Рішення

від 22.01.2024 по справі 600/5354/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/5354/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №352937 від 10 травня 2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що відповідачем при внесенні оскаржуваної постанови, не враховано, що на момент перевірки у водія транспортного засобу була наявна картка водія, оскільки транспортний засіб був обладнаний тахографом. Окрім того, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт подавалася роздруківка роботи водія за період 22 березня 2023 року. Позивач категорично не погоджується з виявленим порушенням, у зв`язку з чим безпідставно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №352937 від 10.05.2023 року.

Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів справи, за наслідками розгляду яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» було притягнено до відповідальності згідно з постановою №352937 від 10.05.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що в ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт працівниками Укртрансбезпеки було встановлено, що водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно товарно-транспортної накладної від 21.03.2023 року № 41-Р. Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення внутрішніх перевезень згідно ТТН № 41-Р від 21.03.2023 року, у водія транспортного засобу, ОСОБА_1 , відсутня роздруківка даних роботи водія за 22.03.2023 року, водій не використовує особисту картку водія, чим порушено вимоги Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 року та Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також вказано, що згідно повідомлення про розгляд справи, 10.05.2023 року позивач з`явився до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для участі в розгляді справи згідно акту № 252385 від 22.03.2023 року, проте у зв`язку з службовою необхідністю начальник Відділу перебував у терміновому відрядженні, а директор ТОВ «Агро-Фрукт» письмово зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі та надав роздруківку даних роботи водія - ОСОБА_2 , проте даний документ не був взятий до уваги, адже на момент рейдової перевірки у водія відсутня роздруківка даних та водій не використовував особисту картку. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що згідно правових приписів Інструкції №385 законодавець прямо визначив обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Натомість у висновках акту перевірки №252385 від 22.03.2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення Інструкції №385 в частині відсутності у водія роздруківки з цифрового тахографа, хоча наявність у водія іншого альтернативного документу картки водія відповідачем не заперечується. Позивач вважає, що оскільки у водія позивача на момент перевірки хоч і була відсутня роздруківка роботи цифрового тахографа, проте за наявності у останнього діючої картки водія констатувати недотримання позивачем вимогам ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в цьому випадку не має жодних підстав. Також вказано, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальник відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Віталій Пономаренко продемонстрував відеозапис процесу перевірки транспортного засобу, де зафіксовано порушення лише у відсутності роздруківки даних роботи водія ОСОБА_1 , а той факт, що водій під час перевезення вантажу використовує особисту картку водія не заперечувався ні інспектором Укртрансбезпеки, ні керівником відділу, ні самим представником відповідача у викладених запереченнях проти позову.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що акт № 252385 від 22.03.2023 року є носієм доказової інформації, в якому чітко зазначено, що під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення внутрішніх перевезень згідно ТТН № 41-Р від 21.03.2023 року, у водія транспортного засобу, ОСОБА_1 , відсутня роздруківка даних роботи водія за 22.03.2023 року, водій не використовує особисту картку водія, чим порушено вимоги Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 року та Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Оскільки у слоті тахографа, під час рейдової перевірки, відсутня особиста картка водія - ОСОБА_1 , що не дає змоги зробити роздруківку даних роботи водія, уповноваженими особами Укртрансбезпеки чітко зазначено в акті № 252385 від 22.03.2023 року, що водій не використовував особисту картку водія, у зв`язку з чим неможливо зробити роздруківку даних роботи за 22.03.2023 року (на момент перевірки).

Клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 березня 2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області у період з 20 березня 2023 року по 26 березня 2023 року.

20 березня 2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області видано направлення на рейдову перевірку №008190 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на підставі затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 20.03.2023 року №17482/34/27-23 щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту на адміністративній території м. Полтава та Полтавської області в період з 20 березня 2023 року до 26 березня 2023 року.

22 березня 2023 року старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Сердюком В.С. проведено перевірку транспортного засобу MAN номерний знак НОМЕР_1 з причіпом SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» на підставі свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимоги Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року та Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН №41-Р від 21.03.2023 року у водія транспортного засобу ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи водія за 22.03.2023 року, водій не використовує особисту карту водія, відповідальність за що передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що зафіксовано в акті №252385.

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 зі змістом акту ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.

26 квітня 2023 року відповідач направив позивачу повідомлення на розгляд справи №28797/42/24-23, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» повідомлено, що 10 травня 2023 року таке запрошене до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зафіксованому в акті №252385 від 22 березня 2023 року з 09.00 год. по 12.00 год. у його присутності.

Згідно наявних у справі матеріалів, представник позивача на розгляд справи по акту №252385 10 травня 2023 року прибув о 11 год. 03 хв. Розгляд справи не відбувався у зв`язку з відсутністю начальника. Просив дану справу без його участі не розглядати. Вказана обставина відповідачем не заперечувалася.

Додатково представником позивача було подано на розгляд Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області особисту картку водія.

10 травня 2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №352937 за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №352937 від 10 травня 2023 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 № 2344-III (далі Закон №2344-III) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Суд зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: 1) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; 2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; 3) додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); 4) відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; 5) оснащення таксі справним таксометром; 6) відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; 7) додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; 8) наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; 9) додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; 10) виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); 11) виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу третього пункту 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис Укртрансбезпека; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

В абзаці третьому пункту 20 Порядку №1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено судом, уповноваженими працівниками відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області в акті №252385 від 22 березня 2023 року зафіксовано порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимоги Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року та Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, а саме: під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН №41-Р від 21.03.2023 року у водія транспортного засобу ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи водія за 22.03.2023 року, водій не використовує особисту карту водія.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: 1) виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; 2) утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; 3) забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; 4) забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; 5) організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; 6) забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; 7) забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; 8) забезпечувати безпеку дорожнього руху; 9) забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

У відповідності до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України N 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), пунктом 1.4 якої передбачено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно пункту 2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктами 3.5. та 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Поряд з цим, відповідно до пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року (далі Положення №340), водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, яка враховуються судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з сукупного аналізу наведеного слід зробити висновок, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, а для наявності порушення вимог Інструкції №385 та Положення №340 слід встановити відсутність у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що підтверджується протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 23.02.2023 року №0000078С.

Таким чином, з урахуванням наведених висновків, водій транспортного засобу повинен був мати при собі заповнені тахокарти або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Як слідує з акту №252385 від 22 березня 2023 року при здійсненні перевезення вантажів у водія позивача була відсутня роздруківка даних роботи водія.

Водночас позивач у заявах по суті справи зазначає, що на момент проведення перевірки водій транспортного засобу надав один з двох можливих документів, передбачених пунктом 6.3 Положення №340 та пунктом 3.3. Інструкції №385, а саме: особисту картку водія.

Вказана обставина суб`єктом владних повноважень, в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростована.

При цьому така і не заперечується відповідачем, який у відзиві наголошував виключно на допущеному позивачем порушенні законодавства про автомобільний транспорт, у зв`язку з яким винесено оскаржувану постанову, відсутність роздруківки даних тахографа.

Враховуючи викладене, оскільки позивач надав один із двох можливих документів, передбачених наведеними вище нормами, то суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

До того ж, як свідчать встановлені обставини справи та згідно позицій сторін у заявах по суті справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» прибув до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на розгляд справи щодо порушення, зафіксованого в акті №252385 від 22 березня 2023 року.

Так, згідно пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Скориставшись своїм правом на участь в розгляді справи та на надання власних пояснень, висловлення своєї позиції щодо вчиненого ним, на думку відповідача, порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою спростування позиції посадових осіб відділу державного нагляду (контролю) про допущення порушень статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивач надав відповідачу і роздруківку роботи водія за період 22 березня 2023 року.

Однак вказаний документ під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем до уваги не брався, про що зазначається останнім у заявах по суті справи.

Суд зауважує, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт фактично спрямований на можливість суб`єкта господарювання автомобільного перевізника спростувати допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт.

З огляду на подання позивачем відповідачу доказів на спростування порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині відсутності роздруківки даних роботи водія за 22 березня 2023 року, яку відповідачем при розгляді справи безпідставно не було взято до уваги, суд вважає, що у відповідача станом на 10 травня 2023 року не було підстав для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» до відповідальності на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржуваний позивачем індивідуальний правовий акт на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що такий прийнято не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 10 травня 2023 року №352937.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність оскаржуваної постанови.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наявної у справі платіжної інструкції №758 від 28 липня 2023 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №352937 від 10 травня 2023 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрукт» (буд. 2, вул.. Садова, с. Сербичани, Дністровський район, Чернівецька область, ЄДРПОУ 43096398), відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 248 «У»; код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О.П. Лелюк