Рішення

від 22.01.2024 по справі 420/31218/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31218/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 листопада 2023 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA500500/2023/001144 від 31.08.2023 р. та рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000564/2 від 31.08.2023 р.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 16 листопада 2023 року вказаний позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Заявою від 17.11.2023 року (вхід. № ЕС/15414//23) позивач у сунув недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

06 грудня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. ЕС/17724/23) з доданими доказами та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вхід. № ЕС/17728/23).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року в задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів відмовлено.

11 грудня 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/18134/23).

18 грудня 2023 року від відповідача дот суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вхід. № ЕС/19169/23).

Станом на 22 січня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

15 липня 2022 р. між позивачем (ТОВ «ЛОАД-ТЕХ», Покупець) та компанією створеною та існуючою за законодавством КНР «Qingdao Hailifend Rigging Co., Ltd» Продавець) було укладено контракт № HLF220715LTH (далі «Контракт») (додаток п. 1 до позову) та підписано Специфікацію № 9 від 03.06.2023 року. Перевезення - Вид транспорту: Морський контейнер. Період поставки 90 робочих днів (далі «Специфікація»).

Відповідно до укладеної Специфікації, загальна сума поставки товару (POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1, Green 2T 60MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 40000 м., POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492- 1, Yellow 3T 90MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 1200 м., POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1, Red 5T 150MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 11500 м., POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1, Blue 8T 240MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 2500 м., POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1(5:1), Blue 8T 240MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 (5:1) - 1400 м., POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Blue; 3.5T 38MM/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 1200 м., POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Black; Width-38mm; BS 3000kg/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 15000 м, POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Orange; 3T 50MM/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 9800 м., POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Orange; 7.5T 75MM/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 2000 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Purple; Width-40mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 200 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Grey; Width-70mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 200 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Brown; Width-80mm/ Стрічка рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 1000 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Orange; Width-125mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 2600 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Orange; Width-180mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 1000 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Orange; Width-200mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 1000 м., Всього - 90600 м. Призначені для виготовлення текстильних строп, стяжних систем, які використовуються у будівництві, підйомі та транспортуванні вантажів; для потреб власного виробництва. Торговельна марка - немає даних. Виробник - Qingdao Hailifeng Rigging Co., Ltd. Країна виробництва - Китай, CN. ) склала 30 642,10 доларів США. Загальна вага Товару (брутто) склала 15 380 кг.

Згідно п. 1 укладеного позивачем Контракту продавець зобов`язується продати і поставити Покупцеві продукцію власного виробництва, іменовану надалі «Товар», а Покупець згоден прийняти і оплатити Товари, що наводяться у міру потреби в окремих Специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.

Відповідно до п. 2 контракту ціни на Товар встановлюються в доларах США і вказані в специфікації на кожну поставку до цього Контракту. Ціни за цим Контрактом тверді і не підлягають зміні протягом терміну дії цього Контракту. Загальна сума Контракту складається з сум кожної фактичної поставки за даним Контрактом. Згідно п. 3 контракту оплата Товару повинна бути проведена в доларах США.

Спосіб оплати: Всі платежі за цією угодою здійснюються Покупцем на користь Продавця на наступний рахунок: BENEFICIARY`S BANK: BANK OF CHINA SHANDONG BRANCH, JIMO SUB-BRANCH; SWIFT CODE: BKCHCNBJ500; BENEFICIARY: Qingdao Hailifend Rigging Co., Ltd; ACCOUNT NUMBER: 2364 3415 1769; ADDRESS: JIMO QINGDAO CHINA.

Оплата за даним Контрактом проводиться в наступному порядку (п. 3.3.1): Авансовий платіж в розмірі 100% загальної вартості товару по специфікації здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання Специфікації обома сторонами. Відвантаження товару Продавець виконує протягом 60 (шестидесяти) днів після отримання повідомлення підтверджуючого банку про оплату Покупцем товару відповідно до п. 3.3.1.

Датою відвантаження вважається дата штемпеля на товаросупровідних документах, т.е. дата передачі Товару перевізнику (п. 4.2). Відвантаження здійснюється на умовах INCOTERMS 2000 на відповідність Специфікаціям до Контракту (п. 4.3).

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що поставка Товару відбувалася по прямому контракту.

З метою здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці 29.08.2023 р. декларантом позивача (ФОП ОСОБА_1 ) була подана електронна митна декларація за формою МД-2, з додатком форми МД-6 (додаток п.п. 3, 4 до позову) та декларацію митної вартості (ДМВ) до МД-2 вн. № 3044 (додаток п. 5 до позову), в якій митну вартість товару визначено:

- (арк. 1 МД-2, Товар № 1, графа 31) - POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1, Green 2T 60MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 40000 м.,POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1, Yellow 3T 90MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 1200 м., POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1, Red 5T 150MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 11500 м., POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1, Blue 8T 240MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 - 2500 м., POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1492-1(5:1), Blue 8T 240MM/ Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 (5:1) - 1400 м., POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Blue; 3.5T 38MM/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 1200 м., POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Black; Width-38mm; BS 3000kg/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 15000 м., POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Orange; 3T 50MM/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 9800 м., POLYESTER WEBBING FOR RATCHET LASHING, Orange; 7.5T 75MM/ Стрічка поліестерова для стяжних ременів - 2000 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Purple; Width 40mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 200 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Grey; Width-70mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 200 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Brown; Width-80mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 1000 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Orange; Width 125mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 2600 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Orange; Width-180mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 1000 м., POLYESTER WEBBING SLEEVE FOR ROUND SLINGS, Orange; Width-200mm/ Стрічка-рукав поліестерова для круглопрядних стропів - 1000 м., Всього - 90600 м.; - за основним (першим) методом за ціною Контракту (графа 43) 30642,10 дол. США. (графа 42).

Заявлена Митна вартість товару складається з вартості товару зазначеному в інвойсі, специфікації до контракту 30642,10 дол. США * 36,5686 грн. курс НБУ на дату подання декларації) = 1 120 538,7 грн., та витрати на транспортування (перевезення поза межах державного кордону України) 140 304,4 та загальна сума складає: 1 260 843,10 грн. (графа 45 МД).

До електронної митної декларації форми МД-2 додано усі документи для здійснення митного оформлення відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме (графа 44): декларація митної вартості від 29.08.2023 р. до МД вн. № 3044; пакувальний лист від 03.06.2023 р. б/н до інвойсу № HLF2208013LTH-3; рахунок-фактура комерційний інвойс № HLF2208013LTH-3 від 03.06.2023 р.; коносамент № SXE23060060 від 08.06.2023 р.; міжнародна товаротранспортна накладна СМR 0228 від 04.08.2023 р.; сертифікат походження № С230650622960097 від 10.06.2023 р.; платіжна інструкція в іноземній валюті № 246 від 02.09.2022 р.; платіжна інструкція в іноземній валюті № 284 від 17.07.2023 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4497315 від 21.07.2023 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4500061 від 07.08.2023 р.; довідка про транспортні витрати № 406594 від 07.08.2023 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 03.06.2023 р.; специфікація № 9 від 03.06.2023 р. до контракту № НLF220715LTH від 15.07.2022 р.; зовнішньоекономічний контракт № НLF220715LTH від 15.07.2022 р.; договір на транспортно-експедиційні послуги з ТОВ «ЛАМАН ШИППИНГ» № 9266 від 21.10.2016 р.; договір доручення № 150121 від 15.01.2021 р. з брокером ФОП ОСОБА_1 (додаток п. 18 до позову); договір про організацію перевезення вантажів автотранспортом № 2312/1 від 23.12.2022 р. (додаток п. 19 до позову); Лист №264-08 від 11.08.2023 р.; рішення суду (Справа №420/8630/23) від 28.07.2023 року; Єдиний уніфікований документ (ЄУД) для розміщення товарів на тимчасове зберігання № 7.10-28.5-0408 від 14.08.2023 р.

Однак, відповідачем 29.08.2023 року направлено позивачу до електронного кабінету повідомлення за № 488578, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.

30.08.2023 р. представником позивача декларантом на вищевказаний запит було надано відповідачу: лист вих. № 298-08 від 30.08.2023 р.; лист вих. № 299-08 від 30.08.2023 р.; лист вих. № 299-08-1 від 30.08.2023 р.; висновок про вартісні характеристики товару №123/352 від 16.08.2023 р.; акт звірки взаємних розрахунків від 10.08.2023 р.; Експортна вантажна митна декларація Китайської народної республіки № 422720230000485555 від 06.06.2023 р.; переклад Експортної вантажної митної декларації Китайської народної республіки № 422720230000485555 від 06.06.2023 р.; переклад Рахунку-фактури № HLF2208013LTH-3 від 03.06.2023 р; переклад Пакувального листа від 03.06.2023 р.; переклад Сертифіката № С230650622960097 від 10.06.2023 р.; платіжна інструкція №2199990338 від 11 серпня 2023 р.; платіжна інструкція №2199990363 від 31 липня 2023 (додаток п. 33 до позову); акт здачі-прийняття робіт LS-0005516 від 31.07.2023; акт здачі-прийняття робіт LS-0005520 від 11.08.2023; Лист декларанта від 31.08.2023 року.

