Рішення

від 23.01.2024 по справі 320/13198/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року м.Київ№ 320/13198/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 грудня 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» (далі позивач, ТОВ «АК-Газпрогрес») з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2020 року № 0013230506 на суму 250 000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2020 року № 0013250506 на суму 20 000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2020 року № 0013240506 на суму 1,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 18.01.2021 відкрито провадження у справі.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 №949/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

03 листопада 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за наслідками фактичної перевірки автомобільної газозаправної станції (АГЗС) ТОВ «АК-Газпрогрес», що розташована за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Центральна, буд.4 складено акт перевірки від 10.07.2020 №0886/1036/05/38168795. З урахуванням висновків акту перевірки податковим органом 28.07.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення форми «С» №0013230506, форми «ПС» №0013250506, форми «С» №0013240506. Позивач категорично не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими, такими, що не базуються на нормах чинного законодавства України, складеними ГУ ДПС у Київській області з перевищенням повноважень, наданих йому статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, без врахування фактичних обставин справи, а також такими, що ґрунтуються на довільному трактуванні контролюючим органом положень податкового законодавства України.

12 березня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позов.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Вважає, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно і відповідно до вимог податкового законодавства. Проведеною перевіркою встановлені підстави для проведення донарахування податкового зобов`язання та прийняття оскаржуваних рішень.

22 березня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від представника позивача адвоката Зайцева В.С. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість відзиву відповідача та спростування наведених у відзиві доводів наявними у матеріалах адміністративної справи доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 прийнято справу №640/11551/22 до провадження судді Жукової Є.О.

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі також - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року № 755 розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів Державної податкової служби України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893.

Згідно Положення Головне управління ДПС у Київській області, затверджене наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643, Головне управління ДПС у Київській області(код ЄДРПОУ 44096797) утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби на території Київської області і є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Отже, Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) втратило адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики на території Київської області. Такі функції набув його правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Враховуючи викладене, суд допускає процесуальну заміну відповідача відповідно до частини 1 статті 52 КАС України та визначає, що відповідачем у даній справі є Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797)(далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач).

Копія ухвали від 08.11.2023 отримана представником Головного управління ДПС у Київській області безпосередньо в суді, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 16.11.2023.

13 грудня 2023 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Київській області як ВП ДПС України надійшов відзив на позов.

Обґрунтування відзиву, що надійшов 13.12.2023 ідентичні обґрунтуванням відзиву відповідача, що надійшов 12.03.2021.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АК-Газпрогрес» (ідентифікаційний код 38168795, місцезнаходження: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Львівська, буд. 4) зареєстровано та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості юридичної особи 17.05.2012, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.10.2020(а.с.9-10).

Основними видами діяльності позивача згідно із КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Позивач здійснює господарську діяльність із роздрібної торгівлі газом природнім і скрапленим на території автогазозаправної станції (АГЗС), що розташована за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Центральна, буд. 4.

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 1387 від 13.06.2019 здійснено оплату за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним в розмірі 2000,00 грн на АГЗС за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Центральна, буд. 4 (а.с.20), а 27.06.2019 до Головного управління ДФС у Київській області було подано заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АГЗС за вказаною адресою (а.с.19).

Відповідну ліцензію №10200314201900482 терміном дії з 29.07.2019 по 29.07.2024 на право роздрібної торгівлі пальним через АГЗП, розташовану за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Центральна, буд. 4, позивач отримав 29.07.2019.

Ревізорами ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу від 01.07.2020 №879 /а.с.88/, направлень на проведення перевірки №1657 та №1658 від 01.07.2020 /а.с.89/, проведена фактична перевірка господарської одиниці - АГЗС, що розташована за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Центральна, буд. 4 суб`єкта господарської діяльності ТОВ «АК-Газпрогрес», за результатами якої складено акт від 10.07.2020, дата реєстрації акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання 10.07.2020 за реєстраційним №08868/1036/05/38168795 (далі - Акт перевірки) (а.с.90-91).

В пункті 2.2.12 Акту перевірки встановлено, що на момент перевірки на АГЗС ТОВ «АК-Газпрогрес» здійснюється реалізація газу скрапленого за готівковий та безготівковий розрахунок з використанням реєстратора розрахункових операцій. На момент проведення перевірки суб`єкт господарювання не забезпечив застосування РРО та не видав відповідний розрахунковий документ встановленої форми при продажу газу скрапленого в кількості 15 літрів за ціною 11,19 грн за літр на загальну суму 167,85 грн. Під час перевірки при дослідженні контрольної стрічки, створеної в електронній формі на реєстраторі розрахункових операцій №3000383322 за період з 01.07.2019 по 17.07.2019 встановлено здійснення торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що підтверджується звітом з фіскальної пам`яті (повний). В період з 01.07.2019 по 17.07.2019 при здійсненні продажу пального ліцензія не придбавалась. Відповідно до діючої ліцензії суб`єкт господарювання має право здійснювати роздрібну торгівлю пальним в період з 26.07.2019 по 26.07.2024. ТОВ «АК-Газпрогрес» здійснює продаж пального за допомогою технічного устаткування: резервуар для ЗВГ об`ємом 9,9 м3 та паливно-роздавальної колонки типу «Шельф». Перевіркою встановлено факт відсутності на резервуарі АГЗС рівноміра-лічильника. Крім того ТОВ «АК- Газпрогрес» станом на 10.07.2020 не реєструвало в органах ДПС рівноміри-лічильники та витратоміри-лічильники на АГЗС за вказаною адресою.

В акті перевірки стверджується про порушення платником податків:

1) частини 20 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995, а саме: в період з 01.07.2019 по 17.07.2019 платником на вказаній АГЗС здійснювалась роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії;

2) підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: перевіркою встановлено факт відсутності на резервуарі АГЗС, що використовується для роздрібної торгівлі пальним, рівноміра-лічильника та станом на 10.07.2020 платник не реєстрував в органах ДПС України рівноміри-лічильники та витратоміри-лічильники на АГЗС за вказаною адресою;

3) пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: на момент проведення перевірки суб`єкт господарювання не забезпечив застосування РРО та не видав відповідний розрахунковий документ встановленої форми при продажу газу скрапленого в кількості 15 літрів за ціною 11,19 грн за літр на загальну суму 167,85 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) були прийняті податкові повідомлення-рішення (далі - спірні ППР):

- форми «С» №0013230506 від 28.07.2020, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 п.54 Податкового кодексу України і статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250000,00 грн (за роздрібну торгівлю пальним без наявності відповідної ліцензії) (а.с.12);

- форми «ПС» №0013250506 від 20.07.2020, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 п.54 і п.1281.1 статті 128-1 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 20000, 00 грн (за кожний не обладнаний резервуар та/або незареєстрований рівномір-лічильник)(а.с.13);

- форми «С» №0013230506 від 28.07.2020, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 п.54 Податкового кодексу України і Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн (за не видачу відповідного розрахункового документу встановленої форми при продажу газу скрапленого в кількості 15 літрів за ціною 11,19 грн за літр на загальну суму 167,85 грн) (а.с.14).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 11.11.2020 №32164/6/99-00-06-02-05-06 скарга ТОВ «АК-Газпрогрес» була залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.15-17).

Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 11.11.2020 №32164/6/99-00-06-02-05-06 було отримано ТОВ «АК-Газпрогрес» 27.11.2020 у рекомендованому поштовому відправленні зі штрихкодовим ідентифікатором №0405347621099, про що свідчить копія конверту та роздруківка з сервісу Укрпошти про відстеження пересилання рекомендованих поштових відправлень (а.с.18).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач 08.12.2020, протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 Податкового кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п.75.1.3 п.75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із п.80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Щодо наявності в діях позивача порушення законодавства в частині здійснення в період з 01.07.2019 по 10.07.2019 роздрібної торгівлі пальним за відсутності діючої ліцензії (ППР № 0013230506 від 28.07.2020), суд виходить з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481).

До вказаного Закону було внесено зміни Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», які набули чинності з 01.07.2019.

Згідно статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Відповідно до статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону №481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до статті 17 Закону №481, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 250000,00 грн.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що суб`єкт господарювання, який має намір здійснювати торгівлю пальним, з 01.07.2019 повинен отримати в уповноваженого органу виконавчої влади відповідну ліцензію на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. При цьому до 01.07.2019 вказаний обов`язок у суб`єкта господарювання був відсутній. Водночас з 01.07.2019, за відсутності ліцензії, суб`єкт господарювання несе відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону №481, у вигляді штрафу в сумі 250000,00 гривень.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII (далі Закон №222-VIII).

Відповідно до п.7 ч.1 статті 7 Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

За ч.1 статті 8 Закону №222-VIII у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абз.4 п.4 ч.1 статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною 2 статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з пп. 27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19.06.2019 №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.

Таким чином, з 01.07.2019 набрали чинності норми Закону №481 щодо ліцензування, зокрема, роздрібної торгівлі пальним. З цієї дати роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

У разі роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 250000грн.

Зважаючи на положення абз.4 п.4 ч.1 статті 3, ч.1 статті 8 Закону №222-VIII при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі Закон №2628-VІІІ), яким внесені зміни в тому числі до Законів №481, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23.11.2018 за №2628-VІІІ, опублікований 12.12.2018, набрав чинності з 01.01.2019, крім, зокрема, норм пп. 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), пп. 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») п. 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 01 липня 2019 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про нечіткість врегульованих відносин, оскільки початок видачі ліцензії органом ліцензування та відповідальність за провадження оптової торгівлі пальним без ліцензії припадають на один день, що, за позицією суду, є штучно створеною перешкодою в господарюванні для добросовісних платників.

Вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону №481 в частині внесених змін Законом №2628-VІІІ, лише 19 червня 2019 року постановою №545 (набрала чинності 01 липня 2019 року) пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609, виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

Фактично отримати ліцензію для здійснення роздрібної торгівлі пальним можливо було не раніше 01 липня 2019 року, що є днем набранням чинності норм Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.

Отже, зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшивши суб`єкту господарювання строк для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону №2628 щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання. Зокрема, підприємство мало 18 днів для подання відповідної заяви, в той час як органу ліцензування Законом надано 20 днів на розгляд заяви про отримання ліцензії.

Зазначені дії органів виконавчої влади порушують принцип «належного урядування», що призвело до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.

У пунктах 70-71 вказаного вище рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ЄСПЛ, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин підлягає також застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Як вже зазначалось, позивачем в рамках даної справи надані письмові докази щодо вжиття ним всіх можливих заходів задля своєчасного отримання відповідної ліцензії та виконання, відтак, вимог закону в частині ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019.

Зокрема, позивачем відповідно до платіжного доручення №1387 від 13.06.2019 здійснено сплату ліцензійного збору в розмірі 2000,00 грн за провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним на АГЗС за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул.Центральна, буд. 4.

Крім того, позивачем за відсутності діючого механізму отримання відповідних ліцензій та за власною ініціативою 27.06.2019 до Головного управління ДФС у Київській області було подано заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АГЗС за вказаною адресою. Вказані обставини відповідачем не спростовуються.

В даному разі суд визнає, що затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, суд у справі бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №160/10203/19 та в постанові від 01.12.2020 року по справі №580/1550/20.

При розгляді питання стосовно законності спірного ППР від 28.07.2020 №0013230506 судом також враховуються твердження позивача про те, що в період з 01.07.2019 по 10.07.2019 на АГЗС, що підлягала перевірці, ним здійснювався відпуск пального виключно по талонах контрагентам, що здійснили попередню (до 01.07.2019) оплату за поставлений товар.

Зокрема, матеріали справи містять копії договорів та первинних документів між позивачем та ДП «Білоцерківське лісове господарство», Сквирською центральною районною лікарнею, ПрАТ «Шамраївське», які засвідчують сталі господарські взаємовідносини між вказаними суб`єктами та обставини відпуску їм позивачем пального на умовах 100-відсоткової попередньої оплати на підставі талонів, що пред`являються оператору АГЗС для заправлення транспортного засобу.

Таким чином, перераховані операції щодо відпуску позивачем пального контрагентам-покупцям, що мали місце в період з 01.07.2019 по10.07.2019, не можна вважати операціями із роздрібної торгівлі пальним, оскільки фактично ТОВ «АК-Газпрогрес» жодних грошових коштів при цьому не отримувало та розрахункових операцій на місці не проводило. Вказані обставини відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Враховуючи викладене, зважаючи на порушення державою процедури запровадження чіткого механізму ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019, спірне податкове повідомлення-рішення №0013230506 від 28.07.2020 форми «С» не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Щодо наявності в діях позивача порушення законодавства в частині не обладнання ємності для зберігання пального рівнеміром-лічильником та не проведення реєстрації такого обладнання (ППР № 0013250506 від 28.07.2020 форми «ПС»), суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків належить, зокрема акцизний податок (статті 8,9 ПК України).

Підпунктом 14.1.4 статті 14 ПК України визначено, що акцизний податок непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Штрафні санкції до позивача застосовані за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Згідно з пунктом 230.1 статті 230 акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Поняття акцизного складу визначено підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За змістом пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, норми пункту 230.1 статті 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.

Відповідно до вимог статті 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок №891).

Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (підпункт 3 пункту 2 Порядку №891).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №891 обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Враховуючи норми пункту 22 підрозділу 5 розділу XX ПК України та відповідно до пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019;

2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019;

3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.

Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» від 18.12.2019 №391-ІХ (далі Закон №391-ІХ) було встановлено, що норми п.128-1 ст.128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п.212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Проте, Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 були внесені зміни та слово «січня» замінено словом «квітня».

Отже, законодавець надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (до 01.04.2020) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, позивачем послідовно протягом березня 2020 року вживались заходи із пошуку постачальника відповідного обладнання для встановлення на ємності для зберігання пального, про що свідчать роздруківки електронного листування (а.с. 124-131).

08 травня 2020 року між ТОВ «Технотрейд» (постачальник) та ТОВ «АК-Газпрогрес» (покупець) укладено договір поставки №08.15-05/20, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця певну продукцію відповідно до договору та рахунку-фактури, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору та рахунку-фактури. Найменування товару: магнітострікційний рівнемір Alisonic Delphi RS 485 для НП 5 шт. та магнітострікційний рівнемір Alisonic Delphi 485 ExD SS/DP/LPG, 12 шт., бар`єр іскрозахисту 10 шт., консоль СИУР 10 шт. (а.с.39-41).

08 травня 2020 року ТОВ «Технотрейд» позивачу виставлено рахунок-фактуру №3787 на поставку товару: магнітострікційний рівнемір Alisonic Delphi 485 ExD SS/DP/LPG 1500 мм (газ) 2 комплекти по ціні 21670,00грн за комплект, бар`єр іскрозахисту 1 шт. по ціні 3835,00грн та консоль СИУР 1 шт. по ціні 31500,00грн, на загальну суму 94410,00грн, в тому числі ПДВ 15735,00грн(а.с.130).

Позивачем здійснено оплату товару згідно рахунку-фактури №3787 від 08.05.2020, що підтверджується платіжними дорученнями позивача №19 від 12.05.2020 на суму 94410,00грн (а.с.131).

Проте вказане обладнання своєчасно поставлено та встановлено не було, оскільки поставка оплаченого обладнання, за твердженнями позивача, була затримана у зв`язку зі введеними карантинними обмеженнями, що були зумовлені розповсюдженням короновірусної хвороби (COVID -19).

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України встановлено карантин, що передбачав ряд логістичних та інших обмежень (в т.ч. в частині переміщення товарів з-за кордону).

Як вбачається із відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті постачальника обладнання ТОВ «Технотрейд» (https://www.technotrade.ua/alisonic.html) країною походження рівнемірів моделі Alisonic Delphi 485 ExD SS/DP/LPG є Республіка Італія (виробник - ALISONIC.r.l., Via ERCOLANO, 3, 20900 MONZA (MB), Italia).

Слід зазначити, що 17 березня 2020 року Верховною радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ, який набрав чинності з дня його опублікування. Вказаний Закон був опублікований у газеті Голос України від 17.03.2020 N 51, відповідно набрав чинності 17 березня 2020 року.

Законом України № 530-ХІІ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», яка наводить перелік форс-мажорних обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Віднесення Законом України №530-ХІІ від 17.03.2020 карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, до переліку форс-мажорних обставин, передбачених частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», законодавець таким чином розповсюдив дію такої форс-мажорної обставини як карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, у зворотному напрямку, розпочавши дію таких обставин з дня встановлення карантину, тобто з 12 березня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 58 Основного Закону України передбачає зворотну дію законів в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують саме юридичну відповідальність особи, що також є загальновизнаним принципом права.

Конституційний Суд України у Рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначив: У регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Три варіанти дії нормативних актів у часі забезпечують стабільність і необхідну гнучкість правового регулювання в часі - минулому, теперішньому та майбутньому. Як негайна, так і зворотна дія юридичної норми пов`язана з можливістю застосування нової норми щодо відносин, які виникли в минулому. Водночас негайна дія є усталеною практикою, а зворотна дія - виняток, який порушує конституційний принцип закон не має зворотної сили (lex ad praeterian non valet).

Конституційний Суд України неодноразово звертався до визначення змісту положення частини першої статті 58 Конституції України, згідно з яким нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп від 9 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів уточнюється, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 5 квітня 2001 року у справі про податки зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України у Рішенні № 6-рп від 19 квітня 2000 року у справі про зворотну дію кримінального закону у часі визначив, що Суть зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їхні приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Для відносин, які мають тривалий характер, зворотна дія означає неможливість застосування норми нового нормативно-правового акта щодо відносин, які виникли до набуття ним чинності, але продовжують існувати. У такий спосіб відбувається змішування зворотної та безпосередньої дії нормативно-правового акта в часі, чим заперечується можливість негайного застосування норми права.

Іншим можливим правомірним проявом ретроактивного застосування юридичних норм є забезпечення недопустимості повороту до гіршого. Принцип ретроактивності нерозривно пов`язаний зі створенням умов для недопущення повороту до гіршого під час регулювання суспільних відносин. У такий спосіб підтримується баланс між нагальністю оновлення нормативних актів чи заповнення прогалин у праві, з одного боку, і стабільністю та наступництвом правової системи, з іншого.

Правозастосовні орієнтири щодо реалізації принципів верховенства права, юридичної визначеності, res judicata та ретроактивності, а також правила недопустимості повороту до гіршого підлягають застосуванню згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії (заява № 28342/95, § 61), Пономарьов проти України (заява № 3236/03, §§ 47, 52) та іншими.

Оскільки термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками закінчувався 01.04.2020, то період з 12 по 31 березня 2020 року припадає на період дії карантину, встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Відтак, суд приходить до висновку, що карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні, став для контрагента позивача та самого позивача форс-мажором, тобто надзвичайною і не підвладною волі сторін договору обставиною щодо поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТРЕЙД» позивачу відповідного передплаченого обладнання та встановлення його на відповідних ємностях для зберігання пального. Вказана обставина була непередбачуваною та перешкоджала позивачу здійснити обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками у строк до 01.04.2020.

При цьому судом встановлено, що ПК України не визначається порядок реєстрації акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, а також не врегульовані на законодавчому рівні питання можливості призупинити реєстрацію акцизного складу при виникненні форс-мажорних обставин. Також, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не передбачає можливості призупинити дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним при виникненні форс-мажорних обставин. Законом передбачено лише призупинення дії ліцензії у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

За таких обставин відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення п.230.1.2 п.230.1 статті 230 ПКУ та п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, та відповідно як похідних від нього за порушення п.230.1.3 п.230.1 статті 230 ПКУ, п.21 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, пунктів 5,6,7 Порядку №891, які визначають процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів.

При цьому суд виходить також з того, що законодавством не врегульовано, які дії за вказаних обставин суб`єкт господарювання повинен був додатково здійснити і чи повинен він був зупиняти здійснення реалізації пального взагалі під час дії карантину або внаслідок виникнення інших форс-мажорних обставин.

Одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню вказаний принцип, а також принцип верховенства права, встановлений статтею 6 КАС України, зокрема, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Крім того, відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача у відзиві не навів будь-яких обґрунтувань в спростування доводів позивача щодо неправомірності прийнятих рішень відносно нього, не зазначив, які дії при обставинах, які настали (не здійснення поставки лічильника, не установка їх у зв`язку з коронавірусною хворобою (COVID-19), повинен був здійснити позивач як суб`єкт господарювання з метою дотримання вимог законодавства, але не здійснив, а також представник відповідача відповідно не посилається на норми законодавства.

Суд вважає, що при обставинах, які виникли, позивач здійснив всі можливі дії, які залежали від нього, з метою дотримання вимог податкового законодавства, а представником відповідача не наведено беззаперечних доказів правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які б при перевірці судом відповідали ч. 2 статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення-рішення №0013250506 від 28.07.2020 форми «ПС» не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Щодо наявності в діях позивача порушення законодавства в частині не видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми при продажу газу скрапленого в кількості 15 літрів за ціною 11,19 грн за літр на загальну суму 167,85 грн (ППР № 0013230506 від 28.07.2020 форми «С»), суд виходить з такого.

Згідно положень статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР(далі Закон №265):

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу;

денний звіт - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідно до п.1, 2 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч твердженням посадових осіб відповідача, що здійснювали фактичну перевірку позивача, останнім роздруковано та видано покупцю розрахунковий документ за результатами продажу газу скрапленого в кількості 15 літрів за ціною 11,19 грн за літр на загальну суму 167,85 грн, про що свідчить копія зазначеного чека за 02.07.2020 (а.с.48).

Враховуючи викладене твердження відповідача про не видачу позивачем відповідного розрахункового документу встановленої форми при продажу газу скрапленого в кількості 15 літрів за ціною 11,19 грн за літр на загальну суму 167,85 грн, не відповідає дійсності.

Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення-рішення №0013230506 від 28.07.2020 форми «С» не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з статтею 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 4050,02грн згідно квитанції від 07.12.2020 №5767, згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 4050,02грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «С» №0013230506 від 28.07.2020, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000,00 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «ПС» №0013250506 від 20.07.2020 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 20 000,00 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «С» №0013230506 від 28.07.2020, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 гривень.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати у сумі 4050,02 гривень (чотири тисячі п`ятдесят гривень 02 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.