Постанова

від 22.01.2024 по справі 904/2183/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2183/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат №2" Дніпропетровської обласної ради" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 року у справі №904/2183/23 (суддя Фещенко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального закладу "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат №2" Дніпропетровської обласної ради", м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 89 658 грн.37коп.-

ВСТАНОВИВ:

02.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального закладу "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради" заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у загальному розмірі 89 658 грн. 37 коп., з яких: 63 422 грн. 28 коп. - основний борг; 9 365 грн. 65 коп. - пеня; 15 290 грн. 97 коп. - інфляційні втрати; 1 579 грн. 47 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем за період з 01.11.2021 року по 22.12.2021 року природний газ, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 63 422 грн. 28 коп.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання на підставі п.4.5. договору позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період прострочення з 01.02.2022 року по 30.11.2022 року, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні втрати за період з лютого по листопад 2022 року та 3% річних за період прострочення з 01.02.2022 року по 30.11.2022 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 року у справі №904/2183/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Комунального закладу "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради" на користь позивача 63 422 грн. 28 коп. основного боргу, 9 365 грн. 65 коп. пені, 15 290 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 1 579 грн. 47 коп. 3% річних та 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 63 422 грн. 28 коп. є обґрунтованими, доведеними належними доказами. У зв`язку з наявністю у відповідача боргу правомірним є і нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаних вище сумах.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальний заклад "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат №2" Дніпропетровської обласної ради" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Скарга обґрунтована тим, що:

- згідно з відповіддю ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" позивач постачав природний газ 61 день, що суперечить умовам договору та Правилам, і позивач умисно приховав, що рахунок та коригуючий акт приймання-передачі природного газу №31357 на загальну суму 777912 грн. 06 коп., надані у січні 2022 року, тобто після закінчення строку дії договору;

- за приписами Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля здійснюється відповідно до річного плану, який складається на 1 календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року і усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду;

- заява позивача щодо подачі до матеріалів справи доказів, які б підтверджували подання на затвердження проекту кошторису на 2022 рік є не обґрунтованими, адже станом на 31.12.2021 року, згідно з актом приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року на суму 263 971 грн. 68 коп. та акту приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на суму 714 489 грн.78 коп. апелянт розрахувався з позивачем за поставлений газ у повному обсязі;

- у зв`язку з відсутністю потреби у закупівлі природного газу на 2022 рік, видатки за КЕКВ 2274 "Оплата природного газу" не були передбачені кошторисними плановими призначеннями на 2022 рік;

- при прийнятті рішення судом першої інстанції не було враховано положення Закону України "Про публічні закупівлі" та Правил постачання природного газу;

- максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та у будь-якому випадку не має тривати довше, ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії";

- апелянт може укладати договори лише у межах, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі", та лише з укладеним договором у письмовій формі за відповідним видом електронної закупівлі та оприлюдненим відповідно до цього Закону;

- на виконання вимог вказаного Закону скаржником проведено переговорну процедуру закупівлі природного газу у позивача, за результатом якої було укладено договір №176 від 28.12.2021 року на постачання природного газу постачальником "останньої надії" і таке постачання повинно було розпочатися після належного укладення договору, однак суд не взяв до уваги, що в порушення норм Правил, договір у спірний період укладено не було, а отже, договірні відносини між сторонами не виникли і посилання позивача на типовий договір є необґрунтованим.

Викладені обставини, на думку скаржника, свідчать про помилковість висновків суду щодо доцільності стягнення з відповідача заборгованості за природний газ, а також штрафних санкцій, накладених внаслідок штучної заборгованості, оскільки між позивачем та відповідачем не виникло жодних договірних відносин, які б відповідали вимогам чинного законодавства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, зазначає, що постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі публічного типового договору, що затверджується регулятором.

За приписами Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на умовах Типового договору, при цьому такий постачальник не вибирає споживачів, а їх закріплення відбувається автоматично.

Також позивач зазначає, що типовий договір укладається шляхом оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання газу споживачу у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За твердженням позивача, прийнявши переданий газ, отримавши рахунки від позивача, відповідач фактично підтвердив, що типовий договір укладений, а отже, у даному випадку, норми Закону України "Про публічні закупівлі" не розповсюджують свою дію на відносини з укладення договорів, які автоматично укладаються з ТОВ "ГК "Нафтогаз України".

На думку позивача наведені скаржником доводи не спростовують зазначених вище обставин фактичного споживання ним газу та, як наслідок, укладення договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Крім того позивач вказує, що укладений сторонами типовий договір є обов`язковим для виконання, і відповідач чітко розумів юридичну відповідальність за його невиконання або неналежне виконання.

Вважає, що:

- нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем відповідно до умов договору та чинного законодавства України, докази на спростування цих обставин скаржником не надані;

- твердження скаржника про те, що постачання газу за вищезазначеним договором відбувалось 61 день, не відповідає дійсності.; таке постачання відбувалось 52 дні, про що зазначено у тексті позовної заяви та знаходить своє відображення у виставлених та надісланих на адресу відповідача рахунках.

13.10.2023 року на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач зазначає, що він, як бюджетна установа, зобов`язаний укладати договори виключно у межах, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" та з укладеним договором у письмовій формі за відповідним видом електронної закупівлі та оприлюдненим відповідно до вимог Закону, тому апелянтом була проведена переговорна процедура закупівлі.

Скаржник зазначає, що:

- у своїх доводах позивач повністю ігнорує положення вказаного вище Закону;

- у відзиві на позов скаржник зазначав, що станом на 31.12.2021 року (закінчення бюджетного року) ним виконано фінансові зобов`язання за договором №176 від 28.12.2021 року у повному обсязі, заборгованість станом на 31.12.2021 року не виявлена, жодних повідомлень від позивача щодо заборгованості не надходило;

- у зв`язку із передачею майнового комплексу в оперативне управління іншій юридичній особі, у апелянта була відсутня потреба у закупівлі природного газу на 2022 рік, а через відсутність кредиторської заборгованості видатки на оплату природного газу не було передбачено кошторисними плановими призначеннями на 2022 рік.

Крім того, за твердженням скаржника, в матеріалах справи міститься відповідь ТОВ "Оператор газорозподільної системи України", згідно з якою відповідачем було спожито природного газу: з 01.11.2021 по 30.11.2021 15712,60м.куб, з 01.12.2021 по 31.12.2021 14225,59м.куб, таким чином газ поставлявся 61 день. Між тим, позивач надав розрахунок, зазначивши період постачання у грудні 2021 року з 01.по 22 грудня. Однак, з урахуванням п.7.1 договору №176 постачальник має право звернутися до оператора ГРМ/Оператора ГТС з дорученням про відключення споживача, але жодних повідомлень про обмеження газопостачання чи про заборгованість до апелянта у 2021 році не надходило.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2023 року, після надходження справи на адресу суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 року № 880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом ст.1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комунальний заклад "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради" є бюджетною установою (у значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 22.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

24.12.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м.Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1378/27823 (далі "Кодекс ГТС").

Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п.5 гл.3 розд. IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач та відповідач, як суб`єкти ринку природного газу, мають право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Як встановлено місцевим господарським судом, за відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Комунального закладу "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради", зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS00003586I00G (пункт 7 форми 10 (а.с.61).

Факт включення відповідача, зокрема у спірний період - з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року та з 01.12.2021 року по 22.12.2021 року до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого ним газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС від 29.09.2022 № ТОВВИХ-22-10477 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC - кодом 56XS00003586I00G (а.с.45-60);

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10) (а.с.61-70);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з EIC - кодом 56XS00003586I00G (надана у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) (а.с.71).

Відповідно до п. 1 розд. VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог ст.ст. 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501.

Так, відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За умовами п. 3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до пп. 4.2. розд. IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).

У п. 4.4. договору сторони узгодили, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з пп. 1 п. 5.1, пп. 1 п. 5.2. договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

У п. 8.2. договору сторони передбачили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

За умовами п. 11.1. договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Відповідно до п. 2 гл. 7 розд. XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Матеріали справи свідчать також про те, що на виконання умов договору в період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року та з 01.12.2021 року по 22.12.2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в загальному об`ємі 29 938,19 куб.м на загальну суму 1 041 883 грн. 74 коп.,

На виконання п. 4.3. договору позивачем виставлені та направлені на адресу відповідача рахунки на оплату поставленого природного газу №33485 (розрахунковий період 1 - 30 листопада 2021 року) та №1992 , в якому нарахування здійснені за період з 01.12. 2021 року по 22.12.2021 року (а.с. 73-79).

Відповідач виставлені рахунки оплатив частково, у сумі 978 461 грн. 46 коп., внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 63 422 грн. 28 коп..

З метою досудового врегулювання спору 10.05.2022 року позивач направив на адресу відповідача Вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії" (а.с.80-81).

За прострочення виконання зобов`язання на підставі п. 4.5. договору позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 01.02.2022 року по 30.11.2022 року у сумі 9 365 грн. 65 коп., на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні втрати за період прострочення з лютого по листопад 2022 року у сумі 15 290 грн. 97 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.02.2022 року по 30.11.2022 року у сумі 1 579 грн. 47 коп.

Несплата відповідачем вказаних вище сум боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаних вище розмірах стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У даному випадку, між Комунальним закладом "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат №2" Дніпропетровської обласної ради", який є бюджетною установою та ТОВ "ГК "Нафтогаз України" укладено договір поставки природного газу постачальником "останньої надії".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Факт укладення вказаного договору не спростований скаржником під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Так, відповідачем не спростовано, що у період з 01.11.2021 року по 22.12.2021 року він не був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, не надано доказів складання актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газу автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії".

Водночас, позивачем надана інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ "Форма №10, витяг з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів спожитого природного газу споживачем.

При цьому об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/ ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то виставлені позивачем та направлені на адресу відповідача вказані вище рахунки на оплату поставленого природного газу відповідач у встановлений договором строк не оплатив.

Тому, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання відповідачем зобов`язання за типовим договором про постачання природного газу постачальником "останньої надії" у частині повної оплати поставленого за таким договором природного газу та ненадання ним доказів, які б спростовували дане порушення місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Комунального закладу "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради" за вказаним типовим договором 63 422 грн. 28 коп. заборгованості за спожитий природний газ.

Крім того, колегія суддів погоджується і з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9 365 грн. 65 коп. пені, 1 579 грн. 47 коп. 3% річних, 15 290 грн. 97 коп. інфляційних втрат, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить положенням договору та вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування та є арифметично правильним.

Стосовно доводів скаржника про те, що у зв`язку з відсутністю потреби у закупівлі природного газу на 2022 рік, не було передбачено відповідні видатки, слід зазначити наступне.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, положення чинного законодавства України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

З огляду на викладене, місцевий господарським судом правильно зазначено, що відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У розумінні вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися у місцевому господарському суді та доказам, які не були подані до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.

Рішення господарського суду може бути переглянуто в апеляційному порядку виключно станом на момент його прийняття.

Стосовно даної справи, то апелянт в апеляційній скарзі наводить доводи, у тому числі, про постачання позивачем природного газу 61 день, що суперечить умовам договору, про неврахування судом положень Закону України "Про публічні закупівлі", а також про неукладення сторонами договору у спірний період, у зв`язку з чим є необґрунтованими посилання позивача на типовий договір.

Однак, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач на підтвердження своєї позиції не зазначав вказаних вище обставин та не наводив будь-яких доводів в їх обґрунтування, при цьому він взагалі не заперечував наявність між позивачем та відповідачем укладеного типового договору та існування у нього боргу перед позивачем у сумі 63 422 грн. 28коп. Тобто, відповідні доводи не були предметом розгляду у суді першої інстанції, тому суд не зобов`язаний розглядати їх під час апеляційного перегляду справи.

Між тим, колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що, зокрема, аргументи скаржника, викладені ним у скарзі стосовно неукладення ним договору постачання природного газу з позивачем, а також про неврахування судом положень Закону України "Про публічні закупівлі" є такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм права.

Так, згідно з п.1 розд.6 Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з Кодексом ГТС реєстрація споживача, що не є побутовим, в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи здійснюється автоматично. Дата початку постачання природного газу такому споживачу визначається у Реєстрі споживачів "останньої надії" на інформаційній платформі. У даному випадку, включення відповідача до Реєстру споживачів у спірний період підтверджується матеріалами справи.

При цьому скаржником не доведена наявність іншого постачальника природного газу у спірний період та, одночасно, не спростовано факт споживання ним газу у цей період.

Щодо застосування Закону, то відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, встановленого цим Законом, у разі укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" на постачання електричної енергії або природного газу.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку норми Закону України "Про публічні закупівлі" щодо необхідності проведення спрощеної процедури закупівлі не розповсюджують свою дію на відносини з укладення типових договорів, які автоматично укладаються з позивачем у справі як з постачальником "останньої надії", оскільки фактично укладаючи договір (починаючи споживання природного газу) сторони не можуть знати, який саме обсяг природного газу буде спожито відповідачем та на яку суму.

Відповідні норми Закону України "Про публічні закупівлі" щодо проведення спрощеної процедури закупівлі у разі укладення договору з постачальником "останньої надії" не регулюють спірних правовідносин, натомість підлягають застосуванню положення п. 2 ч.7 ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Крім того, відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Водночас, дотримання наведених вище принципів у спірних правовідносинах забезпечується через процедуру проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії та нормативного регулювання умов постачання природного газу постачальником "останньої надії", адже відповідний договір на постачання природного газу укладається на умовах і в порядку, що визначені нормативними приписами, а ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМ від 30.09.2015 року №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 1102.

З огляду на викладене, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб`єкта, на якого будуть покладені обов`язки постачальника газу "останньої надії" та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу, відсутні підстави для проведення переговорної процедури для укладення договору постачання між постачальником "останньої надії " і споживачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.06.2023 року у справі 904/2867/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За приписами ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат №2 "Дніпропетровської обласної ради" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 року у справі №904/2183/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф.Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков