Рішення

від 22.01.2023 по справі 916/4396/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4396/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/4396/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Копійка" /ЄДРПОУ 40101902, адреса - 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 4, e-mail: s.zalozny@kyiv.anc.net.ua/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Рух-Захід" /ЄДРПОУ 43857421, адреса - 65114, м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 47/2, оф. 22/

про стягнення заборгованості за договором суборенди у розмірі 477 563,26 грн

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Копійка" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 4955/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Рух-Захід" про стягнення заборгованості за договором суборенди нежилого приміщення № 2/2020-11/О від 12.11.2020 року у розмірі 477 563,26 грн, з яких:

- 88 508,7 грн - заборгованість з суборендної плати;

- 87 751,48 грн - компенсація витрат за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення;

- 25 984,76 грн - пеня;

- 12 980,71 грн - інфляційне збільшення;

- 3 985,21 грн - 3 % річних;

- 258 352,4 грн - неустойка у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення приміщення на підставі ст. 785 ЦК України.

Позивач просить справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди нежилого приміщення № 2/2020-11/О від 12.11.2020 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 525-526, 530, 599, 610, 625, 774, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 283, 285, 286 ГК України.

Ухвалою суду від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4396/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 916/4396/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою - 65114, м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 47/2, оф. 22, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Про вказані обставини свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

21.11.2023 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/4396/23 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/4396/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 12.11.2020 між ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» (орендар, позивач) та ТОВ «РУХ-ЗАХІД» (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди нежилого приміщення №2/2020-11/О на частину нежилого приміщення, площею 41,8 кв.м., що розміщено на першому поверсі за адресою: Одеська область, місто Одеса, вул. Петрова Генерала, 49.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору, Орендар передав Суборендареві у строкове платне користування, а Суборендар прийняв у строкове платне користування частину нежилого приміщення, згідно з підпунктами 1.1.1 - 1.1.4.

Мета суборенди - використання приміщення у власній господарській діяльності /п. 1.2 договору/.

Відповідно до пункту 2.2.14 Договору передбачено, що в останній день дії Договорі, в тому числі, але не виключено - при його достроковому припиненні, згідно умов цього Договору, або закону, - Суборендар зобов?язаний повернути приміщення у стані, в якому було одержано з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 2.2.16 Договору передбачено зобов?язання Суборендаря своєчасно та в повному обсязі вносити всі необхідні платежі за приміщення, не допускати прострочень в оплаті. У випадку порушення цього обов?язку - Суборендар зобов?язаний негайно припинити таке порушення, виконати обов?язок, перерахувати на користь Орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день порушення.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за згодою Сторін суборендна плата за суборендне користування за цим Договором у період з 01 жовтня по 30 квітня кожного року становить 15 400,00 грн. за повний місяць, а у період з 01 травня по 31 вересня кожного року становить 14 000,00 грн. за повний місяць.

Витрати орендаря щодо приміщення, а саме: послуги з централізованого водовідведення, плата за користування земельною ділянкою включені у вартість суборендної плати, окремо суборендарем не сплачується /п. 3.2 договору/.

Окремо від плати за суборендне користування приміщенням суборендар щомісячно компенсує орендарю витрати на спожиту суборендарем електроенергію та водопостачання до 15 числа місяця, наступного за тим, що підлягає компенсації на підставі рахунку орендаря шляхом перерахування на поточний рахунок орендаря /п. 3.2.1 договору/.

Пунктами 3.1.2 та 3.2.2 Договору передбачено, що суборендні платежі нараховуються та сплачуються Суборендарем незалежно від результатів його господарської діяльності, починаючи з 15-го дня з дня підписання Сторонами акту прийому - передачі приміщення в суборенду по день фактичної передачі приміщення з суборенди Орендарю і підписання Сторонами акту прийому - передачі з суборенди двома Сторонами. Суборендар сплачує суборендну плату за кожний місяць суборендного користування приміщенням в строк до 05 числа поточного місяця користування шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря або іншим шляхом, узгодженим письмово сторонами.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що протягом трьох робочих днів з дня підписання Сторонами акту прийому-передачі приміщення в суборенду Суборендар перераховує Орендарю гарантійний платіж в розмірі 15 400,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 21.01.2023. Сторони домовилися, що строк дії нього Договору продовжується лише в тому випадку, якщо Сторонами про це буде укладено додатковий договір чи додаткову угоду. Договір не продовжується автоматично у випадку направлення повідомлення про це від будь-якої із Сторін або ненаправлення повідомлення щодо заперечень проти продовження строку дії цього Договору або в будь-яких інших, в тому числі передбачених законодавством випадках.

Відповідно до п. 3.4.2 договору у випадку дострокового припинення/розірвання договору не з ініціативи орендаря, невиконання/неналежного виконання суборендарем своїх зобов`язань, вказана сума використовується орендарем на його розсуд на відшкодування збитків, завданих достроковим припиненням/розірванням договору, невиконанням/неналежним виконанням суборендарем своїх зобов`язань, шкоди, іншого у наступному порядку:

а) компенсація будь-яких збитків, шкоди, спричиненої приміщенню, орендарю тощо;

б) сплата будь-яких штрафних санкцій;

в) сплата суборендної плати.

У випадку несвоєчасної сплати суборендної плати та/або інших пдатежів суборендар перераховує на поточний рахунок орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період такої несвоєчасної несплати /п. 5.1 договору/.

У випадку порушення суборендарем строку передачі приміщення з суборенди суборендар сплачує орендарю неустойку в розмірі подвійної суборендної плати за кожен день прострочення /п. 5.2 договору/.

У випадку неповернення суборендарем приміщення з суборенди у встановлені строки та/або у разі розірвання, дострокового припинення договору не з ініціативи орендаря, - гарантійний платіж суборендарю не повертається, а залишається у орендаря в якості штрафу за порушення /п. 5.3 договору/.

12.11.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди нежилого приміщення №2/2020-11/О від 12.11.2020, в якій сторони узгодили розміщення та розміри на зовнішній стороні (фасаді).

Ha виконання умов договору суборенди нежилого приміщення №2/2020-11/О від 12.11.2020 Орендарем було передано Суборендареві Об?єкт суборенди, згідно умов Договору, що підтверджується актом прийому - передачі нежилого приміщення від 16.11.2020.

12.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору суборенди нежилого приміщення №2/2020-11/О від 12.11.2020, в якій сторони доповнили п.3.1 абзацом наступного змісту:

«За згодою Сторін суборендна плата за суборендне користування приміщенням за цим Договором у період з 01 жовтня по 30 квітня кожного року становить 17 094,00 грн. за повний місяць, а у період з 01 травня по 31 вересня кожного року становить 15 540,00 грн. за повний місяць».

01.03.2022 між сторонами укладено додаткову угоду до договору суборенди нежилого приміщення №2/2020-11/О від 12.11.2020, в якій сторони доповнили п.3.1 абзацом наступного змісту:

«За згодою Сторін у період з 01.03.2022 по 30.04.2022 суборендна плата складає 5 129,00 грн за кожний повний місяць відповідно, а у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 суборендна плата складає 4 662,00 грн за повний місяць».

Судом встановлено, що 09.01.2023 позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 09.01.2023 щодо закінчення строку дії Договору суборенди нежилого приміщення №2/2020-11/О від 12.11.2020 та інше, в якому звернув увагу Суборендаря на те, що Договір припиняє свою дію 21.01.2023 та не буде продовжуватися шляхом укладання додаткового договору чи додаткової угоди, відповідно до вимог 4.1 Договору, а також було повідомлено про своє заперечення щодо користування ТОВ «РУХ-ЗАХІД» приміщенням після закінчення строку дії даного Договору.

30.08.2023 ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» на адресу ТОВ «РУХ-ЗАХІД» направило вимогу своїх фінансових зобов?язань у розмірі 176 260,18 грн та зобов?язань щодо повернення майна, неустойки у розмірі 211 625,77 грн та штрафних санкції у розмірі 28 451,22 грн.

Судом досліджено виставлені позивачем рахунки на оплату на акти надання послуг:

- рахунок № 230 від 01.10.2021 та акт надання послуг № 23508 від 01.10.2021 на суму 5 510,00 грн, з яких: електроенергія за вересень 2021 - 4924,26 грн, інші експлуатаційні витрати за вересень 2021- 585,74 грн;

- рахунок № 257 від 31.10.2021 та акт надання послуг № 27348 від 31.10.2021 на суму 5 223,48 грн, з яких: електроенергія за жовтень 2021 - 4764,16 грн, інші експлуатаційні витрати за жовтень 2021 - 459,32 грн;

- рахунок № 291 від 30.11.2021 та акт надання послуг № 31215 від 30.11.2021 на суму 5769,07 грн, з яких: електроенергія за листопад 2021 - 5769,07 грн, інші експлуатаційні витрати за листопад 2021- 420,03 грн;

- рахунок № 326 від 31.12.2021 та акт надання послуг № 33648 від 31.12.2021 на суму 7 150,45 грн, з яких: електроенергія за грудень 2021 - 6 550,05 грн, інші експлуатаційні витрати за грудень 2021 - 600,40 грн;

- рахунок № 36 від 31.01.2022 на суму 8177,72 грн, з яких: електроенергія за січень 2022 - 7470,27 грн, інші експлуатаційні витрати за січень 2022 - 707,45 грн;

- рахунок № 68 від 28.02.2022 на суму 8467,20 грн, з яких: електроенергія за лютий 2022 - 7743,36 грн, інші експлуатаційні витрати за лютий 2022 - 1411,20 грн;

- рахунок № 111 від 30.04.2022 на суму 3817,76 грн, з яких: електроенергія за квітень 2022 - 3481,86 грн, інші експлуатаційні витрати за квітень 2022 - 335,90 грн;

- рахунок № 135 від 31.05.2022 на суму 7418,38 грн, з яких: електроенергія за травень 2022 - 6467,29 грн, інші експлуатаційні витрати за травень 2022 - 951,09 грн;

- рахунок № 168 від 30.06.2022 на суму 4431,05 грн, з яких: електроенергія за червень 2022 - 3443,59 грн, інші експлуатаційні витрати за червень 2022 - 987,46 грн;

- рахунок № 197 від 31.07.2022 на суму 11490,14 грн, з яких: електроенергія за липень 2022 - 10 784,30 грн, інші експлуатаційні витрати за липень 2022 - 705,84 грн;

- рахунок № 234 від 31.08.2022 на суму 10431,75 грн, з яких: електроенергія за серпень 2022 - 9725,76 грн, інші експлуатаційні витрати за серпень 2022 - 705,99 грн;

- рахунок № 276 від 30.09.2022 на суму 9883,63 грн, з яких: електроенергія за вересень 2022 - 9883,63 грн, інші експлуатаційні витрати за вересень 2022 - 1783,53 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату, що вбачається із досліджених судом платіжних доручень, а саме:

- № 1 від 23.11.2020 у розмірі 15 400,00 грн;

- № 13 від 30.12.2020 у розмірі 993,55 грн;

- № 15 від 04.01.2021 у розмірі 15 400,00 грн суборенда за січень 2021;

- № 19 від 25.01.2021 у розмірі 456,43 грн відшкодування комунальних послуг за грудень 2020;

- № 27 від 02.03.2021 у розмірі 3536,60 грн відшкодування комунальних послуг за січень 2021;

- № 32 від 19.03.2021 у розмірі 15 400,00 грн суборенда за лютий 2021;

- № 38 від 08.04.2021 у розмірі 15 400,00 грн суборенда за березень 2021;

- № 39 від 08.04.2021 у розмірі 3824,38 грн відшкодування комунальних послуг за лютий 2021;

- № 50 від 11.05.2021 у розмірі 14 000,00 грн суборенда за квітень 2021;

- № 51 від 11.05.2021 у розмірі 14 000,00 грн суборенда за травень 2021;

- № 52 від 18.05.2021 у розмірі 4350,19 грн відшкодування комунальних послуг за березень 2021;

- № 53 від 18.05.2021 у розмірі 3900,00 грн відшкодування комунальних послуг за квітень 2021;

- № 58 від 03.06.2021 у розмірі 14 000,00 грн суборенда за червень 2021;

- № 59 від 03.06.2021 у розмірі 1 400,00 грн суборенда за квітень 2021;

- № 65 від 05.07.2021 у розмірі 14 000,00 грн суборенда за липень 2021;

- № 66 від 05.07.2021 у розмірі 5 187,13 грн відшкодування комунальних послуг за травень 2021;

- № 76 від 03.08.2021 у розмірі 14 000,00 грн суборенда за серпень 2021;

- № 77 від 03.08.2021 у розмірі 7 809,08 грн відшкодування комунальних послуг за червень 2021;

- № 78 від 03.08.2021 у розмірі 5 000,00 грн гарантійний платіж за останній місяць суборенди;

- № 95 від 27.09.2021 у розмірі 14 000,00 грн суборенда за вересень 2021;

- № 96 від 27.09.2021 у розмірі 6 764,26 грн відшкодування комунальних послуг за липень 2021;

- № 104 від 26.10.2021 у розмірі 15 400,00 грн суборенда за жовтень 2021;

- № 105 від 26.10.2021 у розмірі 5 434,39 грн відшкодування комунальних послуг за серпень 2021;

- № 117 від 08.12.2021 у розмірі 17 094,00 грн суборенда за листопад 2021;

- № 128 від 10.01.2022 у розмірі 17 094,00 грн суборенда за грудень 2021;

- № 55 від 16.05.2023 у розмірі 10 000,00 грн суборенда за січень 2022;

- № 2 від 21.06.2022 у розмірі 20 000,00 грн суборенда за червень 2022;

- № 6 від 28.07.2022 у розмірі 20 000,00 грн суборенда за травень 2022;

- № 7 від 12.08.2022 у розмірі 10 000,00 грн суборенда за червень 2022;

- № N1GX55200M від 08.09.2022 у розмірі 20 000,00 грн суборенда за вересень 2022.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату товару у строк, визначений у договорі, то позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду за їх захистом.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором суборенди нежилого приміщення № 2/2020-11/О від 12.11.2020 у розмірі 477 563,26 грн, з яких: 88 508,7 грн - заборгованість з суборендної плати; 87 751,48 грн - компенсація витрат за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення; - 25 984,76 грн - пеня; 12 980,71 грн - інфляційне збільшення; 3 985,21 грн - 3 % річних; 258 352,4 грн - неустойка у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення приміщення на підставі ст. 785 ЦК України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України та статей 283- 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів продовження договору суборенди нежилого приміщення № 2/2020-11/О від 12.11.2020, господарський суд зазначає, що договір суборенди припинив свою дію з 21.01.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, визначеного пунктом 4.1 договору суборенди.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Отже, закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов`язок повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/2467/21).

За змістом наведених норм із закінченням строку договору оренди, на який його було укладено, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно із частиною третьою статті 285 Господарського процесуального кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права орендаря користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою орендодавцю орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку орендаря негайно повернути орендодавцеві майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України.

Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19).

Враховуючи викладене, а також те, що договір суборенди припинив дію з 21.01.2023, позовні вимоги про стягнення орендної плати за період по 21.01.2023 у розмірі 88 508,7 грн, та витрат з відшкодування витрат на електроенергію та інші експлуатаційні витрати за період з вересня 2021 по 21.01.2023 у розмірі 87 751,48 грн, а саме по дату припинення дії договору, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені у розмірі 25 984,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 12 980,71 грн та 3 % річних у розмірі 3 985,21 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом вище, пунктом 2.2.16 Договору передбачено зобов?язання Суборендаря своєчасно та в повному обсязі вносити всі необхідні платежі за приміщення, не допускати прострочень в оплаті. У випадку порушення цього обов?язку - Суборендар зобов?язаний негайно припинити таке порушення, виконати обов?язок, перерахувати на користь Орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день порушення.

У випадку несвоєчасної сплати суборендної плати та/або інших платежів суборендар перераховує на поточний рахунок орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період такої несвоєчасної несплати /п. 5.1 договору/.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню на основну заборгованість за договором у період з 06.10.2023 по 21.09.2023, тобто і за період після припинення договору 21.01.2023.

Господарський суд зазначає про неправомірність нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період після припинення договору, тобто після 21.01.2023, з огляду на те, що пеня нарахована на підставі договору, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який цей договір було укладено. У зв`язку і з чим, господарський суд відмовляє у задоволенні вимог про нарахування пені за період після 21.01.2023.

Судом здійснено власний розрахунок пені за період з 06.10.2022 по 21.01.2023. Так, розмір пені становить 5 686,42 грн (2 528,98 грн - за період з 06.10.2022 по 21.01.2023; 1 803,07 грн - за період з 06.11.2022 по 21.01.2023; 1 100,57 грн за період з 06.12.2022 по 21.01.2023; 253,8 грн за період з 06.01.2023 по 21.01.2023).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, здійснений позивачем. Так, позивачем здійснено розрахунок за період з 06.02.2023 по 21.09.2023.

Проте судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних не враховано здійснених відповідачем оплат у визначений період. У зв`язку із чим, судом здійснено власний розрахунок, проте з урахуванням періоду, заявленого позивачем щодо інфляційних втрат та 3 % річних.

Так, інфляційні втрати становлять 10 466,48 грн =2718,6+88,44+763,05+509,32+308,85+ 481,74+108,78+144,03+785,95+1601,11+1208,32+761,93+637,8+348,56.

3 % річних становлять 2 873,25 грн = 191,08+38,42+61,13+2,99+54,38+32,19+20,44+48,54 +29,06 +268,25+526,23+3,83+493,15+449,6+407,45+246,51.

Стосовно вимог про стягнення неустойки у 258 352,4 грн, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Судом встановлено, що 30.08.2023 ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» на адресу ТОВ «РУХ-ЗАХІД» направило вимогу, в якій, зокрема, вимагало звільнити суборендоване приміщення та підписати акт приймання-передачі майна з суборенди. Додатком до вимоги є акт приймання-передачі майна з суборенди.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами акту приймання-передачі майна з суборенди. При цьому суд зауважує, що доказів, які б свідчили про наявність факту ухилення орендодавця від підписання акту приймання-передавання про повернення майна та факту ухилення від прийняття від суборендаря об`єкту оренди матеріали справи також не містять. У зв`язку із чим суд приходить до висновку про наявність підстав у позивача для нарахування неустойки.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок розміру неустойки, нарахованої відповідно до ст. 785 ЦК України за період з 22.01.2023 по 21.09.2023 у розмірі 258 352,4 грн, та встановлено її вірність.

У зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Окрім того, судом встановлено, що 03.08.2021 на підставі платіжної інструкції № 78 відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн в якості гарантійного платежу за останній місяць суборенди.

При цьому, як встановлено судом вище, відповідно до п. 3.4.2 договору у випадку дострокового припинення/розірвання договору не з ініціативи орендаря, невиконання/неналежного виконання суборендарем своїх зобов`язань, вказана сума використовується орендарем на його розсуд на відшкодування збитків, завданих достроковим припиненням/розірванням договору, невиконанням/неналежним виконанням суборендарем своїх зобов`язань, шкоди, іншого у наступному порядку:

а) компенсація будь-яких збитків, шкоди, спричиненої приміщенню, орендарю тощо;

б) сплата будь-яких штрафних санкцій;

в) сплата суборендної плати.

З урахуванням встановленого судом факту неналежного виконання суборендарем своїх зобов`язань, суд вважає на підставі п. 3.4.2 договору врахувати сплачений відповідачем гарантійний внесок у розмірі 5 000,00 грн в якості сплати частини пені, нарахованої позивачем.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Копійка" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені. А саме з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 448 635,73 грн, з яких: 88 508,7 грн - заборгованість з суборендної плати; 87 751,48 грн - компенсація витрат за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення; 683,42 грн (5 686,42 грн - 5000,00 гарантійний внесок), 10 466,48 грн - інфляційне збільшення; 2 873,25 грн - 3 % річних; 258 352,4 грн - неустойка

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 7163,47 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 19746/1 від 27.09.2023.

Проте враховуючи ціну позову у розмірі 477563,26, належний судовий збір становить 7163,45 грн.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Копійка", судовий збір у розмірі 6 729,34 грн /93,94 % від задоволених вимог/ підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Копійка" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рух-Захід" /ЄДРПОУ 43857421, адреса - 65114, м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 47/2, оф. 22/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Копійка" /ЄДРПОУ 40101902, адреса - 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 4, e-mail: s.zalozny@kyiv.anc.net.ua/ заборгованість за договором суборенди нежилого приміщення № 2/2020-11/О від 12.11.2020 року у розмірі 448 635,73 грн /чотириста сорок вісім тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 73 копійки/, з яких: - 88 508,7 грн - заборгованість з суборендної плати; 87 751,48 грн - компенсація витрат за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення; 686,42 грн - пеня; 10 466,48 грн - інфляційне збільшення; 2 873,25 грн - 3 % річних; 258 352,4 грн - неустойка; та судовий збір у розмірі 6 729,34 грн /шість тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 34 копійки/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 22 січня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко