Ухвала

від 18.01.2024 по справі 133/3806/23

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 133/3806/23

Номер провадження 1-кп/133/48/24

У Х В А Л А

18.01.24 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020230000476 від 07 вересня 2023 року,

відносно обвинуваченої ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м.Києва,громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, не працюючої, раніше судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020230000476 від 07 вересня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року слідчим суддею було обрано підозрюваній ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено на запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме - з 21 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року включно.

28 грудня 2023 року від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово засудженою, востаннє 15 травня 2023 року Андрушівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення не стала та знову вчинила новий умисний злочин.

Так, 05 вересня 2023 року о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшла в приміщення супермаркету «Пан Економ 2» ТОВ Наукового виробничого підприємства «АРГОН» (код ЄДРПОУ 13323704) за адресою: вул. Героїв Майдану, 18, м. Козятин Хмільницького району.

Перебуваючи в приміщенні магазину «Пан Економ 2», ОСОБА_4 , реалізовуючи свій умисел, діючи повторно, під час дії воєнного стану, який відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 запроваджено в Україні з 24.02.2022 та відповідно до Указу Президента України від 31 липня 2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк його дії продовжено до 15.11.2023, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, пересвідчившись в тому, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає за її протиправними діями, виконуючи свій злочинний намір, переслідуючи особисті корисливі мотиви, діючи умисно та таємно, викрала з торгової полиці пачку розчинної кави «Carte Noire» вагою 70 гр. вартість якої відповідно до висновку експерта від 14.09.2023 № СЕ-19/102-23/16057-ТВ становить 162,80 гривень та пачку напою кавового розчинного «Якобз капу чино» вагою 400 гр вартість якої, відповідно до висновку від 14.09.2023 №СЕ-19/102-23/16057-ТВ, становить 153,00 гривні.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 завдала власнику матеріальної шкоди на загальну суму 315,80 гривень.

Крім того, 20 вересня 2023 року о 14 годині 48 хвилин, ОСОБА_4 спільно зі своєю сестрою ОСОБА_7 , пішли відвідати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_2 , так як ОСОБА_7 перебуває з нею в дружніх стосунках та потрібно було її відвідати. В подальшому ОСОБА_7 зайшла до квартири, а ОСОБА_4 залишилася біля вхідних дверей.

Так, у ОСОБА_4 , перебуваючи біля вхідних дверей квартири, під час дії воєнного стану, який відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 запроваджено в Україні з 24.02.2022 та відповідно до Указу Президента України від 31 липня 2023 року № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк його дії продовжено до 15.11.2023, виник умисел на таємне викрадення майна ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення.

ОСОБА_4 , виконуючи злочинні дії направлені на викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, повторно, через не замкнені двері проникла до квартири ОСОБА_8 та пішла до спальної кімнати. Виконуючи свої злочинні дії, перебуваючи в кімнаті, ОСОБА_4 з тумбочки викрала мобільний телефон марки «Redmi 9 A Aurora Green 2 GB RAM 32 GB ROM» зеленого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю відповідно до фіскального чеку 2999,00 гривень, в якому була вставлена сім-карта мобільного оператора «лайфселл» № НОМЕР_3 , вартістю до фіскального чеку 100,00 гривень, та пластикову банківську карту AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 , з грошовими коштами в сумі 1789,26 гривень власником якої являється ОСОБА_9 , яка знаходилась на телевізорі. Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_4 покинула місце вчинення злочину та з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 завдала власнику матеріальної шкоди на загальну суму 4888,26 гривень.

Так, 29.09.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитана в якості підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вину у вчинених нею злочинів не визнала, посилаючись на ст. 63 Конституції України відмовилась надавати покази.

Вина ОСОБА_4 , повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:

1)заявою про вчинення злочину ОСОБА_10 ; 2) протоколом огляду місця події від 06.09.2023 року, під час якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 добровільно видала напівпорожню пачку розчинної кави «Carte Noire» вагою 70 гр. та напівпорожню пачку кавового напою «Якобз капучино» вагою 400 гр.; 3) протоколом допиту свідка ОСОБА_11 . 4) протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ; 5) протоколом огляду місця події від 21.09.2023 року, яким вилучено диск з відео записами з камер спостереження приміщення магазину «Пан- економ-2» по вул. Героїв Майдану, 18 м. Козятин від 05.09.2023 в період з 10:50-11:05 год.; 6)Протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 від 24 вересня 2023 року; 7) Протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 ; 8) Протоколом огляду місця події від 24.09.2023, відповідно до якого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Redmi 9 А» в корпусі блакитно-зеленого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; 9) Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;10) Протокол допиту ОСОБА_11 ; 11) Протоколом здійснення зняття показань технічних приладів та технічних засобі; 12) Протоколом огляду місця події від 25 вересня 2023 року, яким вилучено диск з відео записами з камер спостереження приміщення магазину «М`ясний майстер» по вул. Грушевського м. Козятин від 20 вересня 2023 рік;

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 184 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.

Прокурор зазначає в клопотанні, що на даний час продовжують існувати ризики зазначені в попередніх ухвалах слідчих суддів про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: обвинувачена може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази по кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу. Вказані ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів у даному випадку є недоцільним і саме тримання під вартою може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти продовження їй строку тримання під вартою та просила застосувати відносно неї більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , вважає ризики наведені прокурором, як підставу продовження тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не доведеними та вважає за можливе застосувати до неї більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Також, 18 січня 2024 року захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 через канцелярію суду подала клопотання, в якому просила змінити запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вважає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні відсутні та посилається на те, що ОСОБА_4 , не має будь якого наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання, не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків,так як під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб. Також у неї не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, зазначила, що ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , який являється інвалідом ІІІ групи, та потребує сторонньої допомоги з боку своєї дружини, про що надано підтверджуючі документи.

Суд, вислухавши клопотання прокурора та клопотання захисника обвинуваченої, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в ракурсі обраного запобіжного заходу, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора, та задоволення клопотання захисника обвнуваченої, з наступних підстав.

Чинним КПК України передбачено, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого, також запобіжні заходи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 21 листопада 2023 року ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 21 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року.

Отже, строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 закінчується 19 січня 2024 року, а тому суд повинен вирішити питання щодо продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_4 знаходиться під вартою, з урахуванням обставин справи, суд вважає, що перебування ОСОБА_4 в умовах ізоляції є на даний час необгрунтованим, а тому відносно неї потрібно змінити запобіжний захід, та призначити запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.

Відповідно до Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов 'язків, а також запобігання ризикам зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.

Разом з тим, прокурор в своєму клопотання посилається на ту обставину, що ОСОБА_4 вчинила тяжке кримінальні правопорушення, за яке санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому на підставі даної обставини їй слід обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проте, суд критично відноситься до такої позиції прокурора, так як вона йде врозріз з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно положень ст. 5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою...».

Окрім того, слід вказати, що кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, не тягне за собою автоматичне визнання її вини у вчиненні кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, до винесення вироку вона вважається такою, яка не винувата у вчиненні злочину, який їй інкримінується, а тому суд вважає, що сам лише розмір санкції статті, по якій пред`явлене обвинувачення, не є достатнім чинником для тримання обвинуваченої під вартою.

Окрім того, як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05 від 11.07.2006р.) одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою. Аналогічні висновки зроблено Європейським судом з прав людини в справх «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови».

В рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 р.) вказано підстави для тримання під ватою мають бути підтверджені фактами.

В п. 85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011 р.), зазначено, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

В п. 51 Рішенні ЄСРПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 р.) попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони грунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи.

Як зазначено у окремій думці судді ЄСПЛ Калайджиєвої в рішенні «Шалімов проти України» від 04.03.2010 р.: будь-яка концепція «автоматичної законності» позбавлення свободи несумісна з принципами Конвенції і немає сумніву, що пункт 4 статті 5 Конвенції є процесуальною гарантією та засобом юридичного захисту проти такого тримання під вартою.

З огляду на зміст клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , воно має ознаки «автоматичної законності» позбавлення свободи, без обгрунтування такого тримання з огляду на норми КПК України та рішення Європейського суду з прав людини, оскільки прокурор в своєму клопотанні не надав нових, вагомих обставин, які б суд мав змогу застосувати як ризики, в розумінні ч. 1 ст. 177 КПК України, для подальшого тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 ..

Крім того, 15 грудня 2016 року ЄСПЛ було винесено рішення у справі «Ігнатов проти України» (далі Рішення), де було визнано заяву прийнятною та визнано, що мало місце порушення ст.5 Конвенції.

У п. 40 вказаного Рішення ЕСПЛ зазначено, що Суд нагадує, що питання про те, чи є розумним термін тримання особи під вартою не може оцінюватися абстрактно. Це питання повинно бути оцінено відповідно до особливостей кожного конкретного випадку, причини, наведених у рішеннях національних судових та слідчих органів, і задокументованих фактах, на які посилається заявник у його клопотанні про звільнення. Тривале тримання під вартою може бути виправдане у даному випадку, тільки якщо є конкретні ознаки існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до особистої свободи (див, серед іншого, Лабіта проти Італії, № 26772/95, § 153, БСИЯ 2000-ІУ, і Бузаджі проти Республіки Молдова, процитоване вище, § 90). В п.41 рішення у цій справі Суд зазначає, що тримання заявника під вартою тривало майже рік і вісім місяців. Серйозність звинувачень, висунутих проти нього і ризик його втечі були згадані в первісному рішенні про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Ці ж аргументи, а також ризик його впливу на хід розслідування, який був доданий незабаром (див. пункти 8 і 13), залишилися незмінними аж до винесення вироку, за винятком рішення від 1 жовтня 2013, яке не містило взагалі ніяких підстав (див пункти 12 і 34 вище). Таким чином, суди використовували ті ж підстави для продовження терміну тримання заявника під вартою. Проте, відповідно до параграфу 3 статті 5, обґрунтування будь-якого терміну тримання, незалежно від того, наскільки коротким цей термін є, повинно бути переконливо продемонстроване владою.

Що ж стосується ризику того, що обвинувачена може перешкодити належному проведенню судового розгляду, суд зазначає, що ризики не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченої не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою, що знайшло свої відображення в рішенні ЄСПЛ "Строган проти України", № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 p.

Крім того, в рішенні по справі "Осипенко проти України", №. 4634/04, §§ 77 і 79, 9 листопада 2010 року), вказано, що з плином часу для тривалого тримання заявника під вартою потрібне додаткове обґрунтування, але суди не надали жодних додаткових аргументів. Крім того, на жодному з етапів національні суди не розглянути будь-які інші превентивні заходи в якості альтернативи тримання під вартою. Викладені міркування є достатніми для того, щоб Суд прийшов до висновку, що мало місце порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції».

Таким чином, суд вважає, що прокурор в судовому засіданні не довів тієї обставини, що ОСОБА_4 має намір переховуватися від суду, а просто обмежився посиланням на такий ризик.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що є наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов`язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення, зокрема, в даному випадку, - на прокурора, який заявив клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 ..

Тобто, саме прокурором в процесі повинно бути надано такі докази неможливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, які б не могли б бути піддані жодному сумніву.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кобець проти України" (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (також рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обоє 'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Потрібно наголосити, що в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу прокурор приділив увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних обгрунтувань. Зокрема прокурором зазначено, що обвинувачена ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази по кримінальному провадженню, проте не вказано яким способом, а також зазначено, що вона може вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання їй більш м`якого запобіжного заходу, проте жодних фактів на підтвердження даних обставин не наведено.

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор, у свою чергу, не навів доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і на свідків.

Зокрема, прокурором у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 не вказав будь-які дії вчиненні ОСОБА_4 , які б свідчили про її переховування від органів досудового розслідування та/або суду, або про її наміри незаконно вплинути на потерпілу та свідків, які надали послідовні правдиві покази, щодо зміни їх свідчень або змусити надати неправдиві покази на свою користь, таким чином перешкодити досудовому розслідуванню у даному кримінальному провадженні, а також вчиняти нові кримінальні правопорушення, що унеможливлює обрання їй більш м`якого запобіжного заходу.

Також в клопотанні прокурора вказано, що обвинувачена не має достатніх соціальних зв`язків, однак з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 15 грудня 2015 року вбачається, що обвинувачена ОСОБА_4 проживає в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який було зареєстровано у відділі Державної реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайоннго управління юстиції у Вінницькій області 15 грудня 2015 року за актовим записом № 226.

Будь-яких інших обставин, які в свідчили про перешкоджання ОСОБА_4 у кримінальному провадженню іншим чином, про можливість вчинення нею інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа обвинувачується, підтверджених документально, прокурором суду не надано.

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Проте, жодного доказу, який би свідчив про дійсне існування таких ризиків прокурором в порушення вимог п. 2, 4 ч. 1 ст. 196 КПК України не зазначено.

Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.

Суд при розгляді клопотання ретельно перевіряє дані про особу, щодо якої продовжується строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою (вік, здоров`я, сімейний стан, соціальна занятість особи, вид діяльності, місце проживання п.п. 3-10 ч. 1 ст. 178 КПК).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, обвинувачена ОСОБА_4 раніше судима, востаннє 15 травня 2023 року Андрушівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одружена з ОСОБА_11 про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 15 грудня 2015 року, тобто у неї існують міцні соціальні зв`язки. Також було встановлено, що ОСОБА_11 є інвалідом ІІІ групи та потребує сторонньої допомоги, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_8 від 11 квітня 2022 року та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3724 від 05 травня 2022 року.

Враховуючи, що в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, щоб обгрунтовувало недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд приходить до переконання, що домашній арешт як більш м`який запобіжний захід, забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також в повній мірі зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи вищавикладене, керуючись положеннями ст. 9, 29, 129 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 51-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст. 177 КПК України, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», правової позиції ЄСПЛ у рішеннях «Тодоров проти України», «Бойченко проти Молдови», «Беччієв проти Молдови», «Сарбан проти Молдови», «Клішин проти України», «Харченко проти України», «Летельє проти Франції», «Вєренцов проти України», «Шалімов проти України», «Ігнатов проти України», «Строган проти України», «Осипенко проти України», "Кобець проти України", «Барило проти України», Testa v. Croatia, «Салахов та Іслямова проти України», ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 183, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченій з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - задовольнити.

Обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Києва, громадянці України, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , одруженій, не працюючій, раніше судимій, міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, негайно звільнивши її з - під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч. 5ст. 202 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_4 застосувати строком на два місяці.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 133/3806/23, за першою вимогою;

2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.

3) утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілими у кримінальному провадженні № 133/3806/23 та свідками у даному кримінальному провадженні;

4) носити електронний засіб контролю.

Зобов`язати обвинувачену ОСОБА_4 невідкладно прибути до місця її проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали суду становить два місяці - з 18 січня 2024 року по 18 березня 2024 року, включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту направити для виконання до відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.

Хмільницькому районному відділу поліції ГУНП у Вінницькій області негайно поставити на облік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , одружену, не працюючу, раніше судиму, громадянку України.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України,працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 6ст. 195 КПК України, відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченою в цей же строк з дня вручення їй копії даної ухвали.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08 годині 00 хвилин 22 січня 2024 року.

Суддя: