Постанова

від 22.01.2024 по справі 908/658/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м.Дніпро Справа № 908/658/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Іванов О.Г., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 (повний текст складено та підписано 30.06.2023 суддя Дроздова С.С.) у справі №908/658/23

за позовом Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ, м.Запоріжжя

про стягнення 128 019 грн 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-Естейт 128019 грн 51 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/658/23 позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ на користь Концерну Міські теплові мережі суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 128019 грн 51 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ на користь Концерну Міські теплові мережі суму судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив с того, що позивачем виконано зобов`язання щодо надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, однак відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовну заяву в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Між, ТОВ «ТОП-Естейт» та Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» індивідуальний договір № 76208831 на постачання теплової енергії не укладався.

ТОВ «ТОП-Естейт» не вчиняло дій, які б свідчили про бажання укласти договір, а саме: не надавало Позивачу підписану заяву-приєднання до договору, не сплачувало рахунки за надані послуги, що також визнається Позивачем.

Більш того, ТОВ «ТОП-Естейт» за період листопад 2021 р. - грудень 2022р. не отримувало теплову енергію від Концерну «Міські теплові мережі».

Факт отримання послуг, як підстава приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору), не може бути підтверджений рішеннями ЗМР про початок та кінець опалювального сезону.

У ТОВ «ТОП-Естейт» відсутні зобов`язання щодо сплати рахунків за поставлену теплову енергію за період листопад 2021 р. - грудень 2022 р., оскільки Позивач фактично не надавав послуги з постачання теплової енергії.

Позивачем не надано до позовної заяви інформацію, які категорії приміщення знаходяться у будинку № 5 по вул. Залізнична, та обладнані вони приладами розподільного обліку теплової енергії. Крім того, не надано жодних доказів того, що у будинку в МЗК та допоміжних приміщеннях встановлені прилади опалення.

Відповідачем не надано сам розрахунок теплового навантаження на будинок № 5 по вул. Залізнична, який необхідний для перевірки сум нарахувань теплової енергії.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/658/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/658/23.

08.08.2023 року матеріали справи №908/658/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Іванова О.Г., Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1712/23 від 17.08.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 року у справі №908/658/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

22.01.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/658/23 у зв`язку з виходом з відпустки суддів Іванова О.Г. та Чус О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Відповідно до Статуту Концерну Міські теплові мережі, основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну МТМ предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Товариству з обмеженою відповідальністю ТОП-Естейт на праві власності належить нежитлове приміщення Х літ. А-3, А` за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5.

Станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір № 76208831 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП-Естейт з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну МТМ, копія публічного договору додається).

Житловий будинок по вул. Залізнична, 5 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Пунктом 5 Договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяги теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів комерційного обліку або розрахункового відповідно до Методики розподілу між споживачами обсяги спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р №315.

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги календарний місяць.

Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

На виконання умов Договору Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з листопада 2021 по грудень 2022 на загальну суму 128019 грн 51 коп.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Рахунки надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією (рахунки та копії доказів направлення рахунків, а саме: реєстри на відправку рекомендованих листів додаються).

Позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої обов`язки згідно Договору по сплаті за надані послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 128019 грн 51 коп., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", пункту 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст.1 Закону України "Про теплопостачання").

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").

Частинами 1,3 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Частинами 1, 2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами ч.7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Згідно з частиною п`ятою ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз.2 п.3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) встановлено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

За змістом п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст.13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (а.с 17-21)

Відповідні доводи апеляційної скарги про те, що « … Позивач вимоги ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не виконав, а отже договорі № 76208831 від 01.11.2021р. є неукладеним визнаються колегією суддів такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Частинами 2,3 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Враховуючи наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір №76208831 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м.Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5..

При цьому, раніше укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії припинив свою дію.

Таким чином, укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов`язань.

Згідно з п.8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Зміст рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя" свідчить про те, що забезпечення Концерном "Міські теплові мережі" початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11.2021.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 №126 встановлено закінчення опалювального сезону у м.Запоріжжя з 31.03.2022 з проведенням Концерном "Міські теплові мережі" відключення споживачів теплової енергії.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів", приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірне нежитлове приміщення відповідача в період з листопада 2021 року по грудень 2022 року на загальну суму 128019,51 грн.

В період з листопада 2021 року по грудень 2022 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 128019 грн 51 коп. Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 76208831.

Рахунки надавалися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії та повторно були надіслані рекомендованою кореспонденцією.

Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи, що діяли в розрахунковому періоді.

Строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.

Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 128019,51 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір купівлі-продажу теплової енергії є чинним, оскільки, як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, цей договір припинив свою дію внаслідок укладення 01.11.2021 року між сторонами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Безпідставними є посилання скаржника і на відсутність належних та допустимих доказів надання позивачем теплопотстачання в приміщення відповідача, оскільки факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо «… Позивач стверджує, з чим погодився суд першої інстанції, що між ТОВ «ТОП-Естейт» та Концерном «Міські теплові мережі» укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 76208831, що є публічним договором приєднання та з 01 листопада 2021 року є укладеним.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності, крім того Позивачем не надано та матеріали справи не містять договору № 76208831.

Між, ТОВ «ГОП-Естейт» та Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» індивідуальний договір №76208831 на постачання теплової енергії не укладався.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії …

… Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених …

… Відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо …

… Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту …

… Позивач вимоги ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не виконав, а отже договір № 76208831 від 01.11.2021 р. є не укладеним.

Крім того, п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 р. передбачено, що …

… ТОВ «ТОП-Естейт» не вчиняло дій, які б свідчили про бажання укласти договір, а саме: не надавало Позивачу підписану заяву-приєднання до договору, не сплачувало рахунки за надані послуги, що також визнається Позивачем.

Більш того, ТОВ «ТОП-Естейт» за період листопад 2021 р. - грудень 2022 р. не отримувало теплову енергію від Концерну «Міські теплові мережі».

Факт отримання послуг, як підстава приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору), не може бути підтверджений рішеннями ЗМР про початок та кінець опалювального сезону, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг …

… Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання…

… Частиною 1 ст.903 ЦК України якщо …

… Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 по справі №914/1979/18 вказав, що …

… На підтвердження факту надання послуг Позивачем надані лише рахунки на оплату та рішення Запорізької міської ради про початок та кінець опалюваного сезону 2021-2022рр.

Предметом доказування у справах про стягнення грошових коштів за надані послуги є насамперед факт отримання таких послуг та подальше використання результату, а не лише наявність первинних документів.

Недостатності самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності).

Однак, порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обгрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Процес надання послуг є господарською операцією. У зв`язку з чим, на суб`єктів підприємницької діяльності поширюється обов`язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що у свою чергу є фактичним обгрунтуванням надання виконавцем відповідних послуг замовнику.

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» …

… Враховуючи наведені положення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відома на якій підставі позивач не складав щомісяця акти наданих послуг.

Позивач до позовної заяви не надані акти наданих послуг та докази їх направленні Відповідачу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це …

… Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та …

… Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18 березня 2020 року у справі № 927/986/17.

Отже, у ТОВ «ТОП-Естейт» відсутні зобов`язання щодо сплати рахунків за поставлену теплову енергію за період листопад 2021 р. - грудень 2022 р., оскільки Позивач фактично не надавав послуги з постачання теплової енергії.

Щодо розміру заборгованості

Господарським судом Запорізької області при розгляді справи не дослідив та не надав жодної належної оцінки розрахунку заборгованості.

З наданим Позивачем розрахунком суми заборгованості у розмірі 128 019,51 грн. за період з листопада 2021р. по грудень 2022р. Відповідач не погоджується з наступних підстав.

Так дійсно, порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовід ведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг визначено Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом № 315 від 22.11.2018р. (Далі - Методика № 3 15).

Відповідач погоджується з Позивачем лише в одному, що обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами залежно від категорії приміщення, які знаходяться у будинку, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Методика № 315 передбачає наступні категорії приміщень: опалюване приміщення, …

… Позивачем не надано до позовної заяви інформацію, які категорії приміщення знаходяться у будинку № 5 по вул. Залізнична, та обладнані вони приладами розподільного обліку теплової енергії.

В залежності від наявності або відсутності таких приміщень у житловому будинку, визначається формула за якою здійснюється розподіл спожитої теплової енергії між споживачами в тому числі за МЗК та ЗБП.

Методика №315 налічує 46 формул розрахунків розподіл спожитих комунальних послуг між споживачами різних категорії приміщень у будівлі/будинку.

Наведена Позивачем формула (7) та методологія розрахунку МЗК та ЗБП, як обґрунтування розрахунку заборгованості, не відповідають дійсній Методики № 315.

Відповідно до Методики № 315 Формула (7) стосується обсягу холодної води, спожитої споживачами у приміщеннях будівлі/будинку (Ух.вбуд), а ні теплової енергії спожитої споживачами.

Крім того, наведена Позивачем у відповіді па відзив формула, як (7), взагалі відсутня у Методики № 315.

Також, Позивач зазначає що для розподілу між окремими житловими та нежигловими приміщеннями виконувався пропорційно до їх площі, при цьому відповідно до Методики № 315, для приміщення Відповідача застосовано коефіцієнт 1,5.

Однак, не зазначає на підставі якого пункту, якого розділу Методики № 315 підлягає застосування саме цей коефіцієнт.

В той час, розділ VII Методики № 315 містить поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії на опалення між окремими споживачами, які складають від 0.8 до 1.

Позивачем, крім загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення додатково нараховано обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на ЗБП та МЗК потреби у загальній кількості 8.153501 Гкал., а саме:

у листопаді 2021 р. - 1,092836 Гкал

у грудня 2021 р. - 1,384436 Гкал

у січні 2022р. - 1,402427 Гкал

у лютому 2022р. - 1,077653 Гкал

у березні 2022р. - 1,185036 Гкал

у листопаді 2022р. - 0,75609 Гкал

у грудні 2022р. - 1,255023 Гкал

Відповідно до розділу І Методики № 315:

Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на …

… Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у …

… Відповідно до п.1 розділу IV Методики № 315 у разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від …

… Позивачем не надано до позовної заяви інформацію, які категорії приміщення знаходяться у будинку № 5 по вул. Залізнична, та обладнані вони приладами розподільного обліку теплової енергії. Крім того, не надано жодних доказів того, що у будинку в МЗК та допоміжних приміщеннях встановлені прилади опалення.

У будинку № 5 по вул. Залізнична в місті Запоріжжя відсутні приміщення перелічені у пункті 1, тому Позивачем безпідставно нараховано ЗБП, МЗК за період з листопада 2021р. по грудень 2022р. у загальній кількості 8,153501 Гкал.

Щодо нарахування обсягу теплової енергії на приміщення Відповідача, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 розділу III Методики визначено, що …

… У будинку 5 по вулиці Залізнична наявний вузол комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується наданим Позивачем Актом від 26.05.2020р.

Однак, всупереч вимогам п. 1 розділу III Методики, Позивачем до позовної заяви надані лише два акти:

Акт про зняття показань приладів обліку теплової енергії за листопад 2021 (акт від 27.11.2021р)

Акт про зняття показань приладів обліку теплової енергії за березень 2022 р. (акт від 31.03.2022р)

Відсутній Акт зняття показань приладів обліку теплової енергії станом на початок листопада 2021 р. (на початок опалювального сезону 2021-2022), а також відсутні Акти за інші місяці, в тому числі на початок опалювального сезону 2022-2023.

Також, звертаємо увагу Суду, що позивачем не надано розрахунок теплового навантаження на будинок № 5 по вул. Залізнична в місті Запоріжжя.

Відповідачу відомий розмір теплового навантаження на будинок № 5 по вул. Залізнична, який визначений Позивачем та становить 0.132356 Гкал/год та розміщений на сайті виконавця послуг - Концерн «МТМ», та долучений до відповіді на відзив.

Однак, Відповідачем не надано сам розрахунок теплового навантаження на будинок № 5 по вул. Залізнична, який необхідний для перевірки сум нарахувань теплової енергії.

Згідно Методики № 315 нормативне теплове навантаження (Обуд.норм) будівлі/будинку…

… Зазначений розрахунок теплового навантаження Позивачем не надано, також не надано договір 76208831, в якому повинно бути зазначено максимальне теплове навантаження на будинок, яке необхідне для розрахунку теплового навантаження та перевірки розрахунку заборгованості наданого Позивачем. …» відхиляються колегією суддів як такі, що знаходяться в межах обов`язку апелянта нести негативні наслідки ,пов`язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема надання доказів на спростування доводів іншої строни. Що, в свою чергу, цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/658/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/658/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/658/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ЕСТЕЙТ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов