Постанова
від 19.11.2007 по справі 47/364-07
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

 

 

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2007

р.                                                          

Справа № 47/364-07 

 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О.,

судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при

секретарі Соколовій Ю.І.

 

за

участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

(б\н від 12.11.07 р.)

відповідача -  Зотової Т.В. (дов. б/н від 31.10.07р.)

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ (вх. № 3122

Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.07р.

по справі № 47/364-07

за позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ

до Приватного підприємства

"Промінь", м. Харків

про стягнення 8523,99 грн., -      

встановила:

 

У липні 2007 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа ОСОБА_1 (м. Київ) звернувся до господарського суду Харківської області з

позовом до Приватного підприємства фірми "Промінь" (м. Харків) про

стягнення провізної  плати в розмірі

6738,33 грн., пені за прострочення оплати у розмірі 1785,66 грн., що виникли

внаслідок невиконання відповідачем договору №12/04-ЕсП1 від 12.04.2007р., а

також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 102,00 грн.

державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу та 2650,00 грн. витрат, сплачених за послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.07р. по

справі № 47/364-07 (суддя Светлічний Ю.В.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився,

подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що діне рішення не відповідає

обставинам справи, а судом при його прийнятті неповно з'ясовані всі обставини,

які мають значення для справи, а тому просить оскаржене рішення суду скасувати

та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач  у своїх

запереченнях по апеляційній скарзі вважає рішення суду першої інстанції

обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу

безпідставною, а тому просить залишити її без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин

справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи

апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про

задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем у

даній справі 12 квітня 2007 року укладено договір №12/04-ЕсП1 від 12.04.2007р.

про організацію перевезення автомобільним транспортом (далі - Договір) та заявки

№ДБ-000000084 від 12.04.2007р. (далі - Заявка).

Відповідно п. 4.3. Договору сплата за послуги перевезення

експедитором здійснюються протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від

перевізника оригіналів документів, передбачених Заявкою. Заявкою від

12.04.2007р. також було узгоджено, що сплата здійснюється протягом 3-х

банківських днів з моменту  отримання

оригіналів документів товарно-транспортної накладної, Договору, Заявки, акту  виконаних робіт, податкової накладної та

рахунку.

На виконання умов Договору відповідач відповідно до Заявки від

12.04.2007р. уповноважив позивача ("Перевізника") прийняти вантаж від

вантажовідправника "FASHY GmbH" та видати його вантажоодержувачу ТОВ

"СНЕК".

Приймаючи оскаржене рішення про відмову в задоволенні позовних

вимог господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 1 ст. 909

Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона

(перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право

на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за

перевезення вантажу встановлену плату.

При цьому господарським судом встановлено, що в міжнародній

товарно-транспортній накладній (СМР) в графі №24 "вантаж одержано"

відсутня відмітка ТОВ "СНЕК", яка б підтверджувала факт отримання

вантажу вантажоодержувачем - ТОВ "СНЕК", а в силу ст. 47 Статуту

автомобільного транспорту УРСР від 1969р. товарно-транспортні накладні є

основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між

вантажовідправниками, вантажоодержувачами та транспортними підприємствами і

організаціями.

Враховуючи вказане а також вимоги ст.526 Цивільного кодексу

України, відповідно до якої  зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться,  господарський суд дійшов

висновку, що позовні вимоги є 

необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись

колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно ст.  43  Господарського процесуального кодексу України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному 

і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду  є  законним

тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами  матеріального

права,  що підлягають застосуванню до

даних правовідносин,  а за їх  відсутності 

-  на  підставі 

закону,  що регулює  подібні 

відносини,  або  виходячи 

із  загальних засад і змісту

законодавства України.

Оскаржене рішення зазначеним вище вимогам не відповідає, з огляду

на те, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував дійсні обставини

справи,  не дав належної оцінки всім

зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином

законодавчо не обґрунтував свої висновки.

Так, згідно з умовами спірного Договору та заявки  №ДБ-000000084 від 12.04.2007р. позивач взяв

на себе зобов"язання перевезти вантаж за маршрутом Німеччина (район м.

Штутгарт) -України, м. Київ.

Як вказує позивач та вбачається зі змісту Заявки, вантаж для ТОВ

"СНЕК" мав бути доставлений ним на ліцензійний склад

"Авіакур'єр", що знаходиться у місті Києві на Повітрофлотському

проспекті (графа Заявки "Адреса відвантаження", 20-тий рядок заявки).

Позивач на виконання умов Договору та даної Заявки здійснив

доставку вантажу  та видав його

уповноваженій особі вантажоодержувача - ТОВ "СНЕК", що свідчить  відмітка у товарно-транспортній накладній СМР

№048731 (графа 24, правий нижній кут накладної).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем були повністю

виконані умови  спірного Договору та

Заявки на перевезення. Разом з цим слід зауважити, що жодних  зауважень або заперечень з боку

вантажоодержувача - ТОВ "СНЕК" та з боку  відповідача не було. Однак господарський суд

при винесенні рішення вказані обставини не врахував.

Крім того, виконавши свої зобов'язання у повному обсязі позивач у

відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема ст. 530 Цивільного

кодексу України, неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату

боргу, при цьому надаючи усі необхідні для цього документи, що підтверджується

матеріалами справи.

Однак відповідач залишив вказані вимоги без відповіді та

задоволення. Факт доставки вантажу або невідповідності документів для сплати за

виконані послуги з перевезення вимогам спірного Договору або вимог чинного

законодавства відповідач не заперечував та не спростував у суді апеляційної

інстанції.

Більш того, колегія суддів вважає також необхідним зазначити, що

спірний Договір та Заявка не містять умов стосовно здійснення оплати за послуги

з перевезення на підставі відмітки ТОВ "СНЕК" - вантажоодержувача у

міжнародній товарно-транспортній накладній (СМР).

Зі змісту спірного Договору (пункт 4.3.) та Заявки вбачається, що

оплата за послуги з перевезення здійснюється 

на підставі СМР, Акту та рахунку-фактури. Всі ці документи неодноразово

направлялися на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Доказів неотримання цих документів від позивача відповідачем  судам не надано. Окрім цього, ст. 908

Цивільного Кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажу,

відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, іншими

законами, транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 104 Статуту автомобільного транспорту Української РСР,

затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року

№ 401 встановлено, що автотранспортні підприємства можуть прийняти вантаж до

перевезення, як виняток, до внесення провізної плати.

Відповідач в порушення умов спірного Договору та положень чинного

законодавства маючи всі необхідні документи для сплати коштів за транспортні

послуги, а також отримавши від свого замовника ТОВ "СНЕК" оплату за

перевезення, повинен  здійснити

розрахунок з позивачем та сплатити суму боргу в розмірі 6738,33 грн. за надані

послуги з перевезення. Вказані дані відповідачем не спростовані.

Отже, колегія суддів визначає, що висновок господарського суду

стосовно невиконання позивачем належним чином усіх умов спірного Договору є

помилковим та не відповідає наявним у справі матеріалам, в зв'язку з чим

приходить до висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції у даній

справі та прийняттю нового, яким  вимоги

позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6738,33 грн. слід

задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1785,66 грн. за

прострочення оплати послуг з перевезення вантажу, колегія суддів вважає необхідним

зауважити наступне.

В обґрунтування вимог по стягненню пені в сумі 1785,66 грн.

позивач посилається на те, що згідно з пунктом 104 Статуту автомобільного

транспорту Української РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української

РСР від 27 червня 1969 року №401 у випадку прийняття автотранспортними

підприємствами вантажу до перевезення до внесення провізної плати, з

вантажовідправника або вантажоодержувача - замовника автотранспорту додатково

до провізної плати стягується 0,5 процента суми платежів за кожен день

прострочки її внесення.

Проте, дані вимоги позивача на думку колегії суддів не підлягають

задоволенню з огляду на те, що вказаний пункт Статуту стосується нарахування

пені у випадку передбаченої Договором передплати за перевезення вантажу, але

положеннями спірного Договору проведення такої передплати сторонами не

обумовлено, тому в цій частині в позові слід відмовити.

Відповідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України

судові витрати складаються з державного мита, сум,  що 

підлягають  сплаті  за 

проведення  судової  експертизи, призначеної господарським судом,

витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх

знаходження, оплати послуг перекладача,   

адвоката,    витрат    на   

інформаційно-технічне забезпечення 

судового  процесу  та 

інших  витрат,  пов'язаних 

з розглядом справи.

Згідно з ч.  5 ст.  49 Господарського процесуального  кодексу України суми,  які підлягають сплаті за проведення судової

експертизи,  послуги  перекладача, 

адвоката,  витрати  на інформаційно-технічне   забезпечення   судового 

процесу  та  інші витрати, 

пов'язані   з   розглядом  

справи,   покладаються   при задоволенні  позову 

-  на відповідача,  при відмові в позові -на позивача, а при

частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач користувався послугами адвоката, що

доведено належними доказами, зокрема угодою про надання правової допомоги

№02/05-юр від 22.05.07р., копією свідоцтва НОМЕР_1 від 22.05.02р. про право на

зайняття адвокатською діяльністю та платіжним дорученням про оплату послуг

адвоката за № 262 від 15.06.07р.,  а

також з огляду на часткове задоволення вимог позивача, колегія суддів приходить

до висновку, що витрати на послуги адвоката підлягають задоволенню співрозмірно

задоволеним вимогам в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського

процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того,

хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та

заперечення.

На думку колегії суддів, позивач у повній відповідності з чинним

законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних

вимог до відповідача, а останній не довів належними та допустимими доказами

наявність правових підстав для залишення вимог позивача без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що

господарським судом Харківської області при прийнятті оскарженого рішення від

17.09.07 р. по справі № 47/364-07 було порушено норми матеріального та

процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам

справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому

задоволенню, а вказане рішення  -

скасуванню.  

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги, колегія суддів

також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові

витрати по справі пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101,

п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу

України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

 

постановила:

 

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1, м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.07р. по

справі                     № 47/364-07

скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Промінь" (юр.

адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56; фактична адреса: 61125, м.

Харків, вул. Красношкільна набережна, 16, офіс 404, п/р 26002825323830 у ХОФ

АКБ СР "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 31343888) на

користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (НОМЕР_2,

АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в Ф-я "Розрахунковий центр "ПриватБанку",

МФО НОМЕР_5, код НОМЕР_6) заборгованість 

у розмірі 6738,33 грн., держмито по справі 153,00 грн., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та

витрати на послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 1785,66 грн. та витрат на

послуги адвоката в розмірі 650,00 грн. у позові відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати

відповідний наказ.

 

         Головуючий суддя                                                                    Демченко

В.О. 

 

                                 Судді                                                                   

Такмаков Ю.В. 

 

                                                                 

                                             Барбашова

С.В. 

 

 

Дата ухвалення рішення19.11.2007
Оприлюднено03.12.2007

Судовий реєстр по справі —47/364-07

Постанова від 19.11.2007

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Барбашова С.В.

Рішення від 17.09.2007

Господарське

Господарський суд Харківської області

Светлічний Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні