Рішення

від 16.01.2024 по справі 916/1782/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа № 916/1782/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595 ),

до: Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 23; код ЄДРПОУ 03583338),

про стягнення 5698,58 грн та виселення.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України, в якій просить:

- Стягнути з Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 5698,58;

- Виселити Одеське міське товариство інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 16,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 08.05.2023 прийнято позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1782/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "06" червня 2023 року о 10:30 год.

05 червня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та дату.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представники сторін у підготовче засідання 06.06.2023 не з`явились.

Ухвалою суду від 06.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 04.07.2023 о 16:00 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 04.07.2023 о 16:00 год.

26 червня 2023 року до суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення по справі.

Вказані письмові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

29 червня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та дату.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представники сторін у підготовче засідання 04.07.2023 не з`явились.

Ухвалою суду від 04.07.2023 постановлено провести підготовче провадження у справі № 916/1782/23 впродовж розумного строку. Відкладено підготовче засідання у справі на 10:30 год.12.09.2023, викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 12.09.2023 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 12.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/1782/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2023 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 03.10.2023 о 14:10 год.

У судовому засіданні 03.10.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 19.10.2023 об 11:30 год. Розгляд справи по суті постановлено здійснити впродовж розумного строку.

16 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення по справі.

Вказані письмові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.10.2023 повідомлено Одеське міське товариство інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України, що наступне судове засідання у справі № 916/1782/23 призначене на 19.10.2023 об 11:30. год.

У судовому засіданні 19.10.2023 суд оголосив перерву у засіданні суду до 11:30 год. 09.11.2023.

У судовому засіданні 09.11.2023 суд оголосив перерву у засіданні суду до 14:10 год. 30.11.2023.

20 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимоги щодо виселення Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 16,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування вказаної заяви, позивач зазначає, що 13.11.2023 на підставі акту прийому-передачі, відповідач здав Департаменту нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 16,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60.

Вказану заяву позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

28 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшов лист про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги Департамент комунальної власності Одеської міської ради підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

30 листопада 2023 року судове засідання у справ не відбулось, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату Господарського суду Одеської області від 30.11.2023.

Ухвалою суду від 11.12.2023 призначено судове засідання у справі на 16.01.2024 о 12:40 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 16.01.2024 о 12:40 год.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

У судовому засіданні 16.01.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Також у судовому засіданні 16.01.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської рад, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 №137-VIIІ (надалі Положення), Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.

Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально-визначеного майна.

Згідно з п/п п пункту 2.4. Положення на департамент покладено функцію здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності.

Матеріали справи свідчать, що 20 вересня 2012 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець або позивач) і Одеським міським товариством інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди № 74р нежилого приміщення (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу площею 16,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60 (надалі за текстом об`єкт оренди).

Згідно умов п. 1.3. Договору, термін дії договору оренди з 20.09.2012 до 20.08.2015.

За орендоване приміщення орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить, за перший після підписання договору оренди, місяць 32,41 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до умов п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до умов п. 4.10. Договору у випадку припинення дії цього договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до умов пунктів 7.5, 7.7, 7.8, 7.9 Договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір; одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається; після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об`єкта оренди на наступний термін на конкурентних засадах; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором; заяви, пропозиції повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними підставами за адресами, зазначеними цьому договорі.

Відповідно до умов п. 7.11. Договору, дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору (п. 7.17. Договору).

20 вересня 2012 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) і Одеським міським товариством інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» (орендар) було складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення підвалу площею 16,5 кв.м.

Додатковим договором № 1 від 06.10.2015 до Договору № 74р продовжено термін дії договору оренди до 06.09.2018 та внесені зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим договором № 2 від 21.01.2016, Додатковим договором № 3 від 23.12.2016 до Договору № 74р внесено зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим договором № 4 від 07.06.2018 до Договору № 74р продовжено термін дії договору оренди до 31.12.2018 та внесені зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим договором № 5 від 19.06.2018 до Договору № 74р внесено зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим договором № 6 від 27.12.2018 до Договору № 74р продовжено термін дії договору оренди до 31.12.2019 та внесено зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим договором № 7 від 23.12.2019 до Договору № 74р продовжено термін дії договору оренди до 31.12.2020 та внесено зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

В матеріалах справи наявний акт від 21 квітня 2023 року обстеження нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, відповідно до якого, на момент обстеження приміщення зачинене, доступу до приміщення позивач немає.

27 грудня 2019 року набрав чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019, який введено в дію 01.02.2020.

Пунктом 7.1. Договору оренди встановлено, що питання не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

За твердженнями позивача, беручи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 7.1 Договору оренди застосування чинного законодавства України, з 1 липня 2020 року Договір оренди має продовжуватися в порядку, визначеному Законом України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, як було зазначено позивачем, враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, передбачених у ст. 15 Закону №157-ІХ, а Договір пролонгується не вперше, - наступна пролонгація повинна здійснюватися відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 157-ІХ, тобто за результатами аукціону.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачем не дотримано вимог положення ч. 3 ст.18 Закону №157-ІХ від 03.10.2019, а також положень пункту 143 Порядку, а саме: відповідач не звернувся до Департаменту з заявою про продовження договору оренди у відповідні строки.

Отже, як вказує позивач, відсутні будь-які підстави, передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України, якими врегульовано правовідносини, що виникли між Департаментом та відповідачем на підставі Договору оренди, щоб на теперішній час вважати Договір оренди дійсним, а правовідносини продовженими.

