Рішення

від 18.01.2024 по справі 911/2602/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"18" січня 2024 р. Справа № 911/2602/23

За заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2602/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", 08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 32

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки учасника

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від вiдповiдача (заявник) - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

встановив:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2602/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до ОСОБА_1 про визначення розміру статутного капіталу позивача в сумі 2 100 000,00 грн та визначення частки учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства у розмірі 100%.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.

25 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява б/н від 25.12.2023 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд включити суму 30 000,00 грн по оплаті послуг адвоката до судових витрат, пов`язаних з розглядом господарської справи № 911/2602/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу товариства та визначення частки його учасника, які підлягають розподілу в порядку, визначеному статтею 129 ГПК України.

Частиною другою статті 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки рішення у справі № 911/2602/23 ухвалено в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2024 (ухвала суду від 27.12.2023).

Від представника позивача 26.12.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку відмову представник позивача обґрунтував тим, що відповідачем ні у відзиві, ні в інших документах не було заявлено попереднього (орієнтовного) розміру судових витрат, що відповідно до частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у їх відшкодуванні. Також представник позивача зауважив, що жодний документ у справі не підписаний представником відповідача (адвокатом); долучені до матеріалів справи докази понесених судових витрат не стосуються цього судового провадження, оскільки датовані раніше часу його ініціювання; звіт, акт про надання правової допомоги та довідка про сплату містять недостовірні дані; представник відповідача адвокат Андрієнко С.В. був присутній лише в одному засіданні з п`яти.

Від представника відповідача 05.01.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання позивача про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги.

В судовому засіданні 11.01.2024 представник відповідача підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення та просив її задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення заяви; судом оголошено перерву до 18.01.2024.

В судовому засіданні 18.01.2024 представники учасників справи не з`явилися, від представника ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2602/23, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною другою статті 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявами по суті справи, зокрема є відзив на позовну заяву (відзив).

З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо у відзиві на позовну заяву відповідач просив, судові витрати понесені ним у зв`язку із розглядом цієї справи стягнути з ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту". Водночас, матеріали відзиву ОСОБА_1 містять Додаток № 10 до відзиву на позов від 22.09.2023 "Попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які очікує понести ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом справи № 911/2602/23", а також опис вкладення у цінний лист від 22.09.2023 (№ 0813203796979), який підтверджує направлення вказаного розрахунку на адресу позивача.

З огляду на викладене безпідставними є твердження позивача, що відповідачем не дотримано вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення разом із доказами, які підтверджують понесення цих витрат подана останнім у відповідності до вимог абзацу 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України: заяву зроблено в судових дебатах; вступну та резолютивну частини рішення оголошено 21.12.2023; докази подано 25.12.2023 (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду).

Отже, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Як вбачається з поданої відповідачем заяви, останній, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, зазначає, що такі витрати склали 30 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи надано:

- договір № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Андрієнком Сергієм Володимировичем, разом з додатковими угодами № 3 від 28.12.2020 та № 4 від 30.12.2022;

- додаткову угоду № 5 від 15.12.2023 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018;

- звіт про надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи № 911/2602/23 про визнання розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника на фіксовану суму 30 000,00 грн;

- акт про надання правової допомоги № 01-Д08/2019-ДУ5/2023 від 22.12.2023 на суму 30 000,00 грн;

- довідка № 83/2023 від 25.12.2023 про сплату гонорару за надання правової допомоги;

- свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю № 4989 від 29.05.2012 на ім`я Андрієнко Сергій Володимирович та посвідчення адвоката;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1215603 від 16.06.2022, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально Андрієнко С.В. для представлення інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді Київської області.

Так, відповідно до пункту 1.1 Договору, адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання йому правової допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по надання правової допомоги, а також, у випадку необхідності, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням завдання клієнта.

Розмір гонорару та порядок його внесення визначаються за домовленістю сторін в додаткових угодах до договору про надання правової допомоги, які після їх підписання сторонами, стають невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.12.2022 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 15.12.2023 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018, сторони домовились, що адвокат приймає на себе виконання доручення клієнта щодо надання йому правової (професійної правничої) допомоги по захисту інтересів у зв`язку із розглядом господарської справи № 911/2602/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника, на стадіях судового розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (пункт 1.1); гонорар адвоката за домовленістю сторін встановлюється у фіксованому розмірі (пункт 2.1); гонорар за надання правової допомоги, зокрема у першій судовій інстанції становить 30 000,00 грн (пункт 2.2); гонорар вноситься клієнтом на підставі Звіту про надання правової допомоги та Акта передачі-приймання наданої правової допомоги та рахунку, виставленого адвокатом, протягом 5-ти днів з дня підписання цього акта (пункт 2.3).

22 грудня 2023 року між відповідачем та адвокатом підписано Акт про надання правової допомоги № 01-Д08/2019-ДУ5/2023 згідно звіту про надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи № 911/2602/23 про визнання розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника на загальну суму 30 000,00 грн.

За змісто статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що сторонами при визначенні розміру гонорару встановлено фіксований розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина п`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Досліджуючи надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення обсягу наданих адвокатом Андрієнком С.В. послуг професійної правничої допомоги відповідачу.

Разом з тим, за приписами частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти ухвалення додаткового рішення представник позивача посилався на те, що жодний документ у справі не підписаний представником відповідача (адвокатом); долучені до матеріалів справи докази понесених судових витрат не стосуються цього судового провадження, оскільки датовані раніше часу його ініціювання; звіт, акт про надання правової допомоги та довідка про сплату містять недостовірні дані; представник відповідача адвокат Андрієнко С.В. був присутній лише в одному засіданні з п`яти.

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Здійснивши аналіз обсягу та вартості наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги відповідачу, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами: договором про надання правової допомоги, який є діючим; додатковою угодою № 5 від 15.12.2023, яка визначає умови надання правничої допомоги в межах судової справи № 911/2602/23; підписаним актом про надання правової допомоги на загальну фіксовану суму 30 000,00 грн та звітом про надання правової допомоги, який передбачає перелік видів наданої правової допомоги, суд дійшов до висновку, що посилання позивача на те, що такі докази не стосуються цього судового провадження, а звіт, акт про надання правової допомоги та довідка про сплату гонорару містять недостовірні дані є необґрунтованою та суб`єктивною думкую позивача, яка не підтверджена жодними доказами.

Окрім того, не підписання представником відповідача жодних документів, поданих від відповідача до матеріалів справи під час розгляду справи № 911/2602/23 не свідчить про відсутність виконання адвокатом робіт (надання послуг). Також, присутність/відсутність представника відповідача в судових засіданнях по справі № 911/2602/23 не впливає на визначення розміру правничої допомоги, оскільки такий розмір є фіксованим.

Враховуючи, що у даній справі позивачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та дійшов висновку про те, що сума заявлених відповідачем витрат на правову допомогу є справедливою та співрозмірною.

Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як зазначено вище, рішенням суду по даній справі у позові відмовлено, а відтак в силу приписів частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу відповідача у розмірі 30 000,00 грн покладаються на позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2602/23 в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2602/23 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 32, код ЄДРПОУ 25585987) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст додаткового рішення

складено та підписано: 23.01.2024