Постанова

від 11.01.2024 по справі 904/1742/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1742/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 (прийняте суддею Бажанова Ю.А., повне судове рішення складено 22.06.2023) у справі № 904/1742/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко"

про стягнення 5 519 691,49 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" на свою користь основний борг в сумі 3 518 356,50 грн, штраф в сумі 527 753,47 грн, пеню в сумі 1 099 691,77 грн, 307 560,61 грн інфляційних збитків та 66 329,14 грн відсотків річних.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі № 904/1742/23:

-позов задоволено частково;

-стягнуто з Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 3 518 356 грн 50 коп. заборгованості, 307 560 грн 61 коп інфляційних збитків, 66 329 грн 14 коп відсотків річних, 879 753 грн 42 коп. пені, 422 202 грн 78 коп. штрафу, 82 795 грн 37 коп. судового збору.

-в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №13000027540 від 28.02.2019 в частині оплати поставленого товару, наявності боргу у сумі 3 518 356, 50 грн. Інфляційні втрати та 3% річних задоволено на підставі ст. 625 ЦК України, пеня стягнута на підставі п. 8.1. договору. Суд зменшив заявлену до стягнення пеню на 20% на підставі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Селянське (Фермерське) Господарство "Гавриленко" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі № 904/1742/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з СФГ "Гавриленко" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" 3 518 356, 50 грн заборгованості, 307 560, 61 грн інфляційних збитків, 66 329, 14 грн відсотків річних, 879 753, 42 грн пені, 422 202, 78 грн штрафу - скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не дослідив та не взяв до уваги ступінь виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, а саме те, що: заборгованість за Договором виникла не в 2020 році, а в 2022 році під час широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України; зобов`язання за Договором виконані на 69% Відповідачем без порушення будь-яких строків та претензій Позивача.

Причини виникнення заборгованості судом не встановлені, а поведінці Сторін взагалі не надано будь-якої оцінки. Так, у Рішенні суд першої інстанції виокремлює лише посилання Відповідача на форс мажор та досліджує лист ТПП, в той час як Відповідач послідовно у своїх відзиві та запереченні вказував окрім форс мажору на: суттєве непередбачуване падіння доходу, порушення раніше налаштованої комунікації та мовчазну згоду Позивача на відстрочення виконання зобов`язань за Договором.

Суд першої інстанції оцінив лише майновий стан Позивача, вказавши на його фінансову звітність та кредитні зобов`язання. Натомість майновий стан Відповідача був проігнорований. Ні довідці № 1105/1 від 11.05.2023, ні фінансовій звітності малого підприємства від 01.01.2023, які вказують на збитковість Відповідача судом не надано жодної оцінки.

Одним із критеріїв, які відіграють важливу роль у прийнятті рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій є наявність збитків Позивача. В нашій справі Позивачем не було доведено, що його збитковість пов`язана саме через прострочення Відповідачем виконання зобов`язань. Матеріали справи не містять жодних доказів, які на це вказують. Натомість, суд визнає збитковість Позивача, враховуючи його фінансову звітність та посилання на кредитування.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що відповідач просить апеляційний суд зменшити штрафні санкції на 99%. Проте, незрозумілим залишається те, на якій підставі відповідач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу, інфляційних збитків та відсотків річних.

Позивач поставив Відповідачеві товар з відстрочкою оплати на 6 місяців. Крім того, Відповідачу була надана знижка на товар. Остання оплата була здійснена аж 29.10.2021 року, тобто 2 роки назад. Після цього оплат не було здійснено.

Позивач зазначає, що в період коли мав погашатись борг, Відповідач придбав собі автопричеп за 1,3 млн гривень.

В листі від 16.05.2023 року Відповідач обіцяв оплатити до 31.05.2023 року 200 тис грн, проте так і не оплатив нічого.

Відповідач так і не пояснив чому з він не здійснив своєчасну оплату товару Позивачеві.

Згідно даних балансу, збитки Позивач становлять 666 млн грн, а у Відповідача в 2022 році задекларовано прибуток 12 млн грн. Вказане свідчить про те, що у Відповідач перебуває у кращому майновому стані ніж Позивач. Відповідачем не надано жодного доказу щодо наявності у нього скрутного матеріального стану чи неможливості здійснити оплату такої невеликої для Відповідача суми коштів.

Позивач зауважує, що штрафні санкції як і інфляційні збитки нараховані лише по 28.02.2023 року, а зараз уже жовтень 2023 року.

Розмір штрафних санкцій в Договорі не більший ніж розмір відсотків та штрафних санкцій в банках, в іншому разі Відповідачеві було б вигідніше взяти кредит в банку для погашення боргу за Договором ніж платити штрафні санкції по ньому.

Відповідач коли укладав договір знав, який розмір штрафних санкцій передбачений договором, тому посилання через 3 роки після укладення договору на великий розмір штрафних санкцій є безпідставним.

Позивач зазначає, що є дистриб`ютором. У зв`язку з не оплатою боргу, Позивач для поповнення грошового балансу вимушений отримувати кредити в банках.

Стосовно посилання на форс мажор позивач зазначає, що відповідач не надав доказів знищення урожаю зернових оскільки відсутні акти огляду полів, відсутня довідка з Гідрометеоцентру про несприятливі погодні умови. Відповідачем не надано суду саме сертифікату або висновку ТПП України про настання форс - мажорних обставин, щодо конкретного зобов`язання за конкретним правочином.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 26.10.2023.

Судове засідання, призначене на 26.10.2023 год. не відбулося у зв`язку з відрядженням члена колегії у справі судді Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.01.2024 о 17:00 год.

У судовому засіданні 11.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (продавець) та Селянським (Фермерським) Господарством "Гавриленко" (покупець) укладено договір поставки №13000027540, відповідно до пункту 1.1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (далі - товар):

- насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита;

- засобів захисту рослин;

- мінеральні добрива;

- добрива для позакореневого підживлення.

Сторони домовилися, що зобов`язання покупця з оплати згідно даного договору та усіх специфікацій/додатків тощо до нього (крім поставки на умовах передплати) мають бути забезпечені у спосіб, прийнятний для продавця: аграрною розпискою; та/або заставою нерухомості, рухомого майна, цінних паперів, майновою порукою; та/або персональною порукою керівників, власників покупця, третіх осіб, банківською гарантією; та/або іншим чином у спосіб, не заборонений законом та прийнятний для продавця (пункт 1.1.4 договору).

Право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження, що відповідає даті товарно-транспортної накладної (пункт 3.1.1 договору).

Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару при відвантаженні, його вагу, відсутність пошкоджень і, у випадку виявлення, негайно повідомити про це продавця. Товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної покупцем. Претензії по кількості після прийому-передачі товарів та підписання накладних не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. У разі виявлення претензій по кількості чи якості складається акт згідно пункту 3.4 договору (пункт 3.2 договору).

Будь-які претензії стосовно невідповідності якості товару повинні бути надані покупцем продавцю в письмовій формі протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання товару покупцем, в іншому разі вони не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. Жодна претензія не буде визнана або товар, що повертається, не буде прийнято, якщо товар піддавався протруєнню чи переробці у будь-який спосіб (пункт 3.3 договору).

Під час поставки продавець зобов`язаний передати покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. Покупець повинен повідомити про відсутність усіх необхідних товаросупровідних документів завчасно, до прийняття поставки. Претензії про відсутність документів після поставки не беруться до уваги. При поставці продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок-фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено в договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу покупця (пункт 3.5 договору).

Рахунок-фактура є дійсним для оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його виставлення продавцем. У випадку, якщо продавець не отримав від покупця передплату протягом 3х (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури, покупець зобов`язаний звернутися до продавця за новим рахунком-фактурою (пункт 3.5.1 договору).

У зв`язку з тим, що постачання за договором має характер централізовано-кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця, відміченою в даному договорі в пункті "Реквізити та підписи сторін" (пункт 3.6 договору).

Номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного договору. При оплаті товару покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця (пункт 4.1 договору).

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2019 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2019 рік (пункт 4.3 договору).

У разі забезпечення зобов`язань покупця із оплати аграрною розпискою незалежно від умов специфікацій/додатків до договору, вважатиметься, що датою оплати товару за даним договором у розмірі, зазначеному в аграрній розписці, є дата оплати, зазначена в такій аграрній розписці. Якщо сума аграрної розписки буде меншою, аніж загальна вартість поставки (та, відповідно, зобов`язань покупця із оплати) за даним договором, то заборгованість погашається у хронологічному порядку, тобто за аграрною розпискою погашається заборгованість із більш ранніми строками оплати. Дане правило може застосовуватися до необмеженої кількості аграрних розписок. В такому випадку, однак, сторони розуміють, що незалежно від строків оплати за аграрними розписками, яке застосовується лише до основного боргу, виключно з метою застосування штрафних санкцій до покупця застосовуватимуться початково погоджені строки оплати, зазначені у специфікаціях/додатках до договору або 31 жовтня 2019 року (відповідно до правил, визначених у пункт 4.3) (пункт 4.3.1 договору).

У разі поставки товару продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від покупця, кінцевою датою розрахунків (в т. ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної (пункт 4.4 договору).

В подальшому сторонами змінювались строки поставки та оплати товару.

Так, 23.10.2021 сторонами підписаний додаток №4 до договору, згідно з яким строк дії договору продовжено на 2022 рік та внесені зміни щодо оплати з урахуванням поставки у 2022 році.

Відповідно до пункту 1 додатку №4 від 23.10.2021 сторони погодили продовження строку дії договору на 2022 рік (до 31.12.2022 включно), а в частині невиконання зобов`язань до повного їх виконання). Незалежно від інших умов договору чи Специфікацій, відстрочення платежу по договору не повинно перевищувати строк 270 календарних днів з моменту поставки. Умови оплати за специфікаціями, що встановлюють більші строки поставки повинні вважатися сторонами помилковими, натомість строки оплати вважатимуться такими, що настали на 270-й календарний день, починаючи від дня поставки (включно).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на виконання умов договору здійснило поставку Селянському (Фермерському) Господарству "Гавриленко" у період з 27.03.2019 по 15.11.2021 товар на загальну суму 12 674 738,38 грн. (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Селянське (Фермерське) Господарство "Гавриленко" здійснило часткову оплату за поставлений товар у сумі 1 367 475,51 грн. (шляхом отримання знижок) та у сумі 7 788 906,37 грн. (шляхом перерахування грошових коштів).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" посилається на неналежне виконання умов договору Селянським (Фермерським) Господарством "Гавриленко" в частині оплати за поставлений товар у сумі 3 518 356,50 грн. (12 674 738,38 грн. 1 367 475,51 грн. 7 788 906,37 грн.) (залишились неоплаченими накладні: №5190063973 від 26.10.2021 у сумі 563 627,08 грн. (572 908,36 грн. 9 281,28 грн.), №5190063990 від 26.10.2021 у сумі 38 171,77 грн., №5190063974 від 26.10.2021 у сумі 36 808,67 грн., №5190063972 від 26.10.2021 у сумі 314 569,07 грн., №5190063975 від 26.10.2021 у сумі 282 487,38 грн.. №5190064570 від 12.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064572 від 15.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064567 від 15.11.2021 у сумі 542 603,24 грн., №5190064568 від 15.11.2021 у сумі 504 525,83 грн., №5190064569 від 15.11.2021 у сумі 28 077,42 грн.), що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 3 518 356,50 грн. заборгованості, 527 753,47 грн. штрафу, 1 099 691,77 грн. пені, 307 560,61 грн інфляційних збитків, 66 329,14 грн відсотків річних.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Місцевим господарським судом правильно встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.

Сторонами у Специфікаціях №2500757786, №2500757781, №2500757778 (поставка згідно накладних №5190063973, №5190063990, №5190063974, №5190063972, №5190063975 від 26.10.2021) встановлений строк оплати товару 31.07.2022, у специфікація №2500760845 та №2500762578 (поставка згідно накладних №5190064570, №5190064572, №5190064567, №5190064568, №5190064569) встановлений строк оплати товару 31.07.2022.

Враховуючи викладене строк плати за поставлений товар за накладними: №5190063973 від 26.10.2021 у сумі 563 627,08 грн. (572 908,36 грн. 9 281,28 грн.), №5190063990 від 26.10.2021 у сумі 38 171,77 грн., №5190063974 від 26.10.2021 у сумі 36 808,67 грн., №5190063972 від 26.10.2021 у сумі 314 569,07 грн., №5190063975 від 26.10.2021 у сумі 282 487,38 грн.. №5190064570 від 12.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064572 від 15.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064567 від 15.11.2021 у сумі 542 603,24 грн., №5190064568 від 15.11.2021 у сумі 504 525,83 грн., №5190064569 від 15.11.2021 у сумі 28 077,42 грн., є таким що настав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 3 518 356,50 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

Підстав для відмови у стягненні основного боргу апелянт не наводить.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 307 590,61 грн та інфляційні втрати у сумі 66 329,14 грн. за загальний період прострочення 31.10.2020 по 20.03.2023 (по кожній накладній окремо, з урахуванням строку виникнення прострочення та часткової оплати).

Арифметичних помилок щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат не встановлено. Апелянт не наводить доводів щодо неправильності нарахування вказаних сум.

Також, згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону).

Відповідно до пункту 8.1 договору у разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати без врахування положень п. 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на покупця / замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі статті 5 договору.

Покупець додатково сплачує штраф у розмір 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на покупця / замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі статті 5 договору (пункт 8.2 договору).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 31.10.2020 по 20.03.2023 у розмірі 1 099 691,77 грн. та штраф за прострочення оплати суми 3 158 356,50 грн. за лютий 2023 року (вказана сума заборгованості існувала повний місяць лютий 2023 року) у розмір 15% у сумі 527 753,47 грн.

Доводів щодо неправильного розрахунку пені та штрафу апелянт не наводить.

Також, відповідачем не доведено належними доказами настання форс-мажору під час виконання спірних зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наявності підстав для зменшення штрафних санкцій на 99%, тоді як судом зменшено пеню та штраф лише на 20%.

Так, відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат не передбачено чинним законодавством, а нараховані 3% не мають великого розміру порівняно до основного боргу і сторонами не збільшувалась процентна ставка їх нарахування, в порівнянні з законом.

В обґрунтування підстав про зменшення штрафних санкцій на 99% відповідач посилається на ті обставини, що відповідач зазначає, що здійснив оплату за спірним договором на 69%. Остання поставка товару була 15.11.2021, який відповідач мав намір посіяти весною 2022 року та зібрати врожай восени 2022 року. Однак, 24.02.2022 почалось повномасштабна військова агресія проти України, восени 2022 року були несприятливі погодні умови, які відстрочили вчасний збір урожаю та, відповідно, його реалізацію. Відповідач зазначає, що 26.10.2022 листом №15 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, жодних заперечень не отримав, що вказує на добросовісну поведінку відповідача.

У співвідношенні стану ведення господарської діяльності Позивач, як кредитор, є у вигіднішому матеріальному становищі, ніж Відповідач. Сторони є різними за своєю величиною та доходами суб`єктами господарювання. Так, дохід Позивача за 2022 рік складає 3 008 135 000 грн, а дохід Відповідача 10 620 400 грн. У 2021 році чистий прибуток Відповідача склав 4 365 900 грн, тоді як у 2022 році збитки Відповідача сягнули 1 329 500 грн. Борг та штрафні санкції у розмірі 5 519 691,49 грн, які заявив до стягнення Позивач, мають для Сторін абсолютно різну вагу та цінність.

Позивачем не було доведено, що його збитковість пов`язана саме через прострочення Відповідачем виконання зобов`язань.

Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, посилаючись на недоведеність відповідачем наявності таких підстав. Водночас, звертає увагу суду, що у зв`язку із невиконанням зобов`язань відповідачем зобов`язаний брати кредити, умови за якими (відсотки за користування) не є більш вигіднішими ніж розмір нарахованих штрафних санкцій за спірним договором.

Позивач звертає увагу, що несе збитки, на підтвердження чого надає документи фінансової звітності, в той час як згідно з інформацією із загальновідомих джерел (сайти https://youcontrol.com.ua/ та https://auto.ria.com/uk/) вбачається, що відповідач у 2022 році придбав автомобільний причеп орієнтовною вартістю 2,2 млн. грн.

Позивач зазначає, що відповідно до Звіту про фінансові результати Позивача за 2021 рік, його збитки за 2021 рік склали 100 158 000 грн., а за 2020 рік - 80 000 грн, а в 2022 році збитки 666 489 000 гривень.

Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, скориставшись своїм правом суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для зменшення пені та штрафу на 20%.

В даному випадку відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

Колегія суддів враховує, що стягнення штрафних санкцій за оскаржуваним судовим рішенням припадає на період воєнних дій та обидві сторони знаходяться у складних умовах ведення господарської діяльності.

Не звернення позивача із вимогою здійснити оплату заборгованості після настання строку оплати не свідчить про згоду позивача на продовження строку оплати та не є підставою для зменшення штрафних санкцій. Строки оплати товару погоджені сторонами та відомі відповідачу, позивач не зобов`язаний додатково повідомляти відповідача про настання строку оплати та необхідність здійснювати таку оплату своєчасно. Сторонами не укладено додаткових угод щодо продовження строків оплати товару. При цьому, позивач не обмежений у праві одразу звернутися з відповідним позовом до суду без досудового врегулювання.

Суд враховує часткове добровільне погашення боргу відповідачем, проте приймає до уваги і ті обставини, що відповідач тривалий час не здійснював повну оплату за товар, останній платіж було здійснено 29.10.2021. Період прострочення виконання зобов`язання є значним, а часткова оплата у цей період навіть в невеликих сумах відсутня. Після звернення позивача з позовом до суду відповідач також не здійснив часткового погашення боргу.

Також судом першої інстанції враховано сам розмір штрафних нарахувань та їх співвідношення з сумою боргу. Відсоток штрафу та пені, після його зменшення судом першої інстанції, по відношенню до боргу складає 37%, що не є завищеним розміром та на думку суду, не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.

Колегія суддів також враховує, що позивачем не доведено понесення збитків у зв`язку з простроченням відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність на власний ризик, самостійно формує програму діяльності, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів з метою одержання прибутку.

Відповідач підписавши спірний договір був обізнаний зі строками та умовами оплати поставленого товару, а також розміром відповідальності за прострочення оплати поставленого товару, проте погодився на них.

Як зазначено вище, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача (у тому числі і фінансове) у даній справі. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 20% та стягнення пені у розмірі 879 753, 42 грн., штрафу у розмірі 422 202,78 грн.

Доводів, яким не було надано оцінку судом першої інстанції під час вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, апелянт не наводить.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі № 904/1742/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі № 904/1742/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.01.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко