ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2024Справа № 910/16742/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу
за позовом Приватного підприємства «ВАКАНТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Універсальна Транспортна Компанія»
про стягнення 119 679,92 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного підприємства «ВАКАНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Універсальна Транспортна Компанія» про стягнення 119 679,92 грн, обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором №04/01-2022 про надання послуг автокрана з екіпажем від 04.01.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті позовних вимог.
Судом ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/16742/23 було надіслано сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адреси їх місцезнаходження.
Так, позивач отримав ухвалу суду від 20.11.2023 - 01.12.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Конверт із копією ухвали суду від 20.11.2023 про відкриття провадження у справі, який надсилався судом на адресу відповідача (03195, вул. Степана Рудницького (колишня назва - вул. Вільямса Академіка), 6-Д, офіс 43/1), повернувся до суду не врученим, причиною повернення вказано «за закінченням строку зберігання».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.11.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
04.01.2022 між Приватним підприємством «ВАКАНТ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Універсальна Транспортна Компанія» (замовник) було укладено договір №04/01-2022 про надання послуг автокрана з екіпажем (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язується надати належним чином, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги Спеціальним вантажним автокраном КС 5473-Б, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Умовами п. 3.1. Договору сторони погодили, що надання послуг оренди Спеціальним вантажним автокраном КС 5473-Б, реєстраційний номер НОМЕР_1 на 04.01.2022 (1 зміна - 8 годин) для виконання робіт; вартість 1 маш/год. 1200 грн з ПДВ; вартість перебазування крану до місця роботи: за 1 км - 36 грн (з ПДВ).
Відповідно до п. 3.3. Договору підставою для проведення розрахунків за надані послуги є рахунок на оплату.
Сторони визначили, що відповідач здійснює оплату послуг позивача за цим договором у розмірі 50% у порядку передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату (п. 3.4 Договору).
Цей Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п. 7.1. Договору).
Сторонами підписано Специфікацію № 4 від 13.01.2022 до Договору, відповідно до якої виконавець зобов`язується надати належним чином, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги Спеціальним вантажним автокраном КС 5473-Б, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 85 000,00 грн без ПДВ; 102 000,00 грн - з ПДВ (сума ПДВ - 17 000,00 грн).
На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 102 000 грн, що підтверджується актом надання послуг № 1 від 19.01.2022, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у загальному розмірі 102 000 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем свого грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, 3 022,28 грн 3% річних та 14 657,64 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Надання позивачем послуг за Договором підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № 1 від 19.01.2022 на суму 102 000,00 грн. При цьому, будь-яких претензій, зауважень чи заперечень відповідача щодо надання позивачем послуг за Договором матеріали справи не містять.
Отже, суд доходить висновку, що підписавши акт надання послуг № 1 від 19.01.2022, відповідач погодився із наданням позивачем належним чином послуг за Договором та їх вартістю.
При цьому, п. 3.4. Договору передбачає обов`язок відповідача здійснити оплату послуг позивача у порядку передоплати у розмірі 50% протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.
Однак, матеріали справи не містять ані доказів внесення відповідачем передоплати у розмірі 50% за послуги позивача, ані доказів остаточного розрахунку після підписання акту надання послуг № 1 від 19.01.2022.
У зв`язку з несплатою відповідачем наданих послуг позивачем 13.07.2023 на адресу відповідача була направлена претензія від 06.07.2023 за № 01/06-07/23 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 102 000,00 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Таким чином, беручи до увагу умови Договору та враховуючи, що датою підписання обома сторонами акту надання послуг № 1 є 19.01.2022, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача щодо настання обов`язку відповідача зі сплати коштів за надані позивачем послуги в сумі 102 000,00 грн.
Станом на день розгляду даної справи, будь-яких доказів сплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 102 000,00 грн, суду не надано, як і не спростовано викладених у позовній заяві обставин.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд встановив, що відповідач порушив свої договірні зобов`язання в частині здійснення розрахунків з позивачем за надані останнім послуги, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 102 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Як унормовано приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, відповідно заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 3 022,28 грн - 3% річних та 14 657,64 грн - інфляційні втрати.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Водночас позивач при поданні позову просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 40 від 25.09.2023, акт № 1 надання правової допомоги від 23.10.2023, рахунок - фактура № СФ-1 від 25.09.2023, платіжну інструкцію №8458 від 09.10.2023.
Судом встановлено, що 25.09.2023 між Адвокатським бюро «Фролов та Партнери» (надалі - Бюро) та Приватним підприємством «ВАКАНТ» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 40, за умовами п. 1.1. якого Бюро зобов`язується за дорученням клієнта підготувати та направити до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Універсальна Транспортна Компанія» заборгованості за договором надання послуг № 04/01-2022 від 04.01.2022 та прийняти участь під час розгляду даної позовної заяви.
Відповідно до п. 3.1. договору про надання правової допомоги № 40 за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1. даного Договору клієнт сплачує Бюро винагороду (гонорар) в розмірі 10 000,00 грн.
Належне надання Бюро правової допомоги за цим Договором підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів наданої правової допомоги (п. 3.6. договору про надання правової допомоги № 40).
23.10.2023 Бюро та Приватним підприємством «ВАКАНТ» складено та підписано акт № 1 надання правової допомоги, відповідно до якого Бюро надало позивачу правову допомогу, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, розроблення правової позиції, складання позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Універсальна Транспортна Компанія» заборгованості та штрафних санкцій за договором надання послуг № 04/01-2022 від 04.01.2022, складання розрахунку 3% річних та інфляційних, супровід позовної заяви. Вартість вказаних послуг складає 10 000,00 грн без ПДВ.
Відповідно до платіжної інструкції № 8458 від 09.10.2023 на підставі рахунку - фактури № СФ-1 від 25.09.2023 позивач сплатив на користь Бюро 10 000,00 грн за надання правової допомоги.
Отже, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні, а тому, з огляду на задоволення позову у повному обсязі, присуджує з відповідача на користь позивача такі витрати у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Універсальна Транспортна Компанія» (вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43/1, м. Київ, 03195, ідентифікаційний код 40619018) на користь Приватного підприємства «ВАКАНТ» (вул. Каховська, буд. 82А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50005, ідентифікаційний код 24227180) 102 000 грн. 00 коп. основного боргу, 3 022 грн. 28 коп. -3% річних, 14 657 грн. 64 коп. - інфляційні втрати, 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.01.2024.
Суддя Т.Ю. Трофименко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2024 |
Оприлюднено | 25.01.2024 |
Номер документу | 116478700 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Трофименко Т.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні