Ухвала

від 22.01.2024 по справі 922/4852/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"22" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4852/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», Одеська область, місто Чорноморськ,

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК ДАЙМОНД», Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК ДАЙМОНД» та ОСОБА_1 , про стягнення солідарно заборгованості у загальному розмірі 8 441 452,66 грн., з них за: 1) договором № 10248//2021 фінансового лізингу (обладнання) від 20.08.2021, договором поруки № 10248//2021/S-1 від 20.08.2021 у загальному розмірі 1 145 391,01 грн.; 2) договором № 10251//2021 фінансового лізингу (обладнання) від 20.08.2021, договором поруки № 10251//2021/S-1 від 20.08.2021 у загальному розмірі 2 056 969,16 грн.; 3) договором № 11610//2022 фінансового лізингу (обладнання) від 21.01.2022, договором поруки № 11610//2022/S-1 від 21.01.2022 у загальному розмірі 5 239 092,49 грн.

21 листопада 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, повернуто Публічному акціонерному товариству «МТБ БАНК» позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК ДАЙМОНД», ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості у загальному розмірі 8 441 452,66 грн. разом із доданими до неї документами.

27 грудня 2023 року, постановою Східного апеляційного господарського суду, задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МТБ БАНК. Скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2023 року у справі № 922/4852/23. Справу № 922/4852/23 передано на розгляд до Господарського суду Харківської області.

18 січня 2024 року до суду повернулися матеріалів справи після апеляційного перегляду вищезазначеної ухвали.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Відповідно до частини першої статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно частини першої статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 40 ГПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків. Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву. Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості. Відповідно до статті 8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Частиною першою статті шостої Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Згідно пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Суддею-доповідачем по справі було сформовано та викладено певну позицію, яка полягала у тому, що позов має бути повернуто, оскільки позивачем не дотримано імперативні вимоги ст. 173 ГПК України, а саме: об`єднано в одній позовній заяві вимоги за 3 (трьома) договорами фінансового лізингу (обладнання). Так, суд в ухвалі зазначив: "Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, позивач заявляє до стягнення сукупну заборгованість, що обґрунтовується 6 (шістьма) договорами, а саме: 1) договором № 10248//2021 фінансового лізингу (обладнання) від 20.08.2021; 2) договором поруки № 10248/2021/S-1 від 20.08.2021; 3) договором № 10251//2021 фінансового лізингу (обладнання) від 20.08.2021; 4) договором поруки № 10251//2021/S-1 від 20.08.2021; 5) договором № 11610//2022 фінансового лізингу (обладнання) від 21.01.2022; 6) договором поруки № 11610//2022/S-1 від 21.01.2022. При цьому, судом враховується, що договори поруки є похідними від основного зобов`язання за договорами фінансового лізингу (обладнання). Тобто, позивачем правомірно об`єднано вимоги про стягнення солідарно заборгованості за відповідним договором фінансового лізингу (обладнання) та договором поруки до нього. Натомість, об`єднання в одній позовній заяві вимог за 3 (трьома) договорами фінансового лізингу (обладнання) не відповідає ст. 173 ГПК України, будь-якого обґрунтування щодо такого об`єднання позовна заява не містить. Стягнення коштів за кожним із цих договорів є самостійною вимогою, адже є різними як підстава позову, так і доказова база за цьома договорами. В межах кожного договору фінансового лізингу (обладнання) заявлено до стягнення 4 (чотири) складові, а саме: 1) прострочена заборгованість з відшкодування частини вартості ОФЛ (платежі термін сплати яких настав на дату відмови від договору); 2) заборгованість з відшкодування частини вартості ОФЛ; 3) заборгованість з нарахованої винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий ОФЛ; 4) комісія за моніторинг договору та забезпечення. Кожна з цих складових підлягає ретельному дослідженню та встановленню наявності/відсутності підстав для задоволення. При цьому, додатково дослідженню підлягає договір поруки, що був укладений з метою забезпечення виконання зобов`язання за відповідним договором фінансового лізингу (обладнання), що також підвищує складність розгляду справи (три договори поруки). Отже, розгляд вищезазначених позовних вимог за 3 (трьома) договорами фінансового лізингу (обладнання) в межах одного провадження не відповідає ст. 173 ГПК України та значно ускладнить розгляд справи, що призведе до затягування її розгляду. Позивач мав би звернутися до суду з 3 (трьома) окремими позовами в обґрунтування яких покладено 1 (один) договір фінансового лізингу (обладнання) та договір поруки до нього. Таким чином, судом встановлено порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, а саме об`єднано вимоги, що різняться за підставою виникнення та поданими доказами (різні договори). У зв`язку з цим та на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суд прийшов до висновку про повернення позовної заяви у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог".

Натомість, суд апеляційної інстанції зазначив наступне: «у разі, якщо господарський суд першої інстанції дійде висновку, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, він не позбавлений можливості роз`єднати позовні вимоги, однак це не є підставою для повернення позову».

Однак, суд першої інстанції переконаний, що п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України ЧІТКО ПЕРЕДБАЧЕНО, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу). Застосування ж наслідку у вигляді роз`єднання позовних вимог можливе, якщо до відкриття провадження у справі суд не з`ясував ці питання.

За даних обставин, з метою унеможливлення виникнення різного роду сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, у відповідності до правил суддівської етики, з урахуванням принципу господарського процесуального права процесуальної економії, яка дає можливість вирішити питання про самовідвід на даній стадії, самовідвід підлягає задоволенню. Інші обставини, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, відсутні.

Керуючись статтями 32, 35, 38, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Калініченко Н.В. у справі № 922/4852/23 - задовольнити.

Матеріали справи № 922/4852/23 передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Ухвалу підписано 22 січня 2024 року.

Суддя Калініченко Н.В.