Постанова

від 17.01.2024 по справі 908/1410/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1410/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Карпенко О.І. - прокурор відділу

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Гурильов А.С.

від відповідача-2: не з`явився

від третьої ооби: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р.

( головуючий суддя Колодій Н.А., суддя Горохов І.С., суддя Топчій О.А.,

м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 08.01.2021 р. )

у справі

за позовом:

Керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області

в інтересах держави в особі

Кам`янсько-Дніпровської міської ради

Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області,

Запорізька область, Кам`янко-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська

до відповідача-1:

Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

м. Запоріжжя

до відповідача-2:

Фермерського господарства Діана-2 ,

Запорізька область, Кам`янко-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_1 ,

Запорізька область, Кам`янко-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка

про визнання незаконним та скасування наказу,

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та

повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерського господарства "Діана-2" про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

визнання недійсним договору оренди землі від 14.03.2016 щодо земельної ділянки площею 76,1881 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280, який укладено між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , припинивши право оренди ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 13709319 від 15.03.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 876051623224;

- зобов`язання Фермерське господарство "Діана-2" повернути Кам`янсько-Дніпровській міській раді Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області земельну ділянку площею 76,1881 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280, яка розташована за межами населеного пункту села Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 876051623224 ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 № 8-190/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, на підставі якого громадянину ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства та укладений 14.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 договір оренди землі не відповідають вимогам ст. 134 Земельного кодексу України. Так, ОСОБА_1 29.03.2016 зареєстроване фермерське господарство Діана-2, господарство засноване на земельних ділянках, що надані в оренду для ведення фермерського господарства, проте, як встановлено прокуратурою, за ОСОБА_1 та новоствореним ФГ Діана-2 не зареєстровано жодної техніки, отже, у ОСОБА_1 відсутні власні виробничі та трудові ресурси для повноцінного оброблення та використання спірної земельної ділянки. Крім того, на момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та головою ФГ Діана. За доводами прокурора, ОСОБА_1 використав своє пільгове право на отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності ще у 1992 році. Отже, спірна земельна ділянка була отримана ОСОБА_1 в користування, в порушення вимог Закону України Фермерське господарство та Земельного кодексу України. Прокурор вважає, що з цих підстав наказ відповідача-1 від 14.03.2016 № 8-190/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» підлягає скасуванню, укладений на його підставі договір оренди землі визнанню недійсним, а земельна ділянка площею 76,1881 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 підлягає поверненню на користь власника. Відносно позовної давності прокурор зазначив, що оскільки Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області стала власником спірної земельної ділянки 22.12.2018, строк позовної давності слід обчислювати саме з цієї дати. Посилаючись на приписи ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. ст. 2, 15, 16, 21, 203, 215, 257, 317, 334, 373, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 31, 80, 93, 124, 125, 134, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор просив позов задовольнити.

Відповідач -1 проти позову заперечив та у відзиві на позов зазначив, що відповідно до роз`яснення, наданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2017 р. № 22-28-0.13-4577/2-17 на запит Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2017 р. № 21-8-0.61-359/2-17 законодавством не визначено кількість (одна чи декілька) земельних ділянок, які можуть бути передані в користування громадянам України для ведення фермерського господарства. Також безпідставним вважає посилання прокурора на норми статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, оскільки ними також не обмежується кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства. Вказані норми стосуються отримання земельних ділянок у приватну власність, а не в оренду. Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. До Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про затвердження проекту відведення земельної ділянки, як фізична особа - громадянин, тому до вказаних правовідносин застосовувалася ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції від 01.03.2016, якою передбачалося, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Всі вимоги частини другої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" при зверненні ОСОБА_1 з клопотанням до Держгеокадастру були виконані. Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції на момент звернення ОСОБА_1 ) містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та до його заяви. Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, наприклад, наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану. На підставі викладеного, відповідач -1 просив в позові відмовити.

Відповідач -2 письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Третьою особою у справі - ОСОБА_1 подано суду письмові пояснення в яких останній підтримав позицію Відповідача щодо невизнання позову, та надав докази пропуску прокурором строку позовної давності.

ОСОБА_1 надав суду заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки саме Енергодарська місцева прокуратура достеменно знала про спірні накази Держгеокадастра та договір оренди землі від 14.03.2016 р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства ще 18.03.2016 р., оскільки в проваджені Кам`янсько-Дніпровського районного суду знаходилися справи № 318/571/16-к і № 318/710/16-к в яких учасники подій, перевірок і розслідувань та прийняття рішень задіяні прокурори Енергодарської місцевої прокуратури. Предметом спору була перевірка прокурором факту захоплення іншими особами земельних ділянок, які згідно наказів Держгеокадастру та договорів оренди в установленому порядку передані ОСОБА_1 .. По цим справах прокурори відносно порушників земельного законодавства внесли відомості до ЄРДР. Крім того, всі дії прокурорів та слідчих поліції здійснювалися з представником Великознам`янської сільради яка і була разом з Держгеокадастром розпорядником та власником землі. Таким чином, з 17.03.2016 р. всі учасники справи тобто і прокурори, і сільрада, яка тепер в складі громади, і Держгеокадастр достовірно знали про спірні накази Держгеокадастра та договір оренди, але ніяких зауважень про законність документів не виникало. З урахуванням викладеного зазначає, що Прокурором пропущені строки позовної давності звернення з цим позовом до суду.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що Прокурор звернувшись до суду з даним позовом у червні 2020 року, пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки держава в особі уповноваженого органу дізналась про обставини порушення у березні 2016 року, тобто саме з моменту прийняття ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області оскаржуваного наказу від 14.03.2016 р. за № 8-190/15-СГ.

При цьому Скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що Прокурор звернувся з даним позовом за наслідками самостійного виявлення фактів незаконної передачі в оренду землі для введення фермерського господарства. Отже, саме з 05.12.2019 р. Прокурору стало відомо про первинне отримання ОСОБА_1 у 1992 році у постійне користування земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області на момент видачі спірного наказу було обізнане про використання ОСОБА_1 у 1992 році свого права на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності. Кам`янсько-Дніпровська міська рада могла довідатись про порушення своїх прав як власника обох зазначених земельних ділянок лише з 22.12.2018 р., тобто з моменту підписання акта приймання-передачі у власність землі та її державної реєстрації, а відтак саме з цієї дати почався відлік для позивача строку позовної давності.

Водночас, на думку Скаржника, трирічний строк на звернення Прокурора в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради за захистом свої порушених прав та інтересів до суду не пропущено.

Скаржник наголошує на тому, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Також з урахуванням вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та ст. ст. 116, 118, 121, 123, 124 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

На переконання Скаржника - ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом, визначеним ч. 2 ст. 134 ЗК України щодо виділення земель для фермерського господарства поза конкурсною процедурою, штучно створив передумови застосування пільгового порядку для отримання 260 га державних земель (у тому числі спірної земельної ділянки) без наміру самостійного господарювати на них. Наведене призвело до порушення правових засад рівності прав та загального доступу громадян до земельних ресурсів, як власності Українського Народу, визначених у ст. ст. 13, 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України, які на Практиці реалізуються шляхом запровадження механізму передачі земель Державної та комунальної власності в оренду за результатами земельних торгів.

Відтак, на думку Скаржника, висновки суду у цій справі щодо неправомірності встановлення Державними органами додаткових кваліфікаційних вимог до фермера, а саме наявність у нього матеріальних і трудових ресурсів, не відповідають наведеним нормам законів, меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств та правовим позиціям Верховного Суду у спірних правовідносинах.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ( далі по тексту - Головне управління ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Головне управління посилається на те, що спірний наказ приймався у суворій відповідності до норм земельного законодавства.

Безпідставним вважає Головне управління посилання Прокурора на норми статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, оскільки вони не обмежують кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства. Вказані норми стосуються отримання земельних ділянок у приватну власність, а не в оренду. Так, відповідно до ч.4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.».

Головне управління також наголошує на тому, що до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Коба О.В. звернувся із клопотанням про затвердження проекту відведення земельної ділянки, як фізична особа - громадянин, тому до вказаних правовідносин застосовувалася ч.2 ст. 123 ЗК України, в редакції від 01.03.2016 р., якою передбачалося, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Крім того, Головне управління зазначає про те, що судом першої інстанції не було застосовано строків позовної давності до спірних правовідносин, про що було прямо вказано в оскаржуваному рішенні. Вказана позиція обумовлена тим, що Господарський суд Запорізької області дійшов висновку про правомірність передачі в оренду спірної земельної ділянки, а від так й відсутнє будь-яке порушення прав та інтересів позивача. При цьому, Головне управління погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Енергодарська місцева прокуратура дізналась про спірний наказ та договір оренди землі в березні 2016 року, про що свідчать матеріали кримінального провадження № 12016080260000366.

Позивач, Відповідач -2 та Третя особа не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Антоніка С.Г. у складі колегії суддів: Березкіної О.В, Іванова О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20. Розгляд справи № 908/1410/20 призначено у судовому засіданні на 14.04.2021 р.

08.04.2021 р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий, доповідач - Антонік С.Г., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2021 р. заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючий, доповідач - Антонік С.Г., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г. визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючий, доповідач - Антонік С.Г., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г. для вирішення питання про відвід передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України. На час вирішення заяви про відвід провадження у справі № 908/1410/20 - зупинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.04.2021 р. вирішення питання про відвід колегії суддів у цій справі передано на розгляд судді Подобєда І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2021 р. задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючий, доповідач - Антонік С.Г., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г. від розгляду справи № 908/1410/20 - відмовлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 р. поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2021 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2021 р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19 та оприлюднення відповідної постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 р. поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20 . Призначено судове засідання по розгляду апеляційної скарги на 08.02.2023 р..

За розпорядженням керівника апарату суду від 08.02.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи № 908/1410/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Іванов О.Г., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р., у справі № 908/1410/20 до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 р. розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20 відкладено до усунення обставин, що зумовили окупацію Кам`янсько-Дніпровської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області .

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 р. визначено для розгляду справи № 908/1410/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. ( доповідач ), судді: Чус О.В., Дармін М.О..

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України Про судоустрій та статус суддів, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято справу № 908/1410/20 до свого провадження. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.01.2024 р..

Позивач, Відповідач -2 та Третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача, Відповідача -2 та Третьої особи.

У судовому засіданні 17.01.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Енергодарською місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин вивчено стан законості при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення та виявлено факт незаконного надання в оренду земельної ділянки на позаконкурсній основі.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області "Про відвід землі для створення сільського господарства" від 06.05.1992 № 2, надано земельні ділянки загальною площею 621,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства громадянам, зокрема ОСОБА_1 - 50,0 га.

В подальшому, ОСОБА_1 з 26.01.1995 р. став засновником та головою фермерського господарства "Діана" ( ідентифікаційний код 22144426, місцезнаходження: вул. Леніна, 575, с. Велика Знам`янака, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область), яке було засноване на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 50,00 га, яка надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради від 06.05.1992 р. № 2.

Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2322481800:03:003:0280.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 14.03.2016 р. видано наказ № 8-190/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким вирішено затвердити розроблений державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 76,1881 га ( кадастровий номер 2322481800:03:003:0280 ) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

На підставі вказаного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області ( Орендодавець, Відповідач -1 у справі) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар, Третя особа у справі ) 14.03.2016 р. укладений договір оренди землі.

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору оренди землі Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 76,1881 га - для ведення фермерського господарства ( кадастровий номер ділянки 2322481800:03:003:0280 ), яка знаходиться на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Згідно з п. 7 Договору оренди землі ( з урахуванням додаткової угоди від 04.11.2016 р. ) договір укладено строком на 49 років.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 15.03.2016 р..

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 р. № 8-2304/15-18-ГС "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11769,6698 га, які розташовані на території Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та обтяження прав згідно з додатком ( п. 1 ). Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( п. 2 ).

В Графі 17 Додатку до вказаного наказу міститься запис: кадастровий номер 2322481800:03:003:0280, площа: 76,1881 га відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: договір оренди землі від 14.03.2016 р., ОСОБА_1 ..

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 01.06.2020 р. за реєстраційний номером об`єкта нерухомого майна: 876051623224 земельна ділянка з кадастровим номером 2322481800:03:003:280 площею 76,1881 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.03.2016 р., з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с/рада, Великознам`янська.

На думку Прокурора, недотримання процедури передачі в оренду землі комунальної власності з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 є підставою для скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-190/15-16-СГ від 14.03.2016 р. "Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди, укладеного на підставі цього наказу, а також для повернення спірної земельної ділянки власнику.

Прокурор вважає, що таке розпорядження майном Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області у спосіб та поза межами повноважень передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі з боку держави. Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 р. у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 р. у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 р. у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 р. у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 р. у справі № 916/2130/15. Вказане свідчить про наявність інтересів держави по відношенню до законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання ж встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Енергодарською місцевою прокуратурою Запорізької області 27.05.2020 р. направлено на адресу Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області повідомлення від 26.05.2020 р. № 32/2-3085 вих-20 про представництво інтересів держави щодо земельної ділянки площею 76,1881 га з кадастровим номером 2322481800:03:003:0280, а саме про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області.

Зважаючи на нездійснення Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, Керівник Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерського господарства "Діана-2" про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду"; визнання недійсним договору оренди землі від 14.03.2016 р. щодо земельної ділянки площею 76,1881 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280, який укладено між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , припинивши право оренди ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 13709319 від 15.03.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 876051623224; зобов`язання Фермерське господарство "Діана-2" повернути Кам`янсько-Дніпровській міській раді Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області земельну ділянку площею 76,1881 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280, яка розташована за межами населеного пункту села Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 876051623224 ).

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Відповідаача -1, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виснував, що Прокурором не доведено наявності обставин, які можуть бути підставою для визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ, а тому вимоги Прокурора про його скасування та похідні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі і повернення земельної ділянки власнику є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог Прокурора, а тим самим встановивши відсутність порушеного права, на захист якого спрямовано даний позов, заява Відповідача -2 та Третьої особи про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню. Тобто позовна давність судом не застосована у зв`язку з відсутністю в даному випадку порушеного права Позивача, за захистом якого звернувся Прокурор.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 р. № 8-2304/15-18-ГС "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11769,6698 га, які розташовані на території Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та обтяження прав згідно з додатком ( п. 1 ). Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( п. 2 ).

У зв`язку з викладеним, Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області представляє інтереси ОТГ, є юридичною особою та відповідно до вимог ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування, ст. 122 Земельного кодексу України здійснює на теперішній час повноваження власника щодо спірної земельної ділянки, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно ч. 3 даної статті Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З наведеного слідує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.10.2019 р. по справі № 4/166 "Б".

Крім того, право звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 32/563 ( провадження № 12-172гс18 ).

Таким чином, Прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Так, Енергодарською місцевою прокуратурою Запорізької області 27.05.2020 р. направлено на адресу Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області повідомлення від 26.05.2020 р. № 32/2-3085 вих-20 про представництво інтересів держави щодо земельної ділянки площею 76,1881 га з кадастровим номером 2322481800:03:003:0280, а саме про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області.

Однак, після отримання листа від прокуратури, жодних заходів цивільно-правового характеру щодо її повернення, визнання наказу та договору недійсними тощо вжито не було.

Зважаючи на нездійснення Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Так, предметом спору в даному випадку є передача в оренду земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19.06.2003 р. № 973-IV «Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України» (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 р. № 973-IV Про фермерське господарство (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону № 973-IV).

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинні бути зазначені не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 р. у справі № 922/1948/19, від 30.06.2020 р. у справі № 665/2508/16-ц, від 22.05.2019 р. у справі № 366/2648/16-ц, від 14.11.2018 р. у справі № 314/3881/15-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 378/766/15-ц, від 23.05.2018 р. у справі № 389/29/17-ц; постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р. у справі № 365/65/16-ц, від 24.04.2019 р. у справі № 525/1225/15-ц.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

В порушення вищенаведених норм ЗК України та Закону № 973-ІV Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області при винесені наказу від

14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким вирішено затвердити розроблений державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 76,1881 га ( кадастровий номер 2322481800:03:003:0280 ) не встановлено дійсності волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахуванням перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі., не надано оцінки тому, що ОСОБА_1 вже був засновником та головою фермерського господарства та вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

З матеріалів даної справи слідує, що рішенням Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області від 06.05.1992 р. № 2 ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 50 га на території радгоспу ім. Тимирязева.

У подальшому на вказаній земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 26.01.1995 р. засновано ФГ Діана, код ЄДРПОУ 22144426.

За результатами проведеної інвентаризації земель згадану земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:03:003:0334 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 28.09.2018 р., а 10.10.2018 р. в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області за № 8-190/15-16-СГ від 14.03.2016 р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 76,1881 га ( кадастровий номер 2322481800:03:003:0280 ) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

А вже 14.03.2016 р. між ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 укладено відповідний договір оренди землі.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 15.03.2016 р.

Додатковою угоди від 04.11.2016 р. сторонами внесено зміни до договору в частині строку, на який його укладено, визначивши строк у 49 років.

Судом також встановлено, що 29.03.2016 р. ОСОБА_1 було зареєстровано фермерське господарство Діана-2.

Відповідно до п. 1.2. Статуту ФГ Діана-2 господарство засноване на земельних ділянках, що надані в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 , в тому числі на підставі договору від 11.03.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 876156523224.

Однак, Енергодарською міською прокуратурою встановлено, що за ОСОБА_1 та новоствореним фермерським господарством Діана-2 не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, що підтверджується інформацією Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області від 13.02.2020 р. вих. № 08-13-13/887.

При цьому за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в запорізькій області від 21.02.2020 р. вих. № 0800-0603-6/5100 вбачається, що у новоствореному ФГ Діана-2 кількість застрахованих осіб в 2016 році складає 1 особа, з 2017 по 2019 рік 3 особи, що об`єктивно ставить під сумнів можливість самостійного забезпечення обробітку земельної ділянки загальною площею 76,1881 га.

Наведе вказує на відсутність у Відповідача власних виробничих та трудових ресурсів для повноцінного оброблення та використання спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до інформації Кам`янсько-Дніпровської міської ради від 24.02.2020 р. вих. № 737/12-10 сплата орендної плати за орендовані земельні ділянки за 2018-2019 роки здійснювалась від імені ОСОБА_1 ..

Вищевказані обставини Відповідачем -2 та третьою особою належними та допустимими доказами не спростовані, зокрема, суду не надано договорів про оброблення землі, укладених з іншими особами тощо.

Апеляційний суд констатує, що гр. ОСОБА_1 не обґрунтовано належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, що свідчить про відсутність в нього волевиявлення та можливості ведення фермерського господарства, раціональному використанні земельних ділянок у відповідності до норм та мети Закону № 973-IV.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області при винесені спірного наказу про передачу в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 було порушено порядок, визначеного Законом № 973-IV щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, тобто спірний наказ не відповідає вимогам закону.

Висновки суду першої інстанції, що встановлення державними органами кваліфікаційних вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства є дискримінацією не відповідають наведеним вимогам законодавства, меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.04.2019 р. у справі № 525/1225/15-ц.

Матеріалами справи також засвідчено, що на момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та головою ФГ Діана.

Окрім того, судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі наказу від 04.03.2016 р. № 8-147/15-16-СГ передано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322481800:03:003:0279 площею 34,6214 га та 2322481800:03:003:0289 площею 100 га, а також на підставі наказів від 14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ та № 8-189/15-16-СГ передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322481800:03:003:0281 площею 60,5317 га та 2322481800:03:003:0280 площею 76,1881 га,

Таким чином, ОСОБА_1 у березні 2016 року отримано в оренду 4 земельні ділянки державної власності загальною площею понад 260 га, які розташовані на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району.

Означене в сукупності підтверджує те, що ОСОБА_1 не мав наміру використовувати земельні ділянки для цілей, заявлених для їх отримання, а саме для ведення фермерського господарства.

Дані обставини свідчить про те, що ОСОБА_1 було штучно створено передумови застосування пільгового порядку для отримання, в тому числі, спірної земельної ділянки без наміру самостійного господарювання на ній.

Наведене призвело до порушення правових засад рівності прав та загального доступу громадян до земельних ресурсів, як власності Українського народу, визначених у ст. ст. 13, 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, які на практиці реалізуються шляхом запровадження механізму передачі земель державної та комунальної власності в оренду за результатами земельних торгів.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора щодо доведення матеріалами справи факту отримання ОСОБА_1 з порушенням встановленого порядку, поза конкурсною процедурою в березні 2016 року для ведення фермерського господарства спірної земельної ділянки державної власності площею 76,1881 га ( кадастровий номер 2322481800:03:003:0280).

Встановлені обставини вказують на обґрунтованість заявлених позовних вимог, проте суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та безпідставно відмовив у задоволенні позову Прокурора.

З огляду на що, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка передана Відповідачу із порушенням вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що свідчить про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та згідно з ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України є підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 14.03.2016 р., укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 .

Наряду з цим, колегія суддів зважає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні ( господарські ) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018 р., пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 915/478/18 ).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах ( пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 761/3884/18).

Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо Позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва Прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас, в обох цих випадках Прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Слід також акцентувати увагу на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 ( п. 7 ), згідно з якою пред`явлення Прокурором позову в інтересах держави до неї самої ( в особі державного органу ) не відповідає частині першій ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - Позивачами і Відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто Позивач і Відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Разом з тим Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного у позові наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані ( див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Вказане слідує з того, що виданий Управлінням спірний наказ реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання у березні 2016 року внаслідок укладення між ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області оспорюваного договору оренди та державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.

Апеляційний суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 щодо неефективності такого способу захисту прав власника, як визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, який вже реалізований та вичерпав свою дію фактом виконання.

В свою чергу, відповідно до викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 р. у справі № 688/2908/16-ц і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 922/1795/19 правового висновку: договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 р. у справі № 921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права Позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню ( пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 ).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 р. у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 р. у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 р. у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 р. у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 р. у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 р. у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 р. у справі № 910/7029/20.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", незаконність якого встановлена судом під час апеляційного перегляду справи, проте з інших мотивів, які викладені в цій постанові.

Щодо строку позовної давності.

З матеріалів справи також вбачається, що Відповідачем -2 та ОСОБА_1 під час розгляду справи було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог прокурора, в тому числі на підставі спільного клопотання.

Представник ФГ Діана-2 та ОСОБА_1 стверджують, що Енергодарська місцева прокуратура знала про накази Головного управління Держгеокадастру Запорізької області і договори оренди ОСОБА_1 ще 18.03.2016 р.. В обґрунтування своєї позиції вони посилаються на надані до матеріалів справи копії матеріалів кримінальних справ № 318/571/16-к та 318/710/16-к, вказують на проведення перевірок і досудових розслідувань саме прокурорами Енергодарською місцевої прокуратури Запорізької області. Вважають, що за результатами досудових розслідувань кримінальних проваджень Енергодарській місцевій прокуратурі було відомо про спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ще з 2016 року, у зв`язку з чим, органами прокуратури пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

Прокурор заперечив проти задоволення вказаного клопотання пославшись на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016080260000366 законність отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, на яких розташовувались могильники, не перевірялась і до матеріалів кримінального провадження не долучались правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 та установчі документи фермерських господарств Діана та Діана-2. За доводами Прокурора, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні Кам`янсько-Дніпровським ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області не може свідчити про обізнаність органів прокуратури про порушення земельного законодавства при наданні в оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про застосування позовної давності апеляційний суд звертає увагу, що Європейський Суд з прав людини наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу ( пункт 51 рішення від 22.10.1996 р. за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 р. за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 р. у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частиною першою ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 17.03.2021 у справі № 922/1017/20, від 30.06.2021 у справі № 922/3274/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 23.10.2019 у справі № 359/6456/15, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц.

У застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів ( статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною п`ятою ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 р. у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

Так, у даній справі Прокурором подано даний позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 р. № 8-2304/15-18-СГ у комунальну власність Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 711769,6698 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280.

Колегія суддів зазначає, що зміна власника земельної ділянки не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності. За таких обставин передача земельної ділянки з державної у комунальну власність не змінює початку перебігу позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ( п. 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц ).

З урахуванням того, що перебіг позовної давності починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а зміна орендодавця його правонаступником не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності, апеляційний суд доходить висновку, що перебіг позовної давності для пред`явлення вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 14.03.2016 р. № 8-190/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди землі від 14.03.2016 р. має обліковуватися саме з моменту прийняття спірного наказу та дня укладення оспорюваного договору.

Водночас, з огляду на положення частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку ( до яких не звернута солідарна вимога ), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом по цій справі - 04.06.2020р..

Судом встановлено, що Відповідач -1 не заявляв про застосування позовної давності до пред`явлених до нього вимог.

Разом з тим, враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу № 8-148/15-16-СГ від 04.03.2016 р. Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, апеляційний суд не досліджує питання застосування строку позовної давності до вимог в цій частині позову до Відповідача -1.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 14.03.2016 р. та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку власнику, як вже було зазначено, якщо Прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, у зв`язку із вчиненням порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, момент початку перебігу строку позовної давності повинен відліковуватися з моменту коли про порушення прав або про особу, яка їх порушила дізнався або мав можливість дізнатися відповідний орган державної влади.

В даному випадку оспорюваний договір оренди землі був укладений 14.03.2016 р., тобто саме з цієї дати розпочинає свій перебіг трирічний строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання означеного правочину недійсним.

Відтак, Прокурором пропущено трирічний термін позовної давності на дату звернення до суду з даним позовом за захистом прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Разом з тим, Прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Водночас, клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності прокурором до суду не подавалося.

З матеріалів справи вбачається, що Прокурор вважає, що ним не пропущено строк позовної давності ( див зміст позовної заяви, відповіді на заяву, апеляційної скарги, пояснень до суду апеляційної інстанції ), а оскільки Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області стала власником спірної земельної ділянки 22.12.2018 р., то строк позовної давності слід обчислювати саме з цієї дати.

Проте такі висновки, як вже було зазначено вище, апеляційний суд вважає помилковими та відхиляє твердження прокурора щодо дотримання ним строку звернення з позовними вимогами в межах позовної давності.

Колегія суддів зауважує, що питання щодо поважності причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини ( пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

У справі, що розглядається, прокурором не наведено поважних причин пропуску строку для пред`явлення позовних вимог, а колегією суддів такі не встановлені, відтак відсутні підстави для його поновлення.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Відповідно, оскільки судом встановлено, що строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами сплив у березні 2019 року, а Відповідач -2 та Третя особа заявили про застосування наслідків спливу строку позовної давності, за умов відсутності визнаних судом поважними причин його пропуску, наявні підстави для відмови у позові з наведених у цій постанові підстав.

Підсумовуючи усе вищенаведене, апеляційний суд зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи Скаржника, наведені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, проте не впливають на результат вирішення спору, не спростовують правильного по суті рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20, проте, у зв`язку з тим, що останнє прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, його належить змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишається без змін.

9. Судові витрати.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги та вирішення справи, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 р. у справі № 908/1410/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

СуддяМ.О. Дармін

Суддя О.В. Чус