Постанова

від 17.01.2024 по справі 160/12942/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12942/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Баранник Н.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року (головуючий суддя: Голобутовський Р.З.) по адміністративній справі № 160/12942/23, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі АТ НЗФ) 12.06.2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Східного МРУ ДПС по роботі з ВПП), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/326/32-00-07-06-19 від 28.04.2023 року, яким АТ НЗФ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2023 року в сумі 63 677 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару за договором поставки у контрагента ТОВ «НВФ «Восток-Плюс» є необґрунтованими, зазначений контрагент ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мав.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, сукупність доказів свідчить про відсутність факту реального вчинення АТ НЗФ господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 року позов задоволено, визнане протиправним та скасоване прийняте Східним МРУ ДПС по роботі з ВПП 28.04.2023 року податкове повідомлення-рішення №000/326/32-00-07-06-19. На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті судові витрати в сумі 2684,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, яких достатньо для прийняття рішення за апеляційною скаргою відповідача, а тому клопотання представника Східного МРУ ДПС по роботі з ВПП про розгляд справи в судовому засіданні задоволенню не підлягає.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду у відповідності до ст. 308 КАС України в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що податковим органом в період з 27.03.2023 року по 06.04.2023 року на підставі наказу Східного МРУ ДПС по роботі з ВПП від 22.03.2023 року №69-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка АТ НЗФ з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, за результатами якої складено Акт перевірки № 285/32-00-07-06-14/00186520 від 06.04.2023 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. А) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України з урахуванням норм п.44.1 ст.44, ст.201, п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2023 року на суму 63 677 грн, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в січні 2023 року в розмірі 63 677 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 28.04.2023 року винесене податкове повідомлення-рішення №000/326/32-00-07-06-19, яким АТ НЗФ зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ за січень 2023 року в сумі 63 677 грн., що оскаржене позивачем в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19, ст.92 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп. 14.1.36, 14.1.181, 14.1.123 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно положень п.198.1 ,198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абз.1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. 1,2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року( з наступними змінами) № 996-ХIV( далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-ХIV ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має право спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Заперечуючи щодо можливості постачання АТ НЗФ товару контрагентом ТОВ «НВФ «Восток-Плюс», податковий орган виходив з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факт реальності вказаних господарських операцій.

При цьому контролюючий орган керувався інформаційними базами даних ДПС України стосовно порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо надання звітності, недостатньої кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, не підтвердження придбання товарів по ланцюгу постачання та неможливість дослідити походження товару.

Висновок податкового органу щодо нереальності здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з вищезазначеним контрагентом спростовується матеріалами справи, якими підтверджено, що податковий кредит з ПДВ АТ НЗФ протягом перевіреного податковим органом періоду формувало, зокрема, за господарськими операціями придбання в контрагента ТОВ «НВФ «Восток-Плюс» за укладеним договором поставки №2103681 від 20.07.2021 року товару - коронок пластинчатих діам. 104 мм з випереджуючим лезом згідно з кресленням №1-203-03-ООСВ у кількості 99 шт. по ціні 3216 грн.

На підтвердження правомірності зазначених господарських операцій позивачем надано: договір поставки №2103681 від 20.07.2021; рахунок на оплату №48 від 02.08.2021; видаткову накладну №69 від 15.11.2021; ТТН №69 від 15.11.2021; прибутковий ордер №72 від 15.11.2021; акт приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (повторний) №2333 від 15.11.2021; акт прийому-передачі товару від 15.11.2021; податкову накладну №5 від 15.11.2021 на суму 382 060,80, у т.ч. ПДВ 63 676,80 грн; платіжне доручення №260106 від 25.01.2022 на суму 382 060,80 грн.

Розрахунки за придбаний товар позивачем проведено в безготівковій формі на підставі платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно матеріалів справи результати цієї господарської операції використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки придбаний товар безпосередньо пов`язаний з видами господарської діяльності позивача.

Суд першої інстанції вірно оцінив як неспроможні посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справах №160/2286/19 від 30.07.2021 року, №817/1567/18 від 19.08.2021 року, №440/360/20 від 20.07.2021 року, №826/11734/18 від 30.07.2021 року.

Матеріалами справи підтверджено, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача ТОВ «НВФ «Восток-Плюс» був зареєстрований в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

Згідно правових висновків Верховного Суду у справах №826/12392/18 від 10.09.2021 року, №460/2315/19 від 10.09.2021 року, №813/2013/16 від 07.09.2021 року, №820/11465/15 від 21.01.2021 року, №806/417/15 від 21.01.2021 року, №826/6806/17 від 23.07.2020 року, відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників можливе за договорами цивільно-правового договору та у інших випадках.

Здійснивши аналіз доказів у справі, суд першої інстанції вірно указав, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір , учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що під час перевірки податковим органом досліджено та описано в Акті перевірки первинні документи, які складені та оформлені АТ НЗФ в зв`язку із здійсненням описаних господарських операцій, при цьому не встановлено відсутність первинних документів, порушення вимог ведення бухгалтерського чи податкового обліку в частині обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єкту оподаткування ПДВ.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи первинним бухгалтерськими документами, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про визнання оскарженого податкового повідомлення-рішення №000/326/32-00-07-06-19 від 28.04.2023 року протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції правомірно згідно з приписами ст.139 КАС України стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підтверджені документально судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Правові позиції Верховного Суду по переліченим відповідачем справам не підлягають застосуванню, оскільки винесені не по подібним обставинам.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року по адміністративній справі № 160/12942/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, та не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до п.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.С. Прокопчук

суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник