Рішення

від 23.01.2024 по справі 917/2147/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 Справа № 917/2147/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуційна компанія-К, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інчер, м. Кременчук

про стягнення 50 654,73 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Дистрибуційна компанія-К з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інчер про стягнення 50 654,73 грн за договором поставки № 736Кд від 26.01.2023, з яких 42 759,68 грн основного боргу, 4531,98 грн пені, 2807,20 грн 24% річних, 555,87 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив товар, отриманий на умовах договору поставки 736Кд від 26.01.2023.

Ухвалою від 11.12.2023 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 11.12.2023 вручена відповідачу 11.12.2023 о 19:01 год (а.с. 49). Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 27.12.2023.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 43).

Ухвалою від 11.12.2023 (а.с. 33-34) суд відкрив провадження у справі № 917/2147/23 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась сторонам в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд та їм доставлена 11.12.2023 о 19:01 год (довідки про доставку електронного листа від 11.12.2023 - а.с. 49, 50).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 11.12.2023 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія-К» (далі - постачальник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інчер» (далі -покупець, відповідач) уклали договір поставки № 736Кд від 26.01.2023 (далі Договір, а.с. 12-13), за умовами якого постачальник передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору сторони визнають, що накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід`ємним додатком до даного Договору та свідчить про належне виконання постачальником своїх обов`язків щодо передання товару покупцеві.

Згідно з п. 11.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору кожна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, за умову відсутності заперечень постачальника.

За умовами розділу 3 Договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при постачанні кожної партії товару та зазначаються в накладній, яка підписується представниками обох сторін. Загальну вартість договору складає сума усіх підписаних сторонами накладних, за якими передавався товар від постачальника до покупця за весь період цього договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору умови оплати продуктів харчування протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Під моментом отримання товару покупцем сторони розуміють момент фактичної передачі товару від постачальника до покупця, що підтверджується підписаною сторонами накладною.

В додатках № 1 до Договору викладені довіреності, якими покупець (відповідач) уповноважує здійснювати одержання товару вказаних у довіреностях осіб та вказаний зразок штампу відповідача (а.с.13-14).

На виконання умов Договору позивач у період з 19.07.2023 по 18.08.2023 поставив відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 44 351,62 грн за видатковими накладними (а.с. 15-33):

- № 143988 від 19.07.2023 на суму 4 212,36 грн;

- № 147391 від 22.07.2023 на суму 5 416,50 грн;

- № 147330 від 22.07.2023 на суму 2 342,16 грн;

- № 150256 від 26.07.2023 на суму 4 423,86 грн;

- № 159832 від 08.08.2023 на суму 2 044,08 грн;

- № 159833 від 08.08.2023 на суму 2 800,80 грн;

- № 159288 від 08.08.2023 на суму 1 513,44 грн;

- № 48963 від 08.08.2023 на суму 722,88 грн;

- № 161419 від 09.08.2023 на суму 836,64 грн;

- № 161279 від 09.08.2023 на суму 1 513,44 грн;

- № 162023 від 10.08.2023 на суму 1 015,20 грн;

- № 162024 від 10.08.2023 на суму 676,80 грн;

- № 162029 від 10.08.2023 на суму 1 028,88 грн;

- № 162030 від 10.08.2023 на суму 836,64 грн;

- № 163586 від 11.08.2023 на суму 1 513,44 грн;

- № 48886 від 12.08.2023 на суму 2 509,92 грн;

- № 168355 від 17.08.2023 на суму 2270,16 грн;

- № 168356 від 17.08.2023 на суму 2 270,16 грн;

- № 52060 від 18.08.2023 на суму 1 107,22 грн;

- № 50347 від 18.08.2023 на суму 3 026,88 грн;

- № 51858 від 18.08.2023 на суму 2 270,16 грн.

Отримання товару за вказаними накладними відповідач підтвердив у Акті звірки взаєморозрахунків з 01.07.2023 по 30.09.2023 (а.с. 34), який підписаний та скріплений печатками сторін.

Як зазначає позивач, відповідач оплату отриманого товару здійснив частково в розмірі 1591,94 грн, зокрема частково сплатив 1525,50 грн за товар, отриманий за накладною № 143988 від 19.07.2023 та частково сплатив 66,44 грн за товар, отриманий за накладною № 48886 від 12.08.2023.

Між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.07.2023 по 30.09.2023, за результатами якої було складено Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 34), в якому сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 42 759,68 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією № 3 від 12.09.2023 (а.с. 35-36) про сплату заборгованості у сумі 42 759,68 грн. Претензія була вручена представнику відповідача 20.09.2023.

Враховуючи не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару та із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 8.3 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 42 759,68 грн основного боргу за товар за договором поставки № 736Кд від 26.01.2023, 4 531,98 грн пені, 2 807,20 грн 24% річних, 555,87 грн інфляційних втрат.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ч. 3 ст. 692 ЦК України вказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 19.07.2023 по 08.08.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 44 351,62 грн за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів (а.с. 15-33).

Отриманий товар сплачений відповідачем частково в сумі 1 591,94 грн, з яких 1 525,50 грн часткова оплата товару, отриманого за накладною № 143988 від 19.07.2023 та 66,44 грн часткова оплата товару, отриманого за накладною № 48886 від 12.08.2023.

В Акті звірки взаєморозрахунків з 01.07.2023 по 30.09.2023 (а.с. 34), підписаному та скріпленому печатками сторін, встановлена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 42 759,68 грн.

Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 44 351,62 грн, строк оплати якої настав, відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Покупцем зобов`язань по оплаті по даному Договору він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, від вартості неоплаченого товару (партії товару) (але не менше 0,1% від вартості неоплаченого товару) за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

Позивач заявив вимоги про стягнення 4 531,38 грн пені, нарахованої за період з 03.08.2023 по 24.11.2023 (розрахунок пені, а.с. 6-8).

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 4 359,56 грн та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються за їх безпідставністю.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 8.3 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 3 календарні дні покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти у розмірі 24% річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару з дня настання терміну оплати товару до його фактичної оплати..

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач заявив до стягнення 2 807,20 грн - 24% річних, нарахованих за період з 03.08.2023 по 24.11.2023 та 555,87 грн втрат від інфляції, нарахованих за період вересень - жовтень 2023 року (розрахунок - а.с. 9, 10).

Здійснивши перевірку правильності розрахунку 24% річних та інфляційних, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення 24 % річних є правомірними в сумі 2 707,66 грн, в іншій частині вимоги про стягнення річних відхиляються за їх безпідставністю.

Розмір втрат від інфляції, заявлений позивачем до стягнення, не перевищує розрахований судом та підлягає задоволенню повністю в сумі 555,87 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 42 759,68 грн основного боргу, 4359,56 грн пені, 2707,66 грн - 24% річних, 555,87 грн інфляційних втрат.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.

За подачу цього позову позивач сплатив 2684,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 2239 від 27.11.2023 (а.с. 5). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 28.11.2023 (а.с. 44).

З позовних вимог, які задоволені судом, судовий збір належить сплачувати у розмірі 2684,00 грн. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у сумі 2684,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер» (вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 42556531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія-К» (пров. Лісний, буд. 10, с. Орлівщина, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51215; ідентифікаційний код 35609385) 42 759 грн 68 коп. основного боргу за договором поставки № 736Кд від 26.01.2023 року, 4359 грн 56 коп. пені, 2707 грн 66 коп. - 24% річних, 555 грн 87 коп. інфляційних втрат, 2684 грн 00 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 23.01.2024.

Суддя Т. М. Безрук