За таких обставин, позивач вважає, що оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору оренди від 20.09.2012 № 74р закінчився 31.12.2020, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

На час подання цієї позовної заяви, відповідач у добровільному порядку не передав позивачу нежитлове приміщення підвалу площею 16,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, у зв`язку з чим за твердженням позивача відповідача необхідно виселити з нежитлового приміщення підвалу площею 16,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60.

Також позивач зазначає, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, за період з 01.01.2021 по 31.03.2023, за розрахунком позивача сума неустойки складає 5698,58 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, Одеському міському товариству інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», згідно з договором оренди від 20.09.2012 № 74р, укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 16,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, строком до 20.08.2015.

Додатковими договорами до Договору оренди №74р продовжувався термін дії договору оренди та вносились зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Зокрема, Додатковим договором № 7 від 23.12.2019 до Договору № 74р продовжено термін дії договору оренди до 31.12.2020.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.11. Договору оренди № 74р від 20.09.2012, дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

27 грудня 2019 року набрав чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019, який введено в дію 01.02.2020 (надалі - Закон).

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

- Набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що питання не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 7.1. Договору застосування чинного законодавства України, з 1 липня 2020 року Договір оренди має продовжуватись в порядку, визначеному Законом України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

-укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

-укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

-укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

-укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина 2).

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ встановлено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди

Порядком передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 який набув чинності з 16.06.2020 (надалі - Порядок), після публікації на урядовому порталі - передбачений новий порядок щодо продовження та припинення договір оренди з боку орендодавця та орендарів з дотриманням відповідних строків.

Відповідно до п. 134 Порядку, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно з пунктом 143 Порядку, орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Орендар, який бажає отримати компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, також подає документи, передбачені пунктом 165 цього Порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, те, що відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону передбачених у ст. 15 Закону № 157-ІХ, а Договір пролонгується не вперше, - наступна пролонгація повинна здійснюватися відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №157-ІХ, тобто за результатами аукціону.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не дотримано вимог положення ч. 3 ст. 18 Закону № 157-ІХ від 03.10.2019, а також положень пункту 143 Порядку, а саме відповідач не звернувся до Департаменту з заявою про продовження договору оренди у відповідні строки, та на сьогоднішній день у встановленому зазначеними вище нормами права порядку передбачена заява не надходила.

Отже, відсутні будь-які підстави передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України, якими врегульовано правовідносини що виникли між позивачем та відповідачем на підставі Договору оренди, щоб на теперішній час вважати Договір оренди дійсним, а правовідносини продовженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 7.11. Договору, дія договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

За таких обставин, оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору від 20.09.2012 № 74р закінчився 31.12.2020, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України Про виконавче провадження Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно, державний виконавець виконує його примусово.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 вищевказаного Закону, примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди. Так, з огляду на закінчення строку дії договору оренди та обов`язок Орендаря повернути майно Орендодавцю після закінчення дії договору, у випадку невиконання відповідного обов`язку, ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення, яка передбачає реальне відновлення порушеного права.

Під час розгляду справи, 20 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимоги щодо виселення Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 16,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що 13.11.2023 на підставі акту прийому-передачі, відповідач здав Департаменту нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 16,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60/

Ухвалою від 16.01.2023 суд закрив провадження у справі в частині вимоги щодо виселення Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 16,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 60, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради закрито.

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача суми неустойки (подвійна орендна плата) у розмірі 5698,58 грн, за період користування відповідачем орендованим майном з 01.01.2021 по 31.03.2023.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 5698,58 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 185.1. статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Вирішуючи питання щодо правильності та правомірності здійсненого позивачем розрахунку неустойки, який при його здійсненні до складу неустойки включив податок на додану вартість, суд виходить з такого.

В силу статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи № 916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.

Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи, як міри відповідальності.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватись орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ.

Судом було здійснено перерахунок неустойки за неповернення відповідачем майна, після припинення дії Договору, за визначеним позивачем періодом, який суд вважає вірним, із застосуванням подвійної орендної плати у розмірі, визначеному п. 1.3. Додаткового договору №7 від 23.12.2019 про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 20.09.2012 № 74р, яку б сплачував відповідач у випадку правомірного користування майном, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, без врахування ПДВ, із застосування сукупного індексу інфляції за період з 01.01.2021 по 31.02.2023 у розмірі 1,2006522, із застосування наступних індексів інфляції: січень 2021 1,009, лютий 2021 1,013, березень 202 1,01, квітень 2021 1,017, травень 2021 1,013, червень 2021 1,013, липень 2021 1,002, серпень 2021 1,001, вересень 2021 0,998, жовтень 2021 1,012, листопад 2021 1,009, грудень 2021 1,008, січень 2022 1,006, лютий 2022 1,013, березень 2022 1,016, квітень 2022 1,045, травень 2022 1,031, червень 2022 1,027, липень 2022 1,031, серпень 2022 1,007, вересень 2022 1,011, жовтень 2022 1,019, листопад 2022 1,025, грудень 2022 1,007, січень 2023 1,007, лютий 2023 1,008, березень 202. 1,007.

Отже, за здійсненим судом розрахунком, обґрунтована сума неустойки за період з 01.01.2021 по 31.03.2023 становить 4748,82 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума неустойки у розмірі 4748,82 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення неустойки заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 23; код ЄДРПОУ 03583338) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) суму неустойки у розмірі 4748,82 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2236,67 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 23 січня 2024 року.

Суддя Нікітенко С.В.