Ухвала

від 25.05.2023 по справі 208/4843/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/4843/22

№ провадження 1-кп/208/227/23

УХВАЛА

25 травня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12022041160000544, розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючий, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 17.08.2021 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. ст. 185 ч.3, 186 ч.2, 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 15.06.2022 року по відбуттю строку покарання,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться зазначена справа, обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурором заявлено клопотання про продовження застосування відносно ОСОБА_7 заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, яке аргументовано наступним.

ОСОБА_7 може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні двох умисних тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, роботи. Перебуваючи на свободі ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків по справі, будучі раніше судимою особою, яка не має сталого доходу. може вчинити інше кримінальне правопорушення

Адвокат ОСОБА_5 заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, зазначив про недоведеність ризиків застосування саме такого запобіжного заходу. Можливі ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків відсутні, так як ці особи допитані в суді. Обвинувачений від слідства ніколи не ухилявся, має місце реєстрації та мешкання. Обвинувачений тривалий час знаходиться під вартою і його належну процесуальну поведінку можливо забезпечити шляхом застосування цілодобового домашнього арешту. Обвинувачений підтримав думку захисника.

Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.

ЄСПЛ у рішеннях в справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано, в достатній мірі для вирішення клопотання прокурора, обвинувачуються у вчиненні двох тяжких, умисних злочинів, за один з яких чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

ОСОБА_7 є раніше судимим за умисні, тяжкі корисливі злочини та звільнився з місць позбавлення волі 15.06.2022 року. На теперішній час ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні низки умисних тяжких злочинів 31.07.2022 року, тобто через півтори місяці після звільнення. Даних про міцні соціальні зв`язки ОСОБА_7 , наявність сталого заробітку, у суду відсутні.

На думку суду, ризики переховування від суду з огляду на міру покарання яка загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винним, вчинення іншого кримінального правопорушення як раніше неодноразово судимої особи, яка не має сталого прибутку, об`єктивно існують.

Потерпілий та свідки обвинувачення допитані в судовому засіданні, і тому ризик незаконного на них впливу, на думку суду відсутній.

КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецендентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, про що зазначається у рішеннях ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» та «Вемгофф проти Німеччини»

Суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого шляхом обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, та вони не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження та особи обвинуваченого, та як навіть наявність соціальних зв`язків, не є достатнім стримуючим фактором з урахуванням ризиків, описаних попередньо, які на цей час не зменшились.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 350 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком до 22.07.2023 року.

В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1