Однак, Одеська митницею складено картку відмови № UA500500/2023/001144 від 31.08.2023 року в прийнятті митної декларації 23UA500500030184U9 від 29.08.2023 року, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою повідомила про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000564/2 від 31.08.2023 року.

В результаті прийняття оскаржуваного рішення позивач з метою уникнення більших збитків та ввезення товару на територію України подав нову декларацію 23UA500500030700U0 від 01.09.2023 року та сплатив збільшену митну вартість: мита на 68 331,93 грн. та ПДВ 234 091,95 грн., а всього 302423,88 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідача про коригування митної вартості товару відповідач зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: 1) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення

оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано, відносно чого суд зазначає наступне.

Так, як встановлено судом, після отримання через електронний кабінет повідомлення відповідача за № 488578 декларантом позивача було додатково надано до митного органу:платіжна інструкція №2199990338 від 11 серпня 2023 року; платіжна інструкція №2199990363 від 31 липня 2023 року; акт здачі-прийняття робіт LS-0005516 від 31.07.2023 року; акт здачі-прийняття робіт LS -0005520 від 11.08.2023 року.

Водночас, під час першої подачі митної декларації декларантом було надано документи, які також безпосередньо підтверджують витрати на транспортування товару, а саме: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4497315 від 21.07.2023 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4500061 від 07.08.2023 р.; довідка про транспортні витрати № 406594 від 07.08.2023 р.; договір на транспортно-експедиційні послуги з ТОВ «ЛАМАН ШИППИНГ» № 9266 від 21.10.2016 р.; декларація митної вартості від 29.08.2023 р. до МД вн. № 3044.

Відповідно до Довідка від ТОВ Ламан Шипінг про транспортні витрати № 406594 від 07.08.2023 р., вартість морського перевезення контейнеру за коносаментом SXE23060060 від 08.06.2023 р. становить 140 304,40 грн.. Страхування вантажу не проводилось.

Згідно рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS 4500061 від 07.08.2023 р. вартість транспортно - експедиційного обслуговування становить 22 678, 00 грн., а вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України становить 60 000, 00 грн.

Згідно рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS 4497315 від 21.07.2023 р. вартість морського перевезення становить 57 626, 40 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (далі по тексту - Наказ №599) затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення. Відповідно до Наказу №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Тобто, згаданий Наказ не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження витрат на транспортування. Повний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування також відсутній у Митному кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не надано обґрунтувань, що із наданих позивачем документів неможливо встановити вартість транспортних витрат.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

В листі Лист №264-08 від 11.08.2023р. позивач пояснює, що поставка товару відбувається на умовах FOB. Також ця умова додатково прописана п.п. 1 Специфікації № 9 від 03.06.2023 р. до контракту № HLF220715LTH від 15.07.2022 р. Також в експортній декларації поданій Qingdao Hailifeng Rigging Co.,Ltd від 06.06.2023 р. вказано, що поставка товару відбувається на умовах FOB.

Разом з цим, звертає увагу, що поставка Товару здійснюється на умовах INCOTERMS 2000 на відповідність Специфікаціям до Контракту (п. 4.3 Контракту).

Відповідно до Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) від 01.01.2000 року, які є діючими зазначено: А.9. Перевірка - упаковка - маркування Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Також, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС №160/8775/18 від 18.02.2019 року.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС № 815/6794/17 від 22.01.2019 року.

Отже, у наданих позивачем документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати по оплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому в силу пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари. Крім того, в інвойсі передбачено, що пакування включено в ціну. Таким чином, відповідач в оскаржуваному рішенні безпідставно стверджує щодо необхідності надання числових значень вартості пакування.

Щодо тверджень відповідача, що в банківських платіжних документах від 02.09.2022 року № 246 та від 17.07.2023 року № 284 відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 03.06.2023 року № HLF2208013LTH-3 що унеможливлює ідентифікувати поставку та крім того, банківський платіжний документ від 02.09.2022 року № 246 створено значно раніше ніж зазначений інвойс, суд зазначає наступне.

В листі № 298-08 від 30.08.2023 р. позивач пояснює, враховуючи систематичність та регулярність закупок широкої номенклатури товару за прямим контрактом між ТОВ ЛОАД-ТЕХ та Qingdao Hailifeng Rigging Co.,Ltd, а також враховуючи порядок оплати, який передбачає наявність авансової передоплати для початку виробництва постачальником, бухгалтер при формуванні платіжного доручення вказує номер контракту за яким здійснюється комерційна діяльність. Банківський платіжний документ від 02.09.2022 № 246 створено значно раніше ніж зазначений інвойс саме тому, що це і був авансовий платіж за контрактом і на той момент інвойс HLF2208013LTH-3 ще не був сформований.

Також для підтвердження оплати, декларантом позивача було додатково надано до митного органу: акт звірки взаємних розрахунків від 10.08.2023 року.

Відповідно до п. 3.3.1 Контракту авансовий платіж в розмірі 100% загальної вартості товару по специфікації здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання Специфікації обома сторонами. В банківських платіжних документах від 02.09.2022 року № 246 та № 284 від 17.07.2023 року є посилання на Контракт HLF220715LTH.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18.

З огляду на вказане, посилання відповідача на те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс) на підставі яких здійснено платіж, не є аргументованим доказом, що це унеможливлює ідентифікувати поставку.

Відносно зауважень митниці, що Прайс-лист від 03.06.2023 року № б/н складено англійською мовою та українською мовою, суд зазначає наступне.

В листі Лист № 298-08 від 30.08.2023 р. позивач пояснює, так як в компанії ТОВ ЛОАД-ТЕХ немає співробітника, який володіє китайською мовою всю ділову переписку та документообіг з іноземними постачальниками ведеться міжнародно визнаною англійською мовою, та державною українською мовою.

Статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів». Таким чином, декларант не повинен був надавати, переклад з іноземної мови документів на українську, оскільки Прайс-лист від 03.06.2023 № б/н складено англійською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування.

При цьому, право відповідача вимагати переклад з іноземної мови документів на українську повинно бути з відповідним обґрунтуванням, які саме дані необхідні для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2020 року по справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме дані, які містяться у Прайс-листі від 03.06.2023 року № б/н, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Та зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, яким саме чином ненадання перекладу Прайс-листу вплинуло на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.

Відносно тверджень відповідача, що рахунок-фактура (інвойс) від 03.06.2023 № HLF2208013LTH-3 не містить інформації щодо умов оплати за товар, судом встановлено наступне.

В листі Лист № 298-08 від 30.08.2023 р. позивач пояснює, умови оплати за товар визначені в контракті HLF220715LTH від 15.07.2022р. між ТОВ ЛОАДТЕХ та Qingdao Hailifeng Rigging Co.,Ltd .

Відповідно до п. 12.1 Контракту HLF220715LTH від 15.07.2022р всі доповнення, специфікації і інші додатки до даного Контракту є його невід`ємними частинами, а отже посилання в рахунку-фактурі на Контракт саме по собі є достатнім для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити вивантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Отже, згідно загальносвітової практики умови поставки товару не є обов`язковим реквізитом інвойсу. Оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання відповідача на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним. Відсутність посилання на умови поставки в інвойсі жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.

Щодо тверджень відповідача, що в рахунку-фактурі (інвойс) від 03.06.2023 року № HLF2208013LTH-3 відсутні підпис та печатка продавця, судом встановлено наступне.

В листі № 298-08 від 30.08.2023 р. позивач пояснює, підпис та печатка продавця присутні рахунку-фактурі (інвойс) від 03.06.2023 року № HLF2208013LTH3. Їх імовірно може бути погано видно через низьку якість друкувального пристрою (принтера) на екземплярі з яким водій перетнув Державний кордон України.

Законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу). Відповідно до Рекомендації № 6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/148) (Женева, вересень, 1983 рік) підпис та печатка не є реквізитами рахунку, який використовується в міжнародній торгівлі. Згідно зазначеної Рекомендації № 6 у рахунку зазначаються відомості про: правочин, товари, додаткові дані, якщо потрібно, а також наводиться ілюстрація формуляра зразка комерційного рахунку. Але ані за текстом вказаної Рекомендації № 6, ані у зразку-формулярі комерційного рахунку не зазначаються такі реквізити, як підпис та відбиток печатки.

Відповідно листа Державної митної служби від 01.03.2011 року № 11/3-10.10/3339-ЕП в міжнародній практиці допускається застосування рахунків (Invoice) без підпису особи, рахунки (Invoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису.

Отже, з огляду на вищезазначене, навіть відсутність підпису та печатки на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Домус» у загальній сумі 7 220,36 грн., сплачені згідно платіжних доручень № 15 та № 16 від 09.11.2023 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000564/2 від 31.08.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001144 від 31.08.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» суму сплаченого судового збору в розмірі 7 220 грн. 36 коп. (сім тисяч двісті двадцять гривень тридцять шість копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоад-Тех» (вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 2, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 38935167).

Відповідач: Одеська митниця (відокремлений підрозділ Держмитслужби) (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов