Постанова

від 17.01.2024 по справі 556/3242/23

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/3242/23

Номер провадження 3/556/31/2024

П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Котик Л.О.

з участю секретаря судового засідання Соловей Г.С.

прокурора Гандзілевського Н.

особи, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ,

захисника особи, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення адвоката Редзель М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець об"єднану справу за матеріалами, що надійшли від УСР в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 , медичний директор КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня», -

за ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

13.11.2023 року від Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Національної поліції України до Володимирецького районного суду Рівненської області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення за номерами 467, 468 від 20.10.2023 року відносно медичного директора КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 та ч.2ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Володимирецького районного суду від 04.12.2023 року вказані протоколи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП,об`єднано в одне провадження.

Згідно вказаних протоколів, ОСОБА_1 будучи медичним директором Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради Вараська багатопрофільна лікарня (далі - КНП ВМР Вараська БПЛ) та головою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно до підпункту а пункту 2 частини 1 статті З Закону України Про запобігання корупції, являючись посадовою особою юридичних осіб публічного права, суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, зокрема в частині обов`язків із запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених пунктами 2,3 частини 1 статті 28 Закону, порушив встановлені Законом вимоги щодо повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника та вимоги щодо заборони вчиняти дії та приймати рішення в умовах наявного реального конфлікту інтересів, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, зі змісту наданих суду протоколів вбачається:

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП ВМР Вараська БПЛ (ЄДРПОУ 33992414) є юридичною особою, комунальним підприємством, засновником якого є Вараська міська рада.

У відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення про ВЛК), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, рішенням Вараської міської ради № 1200-РВ-3-08 від 25.01.2022 затверджено склад позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема на основі КНП ВМР «Вараська БПЛ». Головою комісії затверджено медичного директора КНП ВМР «Вараська БПЛ» - ОСОБА_1 .

До складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у Вараському РТЦК СП лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону (п.п. 2.4. Положення про позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію Вараського РТЦКСП).

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформляються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду.

Після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби (п. 7.5. Положення)

Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

В період з 14.07.2022 по 29.07.2022 військово-лікарську експертизу у ВЛК Вараського РТЦК СП проходила капітан запасу ОСОБА_2 , 1969 р.н., в ході якої, крім інших лікарів, ОСОБА_1 провів огляд останньої, як лікар-травматолог.

На підставі вищевказаних результатів огляду та свого висновку як лікаря- травматолога, голова ВЛК Зосимчук А.П. 29.07.2022 прийняв остаточне рішення щодо ступеня придатності капітана запасу ОСОБА_2 за станом здоров`я до військової служби, підписав та поставив печатку лікаря на Постанові ВЛК оформленої Довідкою ВЛК (додаток 4 Положення ВЛК № 35/5 Непридатна до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до наказу № 293-ос від 31.12.2020 ОСОБА_1 переведено з 0,5 посади лікаря-ортопеда-травматолога травматологічного відділення, 0,5 посади лікаря-ортопеда-травматолога хірургічного кабінету поліклініки КНП ВМР Вараська БПЛ на посаду медичного директора цього закладу, з 01.01.2021.

21.12.2020 міським головою Вараської міської ради Мензулом О.П., з однієї сторони та громадянкою ОСОБА_2 , з іншої, укладено контракт, згідно якого, останню призначено на посаду директора КНП ВМР Вараська БПЛ.

Відповідно до Контракту керівник зобов`язаний: укладати трудові договори з працівниками підприємства (п.п. 17 п. 6); призначати на посаду та звільняти з посади своїх заступників (медичного директора) (п.п. 20 п. 6). Керівник має право визначати розмір заробітної плати, застосовувати заходи заохочення та накладати на працівників дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства (п.п. 6 п. 8).

Таким чином, ОСОБА_1 , як медичний директор КНП ВМР Вараська БГШ перебуває у прямому підпорядкуванні ОСОБА_2 , як директора КНП ВМР Вараська БПЛ.

Відтак, голова ВЛК Вараського РТЦК СП ОСОБА_1 , під час вирішення питання щодо встановлення ступеня придатності капітана запасу ОСОБА_2 за станом здоров`я до військової служби мав приватний інтерес (майновий та немайновий), зумовлений відносинами прямого підпорядкування ОСОБА_1 , як медичного директора КНП ВМР Вараська БПЛ, від рішень директора КНП ВМР Вараська БПЛ ОСОБА_2 з кадрових та питань оплати праці.

За наявності у ОСОБА_1 зазначеного приватного інтересу, реалізація ним службових повноважень як голови ВЛК під час прийняття рішення щодо ступеня придатності за станом здоров`я до військової служби свого керівника ОСОБА_2 відбувалась під впливом суперечності між його приватним інтересом і повноваженнями голови ВЛК, шо в розумінні Закону України Про запобігання корупції є реальним конфліктом інтересів.

Суперечність полягала у тому, що, з одного боку, ОСОБА_1 як фізична особа був заінтересований у визнанні непридатною до військової служби (мобілізації) свого керівника ОСОБА_2 під час дії воєнного стану, а з іншого боку - голова ВЛК Зосимчук А.П., як головна посадова особа, яка представляє ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , повинен використовувати надані йому повноваження виключно в інтересах держави, об`єктивно та неупереджено, виключаючи вплив приватного інтересу на їх реалізацію.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» встановлений обов`язок для осіб, на яких поширюється дія цього Закону, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника.

Голова ВЛК Вараського РТЦК СП Зосимчук А.П. про наявність конфлікту інтересів, у зв`язку із проведенням медичного огляду та прийняттям рішення щодо ступеня придатності за станом здоров`я до військової служби свого керівника ОСОБА_2 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомляв, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України Про запобігання корупції, особи зазначені у пунктах 1,2 частини 1 статті 3 даного Закону, зобов`язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 в порушення пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час проведення медичного огляду 14.07.2022 та прийнятті рішення щодо ступеня придатності за станом здоров`я до військової служби ОСОБА_2 згідно довідки ВЛК № 35/5 від 29.07.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

В судовому засіданні прокурор підтримав позицію, викладену в протоколах про адміністративні правопорушення, просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, та призначити стягнення із застосуванням положень ст.36 КУпАП у вигляді штрафу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованих йому адмінправопорушень не визнав, пояснив, що з 01.01.2021 року він працює медичним директором Вараської БПЛ, також він є головою позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 . Безпосередній керівник його, як медичного директора, - ОСОБА_2 , директор КНПВМР «Вараська БПЛ». Як голова ВЛК підпорядкований начальнику РТЦК СП. Капітана запасу ОСОБА_2 він оглядав як лікар-травматолог і свій висновок лікаря робив на підставі епікризу Київсткого інституту травматології і ортопедії, де ОСОБА_2 лікувалася. Остання була оглянута комісійно кожним лікарем і рішення щодо її придатності до військової служби прийнято колегіально членами ВЛК, одноголосно, що зазначено в протоколі засідання комісії. А тому рахує, що відсутній конфлікт інтересів.

АдвокатРедзель М.М.надав клопотанняпро закриттясправи проадмінправопорушення,зазначив,що ОСОБА_1 ,як головаВЛК,діяв згідноПоложення провійськово-лікарськуекспертизу вЗбройних СилахУкраїни.І якзазначено вданому Положенні,штатні тапозаштатні ВЛКприймають постанови.Постанова ВЛКрайонних,міських ТЦКта СПпро ступіньпридатності військовозобов`язаногодо військовоїслужби запризовом підчас мобілізації,на особливийперіод оформлюєтьсядовідкою ВЛК.За результатамимедичного обстеженняВЛК приймаєостаточне рішеннящодо ступеняпридатності кандидатаза станомздоров`я до військовоїслужби.Постанови приймаютьсяколегіально,більшістю голосів.Відповідно у ОСОБА_1 відсутній обсягдискреційних повноважень,необхідних дляприйняття остаточногорішення щодоступеня придатностікандидата застаном здоров`ядо військовоїслужби іяк наслідоксвідчить провідсутність обов`язкущодо повідомленняпро наявністьтакого конфліктусвого керівника.І оскількиВЛК приймаєрішення колегіально,у ційситуації відсутнійприватний інтерес,а томуумов реальногоконфлікту інтересівне існувало.Факт наявностіу ОСОБА_1 приватного інтересуне можнавважати доведениміз-завідсутності доказів. ОСОБА_1 під час здійснення покладених на нього обов`язків щодо огляду та встановлення діагнозу ОСОБА_2 , діяв добросовісно, об`єктивно та неупереджено, з дотриманням норм та рекомендацій, передбачених чинним законодавством, а тому недоведено факт реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність та упередженість рішення.

Вище наведене свідчить про відсутністьв діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Суд, заслухавши прокурора, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Редзеля М.М., повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідност.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До таких доказів належать протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також інші документи.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а в даному випадку на Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, однак належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом довели вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, суду не надано.

Так, Закон України «Про запобігання корупції»визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Частина 1 статті 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Частина 2 статті 172-7 КупАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

У протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, №467 від 20.10.2023 року, зазначено, що своїми умисними діями, які виразились у не повідомленні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про наявність реального конфлікту інтересів під час проведення медичного огляду 14.07.2022 та прийнятті рішення щодо ступеня придатності за станом здоров`я до військової служби ОСОБА_2 згідно довідки ВЛК №35/5 від 29.07.2022, голова ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , в порушення пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорущення, пов`язане з корупцією, №468 від 20.10.2023 року, голова ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , в порушення пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час проведення медичного огляду до військової служби ОСОБА_2 згідно довідки ВЛК №35/5 від 29.07.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Предметом правопорушення вказаної категорії є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими зобов`язаннями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП ), а також суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об`єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП).

