Ухвала

від 16.01.2024 по справі 758/14501/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/14501/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/347/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 ,на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року, -

за участю:

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023102070000288 від 19.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки Iphone 14 PRO IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на мобільний телефон марки Iphone 14 PRO IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який вилучений за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_6 .

Зобов`язати слідчих СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві повернути мобільний пристрій марки Iphone 14 PRO IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , законному володільцю ОСОБА_6 .

На обґрунтування вимог апеляційних скарг, які є аналогічні за змістом, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та безпідставною. Слідчим суддею не взято до уваги аргументи представника володільця майна та належним чином не було досліджено питання встановлення чи відсутності інформації на мобільному пристрої, яка може мати значення для досудового розслідування, а також доцільності накладення арешту на мобільний телефон з урахуванням того, що в даному випадку для кримінального провадження має значення не пристрій, а інформація.

Також апелянт зазначає, що незважаючи на відсутність дозволу слідчого судді на вилучення особистого мобільного телефону ОСОБА_6 , в ході проведення обшуку останнім на прохання працівників правоохоронного органу добровільно було надано мобільний телефон iPhone14 Pro для здійснення пошуку інформації за ключовими словами. Також працівникам правоохоронного органу добровільно надано і пароль доступу до мобільного телефону задля уникнення підстав для вилучення пристрою та зняття всієї інформації безпосередньо під час обшуку.

Однак під час ознайомлення із вмістом інформації на телефоні, працівниками правоохоронних органів не було встановлено інформації, яка зазначена в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку або ж такої, що може мати значення для кримінального провадження та незважаючи на це мобільний пристрій було вирвано з рук ОСОБА_6 та в подальшому вилучено під протокол обшуку.

Крім того апелянт зазначає, що суб`єктами господарювання самостійно законно визначено порядок співпраці та ціни на продукцію, що цілком відповідає законодавству України, а мобільний телефон на який накладено арешт не може бути визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню, оскільки не відповідає ознакам такого відповідно до ст. 98 КПК України і не є такими, які здобуті злочинним шляхом, в першу чергу тому, що господарська діяльність між заводом та ТОВ «Навітас» здійснюється на постійній основі, тобто ціна на аналогічні котли для ТОВ «Навітас» завжди були на 30% дешевшими, ніж для інших непостійних клієнтів.

Відповідно до ухвали слідчого судді, сторона обвинувачення посилалась на те, що ТОВ «Укрспецсервіс», TOB «НВО «Ромсат», ТОВ «Навітас», ТДВ «БЗКУ Арденз» ніби то можуть бути пов`язаними між собою через спільну IP адресу для подання електронної звітності, а саме НОМЕР_3.

Відповідно до відкритої інформації розміщеної в мережі Інтернет ІР-адреса НОМЕР_3 є шлюзом за замовчуванням для більшості бездротових маршрутизаторів або ADSL-модемів.

Маршрутизатор може використовувати кілька IP-адрес як адресу входу, але НОМЕР_3 є однією з поширених адрес. IP-адреса доступу за замовчуванням відрізняється для різних марок маршрутизаторів, і користувачам зазвичай дозволяється змінювати адресу за замовчуванням.

Разом з тим ТДВ «Броварський завод котельного устаткування Арденз» має іншу IP-адресу - НОМЕР_4 . Тобто стороною обвинувачення здійснюється маніпулювання та введення в оману суду задля отримання сприятливого для них рішення.

Також не відповідає дійсності і інформація щодо блокування податкових накладних компанії, про що свідчать відомості відображені у податковій звітності, яку також долучено до цього клопотання.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вважала за можливе розглянути дану справу за відсутністю сторони обвинувачення, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів судового провадження, що слідчими СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023102070000288 від 19.09.2023 за ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудове слідство здійснюється за матеріалами Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, за фактом організації протиправного механізму розкрадання коштів, наданих Дитячим Фондом ООН ЮНІСЕФ.

За наявною інформацією Дитячим Фондом ООН ЮНІСЕФ разом з Міністерством соціальної політики України реалізовується багатоцільова програма грошової допомоги «Спільно» для вразливих родин з дітьми, які постраждали через війну та потребують фінансової підтримки.

Джерелами фінансування вказаної програми є Центральний фонд реагування та надзвичайних ситуації ООН, Європейський Союз, уряди Болгарії, Німеччини, Італії, Іспанії, Швеції, Великої Британії, та гуманітарні ресурси ЮНІСЕФ.

В рамках вказаної програми здійснювалася закупівля блочно-модульних котелень (далі БМК) на твердому паливі різної потужності, які встановлювались в інклюзивно-ресурсних центрах та закладах освіти на території м. Києва та в інших областях.

Під час досудового розслідування перевіряються обставини, за яких протягом 01.01.2022-30.06.2023 Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ здійснив закупівлю БМК у ТОВ «Укрспецсервіс» (ЄДРПОУ 24838096) на загальну суму 162 449 998 грн.

За попередньою інформацією, яка перевіряється у кримінальному провадженні, посадовими особами ТОВ «Укрспецсервіс» створено механізм привласнення частини грошових коштів, отриманих від ЮНІСЕФ шляхом значного завищення вартості БМК.

Так, з метою привласнення коштів посадові особи ТОВ «Укрспецсервіс» залучили до протиправної діяльності посадових осіб ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Ромсат» (ЄДРПОУ 39689490), ТОВ «Моллбуд» (ЄДРПОУ 44726115), ТОВ «Навітас» (ЄДРПОУ 37833334), ТОВ «Наві променерго» (ЄДРПОУ 44545207) та ТДВ «Броварський завод котельного устаткування Арденз» (ЄДРПОУ 05495354, далі ТДВ «БЗКУ Арденз»).

Механізм протиправної діяльності полягає в тому, що під час проходження ланцюгом постачання котлів для БМК їх вартість від виробника до кінцевого споживача зростає на 38%.

Відповідно до аналізу податкових накладних ТДВ «БЗКУ Арденз» (виробник котлів Ardenz) здійснило реалізацію котлів на ім`я ТОВ «Навітас» за наступними цінами:

- Ardenz Т1000 (котел водогрійний димогарний Т1000) - 608 330 грн/1 шт.;

- Ardenz Т 500 (котел водогрійний димогарний Т500) - 408 330 грн/1 шт.

В подальшому, ТОВ «Навітас» здійснило реалізацію зазначених котлів на ім`я ТОВ «НВО «Ромсат» за наступними цінами:

- Ardenz Т1000 (котел водогрійний димогарний Т1000) - 710 000 грн/1 шт.;

- Ardenz Т 500 (котел водогрійний димогарний Т500) - 500 000 грн/1 шт.

В свою чергу, ТОВ «НВО «Ромсат» здійснило реалізацію тих самих котлів на ім`я ТОВ «Укрспецсервіс» за наступними цінами:

- Ardenz Т1000 (котел водогрійний димогарний Т1000) - 816 500 грн/1 шт.;

- Ardenz Т 500 (котел водогрійний димогарний Т500) - 575 000 грн/1 шт.

Таким чином, загальна вартість товарів (котли Ardenz Т 1000 - 10 шт, та котли Ardenz Т 500 - 22 шт) по ланцюгу постачання від виробника до ТОВ «Укрспецсервіс» зросла на 38%, з 18 079 872 грн. до 24 978 000 грн, тобто на 6 898 128 грн.

В подальшому ТОВ «Укрспецсервіс» використовувало вказані котли для виготовлення БМК з використанням каркасів, вузлів та деталей, постачальником яких являється ТОВ «Моллбуд».

Поряд з цим, відповідно до аналізу податкових накладних ТОВ «Укрспецсервіс» встановлено різке зростання ціни постачання товарів під час реалізації БМК на адресу кінцевих споживачів, зокрема, і Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Укрспецсервіс», ТОВ «НВО «Ромсат», ТОВ «Навітас» та ТДВ «БЗКУ Арденз» можуть бути пов`язаними між собою суб`єктами господарської діяльності через спільну ІР-адресу для подання електронної звітності, а саме НОМЕР_3.

В ході дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрспецсервіс» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдженням зброї масового знищення та інших правопорушень, здійснено аналіз податкових накладних товариства протягом січня 2022 - червня 2023, за результатами якого встановлено реалізацію товарів (Блочно-модульна котельня БМК-1000) в адресу неплатників ПДВ на загальну суму 71 787 526 грн. без нарахування податкових зобов`язань (20%) у сумі 14 357 505 грн., що в свою чергу призвело до завищення від`ємного значення ПДВ на суму 4 606 471 грн. та заниження ПДВ від даних фінансово-господарських операцій на суму 9 751 034 грн., ймовірно з метою їх подальшої легалізації.

Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Моллбуд» в період з січня 2022 - червня 2023 можливо була спрямована на штучне створення первинних бухгалтерських документів, які були підставою для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у бухгалтерському обліку ТОВ «Укрспецсервіс» на загальну суму 23 790 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 965 000), в результаті чого можливе заниження ТОВ «Укрспецсервіс» податку на додану вартість на суму 3 965 000 грн з їх можливою подальшою легалізацією.

Так, 24.11.2023, під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: мобільний телефон марки iPhone 14 PRO imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 .

Зазначене майно перебувало в приміщенні де проживає ОСОБА_6 .

Слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві 24.11.2023 винесено постанову про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами.

Метою накладення арешту на вищезазначене майно викликано необхідністю збереження їх як речових доказів для запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Підставою накладення арешту на вищевказане майно, є наявність достатніх підозр вважати що це майно, є доказом у даному кримінальному провадженні, про що вказує в тому числі постанова про визнання речових доказів.

Все вище наведене вказує на необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку від 24.11.2023 до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню.

Крім того, прокурором у кримінальному провадженні 25.11.2023 засобами поштового зв`язку до Подільського районного суду міста Києва подано клопотання про арешт вищевказаного майна, проте суддею вказаного суду у справі № 758/14343/23 від 27.11.2023 винесено ухвалу про повернення прокурору клопотання про арешт на доопрацювання та встановлено строк в сімдесят дві години.

29.11.2023 прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023102070000288 від 19.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, яке вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки Iphone 14 PRO IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .

06.12.2023 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя виходив з того, що постановою старшого слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 від 24.11.2023 вищевказаний вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023102070000288 від 19.09.2023та матеріалами клопотання доведено, що річ, на яку прокурор просить накласти арешт, може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, а також відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, використовуватись в доказуванні в якості речових доказів, а тому з метою їх збереження, тобто запобігання спробам їх приховування, знищення тощо (шляхом правомірного утримання органом досудового розслідування), наявні підстави для накладення на них арешту.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не може погодитися, з огляду на наступне.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Проте, під час апеляційного розгляду, за матеріалами, які обґрунтовують клопотання про арешт майна, колегією суддів не встановлено, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що мобільний телефон марки Iphone 14 PRO IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , зберегіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч. 4ст. 191 КК України з наданих матеріалів не вбачається.

З протоколу обшуку від 24.11.2023 /а.с.30-32/, який складений за результатом проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що вилучено мобільний телефон марки Iphone 14 PRO IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , із зазначенням паролю від вказаного мобільного телефону. Відомостей про те, що вилучений мобільний телефон містить відомості про обставини кримінального провадження № 42023102070000288 від 19.09.2023 за ч. 4 ст. 191 КК України та може бути доказом доведення таких обставин, відсутні. А також відсутні відомості, що власником майна обмежувався доступ до нього пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказаний мобільний телефонвідповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв`язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, з огляду на кваліфікацію правопорушення, дані щодо якого внесені до ЄРДР, за ч. 4 ст. 191 КК України.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів також не вбачає.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурорапро накладення арешту на майно, за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційніскарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіПодільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року, яклю задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023102070000288 від 19.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки Iphone 14 PRO IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023102070000288 від 19.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4