Рішення

від 18.01.2024 по справі 506/26/22

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 506/26/22

Провадження № 2/517/5/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року смт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

секретаря судового засідання Грабової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Селянське (Фермерське) господарство «Демянова» про скасування реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування кадастрових номерів та визнання в порядку спадкування права довічного успадкованого володіння землею,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачів, який пізніше уточнив їх представник, Адвокат Кресюн В.А., і в остаточній редакції просили суд визнати в порядку спадкування за позивачами за кожною по 1/2 право довічного успадкованого володіння землею загальною площею 52,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту виданого ОСОБА_3 на підставі рішення Кранснооклянської ради народних депутатів від 30.08.1991 року № 41, з правом замовлення та розроблення технічної документації із землеустрою для уточнення площ земельних ділянок, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з правом інших видів землевпорядної документації, одержання кадастрового номера та державної реєстрації права довічного успадкованого володіння земельними ділянками; Скасувати реєстрацію права власності на земельні ділянки, як землі запасу, зареєстровані за Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області з кадастровими номерами: 5123185700:01:001:0479 (48,2488 га); 5123185700:01:001:0481 (7,2165 га); 5122185700:01:001:0485 (49,9173 га) та стягнути з відповідачів судові витрати.

Вимоги свого позову обґрунтовують тим, що позивачі є онуками ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі вчасно звернулись до нотаріуса та відкрили спадкову справу однак не змогли успадкувати всі права померлого.

30.08.1991 року рішенням Красноокнянської ради народних депутатів № 41 «Про виділення громадянам земельних часток для ведення сільськогосподарського (фермерського) господарства покійному ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 було видано державний акт на довічне успадковуване володіння землею загальною площею 52,0 га. Вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 6.

Успадкувати право довічного успадкованого володіння землею позивачі не змогли, оскільки відсутній кадастровий номер земельної ділянки та в чинному ЦК України відсутнє право постійного володіння.

Також зазначили, що на вищевказану земельну ділянку вже виготовлено два кадастрові номери, які частково накладаються на земельну ділянку позивачів. Конфігурація та площа земельних ділянок з кадастровими номерами: 5123185700:01:001:0481; 5122185700:01:001:0485 не повністю співпадають із земельною ділянкою виданою ОСОБА_3 в користування.

Вказують, що відповідач Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області зареєструвала за собою право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123185700:01:001:0481; 5122185700:01:001:0485 та виготовила технічну документацію, а спадкоємці позбавлені можливості отримати спадщину на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, тому вимушені звернутися до суду з позовом про скасування реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування кадастрових номерів та визнання в порядку спадкування права довічного успадкованого володіння землею.

Відповідачем Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області до суду подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0481, 5122185700:01:001:0485 на підставі Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 05.12.2020 року складеного відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 31-ОТГ від 05.12.2020 року, передані Окнянській селищній раді, як землі запасу з цільовим призначенням 16.00 (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). На зазначені земельні ділянки право комунальної власності Окнянська селищна рада отримала 25.01.2021 року після приєднання Чорнянської сільської ради до Окнянської селищної ради. Позов не визнає, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивачів в повному обсязі (а.с. 88-89, т.1).

Відповідачем Головним управлінням держгеокадастру в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого представник зазначив, що за інформацією Відділу № 6 управління надання адміністративних послуг згідно обліково реєстраційних даних відсутня будь-яка інформація стосовно реєстрації та видачі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею на ім`я ОСОБА_3 на території Красноокнянської сільської ради Одеської області площею 52 га для ведення селянського (фермерського) господарства в книзі реєстрації, також відсутні дані щодо наявності рішення Красноокнянської сільської ради від 30.08.1991 року № 41 «Про виділення громадянам земельних часток паїв для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0481, 5122185700:01:001:0485 були сформовані в результаті проведення процедури інвентаризації земель та внесені в державний земельний кадастр на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 25.11. 2019 року розробленої ДП «Центр державного земельного кадастру» Одеська регіональна філія, яка проводилась згідно державної програми.

Вказані земельні ділянки були передані Головним управлінням Окнянській селищній раді та зареєстровано право комунальної власності.

Зазначив, що позивачем не заявлено вимоги щодо скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок, без якої неможливе скасування в державному реєстрі кадастрових номерів. Просить суд відмовити в задоволені позову позивачів в повному обсязі (а.с. 140-141, т.1).

Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву про розгляду справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити у повному обсязі (а.с. 111, т.2).

Представник відповідача Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву про розгляду справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнають та заперечують проти їх задоволення з підстав викладених у відзиві від 14.02.2022 року за вих. № 02-15/408 (а.с. 74, 93-94, т.2).

Представник відповідача Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області у судове засідання не з`явився та не повідомляв про причини неявки, проте надав до суду відзив в якому вказав, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення з підстав викладених у відзиві.

Представник СФГ «Демянова» у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За результатами розгляду наданих позивачами та витребуваних за клопотанням їх представника доказів судом встановлено наступне.

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ,виданого на підставі запису за № 1000 складеного 06 грудня 2016 року Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Куяльник Подільського району Одеської області (а.с. 20, т.1).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є онуками ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Куяльник Подільського району Одеської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20 грудня 2016 року Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис 1044 (а.с. 22, т.1.).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Подільськ Одеської області помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 30 жовтня 2018 року Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис 843 (а.с. 21, т.1.).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вийшла заміж за ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 12, т.1).

Відповідно до копії заповіту від 28 листопада 2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 173, ОСОБА_3 , заповів усе своє майно своїм онукам: ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 (а.с. 17).

Після смерті спадкодавця, позивачі звернулися до нотаріальної контори з відповідними заявами та було відкрито спадкову справу № 168/2016. Приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Поляковою М.В. на підставі заповіту позивачам було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18, 19, т. 1).

30.08.1991 року рішенням Красноокнянської ради народних депутатів № 41 «Про виділення громадянам земельних часток для ведення сільськогосподарського (фермерського) господарства покійному ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 було видано державний акт на довічне успадковуване володіння землею загальною площею 52,0 га. вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 6 (а.с. 28-37, т.1).

У позовній заяві зазначили, що успадкувати право довічного успадкованого володіння землею позивачі не змогли, оскільки відсутній кадастровий номер земельної ділянки, та в чинному ЦК України відсутнє право постійного володіння.

Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 17 січня 2024 року № 15/02-31, приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Полякова М.В. відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 52,0 га, оскільки державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 52,0 га на ім`я ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня (а.с. 109, т.2).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Норми ст. 4 ЦК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав. Визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідачем Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області до суду подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0481, 5122185700:01:001:0485 на підставі Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 05.12.2020 року складеного відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 31-ОТГ від 05.12.2020 року, передані Окнянській селищній раді, як землі запасу з цільовим призначенням 16.00 (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). На зазначені земельні ділянки право комунальної власності Окнянська селищна рада отримала 25.01.2021 року після приєднання Чорнянської сільської ради до Окнянської селищної ради.

Позов не визнає, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивачів в повному обсязі (а.с. 88-89, т.1).

Відповідачем Головним управлінням держгеокадастру в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що за інформацією Відділу № 6 управління надання адміністративних послуг згідно обліково реєстраційних даних відсутня будь-яка інформація стосовно реєстрації та видачі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею на ім`я ОСОБА_3 на території Красноокнянської сільської ради Одеської області площею 52 га для ведення селянського (фермерського) господарства в книзі реєстрації, також відсутні дані щодо наявності рішення Красноокнянської сільської ради від 30.08.1991 року № 41 «Про виділення громадянам земельних часток паїв для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0481, 5122185700:01:001:0485 були сформовані в результаті проведення процедури інвентаризації земель та внесені в державний земельний кадастр на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 25.11.2019 року розробленої ДП «Центр державного земельного кадастру» Одеська регіональна філія, яка проводилась згідно державної програми.

Вказані земельні ділянки були передані Головним управлінням Окнянській селищній раді та зареєстровано право комунальної власності.

Зазначив, що позивачем не заявлено вимоги щодо скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок, без якої неможливе скасування в державному реєстрі кадастрових номерів.

Просить суд відмовити в задоволені позову позивачів в повному обсязі (а.с. 140-141, т.1).

Представником позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатом Кресюн В.А. надано до суду Технічний звіт з кадастрової зйомки земельних ділянок селянського (фермерського) господарства «Демьянова», які надані для ведення фермерського господарства, що розташовані за адресою: Одеська область, Подільський район, Окнянська селищна рада, виготовленого ФОП ОСОБА_9 з якого вбачається, що СФГ «Демьянова», на підставі рішення сьомої сесії двадцять першого скликання Красноокнянської районної ради народних депутатів від 30 серпня 1991 року № 41, надана земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 52,0 га на території Чорнянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, що посвідчено державним актом на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою за № 6. Вищевказана земельна ділянка площею 52,0 га складається з трьох земельних ділянок: ділянка № НОМЕР_5 загальна площа земельної ділянки складає 9,7 га, ділянка № НОМЕР_6 загальна площа земельної ділянки складає 23,8 га, ділянка № НОМЕР_7 загальна площа земельної ділянки складає 18,6 га (технічний звіт знаходиться в справі № 506/26/22, як окремий додаток).

За клопотанням представника позивачів, ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 01 травня 2023 року призначено судову земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експерту Тінкован Р.Д. ( АДРЕСА_2 ) (а.с. 34-36, т. 2).

Згідно висновку № 07-2023 судової земельно-технічної експертизи, виготовленого судовим експертом ОСОБА_10 від 21.07.2023 року вбачається, що фактично за даними кадастрової зйомки, проведеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 29.08.2022 року земельних ділянок, що розташовані на землях Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, виявлено порушення меж та накладання земельних ділянок.

За даними кадастрової зйомки досліджуваних земельних ділянок, а саме:

межі відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі №6 записів державних актів на право пожиттєвого успадковуваного володіння землею за померлим ОСОБА_3 (52,0га, кадастровий номер відсутній);

межі фактичного користування земельною ділянкою СФГ «Демьянова»;

межі земельних ділянок згідно АС ДЗК, що зареєстровані як землі запасу за Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0479 (48,2488 га); 5123185700:01:001:0481 (7,2165 га); 5123185700:01:001:0485 ( 49,9173 га) встановлено, що має місце накладання земельних ділянок, що зазначені в Державному акті пожиттєвого успадковуваного права володіння земельною ділянкою з земельними ділянками згідно АС ДЗК, що зареєстровані як землі запасу за Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області з кадастровими номерами: 5123185700:01:001:0479 (48,2488 га); 5123185700:01:001:0481 (7,2165 га); 5123185700:01:001:0485 ( 49,9173 га).

Загальна площа накладання (перетину) земельних ділянок що зазначені в Державному акті пожиттєвого успадковуваного права володіння земельною ділянкою з земельними ділянками згідно АС ДЗК, що зареєстровані як землі запасу за Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0479 (48,2488 га); 5123185700:01:001:0481 (7,2165 га); 5123185700:01:001:0485 ( 49,9173 га) складає 28,2325 га.

Відновлення меж пропонується провести у відповідності до плану меж земельних ділянок, наведених у технічному звіті з кадастрової зйомки земельних ділянок селянського (фермерського) господарства «Демьянова», які надані для ведення селянського (фермерського господарства згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі № 6 записів державних актів на право пожиттєвого успадковуваного володіння землею за померлим ОСОБА_3 (52,0 га, кадастровий номер відсутній) та розташовані за адресою: Одеська область, Подільський район, Окнянська селищна рада (а.с. 38-45, т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою яке виникло в особи на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, згідно із ЗК Української РСР 1990 року, оскільки у ЗК України 2001 року «право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою» не визначено.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.15-1 ЗК України (у чинній редакції) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з п. «а» ч.3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Так, ст. 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

В свою чергу ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.1991 року рішенням Красноокнянської ради народних депутатів № 41 «Про виділення громадянам земельних часток для ведення сільськогосподарського (фермерського) господарства покійному ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 було видано державний акт на довічне успадковуване володіння землею загальною площею 52,0 га. вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 6.

Закон України від 19 червня 2003 року «Про фермерське господарство» також не містить такої форми володіння землею, як довічне успадковуване володіння, як і чинний ЗК України.

Згідно з ч.1 ст. 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

В силу ст.1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року зазначила, що за змістом ст. ст.6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року №561-XII(у редакції на час його прийняття) у довічне успадковане володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства).

Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковане володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України №2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковане володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до п.8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковане або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп(справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковане володіння.

ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст.6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Більш того, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог ч.2 ст.14, ч.2 ст.41 Конституції України.

У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Тому Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- п.6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- п. 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N563-ХIIз наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадкованого володіння землею (як різновид «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено ст.41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії»).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики.

І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції»; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України»). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства»).

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковане володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю ОСОБА_3 не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у ст.1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадкованого володіння.

При цьому згідно із ч. 2 ст. 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року зазначила, що право довічного користування земельної ділянки може бути визнано таким, що підлягає успадкуванню, оскільки право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, а отже вимога позову щодо визнання в порядку спадкування за позивачами за кожною по 1/2 право довічного успадкованого володіння землею загальною площею 52,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту виданого ОСОБА_3 на підставі рішення Красноокнянської ради народних депутатів від 30.08.1991 року № 41, з правом замовлення та розроблення технічної документації із землеустрою для уточнення площ земельних ділянок, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з правом інших видів землевпорядної документації, одержання кадастрового номера та державної реєстрації права довічного успадкованого володіння земельними ділянками, обгрунтована та підлягає задоволенню.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в постанові 11 грудня 2019 у справі № 145/1181/16-ц, провадження № 61-34773св18 року, від 29 січня 2020 року у справі № 663/2123/16-ц, провадження № 61-9188св18.

Отже, державний акт на право довічного успaдковуваного володіння земельною ділянкою, виданий на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 є правовстановлюючим документом на цю земельну ділянку.

Оскільки нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає, що право позивачів підлягає захисту у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо скасування реєстрації права власності на земельні ділянки, як землі запасу, зареєстровані за Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області з кадастровими номерами: 5123185700:01:001:0479 (48,2488 га); 5123185700:01:001:0481 (7,2165 га); 5122185700:01:001:0485 (49,9173 га).

Матеріалами справи встановлено, що межі земельних ділянок, які зареєстровані як землі запасу за Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області з кадастровими номерами 5123185700:01:001:0479 (48,2488 га); 5123185700:01:001:0481 (7,2165 га); 5123185700:01:001:0485 ( 49,9173 га) перетинаються з земельною ділянкою СФГ «Демьянова», яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту виданого на підставі рішення Кранснооклянської ради народних депутатів від 30.08.1991 року № 41, тому дана вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідачів підлягають судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 60 коп., проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 8 603 (вісім тисяч шістсот три) грн. 28 коп., направлення поштових відправлень у сумі 423 (чотириста двадцять три) гривні, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до наведених вище результатів дослідження описаних у цьому рішенні доказів та визначення згідно закону правовідносин сторін, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та наявність законних та обгрунтованих підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Селянське (Фермерське) господарство «Демянова» про скасування реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування кадастрових номерів та визнання в порядку спадкування права довічного успадкованого володіння землею - задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за позивачами ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_8 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_9 за кожною по 1/2 право довічного успадкованого володіння землею загальною площею 52,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту виданого ОСОБА_3 на підставі рішення Кранснооклянської ради народних депутатів від 30.08.1991 року № 41, з правом замовлення та розроблення технічної документації із землеустрою для уточнення площ земельних ділянок, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з правом інших видів землевпорядної документації, одержання кадастрового номера та державної реєстрації права довічного успадкованого володіння земельними ділянками.

Скасувати реєстрацію права власності на земельні ділянки, як землі запасу, зареєстровані за Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області з кадастровими номерами: 5123185700:01:001:0479 (48,2488 га); 5123185700:01:001:0481 (7,2165 га); 5122185700:01:001:0485 (49,9173 га).

Стягнути солідарно з Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379924) та Головного управління держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) на користь позивачів ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_8 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_9 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 60 коп., проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 8 603 (вісім тисяч шістсот три) грн. 28 коп., направлення поштових відправлень у сумі 423 (чотириста двадцять три) гривні.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2024 року.

Суддя: