕР_2 у січні 2023 року, судом встановлено наступне.

Згідно Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) встановлено перевезення вантажу, відправником якого виступає СГ ПП «РУДНИКИ», одержувач «ELPOL Luzniak spolka komandytova» автомобілем DAF НОМЕР_1 та RENAULT НОМЕР_2 у січні 2023 року.

Під час проведення перевірки довіреній особі ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 вручено запити від 19.05.2023р. про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, а саме: інформації та документальне підтвердження щодо перевезення вантажу, відправником якого виступає СГ ПП «РУДНИКИ», одержувач «ELPOL Luzniak spolka komandytova» автомобілем DAF НОМЕР_1 та RENAULT НОМЕР_2 у січні 2023 року (договори, рахунки, акти виконаних робіт (наданих послуг), CMR, ТТН, вартість виконаних робіт (наданих послуг) та ін. документи).

У відповідь на вищевказаний запит листом від 22.05.2023р. ФОП ОСОБА_1 повідомила, що «була домовленість із Замовником про даний рейс. Дані про завантаження Замовник повідомив водіям. Заявку та установчі документи обіцяв скинути, але так і не скинув. Після розвантаження водіїв в Польщі, Замовник перестав виходити на зв`язок і відключив телефон. Зв`язок із Замовником втратився. Дані Замовника ФОП ОСОБА_1 не знала, відповідно і на кого виставити рахунок та акт виконаних робіт було невідомо. Тому і податкова накладна не була зареєстрована. Вартість перевезення вантажу однією автівкою мала складати 20000,00 гривень.».

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що оподатковуються за нульовою ставкою (р.3 Декларації «Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою») за січень 2023 року в сумі 40000 грн, чим порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 подано заперечення від 05.06.2023р. №б/н (вх.№17520/6/17-00 від 09.06.2023р.) на акт перевірки №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р., проте додаткових документів щодо (договори, рахунки, акти виконаних робіт (наданих послуг), CMR, ТТН, вартість виконаних робіт (наданих послуг) та ін. документи), не надано.

Суд критично оцінює твердження позивача, що у разі відсутності первинних документів позивач не міг здійснити податковий облік перевезення вантажу, відправником якого виступає СГ ПП «РУДНИКИ», одержувач «ELPOL Luzniak spolka komandytova» автомобілем DAF НОМЕР_1 та RENAULT НОМЕР_2 у січні 2023 року операції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «е» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, в тому числі постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно доЗакону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Мета складання первинних документів зафіксувати факт господарської операції.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем надані послуги по перевезення вантажу, відправником якого виступає СГ ПП «РУДНИКИ», одержувач «ELPOL Luzniak spolka komandytova» автомобілем DAF НОМЕР_1 та RENAULT НОМЕР_2 у січні 2023 року, на суму 40000 грн, що ним не заперечується. Однак, підприємець не включив дану операцію до податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що оподатковуються за нульовою ставкою, за січень 2023 року.

Щодо включення ФОП ОСОБА_1 вартості паливно-мастильних матеріалів до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що в порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 254215 грн. вартості придбаного дизельного палива, що було віднесено до складу податкового кредиту у відповідних періодах. Даний висновок зроблений на підставі того, що позивачем не надані подорожні листи та чеки РРО, що не дає можливості підтвердити правильність визначення даних щодо пробігу автомобіля згідно виставленого маршруту та унеможливлює встановити повноту правильності списання ПММ в ході здійснення господарської діяльності та встановити зв`язок вказаних витрат з господарською діяльністю, що є підставою для формування сумнівних сум списання пального та тягне за собою, як наслідок, безпідставність формування податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу другого пункту296.1 статті 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За правилами пункту 85.2 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Поняття «первинний документ» наведено в Законі України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до яких це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Основним критерієм правильності списання ПММ є можливість, на підставі наявних документів, зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та безпосередньо пов`язані з провадженням господарської діяльності.

В акті перевірки зазначено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_1 здійснювала перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України із застосування ставки податком на додану вартість: 20% (ст. 194 Податкового кодексу України) та 0% (ст. 195 Податкового кодексу України).

У своїй діяльності вона використовує автомобілі: вантажний сідловий тягач НОМЕР_4 , напівпричіп SCHMITZ НОМЕР_5 , вантажний сідловий тягач DAF НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ НОМЕР_6 , напівпричіп KRONE BK3187XP, вантажний сідловий тягач RENAULT НОМЕР_2 , напівпричіп бортовий-тентований АС0523XF (а.с.223-228 т.4).

Матеріалами справи підтверджується, що придбані паливно-мастильні матеріали платником використано у власній господарській діяльності для заправки власних транспортних засобів, які використовувались для надання послуг з перевезення, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, які були в повному обсязі надані для перевірки.

Під час перевірки було досліджено: договори на здійснення перевезень, заявки до договорів на здійснення перевезень, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, СMR, видаткові накладні на придбання пального, договори поставки нафтопродуктів, платіжні доручення про оплату пального (а.с.235-250 т.4; 1-250 т.5; 1-151 т.6; 1-238 т. 7; 8-67, 82-250 т.8; 1-250 т.9; 1-80, 117-183 т.10).

Зауваження щодо таких первинних документів у відповідача відсутні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем надано копії актів про списання ПММ.

Досліджуючи надані до перевірки та матеріалів справи акти на списання пального, судом встановлено, що позивачем формувались помісячні акти на списання пального. Кожен акт списання пального містить відомості про пробіг автомобіля та про витрати (літрів) дизпалива, які було списано на такий пробіг у зв`язку з господарською діяльністю, маршрут перевезення та марку і номер транспортного засобу, який здійснював таке перевезення.

Таким чином, вказані акти містять інформацію про рейс, дату, кількість кілометрів та кількість використаного палива, назви транспортних засобів, які пов`язують списані матеріальні цінності з автомобілями, які використовувались позивачем у його господарській діяльності. В цих актах наявне посилання на державні номери автомобілів, які використовувались позивачем у його діяльності. Реквізити транспортних засобів, вказані в актах про списання матеріалів відповідають реквізитам транспортних засобів, які перебувають у власності підприємця.

Акти детально досліджені відповідачем під час перевірки і описані в таблиці 9 Акту перевірки.

ФОП ОСОБА_1 до заперечень від 05.06.2023р. №б/н (вх.№17520/6/17-00 від 09.06.2023р.) на акт перевірки №4954/Ж5/17-00-24-05-17/ НОМЕР_7 від 26.05.2023р., надано видаткові накладні та податкові накладні щодо придбання палива у ТзОВ «ЄВРО ПАУЕР»,

ФОП ОСОБА_4 , ТзОВ «ФЛЕШ ОЙЛ», ТзОВ «ІМПЕРІАЛ ОЙЛ», ТзОВ «ОСКАР РІТЕЙЛ», ТзОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА», ТзОВ «ВІЧЕ», ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», ПП «Укрпалетсистем», які також досліджені контролюючим органом згідно Таблиці №10 Акту.

Крім того, судом встановлено, що до заперечень від 04.07.2023 на акт перевірки №6120/Ж5/17-00-05-17/3200315161 від 30.06.2023 позивач надав чеки РРО та платіжні доручення про оплату ПММ.

На підставі вказаних первинних документів, які позивач надав під час перевірки, з запереченнями на акти перевірки та під час судового розгляду, можна зробити беззаперечний висновок про те, що витрати на паливно-мастильні матеріали фактично понесені та безпосередньо пов`язані з провадженням господарської діяльності.

При цьому, відповідач на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) довіреній особі ФОП ОСОБА_1 Капральчуку Р.І. в ході проведення перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) вручено запити від 12.05.2023р. та 15.05.2023р. про надання копій документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року в частині документів, що підтверджують достовірність формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: документальне підтвердження фактів проведення господарських операцій, списання/використання ТМЦ, шляхові листи за період, що перевіряється.

Довіреною особою ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 надано письмові пояснення від 12.05.2023р., 16.05.2023р про те, що шляхові листи не ведуться, списання дизельного палива проводиться по факту купівлі.

По факту ненадання запитуваних під час перевірки документів в повному обсязі контролюючим органом складено акт ненадання документів №248/Ж6/17-00-24-05 від 15.05.2023р., №255/Ж6/17-00-24-05 від 16.05.2023р., про що ознайомлено довірену особу ФОП ОСОБА_1 Капральчука Р.І.

Посилання відповідача на ненадання первинних документів, що підтверджують облік виконаної автотранспортними засобами роботи та напрям списання витраченого пального та списання його в межах норм, є необгрунтованими, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку для позивача складення «шляхових листів», обов`язковість наявності вказаних документів: «шляхових листів», «тахографів» для підтвердження правильності декларування податку на додану вартість.

Відповідач не заперечує, та вказує в акті перевірки на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» №3565-VI від 05.07.2011 року, застосування подорожніх листів суб`єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби, стало необов`язковим з 14.08.2011 року. При цьому відповідач зазначає про право позивача не складати подорожні листи за типовою формою, але за необхідності використовувати її, або користуватись самостійно виготовленим бланком з необхідними реквізитами.

В контексті викладеного суд зазначає, що невідомо якими обставинами керувався податковий орган, вказуючи на те, що подорожні листи є основним документом, що можуть підтвердити проїзд транспортного засобу у господарських цілях та списання ПММ на господарську діяльність.

У відповідності до наказу Міністерства інфраструктури та Міністерства економічного розвитку України №1005/1454 від 10.12.2013 року «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346» наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 року втратив чинність та були скасовані, зокрема типові форми подорожніх листів.

Отже, застосування суб`єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби, у своїй господарській діяльності подорожнього листа вантажного автомобіля є необов`язковим, хоча позивачем і оформлялися помісячні подорожні листи для обліку паливо-мастильних матеріалів, які наявні у матеріалах справи.

Суд зазначає, що зважаючи на наявність CMR та товарно-транспортних накладних, відповідач не заперечує реальність господарських операцій по наданню позивачем послуг з міжнародних автомобільних перевезень вантажів, однак повністю заперечує використання в господарській діяльності пального, що є саме по собі взаємовиключними обставинами.

Крім того, використання пального в господарській діяльності підтверджується наявністю в ФОП ОСОБА_1 всіх необхідних первинних документів, що складені в момент здійснення таких операцій. Зокрема, на підставі поданої замовником заявки, укладався договір про надання послуг та виписувався рахунок для замовника. Перевезення, як зазначено в акті перевірки - це фактична доставка вантажу з однієї точки в іншу з передачею доставленого вантажу одержувачу, а факт надання послуг підтверджується підписаними актами виконаних робіт.

При цьому, відповідач зсилається на те, що для визначення витрат ПММ для легкових та вантажних автомобілів регулюють Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 № 43.

Підприємством застосовуються базові лінійні норми (Нs), розраховані в залежності від моделі (модифікації) автомобіля, а також системи нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації (Норми № 43).

Нормативні витрати палива (Qн) визначаються для кожного конкретного автомобіля в залежності від його типу (легковий, автобус, вантажний, бортовий, спеціальний і т. п.) з урахуванням базових лінійних норм за спеціальними формулами, наведеними в розд. 4 Норм № 43.

Тимчасові, тимчасові індивідуальні та постійні базові норми витрат палива для колісних транспортних засобів та обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, включаючи транспортні засоби загального призначення, спеціалізованого призначення та спеціального призначення, які, зокрема, беруть участь у транспортному процесі на дорогах загального користування (у тому числі легкові та вантажні автомобілі, фургони, автобуси, автомобілі з причепами, самоскиди тощо, спеціальне обладнання, що встановлюється на шасі колісних транспортних засобів та іншу техніку, зазначену в додатку Б), разом із системою коригуючих коефіцієнтів та норм додаткового споживання, що враховують вплив на витрату палива різноманітних експлуатаційних умов, розробляються провідним інститутом Міністерства інфраструктури України у сфері автомобільного транспорту - Державним підприємством «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» (далі - ДП «ДержавтотрансНДІпроект»).

Підприємство у разі необхідності коригує нормативні витрати палива (як вказано в п. 3 Норм № 43) у встановлених межах, в залежності від умов експлуатації автомобіля. Для цього застосовує поправочні (що підвищують і знижують) коефіцієнти. Зокрема, витрати палива підвищуються при роботі в холодну пору в залежності від фактичної температури повітря, в разі, якщо робота автотранспорту вимагає частих зупинок і т. д. (дані умови передбачені Нормами №43).

Якщо базова лінійна норма для конкретної моделі автомобіля не визначена (Норми № 43 не актуалізовані, а на ринку щорічно з`являються нові моделі авто), то підприємством розробляє і затверджує тимчасові лінійні норми витрат палива. Якщо моделі і модифікації автомобілів не мають істотних конструктивних відмінностей (в моделі двигуна і конструкції трансмісії) від базової моделі, тимчасова лінійна норма визначається в тому ж розмірі, що і для базової моделі, а при наявності деяких відмінностей - за формулою, наведеною в пп. 2.1.2 Норм № 43.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем було розроблено розрахунок витрат на дизельне пальне враховуючи специфіку автотранспортних засобів, які наявні в його використанні.

Норми використання палива затверджені в Наказах №1П від 06.07.2022р., №2П від 03.01.2017р., №3П від 19.01.2017р., №4П від 13.03.2017р. «Про затвердження норми витрати пального на пробіг вантажного автомобіля».

Згідно наказів платником затверджено, що для автомобілів RENAULT, DAF норми витрати дизпалива - 35л/100км з вантажем та у розмірі 30л/100км без вантажа.

Суд зазначає, що дані Наказу Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998р. «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації. Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

Отже, безпосереднім призначенням даних Наказу №43 є планування витрат палива з метою їх раціонального використання. Разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, а також підтверджені відповідними розрахунками, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.

Крім того, пунктом 1.9 Наказу № 43 прямо передбачено, що підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива.

Наказ № 43 взагалі не містить імперативних норм, порушення яких може трактуватися, як порушення вимог податкового законодавства.

Отже, не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів. Наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зауважує, що зазначаючи про невірне визначення норм списання пального, податковим органом при цьому не здійснений розрахунок витрат палива, який би був нормативно та документально обґрунтованим.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача про ненадання до перевірки інформації контрольних пристроїв-тахографів як на обставину, що не дала податковому органу визначити правильність використання ПММ.

Згідно з статтею 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» на території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

У відповідності до Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку № 385 від 24.06.2010р.) контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно ж з частиною восьмою статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пп. 2, 19 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; - здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені норми законодавства, контрольні пристрої (тахографи) на автотранспорті використовуються виключно з метою контролю режиму праці та відпочинку водіїв. Жодним законодавчим актом не передбачено використання інформації з тахокарт тахографів для визначення правомірності використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності, а в посадових осіб податкового органу відсутні повноваження вимагати таку інформацію для перевірки.

Отже, суд дійшов висновку, що надані контролюючому органу та до суду документи свідчать про правильність ведення платником податків бухгалтерського, податкового обліку та правомірності формування показників податкового кредиту.

Позивач надав докази фактичного використання палива на загальну суму без ПДВ - 1509172,3 грн (ПДВ 254215 грн) на вантажні автомобілі у господарських операціях по міжнародних перевезеннях, що підтверджується первинними документами, на підставі яких і проводилося списання палива на підприємстві. Всі вищевказані документи надані для перевірки.

Тому суд вважає протиправним висновок Головного управління ДПС у Рівненській області про невключення позивачем до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 254215 грн, вартості придбаного дизельного палива, що було віднесене до складу податкового кредиту.

Щодо включення ФОП ОСОБА_1 вартості запасних частин, шин до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідач під час перевірки дійшов висновку, що відсутність інформації щодо технічного стану автомобілів, проведення ТО-1, ТО-2, сезонного ТО, відсутність документів, що підтверджували б незадовільний технічний стан автомобілів, відсутність інформації про пробіг автомобілів, відсутність актів виконаних робіт або інших документів, які б підтверджували встановлення придбаних запчастин/шин/ПММ на автомобілі, які безпосередньо використовувалися у підприємницькій діяльності, дефектність наданих для перевірки актів списання, відсутність актів утилізації автошин не дають можливості встановити повноту правильності списання ТМЦ (запасних частин, шин, ПММ) в ході здійснення господарської діяльності та унеможливлюють встановити зв`язок з господарською діяльністю на загальну суму 624056 грн., в т.ч. ПДВ 104009 грн., що свідчить про невиконання ФОП ОСОБА_1 свого податкового обов`язку, визначеного п.36.1 ст.36, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивачем не включено до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 104009 грн. по операціях, що не є господарською діяльністю (запасні частини, шини, ПММ), чим порушено пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

Позивачем, з метою здійснення ремонту транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності, та відповідно, зазначені в акті перевірки, придбавались запасні частини, які встановлювались на транспортні засоби, у ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «Продмаст-Р», ТОВ «Афрако», ТОВ «Технооптторг-Трейд», ТОВ «100 Шин+», ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «ШимчукК», ТОВ «ТБР Імпорт», ФОП ОСОБА_7 , що підтверджено договорами купівлі-продажу, договорами на обслуговування та ремонт транспортних засобів, видатковими накладними, податковими накладними (а.с.152-172 т.6; 239-250 т.7;1-7 т.8; 81-116 т.10.

Факт використання вказаних засобів у господарській діяльності підтверджується актами списання запчастин за спірний період.

Суд звертає увагу, що за приписами частини першої статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

При цьому частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Аналіз наведених норм свідчить, що дія цього Закону не поширюється на таку категорію суб`єктів господарювання як фізичні особи-підприємці.

З огляду на вищевикладене, у позивача відсутній обов`язок складати акти списання запчастин та матеріалів на відповідні транспортні засоби за кожною господарською операцією з перевезення.

Однак, позивачем, не дивлячись на законодавчо встановлену можливість не оформлювати первинні документи, фактично були складені акти на встановлення і списання автозапчастин, які були надані контролюючому органу під час проведення перевірки та долучені допозовної заяви.

В той же час, суд зазначає, що основними видами діяльності позивача: є перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України, здавання в оренду власного рухомого майна.

Відповідач не навів жодних доказів, що первинні документи - акти на списання автозапчастин не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, використання позивачем запчастин повністю відповідає визначеним видам діяльності позивача, тобто таке використання пов`язане з господарською діяльністю.

Використання запасних частин на загальну суму без ПДВ 520046,90 грн. (ПДВ 104009,40 грн) в господарській діяльності підтверджується документами, які складалися по мірі придбання та встановлення їх на транспортні засоби, та надавались контролюючому органу. У зв`язку з тим, що придбані запчастини використовувалися відразу після придбання, складського зберігання не здійснювалося, у зв`язку з чим неможливо було провести інвентаризацію.

Посилання відповідача на нібито не використання запчастин у межах господарської діяльності позивача, пов`язують контролюючий орган обов`язком доведення цієї обставини, та спростування наданих позивачем документів, однак відповідачем не було надано суду жодних належних, доказів на підтвердження своєї позиції.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на ненадання підприємцем підтверджуючих документів необхідності технічного обслуговування транспортних засобів та встановлення запасних частин в ході ремонту, неведення карток обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, фактичні пробіги шин на дату списання; норма середнього ресурсу пневматичних шин, причини їх списання, не надання наказів, які затверджують норми пробігу та коефіцієнти зносу автошин. Вказані документи не є обов`язковими для підтвердження здійснених ФОП витрат щодо придбання в межах підприємницької діяльності запасних частин до транспортних засобів.

Стосовно вказівки відповідача на відсутність залишків ТМЦ на кінець звітного періоду, то не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами підприємцями.

Тому твердження контролюючого органу про те, що оскільки придбані ТМЦ не значаться в позивача в залишках станом на час проведення перевірки, тому вони використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, є безпідставним. В цьому випадку, як зазначалося судом вище, придбані ТМЦ були використані позивачем в перевіряємий період для забезпечення рухомого складу транспортних засобів, тобто в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, є необґрунтованим. Як наслідок, немає підстав вважати правомірним посилання контролюючого органу на завищення позивачем суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду за період перевірки.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1996 № 996, первинний документце документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст.1 вказаного Закону, згідно положень якої господарська операціяце дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 в справі за № 804/1571/15, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки контролюючого органу про невключення до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 104009 грн по операціях, що не є господарською діяльністю (запасні частини, шини), не відповідають встановленим обставинам.

Щодо придбання позивачем у ТОВ «Камчатка» молодняку свиней, суд зазначає таке.

Згідно даних декларації з ПДВ за серпень 2021 року та ЄРПН встановлено, що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включено податкову накладну № 79/2/ від 20.08.2021р., виписану ТзОВ «КАМЧАТКА» (ЄДРПОУ 32498044), найменування товару «Молодняк свиней 80 гол», на загальну суму 150000,00грн, в т.ч. ПДВ 25000грн (а.с.173 т. 6).

Під час проведення перевірки позивачу вручено запит від 12.05.2023 про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року в частині - документів, що підтверджують достовірність формування податкових зобов`язань з ПДВ: договори фінансово-господарської діяльності (купівлі-продажу) товарів, робіт/послуг, актів виконаних робіт згідно податкової накладної №79/2/ від 20.08.2021р., виписаної ТзОВ «КАМЧАТКА» (ЄДРПОУ 32498044); наявні дозвільні документи; інформацію про найманих осіб; інформацію щодо наявних потужностей (об`єктів), що здійснюють забій тварин, документи щодо відведення земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин; інформацію щодо наявних потужностей (об`єктів), що використовуються для вирощування (розведення) тварин, та реєстрацію тварин у відповідних державних органах ветеринарної медицини; дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин; інформацію щодо місця складування гною, окремого водопостачання та водовідведення, земельної ділянки для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш; інформацію щодо обладнання вказаних об`єктів спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів або їх знешкодження; інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки.

По факту ненадання запитуваних під час перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) документів контролюючим органом складено акт ненадання документів №250/ж6/17-00-24-05 від 15.05.2023р., про що ознайомлено довірену особу ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

В подальшому, в ході проведення перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) довіреній особі ФОП ОСОБА_1 Капральчуку Р.І. вручено запит від 16.05.2023 про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року в частині придбання «молодняка свиней», згідно податкової накладної №79/2/ від 20.08.2021р., виписаної ТзОВ «КАМЧАТКА» (ЄДРПОУ 32498044), а саме: інформацію щодо відведення земельних ділянок в цілях здійснення господарської діяльності; міжнародні ветеринарні сертифікати при переміщенні за межі України; ветеринарні довідки; ветеринарні свідоцтва (для України форми №1, №2) згідно Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011р. №3392-VI (із змінами та доповненнями); повідомлення територіальних органів Держпродспоживслужби про переміщення тварин (прибуття/вибуття); документи, що підтверджують достовірність транспортування/переміщення молодняка свиней; дозвільні документи; інформацію щодо наявних потужностей (об`єктів), що використовуються для вирощування (розведення) тварин, та реєстрацію тварин у відповідних державних органах ветеринарної медицини; дані про реєстр, ідентифікацію тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин; інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки.

Довіреною особою ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 надано пояснення (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.), що дозвільних документів немає, облік тварин у господарстві не ведеться.

По факту ненадання запитуваних під час перевірки документів контролюючим органом складено акт ненадання документів №260/Ж6/17-00-24-05 від 17.05.2023р., про що ознайомлено довірену особу ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Разом з тим, на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) довіреній особі ФОП ОСОБА_1 Капральчуку Р.І. вручено запит від 12.05.2023р. про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, в частині надання залишків товарно-матеріальних цінностей за відповідні періоди.

По факту ненадання запитуваних під час перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) документів контролюючим органом складено акт ненадання документів №248/Ж6/17-00-24-05 від 15.05.2023р. про що ознайомлено довірену особу ФОП ОСОБА_1 Капральчука Р.І.

15.05.2023р. довіреній особі ФОП ОСОБА_1 Капральчуку Р.І. вручено запит №6 від 15.05.2023р. про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, в частині надання залишків товарно-матеріальних цінностей за відповідні періоди.

Довіреною особою ФОП ОСОБА_1 Капральчуком Р.І. надано пояснення (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.), що залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні.

По факту ненадання запитуваних під час перевірки документів контролюючим органом складено акт ненадання документів №255/Ж6/17-00-24-05 від 16.05.2023р. про що ознайомлено довірену особу ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

До заперечення від 05.06.2023р. №б/н (вх.№17520/6/17-00 від 09.06.2023р.) на акт перевірки №4954/Ж5/17-00-24-05-17/ НОМЕР_7 від 26.05.2023р. платником надано рішення Дубенського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області від 01.06.2023р. №15-02-17/15-01-10/303-23 про державну реєстрацію потужностей (реєстраційний номер r-UA-17-05-597) за адресою: АДРЕСА_1 - для розведення та/або утримання сільськогосподарських тварин, у тому числі: свині (а.с.174 т.6).

Таким чином, судом встановлено, що при проведенні перевірки встановлено, що позивачем до перевірки не представлено акти на вибуття тварин, ветеринарні свідоцтва, ветеринарні картки, ветеринарні довідки та ветеринарно-санітарні паспорти на тварин, виданих державними ветеринарними інспекторами або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно- санітарний стан тварин (згідно статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину»), відомості переміщення - реєстраційні свідоцтва свиней (п.3 ст.1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»), документів щодо списання ПММ на транспорт (власний/орендований).

Станом на момент можливого придбання свиней, можливої відгодівлі ФОП ОСОБА_1 в порушення Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» не зареєструвало (ідентифікувало) тварин - свиней в Агентстві з ідентифікації та реєстрації тварин, що унеможливлює законне проведення будь-яких дій (відгодівля, продаж, тощо) з тваринами.

За доводами відповідача, наведеними в акті перевірки та у відзиві на позов, всі вищеперераховані факти (як з правової точки зору - відсутність нормативно-дозвільної документації, так і з фактичної - відсутність реальних можливостей (умов) придбання, відгодівлі та продажу свиней), свідчать про нереальність (неможливість) проведених операцій по придбанню, відгодівлі та подальшої реалізації свиней.

Водночас, позивач вважає, що зазначені відповідачем документи не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому їх відсутність не може свідчити про непідтвердження даних податкового обліку. Також позивач доводить той факт, що законодавством не передбачено обов`язку позивача зберігати ветеринарні свідоцтва, тому, на його думку, їх відсутність не свідчить про безтоварність господарської операції з придбання свиней.

Оцінюючи вищенаведені доводи сторін та встановлені судом обставини справи, суд виходить з таких міркувань.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 №2498-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ветеринарні документи - документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними ветеринарними інспекторами або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів.

Ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним ветеринарним інспектором, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов`язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про ветеринарну медицину» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об`єктів), де вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами ветеринарної медицини.

Державні ветеринарні інспектори та офіційні ветеринарні лікарі контролюють дотримання вимог щодо ідентифікації, обігу та переміщення тварин, включаючи ветеринарні документи, які вимагаються при переміщенні чи транспортуванні тварин.

Система реєстрації тваринницьких потужностей (об`єктів), система ідентифікації тварин та порядок ведення обліку даних про переміщення тварин повинні давати можливість чітко ідентифікувати тварин і відстежувати потужності (об`єкти) їх походження, переміщення та обігу.

Навантаження, розвантаження або перевантаження тварин на транспортний засіб дозволяється тільки в тих місцях, які мають потужності, що відповідають ветеринарно-санітарним заходам.

Обіг тварин, які захворіли на хворобу, що підлягає повідомленню, або щодо яких є підозра про захворювання на таку хворобу, забороняється. Будь-які переміщення тварин можуть здійснюватися лише з дозволу відповідного головного державного ветеринарного інспектора.

Переміщення неідентифікованих тварин або тварин без відповідних ідентифікаційних, ветеринарних та інших супровідних документів забороняється.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про ветеринарну медицину» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами:

1) міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при переміщенні за межі України;

2) ветеринарні документи: ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1, N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного та рослинного походження для споживання людиною);

3) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району.

Ветеринарні документи включають також ветеринарні картки та/або ветеринарно-санітарні паспорти на тварин.

Видача відповідних ветеринарних документів на корми з метою державного ветеринарно-санітарного контролю здійснюється виключно у таких випадках:

за запитом особи, яка здійснює переміщення такого об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

якщо вимога про наявність відповідного ветеринарного документа передбачена зовнішньоекономічним договором (контрактом);

якщо вимога про наявність відповідного ветеринарного документа передбачена законодавством держави-імпортера або надання такого документа вимагають компетентні органи держави-імпортера.

На підставі п. 2.2 Правил заповнення, зберігання, списання ветеринарних документів та вимог до їх обліку, затверджених наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 01.08.2014 №28, при відправленні товарів чи при переміщенні тварин автомобільним транспортом ветеринарний документ передається водію (експедитору) як додаток до товарно-транспортних документів з подальшою передачею його одержувачу в пункті призначення.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Таким чином, оскільки вимогами Закону України «Про ветеринарну медицину» передбачається обов`язкова наявність ветеринарних свідоцтв/ветеринарних довідок під час переміщення тварин, позивач зобов`язаний зберігати такі ветеринарні свідоцтва/довідки для цілей податкового обліку на підставі п. 44.3 ст. 44 ПК України протягом не менш як 1095 днів.

А тому, відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки ставить під сумнів реальність господарської операції з придбання свиней у ТОВ «Камчатка».

Разом з тим, Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 04.06.2009 № 1445-VI визначає організаційні і правові засади ідентифікації та реєстрації тварин з метою одержання оперативної та надійної інформації про поголів`я тварин щодо статі, віку, породи та їх місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні.

Згідно з визначеннями, наведеними в п. 1-3, 6, 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону, господарство - будівлі, споруди, ферми, будь-яке інше місце на території України, де перебувають, розводяться та утримуються тварини, проводиться їх продаж, забій, утилізація, штучне осіменіння, організовуються виставки тварин та власником якого може бути будь-яка юридична або фізична особа;

Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників/утримувачів, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин; ідентифікаційні документи - документи встановленого зразка, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свиней, реєстраційне свідоцтво овець/кіз); Переміщення - процес, результатом якого є зміна господарства, в якому перебуває тварина, або зміна її власника/утримувача; Реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власника/утримувача, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» дія цього Закону поширюється на юридичних і фізичних осіб, що займаються розведенням та утриманням тварин, проводять їх продаж, забій, утилізацію, надають послуги зі штучного осіменіння та організовують виставки тварин.

Об`єктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози (ч. 1 ст. 4 Закону).

Частина 3 статті 5 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» встановлює, що юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з продажу тварин, надання послуг зі штучного осіменіння та організовують виставки тварин, зобов`язані: подавати для реєстрації дані про господарства, що займаються продажем тварин, наданням послуг зі штучного осіменіння та організацією виставок тварин; вести облік тварин; здійснювати продаж, проводити виставки і штучне осіменіння лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Переміщення юридичними та фізичними особами тварин, які не відповідають вимогам законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, забороняється.

Також суд враховує, що згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов`язані: подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; ідентифікувати усіх тварин у господарстві; вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин; зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства; здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами; подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій; проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Позивач зсилається на той факт, що у його власності перебуває свинарник, тому придбання молодняка свиней відбулося в межах його господарської діяльності з наявністю всіх можливостей для здійснення розведення свиней.

Платником надано рішення Дубенського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області від 01.06.2023р. №15-02-17/15-01-10/303-23 про державну реєстрацію потужностей (реєстраційний номер r-UA-17-05-597) за адресою: АДРЕСА_1 - для розведення та/або утримання сільськогосподарських тварин, у тому числі: свині.

Однак, суд зазначає, що рішення про державну реєстрацію потужностей оформлене 01.06.2023, придбання по накладній у ТОВ «Камчатка» молодняка свиней 80 голів відбулося 20.08.2021, що додатково підтверджує факт відсутності проведення в реальності операції з придбання у ТОВ «Камчатка» свиней в кількості 80 голів у серпні 2021 року, подальшої відгодівлі та можливого продажу даних свиней.

Таким чином, що платником податків до перевірки не надано договорів, відомостей, що підтверджували б переміщення свиней (походження та власність тварин, місце відправлення, дата і час відправки, передбачуване місце призначення, очікувана тривалість передбачуваної поїздки, вид транспорту), ТТН, ветеринарно-санітарних паспортів, ветеринарних свідоцтв, реєстраційних свідоцтв, залишків товарно-матеріальних цінностей унеможливлює встановлення факту ідентифікації тварин, а відповідно і використання молодняка свиней (80 голів) в господарській діяльності та в цілях отримання доходу.

Зважаючи на наведене вище у сукупності, суд вважає, що доводи позивача про реальність господарських операцій з придбання не підтверджуються достатніми доказами.

Таким чином, позивачем не включено до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 25000 грн. по операціях, що не є господарською діяльністю (придбання молодняка свиней (80 голів)), чим порушено пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Разом з тим, згідно даних декларацій з ПДВ за серпень 2021 року та за вересень 2021 року, даних ЄРПН встановлено, що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включено придбання «збагачувач протеїновий» згідно виписаних податкових накладних ТзОВ «ПВІ Україна» (ЄДРПОУ 35325569) на загальну суму 84084,00 грн., в т.ч. ПДВ 14014 грн (а.с.183-203 т.6).

Враховуючи факт неможливості встановлення використання молодняка свиней в господарській діяльності та відповідно в цілях отримання доходу, не можливо і встановити факт використання придбаного «збагачувач протеїновий» в цілях отримання доходу в межах податкового законодавства.

Таким чином, в порушення пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 14014 грн по операціях, що не є господарською діяльністю в частині придбання «збагачувач протеїновий» згідно податкових накладних.

Перевіркою встановлено, що згідно показників декларацій з ПДВ до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включено придбання «активна електроенергія» згідно виписаних податкових накладних ТзОВ «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 42101003) на загальну суму 45563,58грн, в т.ч. ПДВ 7593,93грн., що підтверджено інформацією з ЄРПН.

Слід зазначити, що формування податкових зобов`язань у період, що перевірявся, здійснювалося платником податків лише за рахунок надання послуг по перевезенню вантажів у міжнародному автомобільному сполученні і по території України та здавання в оренду власного рухомого майна.

Відповідно до пояснень позивача, зокрема і у позовній заяві, на підставі Договору №270073865 від 17.01.2022 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електроенергії ПрАТ «Рівнеобленерго» здійснило поставку електроенергії для використанні її при розведенні свиней (а.с.201-222 т. 4).

Однак, зважаючи на висновок суду про непідтвердження придбання свиней для власної господарської діяльності, судом також не встановлено використання активної електроенергії в господарській діяльності та відповідно в цілях отримання доходу в межах податкового законодавства в період, що перевірявся (квітень 2017р. березень 2023р.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що в порушення пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 7593,93 грн. по операціях, що не є господарською діяльністю в частині придбання «активна електроенергія» згідно податкових накладних.

Згідно показників декларацій з ПДВ встановлено, що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включено придбання будівельних матеріалів на загальну суму 114995грн., в т.ч. ПДВ 19166 грн по операціях, що не є господарською діяльністю.

На підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) довіреній особі ФОП ОСОБА_1 Капральчуку Р.І. вручено запит №5 від 15.05.2023р. про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, в частині документального підтвердження фактів проведення господарських операцій, акти приймання передачі, акти списання / використання будівельних матеріалів.

У відповідь на даний запит платником податків надано акти списання матеріалів для виготовлення кліток для свиней та ремонтних робіт свинарника за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом досліджені накладні, податкові накладні по придбанню матеріалів, акти списання матеріалів. Однак, дані документи не розкривають змісту послуг зі встановлення та використання, не містять їх деталізації: у чому конкретно вони полягали. При цьому, відсутні будь-які відомості щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 технологій чи ресурсів, які дають змогу проводити будівельно-ремонтні роботи.

У ході проведення перевірки (акт №4954/Ж5/17-00-24-05-17/3200315161 від 26.05.2023р.) довіреній особі ФОП ОСОБА_1 Капральчуку Р.І. вручено запит №7 від 16.05.2023р. про надання документів за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, в частині документального підтвердження фактів проведення господарських операцій, акти приймання передачі, акти виконаних робіт, акти встановлення будівельних матеріалів/проведення ремонтних робіт із зазначенням дати проведення/встановлення будівельних матеріалів, суб`єктів господарювання, що проводили встановлення будівельних матеріалів, акти обстеження приміщень.

Однак, у відповідь на даний запит довіреною особою ФОП ОСОБА_1 Капральчуком Р.І. надано пояснення, що документи на проведення будівельних робіт відсутні. Будівельні роботи виконувалися власними силами.

При цьому, до перевірки, до скарги і в процесі судового розгляду справи, позивачем не надано документального підтвердження фактів проведення господарських операцій (акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, акти встановлення будівельних матеріалів/проведення ремонтних робіт із зазначенням дати проведення/встановлення будівельних матеріалів, суб`єктів господарювання, що проводили встановлення будівельних матеріалів, акти обстеження приміщень), які б підтверджували встановлення придбаних будівельних матеріалів, які безпосередньо використовувалися у підприємницькій діяльності та пов`язані з отриманням доходу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у платника податків ОСОБА_1 у власності наявна будівля свинарника за адресою: АДРЕСА_1 - згідно з договором купівлі-продажу від 30.07.2021 (а.с.234 т.4).

В ході проведення перевірки платником податків надано акти списання матеріалів для виготовлення кліток для свиней та ремонтних робіт свинарника, а саме акт списання від 31.05.2018р. на суму 9658,37 грн., акт списання від 30.06.2018р. на суму 17793,06 грн., акт списання від 31.07.2018р. на суму 32128,35 грн.

Однак, факт наявності у власності будівлі нерухомості свинарника не є беззаперечною підставою для віднесення до витрат придбаних будівельних матеріалів. З наданих позивачем документів неможливо встановити чи потребувала будівля свинарника проведення ремонтних робіт, якими засобами і силами проводився ремонт.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до інформаційної системи ІС «Податковий блок» та наданих до перевірки документів, встановлено, що в періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 використовувала працю найманих працівників - водіїв. Інших працівників у підприємця немає.

Тому, відсутність належних та допустимих даних, у наданих до перевірки документах (актах списання), які є підставою для формування сум списання матеріалів, тягне за собою, як наслідок, безпідставність формування їх з боку ФОП ОСОБА_1 .

Саме ж по собі відображення певних відомостей у цих актах, не є достатньою підставою для визнання факту використання матеріалів ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності та наявності підстав для віднесення таких витрат до податкового кредиту.

Таким чином, в порушення пп.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в сумі 19166 грн. по операціях, що не є господарською діяльністю, в частині вартості придбаних будівельних матеріалів, що були віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на суму ПДВ 254215 грн, та витрат на придбання запчастин і шин на суму ПДВ 104009 грн.

При цьому, правомірними є висновки податкового органу щодо непідтвердження наявності підстав для включення до складу податкового кредиту та заниження податкового зобов`язання позивача по продажу піску на суму ПДВ 3307 грн, по придбанню молодняка свиней на суму ПДІ 25000 грн, корму протеїнового на суму ПДВ 14014 грн, електроенергії на суму ПДВ 7594 грн, по придбанню матеріалів на суму ПДВ 19166 грн.

Тому, враховуючи наведені вище висновки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зокрема визнанню протиправним та скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення від 20.07.2023 №6327/1700240522 форми «В4» щодо завищення від`ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 138929 грн, та №6328/1700240522 форми «Р» в частині сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на суму 219295 грн. та штрафних санкцій 54823,75 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.07.2023 №6326/1700240522 форми «ПН» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафною санкцією у розмірі 59018,25 гривень, то суд зазначає, що висновок контролюючого органу про нескладення та нереєстрацію податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 423998 грн, у зв`язку з чим застосовано штраф, не підтверджений в повній мірі дослідженими судом обставинами та матеріалами справи.

Суд на підставі розрахунку фінансових (штрафних) санкцій до податкового повідомлення-рішення не в змозі виділити ті податкові накладні, які протиправно не були складені і зареєстровані позивачем, а відтак і суму фінансових (штрафних) санкцій, яка була правомірно застосована Головним управлінням ДПС у Рівненській області, а відтак і ті операції, по яких у позивача не було обов`язку реєструвати податкові накладні, тому податкове повідомлення-рішення від 20.07.2023 №6326/1700240522 форми «ПН» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафною санкцією у розмірі 59 018,25 гривень підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупності викладених обставин, позов підлягає задоволенню частково.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено відповідно до квитанції від 03.10.2023 судовий збір в сумі 5587,20 грн, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (84,5%), зокрема в розмірі 4721,18 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 20.07.2023:

№6327/1700240522 форми «В4» про завищення від`ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 138929 грн,

№6328/1700240522 форми «Р» в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на суму 219295 грн. та штрафних санкцій 54823,75 грн,

№6326/1700240522 форми «ПН» про застосування штрафу з податку на додану вартість у розмірі 59018,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4721,18 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 січня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.В. Друзенко