Рішення

від 22.01.2024 по справі 420/34046/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34046/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «АЛІБІ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 07.12.2023 надійшла позовна заява приватного підприємства «АЛІБІ» до Одеської митниці в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2023 № UA500500/2023/000595/2, прийняте Одеською митницею Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що уповноваженою особою приватного підприємства «АЛІБІ» ФОП ОСОБА_1 згідно Інвойс № ATL 2023000000008 від 06.09.2023 для здійснення митного оформлення товару: «Маслини чорні без кістки в розсолі без додавання оцету, Оливки зелені без кістки в розсолі без додавання оцету, Оливки зелені з кісточкою в розсолі без додавання оцету» до Одеської митниці Держмитслужби подано митну декларацію (МД) № 23UA500500032052U7 вiд 12.09.2023. В результаті, 13 вересня 2023 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001194. 13.09.2023 Одеською митницею прийнято оскаржуване рішення № UA500500/2023/000595/2 про коригування митної вартості товарів, пред`явлених до митного оформлення. Після отримання цих рішень від Одеської митниці ПП «АЛІБІ» додатково для митного оформлення сплатило митних платежів 25618.31 грн відповідно. Товар випущено у вільний обіг за МД від 14.09.2023 № 23UA 500500032286U1. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будьякими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. ПП «АЛІБІ» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Згідно з правилами Інкотермс відповідно до умов поставки СРТ Поставка відбулась в момент, коли продавець доставив товар названаму перевізнику, продавець оплачує перевезення товару до вказаного пункта призначення, а також продавець забов`язаний за свій рахунок оплатити витрати, зв`язані з упакуванням необхідним для перевезення товару. Тобто відповідно до документів наданих до митного оформлення, а також обумовлених сторонами умов поставки у ціну товару були включені всі витрати на пакувальні матеріали та роботи, пов`язані із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, витрати на доставку товару до пункту призначення. 2)Щодо зауваження про розбіжність від митниці а саме : щодо прайс листа наданого Продавцем підприємству ПП «АЛІБІ», що данна цінова пропозиція індивідуальна та не касається усіх учасників ринку. Можемо зазначити наступне. Жодним нормотивно-правовим актом України чи Туреччини не встановлено вимог до оформлення прайс-листів, видання їх адресно чи не обмеженому колу осіб. Наданий до митного оформлення прайс-лист свідчить про вартість товару яку визначив Продавець Покупцеві з урахуванням ділових взаємовідносин та інших чинників. Після надання додаткових документів та пояснень зі сторони декларанта, митницею їх до уваги не було взято.

Вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 12.12.2023 позовну заяву приватного підприємства «АЛІБІ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку статті 262 КАС України.

Вказаною ухвалою суддею встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали суду від 12.12.2023 отримано Одеською митницею в електронному кабінеті 12.12.2023 (а.с.61).

Однак, у визначений суддею строк відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило.

Згідно з ч.6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

03.06.2021 компанією ATLANTIK GIDA TEKSTIL INSAAT NAKLIYAT SANA.YI ve DIS TICARET LTD.STI (Туреччина) (як продавцем) та приватним підприємством «АЛІБІ» (як покупцем) укладено контракт №2021-1-TR, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає товари згідно Специфікацій, які додаються до контракту і є невід`ємними частинами цього контракту (а.с.30-33).

Відповідно до п. 2 Договору товар поставляється в кількості та на умовах, вказаних у специфікації. Ціна товару вказується у Специфікації.

Підпунктом 2.4 п. 2 контракту визначено, що ціна товару в упаковці вказується у Специфікації (Проформа Інвойс).

17.06.2022 компанією ATLANTIK GIDA TEKSTIL INSAAT NAKLIYAT SANA.YI ve DIS TICARET LTD.STI (Туреччина) (як продавцем) та приватним підприємством «АЛІБІ» (як покупцем) укладено додаткову угоду №2 до контракту №2021-1-TR (а.с.34), якою пункт 2 викладено в такій редакції:

2.1.Товар поставляється в кількості згідно Інвойсу.

2.2. Товар поставляється на умовах, вказаних у Інвойсі.

2.3. Постачання товару здійснюється партіями, згідно Інвойсу.

2.4.Ціна Товару в упаковці вказується у Інвойсі.

Як вказано у позові, відповідно до комерційної пропозиції Продавця від 01.09.2023 за замовленням Покупця Продавцем було надано Інвойс № AТL 2023000000008 від 06.09.2023 до Контракту №2021-1- TR від 03.06.2021.

Копію комерційної пропозиції від 01.09.2023 позивачем надано до суду разом із позовом (а.с.45).

Так, згідно інвойсу № AТL 2023000000008 від 06.09.2023 компанією ATLANTIK GIDA TEKSTIL INSAAT NAKLIYAT SANA.YI ve DIS TICARET LTD.STI на адресу позивача постачався товар, в саме:

1. Маслини чорні в розсолі без кісточки без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 08.2023 року, урожай 2023 року, фасування: бляшана банка 300 мл, калібр маслин 280/320 шт на кг, Торгівельна марка «LIZA», виробник «ONDA SALAMURA KONSERVE ZEYTIN VE GIDA SAN.TIC.LTD.STI», кількість ящиків 1735, вага нето 11659.2 кг, вага бруто 14574 кг, ціна за 1000 кг- 857,142 доларів США, загальною вартістю 9993,60 доларів США.

2. Оливки зелені без кісточки в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 08.2023 року, урожай 2023 року, фасування: бляшана банка 300 мл, калібр оливок 280/320 шт на кг, Торгівельна марка «LIZA», виробник «ONDA SALAMURA KONSERVE ZEYTIN VE GIDA SAN.TIC.LTD.STI», кількість ящиків 558, вага нето 3749,8 кг, вага брутто 4687,2 кг, ціна за 1000 кг- 749,991 доларів США, загальною вартістю 2812,32 доларів США.

3. Оливки зелені з кісточкою в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 08.2023 року, урожай 2023 року, фасування: бляшана банка 300мл, калібр оливок 280/320 шт. на кг, Торгівельна марка «LIZA», виробник «ONDA SALAMURA KONSERVE ZEYTIN VE GIDA SAN.TIC.LTD.STI», кількість ящиків 340, вага нето 1612,8 кг, вага бруто 2016 кг, ціна за 1000 кг- 749.991 доларів США, загальною вартістю 209,60 доларів США

У вказаному інвойсі зазначено, що пакування включено до вартості товару, умови поставки: СРТ Одеса, Україна.

На виконання умов Контракту №2021-1-TR ТОВ «АЛІБІ» імпортувало на митну територію України вказаний у інвойсі № AТL 2023000000008 від 06.09.2023 товар.

12.09.2023 уповноважена позивачем особа (ФОП ОСОБА_1 ) згідно Інвойс № ATL 2023000000008 від 06.09.2023 для здійснення митного оформлення товару: «Маслини чорні без кістки в розсолі без додавання оцту, Оливки зелені без кістки в розсолі без додавання оцту, Оливки зелені з кісточкою в розсолі без додавання оцту» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 23UA500500032052U7 вiд 12.09.2023.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 23UA500500032052U7 відомостей, до митної декларації було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

1) Сертифікат якості (Sertificate of quality) №АТL2023000000008 від 06.09.2023;

2) Пакувальний лист (Packing list) №АТL2023000000008 від 06.09.2023;

3) рахунок-фактура (iнвойс) - (Commercial invoice) № АТL2023000000008 від 06.09.2023;

4) сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Z0778148 від 06.09.2023;

5) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2021-1-TR від 03.06.2021;

6) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 17.06.2022;

7) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 21.03.2023.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500500/2023/000595/2 від 13.09.2023 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

В оскаржуваному рішенні № UA500500/2023/000595/2 відповідачем було зазначено таке:

«У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: відповідно до п.п. в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.06.2021 № 2021-1-TR не зазначено інформації щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

За результатом проведеної консультації мiж митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Відповідач у Рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.09.2023, серед іншого, зазначив, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту в пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

При цьому, в поданій 12.09.2023 декларації визначено процедуру постачання товару ZZ00. Вiдповiдно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

В інвойсі № AТL 2023000000008 від 06.09.2023 вказано, що пакування включено до вартості товару.

Також суд бере до уваги, що поставка товару відбувається на комерційних умовах СPT-Одеса, про що зазначено в інвойсі № AТL 2023000000008 від 06.09.2023.

Згідно з правилами Інкотермс відповідно до умов поставки СРТ поставка відбулась в момент, коли продавець доставив товар перевізнику, продавець оплачує перевезення товару до вказаного пункту призначення, а також продавець зобов`язаний за свій рахунок оплатити витрати, зв`язані з пакуванням, необхідним для перевезення товару.

Тобто відповідно до документів, наданих до митного оформлення, а також обумовлених сторонами умов поставки, у ціну товару були включені всі витрати на пакувальні матеріали та роботи, пов`язані із пакуванням, витрати на навантаження оцінюваних товарів, витрати на доставку товару до пункту призначення.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Отже, наданими до митного оформлення документами підтверджено, що ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту в пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ АЛІБІ вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю АЛІБІ є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 2147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №65 від 23.11.2023 (а.с.17).

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «АЛІБІ» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «АЛІБІ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.09.2023 № UA500500/2023/000595/2.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «АЛІБІ» суму сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Приватне підприємство «АЛІБІ» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 8-В, оф.12, код ЄДРПОУ 32642097);

Відповідач Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА