Рішення

від 22.01.2024 по справі 320/9307/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Київ № 320/9307/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення обрахунку ОСОБА_1 вислуги років в календарному та пільговому обчисленні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити обрахунок вислуги років в календарному та пільговому обчисленні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) відповідно до п. 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) при звільненні з військової служби стосовно невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 10.06.2021 був звільнений у запас у зв`язку з закінченням строку контракту. Позивач зазначає, що всупереч п. 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, йому не доведено інформацію про обрахунок його вислуги років в календарному та пільговому обчисленні. Крім того, при звільненні, на його думку, йому протиправно не виплачено одноразову допомогу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що на час звільнення позивача з військової служби його календарна вислуга становила 9 років 10 місяців 23 дня, в той час коли за приписом ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Таким чином, підстав для виплати одноразової грошової допомоги на час звільнення позивача не було.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 судом закрито провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання здійснити обрахунок вислуги років в календарному та пільговому обчисленні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) відповідно до п. 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

10.06.2021 наказом Командувача Повітряних сил Збройних сил України № 357 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку контракту.

24.06.2021 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 129 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З пояснень сторін вбачається, що під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не виплачено.

У листі Військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2021 № 85/ФС, складеному на запит позивача від 19.07.2021, зазначено, що відповідно до особової справи та інших підтверджуючих документів станом на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 складає:

-календарна 09 років 10 місяців 23 дні;

-пільгова 14 років 06 місяців 17 днів.

У тому числі в пільгову вислугу враховано періоди перебування позивача в зоні проведення ООС (1 місяць за 3 місяці) 00 років 02 місяці 02 дні, та льотна робота (1 місяць за 2 місяці) 04 роки 05 місяців 23 дні.

Не погоджуючись з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення належного обрахунку вислуги років на час звільнення та щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) зазначений закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту Положення № 1153/2008), передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Згідно з п. 237 Положення№ 1153/2008 у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством.

За приписом п. 242 Положення№ 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи документи, суд відмічає, що відповідачем не надано доказів доведення до ОСОБА_1 інформації про розраховану вислугу років військової служби під підпис.

Витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2021 № 129 хоч і містить відомості про проходження позивачем військової служби по періодам, проте відсутній належний обрахунок вислуги в календарному та пільговому обчисленні.

Згідно частиноюпершою та другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України)

Згідно ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, відповідачем не спростовано твердження позивача про нездійснення Військовою частиною НОМЕР_1 належного повідомлення про обрахунок вислуги років в календарному та пільговому обчисленні в порушення вимог п. 234 Положення№ 1153/2008.

Наявність згоди позивача щодо проведення з ним усіх необхідних розрахунків при звільненні з військової служби не свідчить про дотримання Військовою частиною НОМЕР_1 порядку звільнення ОСОБА_1 , передбаченого Положенням № 1153/2008, зокрема, в частині здійснення обрахунку вислуги років в календарному та пільговому обчисленні.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення обрахунку ОСОБА_3 вислуги років в календарному та пільговому обчисленні.

Порушені права ОСОБА_1 щодо здійснення обрахунку вислуги років в календарному та пільговому обчисленні відновлено відповідачем, про що свідчать листи Військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2021 № 85/ФС та від 05.11.2021 № 113/ФС.

Стосовно здійснення повного розрахунку з ОСОБА_4 при звільненні з військової служби та стосовно невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд відмічає таке.

Згідно з абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абз. 4 п. 2 цієї ж статті виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, зокрема, що у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Згідно з пунктом 8 розділу XXXII Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами) (далі - Порядок № 393).

Абзацами 1 - 4 п. 10 Порядку № 393 установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби у зв`язку із закінченням строку контракту за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.п. 1 і 2 цієї постанови (абз. 8 п. 10 Порядку № 393).

Отже, виходячи з аналізу приписів абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, абз. 2 п. 10 Порядку № 393 та п. 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260, законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, звільнений з військової служби за закінченням контракту (крім військовослужбовців строкової військової служби), має право на виплату одноразової грошової допомоги за наявності вислуги 10 років і більше.

При цьому суд зазначає, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної або пільгової).

Верховний Суд у постановах від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17 та від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17 зробив висновок, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням контракту, такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).

При цьому розмір такої допомоги для визначеної категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Як вбачається з наданого Військовою частиною НОМЕР_1 листа від 10.08.2021 № 85/ФС, відповідно до особової справи та інших підтверджуючих документів станом на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 складала:

-календарна 09 років 10 місяців 23 дні;

-пільгова 14 років 06 місяців 17 днів.

У тому числі в пільгову вислугу враховано періоди перебування позивача в зоні проведення ООС (1 місяць за 3 місяці) 00 років 02 місяці 02 дні, та льотна робота (1 місяць за 2 місяці) 04 роки 05 місяців 23 дні.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей, що свідчать про виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи зазначене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням строку контракту за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби стосовно невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За приписом п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною тазобов`язання вчинити певні дії.

Суд звертає увагу на те, щостаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням наведеного, відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат у частині відшкодування витрат на сплату судового збору не вирішується.

Разом з цим позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частиною 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обставин понесення судових витрат позивачем надано договір № 3/12/2-07/21-юп від 12.07.2021 про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ЦЕНТР».

Згідно з пп. 1.1.1 п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, правову допомогу щодо оскарження бездіяльності військової частини НОМЕР_1 .

Гонорар, що Клієнт сплачує Виконавцю, складається з двох платежів: авансовий платіж складає 2000,00 грн та оплата - 30 % від фактично стягнутої суми.

З огляду на викладене, за відсутності мотивованих заперечень вдповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, дані витрати в сумі 2000 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення обрахунку ОСОБА_1 вислуги років в календарному та пільговому обчисленні.

3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби стосовно невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.