При цьому, відповідно до примітки до статті 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті З Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Для констатації наявності або відсутності у діях чи бездіяльності особи події та складу вищевказаного адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи мав місце за даних обставин по справі реальний конфлікт інтересів.

Як вбачається зі ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», потенційний конфліктінтересів це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфліктінтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.

Пунктом 2 ч.1ст.28 Закону України «Про запобігання корупції»встановлений обов`язок для осіб, на яких поширюється дія цьогоЗакону,повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Відповідно до Методичних рекомендацій НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції, приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.

У відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення про ВЛК), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, рішенням Вараської міської ради №1200-РВ-3-08 від 25.01.2022 затверджено склад позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема на основі КНП ВМР "Вараська БПЛ". Головою комісії затверджено медичного директора КНП ВМР "Вараська БПЛ" - ОСОБА_1 .

Згідно пп. 1.1 розділу І Положення про позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію Вараського РТЦКСП (додаток 4), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико- соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. (п.п.2.1 вище згаданого Положення).

Позаштатна постійно діюча ВЛК Вараського РТЦК СП призначається у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей. (п.2.3. Положення)

До складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у Вараському РТЦК СП лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону. (п.2.4. Положення)

Головою ВЛК призначається лікар, найбільш підготовлений та досвідчений з питань військово-лікарської експертизи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 після погодження з головним лікарем районної (міської) лікарні, головою ВЛК Рівненського ОТЦК СП. (п.п. 2.5 Положення).

Згідно функціональних обов`язків членів позаштатної постійної діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (додаток 1 до Положення) голова ВЛК з питань військово-лікарської експертизи підпорядковується відповідно начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 , він зобов`язаний: у своїй роботі чітко дотримуватися вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зі змінами); забезпечити фахове керівництво роботою лікарів-спеціалістів ВЛК та організувати їх роботу у суворій відповідності до вимог Положення.

Лікар травматолог зобов`язаний у своїй роботі чітко дотримуватися вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зі змінами). Проводити медичний огляд, визначеної категорії громадян, за своїм фахом відповідно до встановлених методик, звертаючи у вагу на правильність та об`єктивність огляду при визначенні ступеня їх придатності до військової служби.

Відповідно до п. 3.8 глави З розділу II, Положення про ВЛК після закінчення медичного обстеження під час мобілізації, ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку"; Обмежено придатний до військової служби. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду.

Після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби (п. 23.5 Положення про ВЛК).

Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення (п. 20.1).

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що питання щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби остаточно вирішує не Голова ВЛК, а військово-лікарська комісія колегіально, більшістю голосів, тобто рішення приймається групою осіб, що не залежні у своїй роботі та мають рівні права під час вирішення питання.

Тому зазначення в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, про те, що ОСОБА_1 прийняв остаточне рішення щодо ступеня придатності капітана запасу ОСОБА_2 за станом здоров`я до військової служби, підписав та поставив печатку лікаря на Постанові ВЛК, оформленої Довідкою ВЛК №35/5 "Непридатна до військової служби з виключенням з військового обліку", не відповідає дійсності. З вище викладеного слідує, що у ОСОБА_1 відсутній обсяг дискреційних повноважень, необхідний для прийняття остаточного рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби, оскільки таке остаточне рішення приймається колегіально військово-лікарською комісією, та як наслідок свідчить про відсутність обов`язку в останнього щодо повідомлення про наявність такого конфлікту свого керівника. А отже в діях ОСОБА_1 подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

З приводу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, а саме вчинення дійчиприйняттярішень вумовахреальногоконфлікту інтересівсудомвстановленонаступне.

Диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Тобто, для встановлення в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення обов`язковою ознакою є вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів або прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Наявність реального конфлікту інтересів в даному випадку повинна знаходити свій прояв у відповідних наслідках у випадку вчинення особою дії або прийняття рішення (як зазначено у протоколах № 467 від 20.10.2023 року та № 468 від 20.10.2022 року призвести до покращення своїх умов праці та лояльному ставленні до ОСОБА_1 , як до підлеглого з боку керівника ОСОБА_2 ).

Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

- наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений;

- наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

- наявність повноважень на прийняття рішення,

- наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

У ОСОБА_1 відсутній обсяг дискреційних повноважень, необхідний для прийняття остаточного рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби, оскільки таке остаточне рішення приймається колегіально військово-лікарською комісією. Крім того, ОСОБА_1 під час встановлення діагнозу, підписання та поставлення печатки лікаря в розділі 10 "Результати медичного обстеження спеціалістами" в графі "Травматолог", підписання та поставлення печатки лікаря як Голови ВЛК в розділі 12 "Діагноз та постанова комісії" Картки обстеження та медичного огляду добросовісно виконувавпокладені нанього обов`язкилікаря,діяв об`єктивнота неупереджено,згідно Етичногокодексу лікаря. А та обставина, що він здійснював огляд ОСОБА_2 як свого керівника і при цьому мав приватний інтерес, зумовлений відносинами прямого підпорядкування, який полягав у зацікавленості ОСОБА_1 діяти в інтересах ОСОБА_2 , зокрема визнати її непридатною до військової служби із зняттям з військового обліку надавши їй можливість уникнути мобілізації, з метою покращення своїх умов праці та лояльному ставленні до нього, як до підлеглого з боку керівника, є надуманою, не доведеною і такою, що не відповідає дійсності. Доказів того, що ОСОБА_2 таким чином хотіла уникнути мобілізації немає. Оскільки ця обставина не підтверджується жодним доказом, то у свою чергу приватний інтерес, що зазначений у протоколах №467, 468 від 20.10.2023 року, є також недоведеним, адже однією з обставин, що підлягає встановленню під час доведення факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, є наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений.

За таких обставин факт встановлення діагнозу, підписання та поставлення печатки лікаря в розділі 10 "Результати медичного обстеження спеціалістами" в графі "Травматолог", підписання та поставлення печатки лікаря як Голови ВЛК в розділі 12 "Діагноз та постанова комісії" Картки обстеження та медичного огляду, не можна вважати вчиненням ним дій чи прийняттям рішень в умовах реального конфлікту інтересів у розумінні диспозиції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки:

- ВЛК приймає колегіально, більшістю голосів, остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби у формі постанови;

- Факт наявності у ОСОБА_1 приватного інтересу не можна вважати доведеним, адже відсутні докази, що могли б підтвердити його наявність,

ОСОБА_1 під час здійснення покладених на нього обов`язків щодо огляду та встановлення діагнозу ОСОБА_2 , діяв добросовісно, об`єктивно та неупереджено, з дотриманням норм та рекомендацій, передбачених чинним законодавством, а тому недоведено факт реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність та упередженість рішення,

І оскільки, відсутній приватний інтерес, а тому умов реального конфлікту інтересів не існувало, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Як вже зазначалось, частиною 1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції»визначено, що реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.

Відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів передбачена ч.2ст.172-7 КУпАП.

Як вбачається зі ст.ст.29, 33 Закону України «Про запобігання корупції», зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

З п.2.3. Методичних рекомендацій щодозастосуванняокремих положеньЗаконуУкраїни«Прозапобіганнякорупції» стосовнозапобіганнятаврегулювання конфліктуінтересів,дотриманняобмеженьщодо запобіганнякорупції,затвердженихрішеннямНАЗК №13від22.10.2022року вбачається, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. Дискреція можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень. Дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин. Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження, зокрема дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовмність їх здійснення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.

Виходячи заналізу вказанихвизначень судприходить довисновку,що підчас встановленнядіагнозу, підписання та поставлення печатки лікаря в розділі 10 "Результати медичного обстеження спеціалістами" в графі "Травматолог", підписання та поставлення печатки лікаря як Голови ВЛК в розділі 12 "Діагноз та постанова комісії" Картки обстеження та медичного огляду такі дискреційні повноваження у ОСОБА_1 були відсутні, оскільки ВЛК приймає остаточне рішення колегіально, більшістю голосів і при прийнятті Постанови ВЛК оформленої довідкою ВЛК №35/5 ОСОБА_1 фактично був позбавлений свободи розсуду у виборі варіантів дій чи рішень.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1, ч.2, ст. 172-7 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами поза розумним сумнівом.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Також слід зазначити, що обвинувачення особи у вчиненні ним адміністративного правопорушення не може грунтуватися на припущеннях, і таку особу може бути притягнуто до встановленої законом відповідальності лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п.282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar V. Turkey) згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах Малофєєва проти Росії (Malofeyevav. Russia, рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та Карелін проти Росії ( Karelin v. Russia , заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), де ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що …суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) .

Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив, що поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 №5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи те, що судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 статті172-7 КУпАП, провадження в справі щодо нього підлягає закриттю.

Згідно ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного суд, керуючись ч.ч. 1, 2 статті172-7 КУпАП,ст.ст.7, 221, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязакрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язкуз відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2ст.172-7 КУпАПзакрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язкуз відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена на підставіст.294 КУпАПособою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті7та частиною першою статті287цьогоКодексу, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови проголошено 22 січня 2024 року.

Суддя: