Ухвала

від 23.01.2024 по справі 907/1129/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" січня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/1129/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову від 21.01.2024 (вх. №02.3.1-02/424/24 від 22.01.2024 року),

за позовом: ОСББ "КАПУН", код ЄДРПОУ - 38692565, 90551, Закарпатська область, Тячівський район, с. Руське поле, вул. Головна, 40,

до відповідача: Тячівської міської ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04053766, 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Шевченка, 2,

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСББ "КАПУН" звернулось до суду з позовною заявою до Тячівської міської ради Закарпатської області з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Тячівської міської ради №1151 від 08.10.2021 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності в м. Тячів" зі змінами, внесеними рішенням Тячівської міської ради №2146 від 14.09.2023 року.

Разом з позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову ВІД 21.01.2023, в якій просить заборонити Тячівській міській раді Закарпатської області вчиняти будь - які дії, спрямовані на відчуження у будь-якій формі земельних ділянок, утворених в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2124486200:04:004:0121, а саме: 1) земельної ділянки кадастровий номер 2124486200:04:004:0166, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0875 га; 2) земельної ділянки кадастровий номер 2124486200:04:004:0167, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0440 га. Також, позивач просить заборонити всім суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб`єктам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях) проводити будь - які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно щодо земельних ділянок, утворених в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2124486200:04:004:0121, а саме: 1) земельної ділянки кадастровий номер 2124486200:04:004:0166, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0875 га; 2) земельної ділянки кадастровий номер 2124486200:04:004:0167, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0440 га.

Позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1342.00 грн., що підтверджується копією квитанції від 13.12.2023, яка долучена до матеріалів заяви.

Дана заява мотивована позивачем тим, що у позовній заві позовні вимоги сформовані щодо визнання незаконним та скасування рішення Тячівської міської ради №1151 від 08.10.2021 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності в м. Тячів" зі змінами, внесеними рішенням Тячівської міської ради №2146 від 14.09.2023".

За твердженням заявника, 20.12.2023 на електронну пошту представника позивача у відповідь на адвокатський запит було отримано копію рішення Тячівської міської ради №2220 23 сесії 8 скликання від 09.11.2023 року. З тексту рішення стало відомо, що земельну ділянку з кадастровим номером 2124486200:04:004:0121, цільове призначення 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, поділено на 2 земельні ділянки: 1) земельна ділянка кадастровий номер 2124486200:04:004:0166, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0875 га; 2) земельна ділянка кадастровий номер 2124486200:04:004:0167, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0440 га.

На думку позивача, вищевикладене свідчить про нагальну потребу у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом задоволення вказаних вище вимог, оскільки на його переконання існує реальна загроза, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звертається до суду. Позивач вказує, що у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде відчужено земельну ділянку, зареєстровано право власності на земельну ділянку, що утворилася внаслідок поділу, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Положеннями ст. 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 137 ГПК України передбачені заходи забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими ГПК України.

Статтею 138 ГПК України передбачені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Як вже зазначено вище, процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 2 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

В силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Тячівської міської ради №1151 від 08.10.2021 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності в м. Тячів" зі змінами, внесеними рішенням Тячівської міської ради №2146 від 14.09.2023 року, а необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивачем обґрунтовується можливим вчиненням у майбутньому органом місцевого самоврядування (відповідачем) дій, спрямованих на відчуження у будь-якій формі земельних ділянок, утворених в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2124486200:04:004:0121, а саме: 1) земельна ділянка кадастровий номер 2124486200:04:004:0166, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0875 га; 2) земельна ділянка кадастровий номер 2124486200:04:004:0167, цільове призначення - 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0440 га.

Разом з тим, позивачем не наведено жодних належних і допустимих доказів і не долучено їх до матеріалів заяви, які б підтверджували справжність намірів відповідача про вчинення таких дій, і як наслідок вчинення суб`єктами державної реєстрації прав дій, спрямованих на проведення державної реєстрації відповідних змін власника.

Суд підкреслює, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та можливе вчинення відповідачем певних дій без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою і надати суду для оцінки належні і допустимі докази.

Суд зазначає, що заявлені позивачем заходи до забезпечення позову є неспівмірними заходами забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами у позовній заяві. Запропоновані заходи забезпечення позову не сприяють збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу та не впливають на неможливість в майбутньому забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову з вказаними вище вимогами.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову повністю.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити позивачу (заявнику) ОСББ "КАПУН", код ЄДРПОУ - 38692565, 90551, Закарпатська область, Тячівський район, с. Руське поле, вул. Головна, 40, у задоволенні заяви про забезпечення позову від 21.01.2024 (вх. №02.3.1-02/424/24 від 22.01.2024 року) - повністю.

Копію ухвали надіслати заявнику (позивачу).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і підлягає оскарженню в порядку та строки, передбачені ст. ст. 255 - 257 ГПК України, до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалу складено та підписано 23 січня 2024 року.

Суддя Л.В. Андрейчук