Постанова

від 19.01.2024 по справі 420/1954/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1954/23

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

повний текст судового рішення

складено 28.06.2023, м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Відділ поліції №1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, а саме: визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28 грудня 2022 року № 2514; визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30 грудня 2022 року № 2002 о/с; поновлення на службі в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області з 31 грудня 2022 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2022 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на службі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивача протиправно звільнено зі служби в поліції на підставі висновків проведеного службового розслідування, яким встановлено, що позивачем у межах спірних правовідносин порушено Присягу поліцейського та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють проходження служби в поліції.

При цьому, апелянт зазначає, що службове розслідування признчено та проведено з порушенням встановленої процедури, що не враховувано судом першої інстанції.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково надано оцінку доказам, які отримані з порушенням вимог законодавства, а також безпідставно не враховано доказів, що спростовують вину позивача у вчиненні спірного проступку.

В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позовних вимог, так як проведеним службовим розслідуванням доведено вину позивача у вчиненні спірних дисциплінарних проступків, а тому його правомірно звільнено зі служби в поліції.

Крім того, позивачем подано відповідь на відзив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області.

При цьому, 13 грудня 2022 року поліцейськими УПП в Одеській області ДПП стосовно майора поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння.

З метою з`ясування обставин, причин та умов порушення службової дисципліни на підставі наказу ГУНП в Одеській області № 2381 від 14 грудня 2022 року призначено проведення службового розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування комісією складений висновок, яким встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 дискредитував звання поліцейського внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння у сфері безпеки дорожнього руху, яке створювало потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян та полягало у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, перебування у громадському місці в стані алкогольного сп`яніння, неспроможності у повній мірі усвідомлювати та контролювати свої дії, висловлювати думки, та запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2, 6, 8, 9, 14 ч. 3 ст. 1 ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту НП України, пунктів 1.2 частини 1, частини 3 ст. 18, ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», пункту 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, абз. 6 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року, абз. 2, 3, 8, 10 п. 1 розділу ІІ, абз. 7 п. 2 розділу ІІ, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України № 1179 від 09 листопада 2016 року, п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України від 18 лютого 2016 року, пп. 6 п. 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої Наказом МВС України № 70 від 01 лютого 2016 року, пунктів 1.3, 2.5, 19.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, п. 2.1, 2.4, 2.5 розділу ІІ Правил внутрішнього службового розпорядку ГУ НП в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Одеській області № 2514 від 28 грудня 2022 року за вчинення дисциплінарного проступку до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області - майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ( а.с.14).

Наказом ГУ ПН в Одеській області № 2002 о/с від 30 грудня 2022 року майора ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 31 грудня 2022 року (а.с.19).

Не погоджуючись з правомірністю свого звільнення зі служби в поліції позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивача правомірно звільнено зі служби в поліції, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

При цьому, Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

В даному випадку, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Згідно ч. 1 ст. 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 2 встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно ч. 1 ст. 11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно ч. 1 ст. 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

При цьому, згідно ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача зі служби в Національній поліції України на підставі висновків проведеного службового розслідування, які затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області 28 грудня 2022 року.

В даному випадку, з висновків проведеного службового розслідування, а також наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області про застосування дисциплінарного стягнення № 2514 від 28 грудня 2022 року вбачається, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення Присяги поліцейського, ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських та Правили дорожнього руху.

В свою чергу, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції реалізовано наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2002 о/с від 30 грудня 2022 року.

Між тим, перевіряючи правомірність звільнення позивача зі служби в поліції, а також перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, вищевикладеними положеннями ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також бути вірним Присязі поліцейського.

При цьому, зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, вбачається, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто, колегія суддів вважає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та які є несумісним із подальшим проходженням служби.

Враховуючи викладене, порушення Присяги поліцейського слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції й унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Тому, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Між тим, з аналізу матеріалів та висновків службового розслідування, а також наданих сторонами пояснень та доказів вбачається, що факт порушення Присяги позивачем, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють проходження службу в Національній поліції України та Правил дорожнього руху, встановлено за наслідком дослідження дій позивача, що вчиненні останнім 13 грудня 2022 року.

Вказані дії позивача зафіксовано на відеозаписах з відеореєстраторів поліцейських Департаменту патрульної полії, а також в письмових поясненнях учасників подій, які покладено в основу висновків проведеного службового розслідування.

В свою чергу, за наслідком дослідження матеріалів службового розслідування, а також наданих суб`єктом владних повноважень відеозаписів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, 13 грудня 2022 року о 05:02 екіпажом патрульної поліції «Океан-0251» зупинено автомобіль Тoyota Carina (номерний знак НОМЕР_1 ) під керівництвом позивача.

Рух автомобіля позивача з вищезазначеним номерним знаком, а також подальший вихід позивача з відповідного автомобіля чітко зафіксовано на відеозаписі, що зроблений відеореєстратором з автомобіля патрульної поліції.

В свою чергу, як вбачається з наданих відеозаписів, в момент зупинки автомобіля позивач мав очевидні ознаки алкогольного сп`яніння, вживав ненормативну лексику, був одягненим в однострій поліцейських, а також мав при собі вогнепальну табельну та автоматичну зброю.

Крім того, в проміжку часу з 05:38:05 по 05:38:13, позивач під відеозапис визнав факт керування автомобілем, а також о 05:06:40 визнав, що вживав алкогольні напої.

При цьому, позивач відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком службового розслідування та суду першої інстанції про те, що такі дії позивача безумовно створювали загрозу для оточуючих позивача людей, підривають довіру до позивача, як до носія влади, призводить до приниження авторитету Національної поліції, а як наслідок унеможливлюють подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року, у справі № 521/1676/23, закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння) у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.

Тобто, відсутність адміністративного стягнення не спростовує наявності в діях особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, суб`єкт призначення має право накласти дисциплінарне стягнення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 806/2555/17), від 13 жовтня 2020 року (справа № 805/3079/17-а), від 26 липня 2020 року (справа № 580/1415/19), від 24 вересня 2020 року (справа № 420/602/19), від 28 листопада 2019 року (справа № 120/860/19-а).

При цьому, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні відеозаписи, підтверджуючі факт керування позивачем автомобілем перед його зупинкою патрульними поліцейськими.

Більш того, як вже зазначалось колегією суддів, позивач на відеозаписі патрульного поліцейського особисто підтвердив факт керування автомобілем, мав очевидні ознаки алкогольного сп`яніння та зазначив про те, що вживав алкогольні напої.

В свою чергу, колегією суддів у ході розгляду даної справи не встановлено підстав для визнання наданого до суду відеозапису з відеореєстратора, встановленого в автомобілі патрульних поліцейських, як такого, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інформація від Департаменту патрульної поліції про можливе керування поліцейським в стані алкогольного сп`яніння, яка надійшла до Головного управління Національної поліції в Одеській області, є достатньою підставою для призначення службового розслідування згідно п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 12 липня 2023 року (справа № 200/3459/22).

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем висновок про результати медичного огляду в КНП «ООМЦПЗ» ООР № 001302, якими він обґрунтовує відсутність алкогольного сп`яніння, не спростовує факту вчинення спірного проступку, так як даний висновок отримано позивачем через 6 годин після зупинки його транспортного засобу.

Між тим, враховуючи вищеописані обставини справи, колегія суддів, вирішуючи питання достатності підтверджених судом висновків службового розслідування для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, звільнення зі служби в поліції, як вид дисциплінарного стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу на поліцейського.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно біографічної довідки та службової характеристики позивача, які наявні в матеріалах справи, позивач проходить службу в органах внутрішніх справ 2004 року, немає діючих дисциплінарних стягнень та має виключно позитивну характеристику від свого керівництва.

Проте, враховуючи характер вчиненого позивачем проступку, а також факт вчинення відповідного проступку в умовах дії воєнного стану, колегія суддів вважає недостатніми попередні здобутки позивача для скасування накладеного на позивача дисциплінарного стягнення.

З іншого боку, враховуючи кількість доводів та пояснень, що відображені в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. При цьому, деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи належним чином надано правову оцінку основним доводам позивача, якими не спростовано факту вчинення спірного дисциплінарного проступку, а також правильності висновків суду про залишення без задоволення позовних вимог.

Між тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян