Рішення

від 15.01.2024 по справі 914/2663/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 Справа № 914/2663/23

За позовом: Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області, м. Городок Львівської області,

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,

про відшкодування 643'802,74 грн шкоди,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

За участю представників:

прокурор: М.Місінська,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: О.Левицька,

від третьої особи, на стороні позивача: В.Валько.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування 643'802,74 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 вересня 2023 року справу № 914/2663/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області до участі у справі в якості третьої особи; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана учасникам провадження, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 16.11.2023 суд продовжив прокурору процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняв її до розгляду.

У підготовчому засіданні 05.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.01.2024.

Прокурор у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві; зазначив, що розгляд справи можна здійснювати без участі представника позивача, адже позиція такого зрозуміла.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2024 з`явився, позовні вимоги заперечив, проти розгляду справи без участі позивача не заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання з`явився, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задоволити; щодо розгляд справи за відсутності позивача не заперечив.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки позивача було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, позиція позивача чітко відображена у документах по суті справи, явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд розглянув справи за його відсутності. У судовому засіданні 15.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи прокурора та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №12022141440000049 від 20.04.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України за фактом незаконної порубки 54 дерев у кварталі №21 виділ 57 на території Городоцької ОТГ; відповідач як постійний лісокористувач порушив вимоги лісового законодавства, а саме не забезпечив охорону і збереження лісів та допустив незаконну рубку лісу у захисній смузі, а тому повинен нести відповідальність; за результатами проведеної перевірки складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства за №27 від 15.04.2022 про порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території та проведено розрахунок заподіяної шкоди, яку відповідач не оплатив.

Городоцька міська рада додатково зазначила, що незаконна порубка лісу в межах земельних ділянок, які передані в постійне користування відповідачеві, та невідшкодування завданих збитків внаслідок такої порубки завдає істотної шкоди місцевому бюджету.

Аргументи відповідача.

АТ «Українська залізниця» 27.07.2010 оформлено державний акт серія ЯЯ №176565 на право постійного користування земельною ділянкою площею 42,8534 га (цільове призначення: для забезпечення функціонування залізничного транспорту); залізниця є «власником земельної ділянки», але не є «власником лісосмуги на земельній ділянці, наданій у постійне користування», а відтак не є і постійним лісокористувачем; прокурором на надано доказів передачі лісонасаджень в постійне користування відповідача. Захисні лісонасадження Львів-Мостиська-2 висаджені працівниками залізниці та у 1958 році взяті на її баланс, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів від 01.01.2021; заявлений розмір шкоди підлягає відшкодуванню відповідачу, як власнику лісосмуги Львів-Мостиська-2; відповідно до п.8.18 ДБН В.2.3-19-2008 «Споруди транспорту залізниці колії 1520мм» при виборі технічних заходів захисту залізниці від снігових, піщаних і земляних заметів перевага надається захисним лісонасадженням; отже, лісосмуга є штучно створеною спорудою працівниками залізниці та не відноситься до лісового фонду України; вважає, що до постійних лісокористувачів, за вчинення такого «порушення» як недотримання вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісосмуги залізниці, не підлягають застосуванню норми постанови КМУ від 23.07.2022 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу»; просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки не доведено факт неправомірної поведінки відповідача.

Аргументи третьої особи

Державна екологічна інспекція у Львівській області надала суду додаткові пояснення (вх.№22146/23 від 12.09.2023), підтримала позовні вимоги прокуратури.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.03.2015 за ПАТ «Українська залізниця» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№176565 від 27.07.2010 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 42,8534 га на території Братковицької сільської ради Городоцького району Львівської області, кадастровий номер 4620981000:03:000:0002.

Згідно протоколу огляду місця події від 14.04.2022 ст.слідчим СВ ВП № 1 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області за участю понятих встановлено, що невідомими особами у кварталі №21 виділі №57 захисних лісонасаджень здійснено незаконну рубку 54 дерев, в тому числі: породи «Берест» 48 шт, «Ясен» 4 шт, «Клен» 2 шт.

Факт вчинення незаконної рубки лісонасаджень підтверджується заявою ВСП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» від 15.04.2022 №ПЧЛ-1/288 з додатком актом №27 огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 14.04.2022, польовою відомістю огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 15.04.2022.

У провадженні СВ ВП № 1 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження №12022141440000049 від 20.04.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України за фактом незаконної порубки 54 дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні АТ «Українська залізниця» у кварталі №21 виділ 57 захисних лісонасаджень другої виробничої дільниці, по напрямку Львів-Мостиська по прив`язці км 34 пк 2-8, ліва сторона колії за ходом кілометрів в межах території Городоцької ОТГ.

12.05.2022 та 22.06.2022 Державна екологічна інспекція у Львівській області скерувала слідчому листи щодо вчинення незаконної рубки та проведення розрахунку заподіяної шкоди. Згідно з розрахунком обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення незаконної рубки дерев загальний розмір шкоди становить 643'802,33 грн.

26 травня 2022 року Виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» листом №ПЧЛ-1/349 повідомив слідчого, зокрема, що в місці виявлення незаконної рубки (квартал №21, виділ №57 по напрямку Львів-Мостиська) лісовідновлювальні або інші вирубки лісових насаджень працівниками підрозділу не проводились.

Згідно інформації ВСП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» №ПЧЛ-1/824 від 23.12.2022 дозволи на вирубку дерев означених дерев не надавалась, вирубка лісових насаджень дистанцією не проводилась.

13.12.2022 ст.слідчим СВ ВНП №1 ЛРП №2 ГУНП у Львівській області винесено постанову про призначення судової економічної експертизи. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/114-22/21847-ЕК від 10.01.2023 спричинена шкода становить 643'802,74 грн.

18.08.2023 ст.слідчим проведено допит свідка ОСОБА_1 , про що складено відповідний протокол допиту. Свідком повідомлено, що останній огляд ділянки перед рубкою відбувся у вересні-жовтні 2021 року. Особи, які вчинили незаконну порубку не встановлені.

Прокурор стверджує, що згідно п.2 постанови КМУ №733 від 16.05.2007 «Про затвердження порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» дані захисні насадження відносяться до третьої категорії - захисні ліси. Факт наявності чи відсутності вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення осіб за незаконну рубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності згідно ст.1166 ЦК України. АТ «Укрзалізниця», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку на підпорядкованій їй території, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенню законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжило відповідних заходів щодо їх усунення.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом учасникам справи була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Городоцьку міську раду та зазначив, що прокуратурою листом № 14.55/04-27-5074вих-23 та № 14.55/04-27-5075вих-23 від 07.08.2023 було поінформовано екологічну інспекцію та міську раду про порушення вимог законодавства та роз`яснено підстави, які надають прокурору право на звернення до суду, а також надано можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави і висловлено прохання про інформування щодо вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Державна екологічна інспекція у Львівській області листом від 14.08.2023 інформувала прокуратуру, що інспекцією позаплановий захід не проводився та претензії на добровільне відшкодування завданої шкоди не виставлялось.

15.08.2023 Городоцька міська рада листом №1492/03-23 повідомила прокуратуру, що рада не зверталась до суду з позовом про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» шкоди, завданої незаконною виробкою лісу; з метою захисту інтересів держави просила заявити позов про стягнення завданої незаконною рубкою дерев шкоди в сумі 643'802,74 грн.

Вказані обставини свідчать про неналежне здійснення органом державної влади своїх зобов`язань щодо реалізації функції захисту порушених інтересів держави протягом розумного строку, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, і, як наслідок, наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Прокурор зазначив, що в зв`язку з цим звертається до суду з позовом на захист інтересів держави, які полягають у здійсненні представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

21.08.2023 прокуратура повідомила міську раду про застосування заходів представницького характеру та подачі позову про відшкодування шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев.

Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, зазначено, що Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 93/129/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 с. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, з відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вже зазначалося, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі міської ради прокурор обґрунтовував невжиттям позивачем заходів, спрямованих на звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, чим суттєво порушуються інтереси держави.

Отже, прокурор правомірно оцінив такі дії позивача як бездіяльність і самостійно звернувся з позовом до суду для захисту інтересів держави. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.09.2020 (справа №923/359/19), від 09.09.2020 (справа №908/1662/18), від 14.09.2020 (справа №925/285/19).

Згідно ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України (ст.4 ЛК України).

Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).

Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №176565 від 27.07.2010 Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» було надано у постійне користування земельну ділянку площею 42,8534 га, на території Братковицької сільської ради Городоцького району Львівської області.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 200 від 25.06.2014, статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1. Серед інших, у вказаному додатку зазначено Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця».

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 20.03.2015 за ПАТ «Львівська залізниця» проведено державну реєстрацію прав постійного користування за значеною земельною ділянкою, кадастровий номер 4620981000:03:000:0002.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут акціонерного товариства «Українська залізниця».

На підставі постанови КМУ №938 від 31.10.2018 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідно до Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Філія є відокремленим підрозділом акціонерного товариства «Українська залізниця», який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Предметом діяльності філії є діяльність із виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення (ремонт) захисних лісонасаджень (пп. 50 п. 3.2. розділу ІІІ Положення). У регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» створений та діє виробничий структурний підрозділ Львівська дистанція захисних лісонасаджень. Згідно Положення про виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» основними завданнями є догляд за усіма видами захисних лісонасаджень у смузі відведення залізниці, здійснення рубок, пов`язаних з веденням лісового господарства та проведення інших заходів для забезпечення виконання ними захисних функцій; здійснення заходів для забезпечення охорони й захисту лісу, а саме: проведення оглядів насаджень для виявлення шкідників та хвороб, виявлення самовільних рубок, інших пошкоджень лісу в порядку, передбаченому чинними нормативними документами (п.п. 12.1, 12.6 Положення). Відтак, АТ «Укрзалізниця» є постійним лісокористувачем захисних лісонасаджень.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено права та обов`язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення (ч.2 наведеної статті).

Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Стаття 39 Лісового кодексу України розподіляє ліси за екологічним і соціально-економічним значенням та встановлює категорії лісів. Організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України №733 від 16.05.2007 затверджено «Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок». Так, ліси залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються, зокрема, на захисні ліси. До категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема це лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг (пп.2 п.7).

Приписами ст.96 Лісового кодексу України визначено завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, зокрема, запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 зазначено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Крім того, у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з вимог ч.2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та 19.09.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього - природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з частиною 3 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров`я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Як уже відзначалося, незаконна порубка дерев відбулася у кварталі №21 виділ №57 захисних лісонасаджень другої вробничої дільниці по напрямку Львів-Мостиська по прив`язці км 34 пк 2-8, ліва сторона колії за ходом кілометрів перебуває в межах земельної ділянки кадастровий номер 4620981000:03:000:0002 біля села Братковичі Городоцької ОТГ.

Рішенням Городоцької міської ради №14 від 26.11.2020 «Про реоганізацію юридичних сільських рад, які увійшли до Городоцької територіальної громади, шляхом приєднання до Городоцької міської ради» розпочато реорганізацію сільських рад, зокрема, Братковицької сільської ради шляхом приєднання до Городоцької міської ради. Згідно з даним рішенням Городоцька міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків об`єднаних територіальних громад.

З огляду на викладене Городоцька міська рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів. Отже, міська рада у даному випадку є належним позивачем у справі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Відповідач, як постійний лісокористувач, не надав суду доказів на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, які б свідчили про вчинення ним дій на підвідомчій йому території земель лісового фонду, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок, а також про відсутність його вини, а відтак, допустив протиправну бездіяльність, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 54 дерев, у тому числі: породи «Берест» 48 шт, «Ясен» 4 шт, «Клен» 2 шт. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача у протиправній бездіяльності суду не доведено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області проведено розрахунок розміру шкоди розрахунком шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев встановлено, що загальний розмір шкоди становить 643'802,74 грн.

З огляду на викладене, відповідач, допустивши протиправну поведінку, що призвело до незаконного вирубування дерев, а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконного вирубування дерев, у зв`язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 643'802,74 грн. шкоди.

При цьому, згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України суми шкоди підлягають стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків - до спеціального фонду Державного бюджету України.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата прокуратурою судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1875 від 24.08.2023 на суму 9'657,04 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40991718) на користь Городоцької міської ради (81500, Львівська область, м.Городок, майдан Гайдамаків, 6; ідентифікаційний код 26269892; реквізити отримувача: ГУК Львів/Городоцька тг/24062100; код одержувача 38008294; номер рахунка UA739999980333159331000013861; код класифікації доходів бюджету 24062100) шкоду у сумі 643'802,74 грн., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40991718) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, пр.Шевченка, 17/19; реквізити отримувача: ЄДРПОУ 02910031, МФО 820172, р/р UА138201720343140001000000774 в ДКС України, м. Київ) 9'657,04 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.01.2024.

Суддя Б. Яворський.