Рішення

від 16.01.2024 по справі 905/2165/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2024р. Справа №905/2165/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Фроловій Т.С., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Єврозв`язок (місцезнаходження: 61204, місто Харків, вул. Ахсарова, 13, кв. 398; ідентифікаційний код 33119083)

до відповідача: Державного підприємства Добропіллявугілля - Видобуток (місцезнаходження: 85001, Донецька область, місто Добропілля, пр. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 43895975; електронна пошта: невідома)

про стягнення 430 011,40 грн., з яких: 386 400 грн. заборгованість, 19 320,00 грн. пеня, 6 034,45 грн. - 3% річних , 18 256,95 грн. інфляційні втрати, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Єврозв`язок звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Добропіллявугілля - Видобуток про стягнення 414 776,08 грн., з яких: 386 400 грн. заборгованість, 17 669,95 грн. пеня, 3176,14 грн. - 3% річних , 7529,99 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № №744-21ШУД ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-05-11-000442-b від 14.06.2021, внаслідок чого позивачем була нарахована пеня в сумі 17 669,95 грн., 3% річних в сумі 3176,14 грн. та інфляційні втрати в сумі 7529,99 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 21.02.2022 включно та відкладено підготовче засідання на 16.02.2022.

15.02.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання №10 від 15.02.2022 про збільшення позовних вимог, в якому останній просить суд стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля - Видобуток заборгованість у сумі 430 011,40 грн., яка складається з: суми основного боргу 386 400,00 грн., 3% річних- 6 034,45 грн., пені 19 320,00 грн., інфляційних втрат - 18 256,95 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2022 вищезазначене клопотання позивача прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 10.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

10.03.2022 судове засідання у справі № 905/2165/22 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою суду від 09.08.2022 запропоновано учасникам справи письмово висловити актуальну позицію по справі в умовах воєнного стану, у тому числі щодо подальшого руху справи (розгляду справи по суті).

10.08.2022 від відповідача надійшло клопотання за номером 01-10/536 в якому останній зазначив, що Добропільську міську територіальну громаду Покровського району Донецької області включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації. Юридична та фактична адреса підприємства знаходиться у м.Добропілля Донецької області. У зв`язку з цими обставинами відсутня можливість доступу до матеріалів позовної заяви та обґрунтування правової позиції у справі.

Напідставі наведеного відповідач просив відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану у державі.

Крім того, 18.08.2022 від позивача (директора ТОВ Єврозв`язок) до суду надійшла заява №10/08-01 від 10.08.2022, в якій він просить призупинити розгляд справи до закінчення форс-мажорних обставин (воєнного стану) в Україні або до закінчення активних бойових дій на території Харківської області, у зв`язку з тим, що відповідач за формою власності є державним підприємством, таким чином виконання зобов`язань покладається на державу, яка знаходиться в умовах ведення війни.

Ухвалою суду від 22.08.2022 відкладено розгляд справи по суті у справі № 905/2165/21 до усунення обставин, пов`язаних з воєнним станом або до отримання від сторін заяви про відновлення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.11.2023 зобов`язано учасників справи надати суду актуальну правову позицію по справі №905/2165/21 в умовах воєнного стану у строк до 04.12.2023

На адресу суду 29.11.2023 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив поновити розгляд справи № 905/2165/21 та розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Ухвалою суду від 04.12.2023 призначено розгляд справи № 905/2165/21 по суті на 16.01.2024.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, але 04.01.2022 на адресу суду надіслав клопотання, в якому останній просив зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення сум, а саме: 17 669,95 грн. пені та 3176,14 грн. 3% річних.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

14.06.2021 між Державним підприємством "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Єврозв`язок (далі постачальник) було укладено договір №744-21ШУД ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-05-11-000442-b (далі-договір), відповідно до п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015:32550000-3: «Телефонне обладнання» (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору.

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно п 4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами у специфікаціях до цього договору.

Під партією сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 4.2 договору умови поставки продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться у цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до цього договору. Погоджене місто поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідним документах, наданих постачальником (п. 4.7 договору).

Згідно п. 5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна орієнтовна сума договору складає 386 400 грн. 00 коп. (триста вісімдесят шість тисяч чотириста грн. 00 копійок) з ПДВ. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Специфікацією до договору №744-21ШУД ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-05-11-000442-b від 14.06.2021 передбачено постачання продукції на суму 386 400,00 грн. на наступних умовах: автотранспортом постачальника та за рахунок його коштів. Місце поставки: Шахта «Алмазна», Донецька область, м. Добропілля, вул. Низова, 1А; Шахта «Добропільська», Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1А; ВП «ШУ Новодонецьке», Донецька область, с. Курицине, вул. Рабоча, 15Б. Строк поставки: протягом 30 календарних днів з моменту отримання замовлення, але не пізніше 30.06.2021.

Відповідно до п. 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Строк нарахування покупцем штрафних санкцій постачальником за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за увесь період порушення зобов`язання (п. 6.15 договору).

Згідно п. 8.1. договору він може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено товару на загальну суму 386 400,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 20617-02 від 17.06.2021 на суму 3000,00 грн. з ПДВ, №210622-01 від 22.06.2021 на суму 70 140,00 грн. з ПДВ, №210622-02 від 22.06.2021 на суму 233 460,00 грн. з ПДВ, № 210629-03 від 29.06.2021 на суму 25 200,00 грн. з ПДВ, № 210630-21 від 30.06.2021 на суму 12 600,00 грн. з ПДВ, № 210701-01 від 01.07.2021 на суму 8400,00 грн. з ПДВ, № 210701-02 від 01.01.2021 на суму 4200,00 грн. з ПДВ, № 210705-01 від 05.07.2021 на суму 21 000,00 грн. з ПДВ та №210706-01 від 06.07.2021 на суму 8400,00 грн. з ПДВ.

У зв`язку з тим, що оплату за поставлений товар здійснено відповідачем не було, позивач звертався до відповідача з претензіями № 68 від 27.09.2021 та №73 від 26.10.2021, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки заборгованість за договором №744-21ШУД ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-05-11-000442-b від 14.06.2021 залишилася несплаченою, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеною у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №744-21ШУД ШУН про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-05-11-000442-b від 14.06.2021 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, відповідно до п. 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Як встановлено судом, позивачем поставлено продукцію відповідачу за договором на загальну суму 386 400,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 20617-02 від 17.06.2021 на суму 3000,00 грн. з ПДВ, №210622-01 від 22.06.2021 на суму 70 140,00 грн. з ПДВ, №210622-02 від 22.06.2021 на суму 233 460,00 грн. з ПДВ, № 210629-03 від 29.06.2021 на суму 25 200,00 грн. з ПДВ, № 210630-21 від 30.06.2021 на суму 12 600,00 грн. з ПДВ, № 210701-01 від 01.07.2021 на суму 8400,00 грн. з ПДВ, № 210701-02 від 01.01.2021 на суму 4200,00 грн. з ПДВ, № 210705-01 від 05.07.2021 на суму 21 000,00 грн. з ПДВ та №210706-01 від 06.07.2021 на суму 8400,00 грн. з ПДВ.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних та наявними в матеріалах справи нарядами на отримання ТМЦ, крім того не заперечується відповідачем.

Сплату заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем суду також не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 386 400,00 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Строк нарахування покупцем штрафних санкцій постачальником за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за увесь період порушення зобов`язання (п. 6.15 договору).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 19320,00 грн. в повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних за загальний період з 03.08.2021 по 15.02.2022 в сумі 6034,45 грн. та інфляційні нарахування за загальний період з серпня 2021 по січень 2022 в сумі 18 256,95 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірними. У зв`язку з викладеним, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 6034,45 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 18 256,95 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій (пені та 3% річних) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 с. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19.

Суд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, згідно з якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача розміру пені та 3% річних, що підлягають стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення суми штрафних санкцій відповідач посилається на те, що є державним підприємством з видобутку вугілля кам`яного та одним з основних постачальників вугілля на ТЕС. Разом із тим, наразі продовжує тривати найбільша криза в енергетиці за всю новітню українську історію, а українська промисловість найбільший споживач електричної енергії значно скоротила споживання. Також відповідач посилається на те, що напередодні холодного сезону не було накопичено достатню кількість вугільних запасів.

Господарський суд зауважує, що відповідачем не доведено суду виключності обставин, які могли бути підставами для зменшення судом розміру неустойки. Суд враховує матеріальне становище відповідача, складну ситуацію, яка наразі склалася у м. Добропілля, але зазначає, що заборгованість відповідача за спірним договором виникла ще в серпні вересні 2021 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Крім того, відсутність у боржника коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань, та як наслідок від заходів, які можуть бути застосовані у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Суд також зазначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання обов`язку оплати за договором № №744-21ШУД ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-05-11-000442-b від 14.06.2021 відповідачем під час розгляду даної справи не надано.

Відтак, в господарського суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення суми пені, що підлягає до стягнення за вказаним договором.

Щодо розрахованого судом розміру 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд зазначає, що нарахування зазначених сум у відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України не пов`язується з наявністю або відсутністю збитків оскільки не є штрафними санкціями, а за своєю правовою природою виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Виходячи із зазначеного, суд з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити загальний розмір 3% річних.

При цьому суд враховує, що нарахована судом сума 3% річних не створює більш вигідні умови для позивача та відповідає меті відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів за невиконання відповідачем зобов`язання протягом 2021-2022 років, а також свідчить про компенсаторний характер нарахованої заборгованості, у зв`язку з чим підстави для зменшення вказаної суми заборгованості відсутні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Суд зазначає, що позивачем судовий збір сплачено в розмірі 8702,64грн, проте відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач мав оплатити судовий збір у розмірі 6 450,17грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме 6 450,17 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Єврозв`язок до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення 430 011,40 грн., з яких: 386 400 грн. заборгованість, 19 320,00 грн. пеня, 6 034,45 грн. - 3% річних , 18 256,95 грн. інфляційні втрати- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля - Видобуток (місцезнаходження: 85001, Донецька область, місто Добропілля, пр. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 43895975; електронна пошта: невідома) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Єврозв`язок (місцезнаходження: 61204, місто Харків, вул. Ахсарова, 13, кв. 398; ідентифікаційний код 33119083) заборгованість в сумі 386 400,00 грн., 3% річних в сумі 6034,45 грн., інфляційні втрати в сумі 18 256,95 грн., пеню в сумі 19320,00 грн., судовий збір в сумі 6450,17 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.01.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман