Рішення

від 22.01.2024 по справі 922/4929/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4929/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохаус Харків", м. Харків про стягнення 34581,15 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохаус Харків", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 33244,12 грн боргу за електричну енергію (з урахуванням індексу інфляції) та 1337,03 грн 3% річних за договором купівлі-продажу електричної енергії № 151/10-Э від 07 жовтня 2010 року. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Також просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/4929/23 та ухвалено розгляд справи № 922/4929/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 23 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 7статті 120 Господарського процесуального кодексу Україниу разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

У зв`язку з відокремлення функцій з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 року та на підставі Ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), про що видано Постанову НКРЕКП від 18 вересня 2018 року № 1007, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (позивач, постачальник) є постачальником електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

07 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" та Закритим акціонерним товариством "Автохаус Харків" укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 151/10-3 з додатками №1 від 07 жовтня 2010 року та №2 від 07 жовтня 2010 року.

Як свідчать матеріали справи, Закрите акціонерне товариство "Автохаус Харків" (код ЄДРПОУ 30034374) 16 лютого 2011 року було перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю "Автохаус Харків" (код ЄДРПОУ 30034374) (відповідач, споживач) яке є повним правонаступником прав та обов`язків за всіма господарськими правовідносинами.

Відповідно до договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно підпункту 2.3.2 пункту 2.3. договору споживач зобов`язаний щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії, а постачальник, зобов`язується щомісяця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати споживачу акт здачі-прийняття електричної енергії (підпункт 2.2.3 пункт 2.2 договору).

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію споживача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку в порядку передбаченому умовами договору.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.1. договору постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу на період дії договору.

Згідно пункту 6.1. договору термін його дії подовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну діє договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угоді №1 до даного договору, а споживач згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 договору зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до додаткової угоди №2 від 07 жовтня 2010 року до даного договору.

Відповідно до додаткової угоди №2 пункт 3 та 4 визначено наступний порядок розрахунків за електричну енергію: споживач сплачує передоплату електричної енергії до 1-го числа місяця поставки у розмірі 30% від вартості заявленого об`єму; остаточний розрахунок за спожиту електроенергію до 25-го числа місяця поставки; розрахунок за спожиту електроенергію проводиться за тарифом: "тариф АК "Харківобленерго" + 4%».

Умовами договору та додаткових угод до нього передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата спожитої електричної енергії (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем 25-го числа розрахункового місяця.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Матеріали справи свідчать про те, що в порушення пункту 3.1 договору споживач не додержується узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію.

В порушення підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору споживач з 01 лютого 2022 року не надає відомості про фактичні обсяги спожитої електроенергії та не додержується узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію.

Згідно з наданими оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго" даними щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М", зокрема Товариству з обмеженою відповідальністю "Автохаус Харків" за лютий 2022 року проведено нарахування та сформовано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію:

28 лютого 2022 року складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2022 року у розмірі 26027,48 грн за спожитий обсяг 5 983 кВт*г електричної енергії, строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 25 лютого 2022 року. Строк (дата) формування заборгованості - 28 лютого 2022 року.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2022 року відповідачем прийнятий та підписаний належним чином. Але до теперішнього часу вартість електроенергії згідно акту Товариством з обмеженою відповідальністю "Автохаус Харків" не сплачена.

Сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохаус Харків" за договором купівлі-продажу електричної енергії №151/10-3 від 07 жовтня 2010 року за лютий 2022 року станом на 15 листопада 2023 року становить - 26027,48 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 6-7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохаус Харків" (61145, м. Харків, вул. Шатилова Дача, буд. 4, код ЄДРПОУ 30034374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 47/49, кв. 23, код ЄДРПОУ 33605842, поточний рахунок НОМЕР_1 в ХОУ ВАТ "Державний Ощадбанк України", МФО 351823) 33244,12 грн боргу за електричну енергію (з урахуванням індексу інфляції), 1337,03 грн 3% річних та 2684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "22" січня 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець