ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" січня 2024 р. Справа №910/9113/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Луцюк А.В.
представники сторін:
від позивача: Пихтін К.В.
від відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коробецького Романа Івановича
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023
у справі №910/9113/22 (суддя Паламар П.І)
за позовом Фізичної особи-підприємця Коробецького Романа Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літом"
про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 115 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Коробецький Роман Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літом" (далі - ТОВ "Літом") про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 115 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/9113/22 у задоволенні позову відмовлено.
08.12.2022 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ФОП Коробецького Р.І. судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №910/9113/22, заяву ТОВ "Літом" про ухвалення додаткового рішення повернуто заявнику без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/9113/22 скасовано. Справу №910/9113/22 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви ТОВ "Літом" від 05.12.2022 про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 заяву ТОВ "Літом" про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ФОП Коробецького Р.І. на користь ТОВ "Літом" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції при ухвалені додаткового рішення, враховуючи характер спор, складність справи, обсяг наданих відповідачу по справі адвокатом послуг (написання відзиву на позовну заяву), а також розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в розмірі 10 000,00 грн (5 000,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката та 5 000,00 грн гонорару успіху адвоката).
Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ФОП Коробецький Р.І. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ТОВ "Літом" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення суду першої є безпідставним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційні скарзі позивач, зокрема зазначає, що представником відповідача не надано повного обсягу послуг, визначеного специфікацією. Звіт про надану правничу допомогу не містить детального опису робіт (наданих послуг) без зазначення відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 апеляційну скаргу ФОП Коробецького Р.І. у справі №910/9113/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9113/22. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ФОП Коробецького Р.І. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/9113/22.
04.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9113/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9113/22. Розгляд апеляційної скарги ФОП Коробецького Р.І. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 призначено на 17.01.2024. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань та заперечень до 05.01.2024. Розгляд апеляційної скарги ФОП Коробецького Р.І. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 призначено на 17.01.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 задоволено заяву представника позивача адвоката Пихтіна К.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалено провести судове засідання у справі №910/9113/22, призначене на 17.01.2024, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І. 17.01.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу №910/9113/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФОП Коробецького Р.І. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.
У судове засідання 17.01.2024 з`явився представник позивача.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали від 18.12.2023 в його електронний кабінет.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом належним чином, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/9113/22 розглядається за відсутності його представника.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ТОВ "Літом" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
03.10.2022 між Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" (виконавець) та ТОВ "Літом" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого виконавець зобов`язується зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану виконавцем правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюються виконавцем.
Конкретний вид та обсяг правової допомоги за договором сторонами визначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до договору, яка відображає доручення клієнта виконавцю на надання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.4 договору, при виконанні виконавцем свої зобов`язань за договором, сторони складають двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках.
Сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) виконавця за договором у вигляді фіксованого гонорару та/або гонорару успіху, в залежності від досягнутих домовленостей щодо кожної конкретно визначеної справи чи інших видів правової допомоги (пункт 4.1 договору).
Сторони погоджують, що обчислення та сплата фіксованого гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків (пункт 4.2 договору).
У пункті 4.3 договору сторони погодили, що у разі досягнення позитивного для клієнта результату останній сплачує виконавцю гонорар успіху в розмірі 10% від суми задоволених у справі №910/9113/22 грошових позовних вимог до клієнта, в задоволенні яких судом буде відмовлено.
03.10.2022 між сторонами підписано специфікацію №1, в якій сторони домовились, що виконавець надає правничу допомогу ТОВ "Літом" з представництва у Господарському суді міста Києва при розгляді справи №910/9113/22, в тому числі зі складання, оформлення і подання відзиву на позовну заяву, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях. Також, сторони погодили, що фіксований розмір гонорару складає 10 000,00 грн.
01.12.2022 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі послуг на суму 21 500,00 грн.
У клієнта відсутні будь-які претензії, пов`язані з наданням виконавцем професійної правничої допомоги (пункт 3 акта).
Відповідачем також долучено до матеріалів справи копію звіту про надану правничу допомогу від 01.12.2022, згідно з яким: фіксований гонорар - 10 000,00 грн; гонорар успіху - 11 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що надані виконавцем послуги з правової допомоги оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 05.10.2022 №150 та від 01.12.2022 №151.
Суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, яка є сталою та підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у суді першої інстанції позивачем заперечень щодо розміру адвокатських витрат, заявлених відповідачем, не подано.
Враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність відповідачем надання йому адвокатом послуг професійної правничої допомоги в суді першої інстанції на суму сумі 10 000,00 грн, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у вищенаведеному розмірі покладаються позивача, у зв`язку з висновками суду про відмову у задоволенні позову. Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про те, що представником відповідача не надано повного обсягу послуг, визначеного специфікацією, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, між виконавцем та клієнтом була погоджена фіксована форма гонорару.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але, в розумінні Цивільного кодексу України, становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Також, скаржник стверджує, що звіт про надану правничу допомогу не містить детального опису робіт (наданих послуг) без зазначення відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
За положенням частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці 2 підпункту 4.1 пункту 4 рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, частина 3 статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, колегія суддів зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Судова колегія також зауважує, що частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Колегія суддів дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною 4 вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Щодо заявленого позивачем до стягнення 10% гонорару успіху на суму 11 500,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v.Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 11 500,00 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у відповідача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок позивача.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Коробецького Романа Івановича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки позивачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коробецького Романа Івановича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 задовольнити частково.
2. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/9113/22 та ухвалити нове рішення.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Літом" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коробецького Романа Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літом" (04215, місто Київ, проспект Гонгадзе Георгія, будинок 20-А, квартира 75; ідентифікаційний код 42256370) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
5. В іншій частині вимог заяви відмовити.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/9113/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 23.01.2024.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2024 |
Оприлюднено | 25.01.2024 |
Номер документу | 116477827 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Сітайло Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні