Постанова

від 23.01.2024 по справі 320/15567/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15567/23 Головуючий у І інстанції - Терлецька О.О.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Файдюк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Рекламна Компанія» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Рекламна Компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Рекламна Компанія» звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №7546612/37783640 від 02.11.2022, №7546614/37783640 від 02.11.2022, №7546610/37783640 від 02.11.2022, №7546609/37783640 від 02.11.2022, №7546611/37783640 від 02.11.2022, №7682641/37783640 від 02.11.2022, №7546613/37783640 від 02.11.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних такі податкові накладні: №3 від 07.10.2022; №5 від 14.10.2022, №6 від 18.10.2022, №7 від 19.10.2022, №4 від 14.10.2022, №9 від 25.10.2022, №1 від 03.10.2022, датами їх фактичного подання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2023 року позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами повернуто позивачеві на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в рамках спірних правовідносин не було передумов для висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог. Наголошує, що оскаржувані рішення та процедура розблокування (реєстрації) податкових накладних пов`язані підставами виникнення та суб`єктивним складом.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами. При цьому, для з`ясування правомірності кожного з окремих оскаржуваних рішень, є необхідним з`ясування значного обсягу обставин від укладання кожного договору до власне прийняття оскаржуваних рішень, із дослідженням кожного окремого документу відносно виконання кожного окремого контракту, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заявленого позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Разом з цим, заборони щодо об`єднання в одне провадження кількох вимог встановлені ч.ч. 4, 5 ст. 172 КАС України.

Так, за приписами ч.ч. 4, 5 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України лише у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об`єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, колегія суддів вважає, що об`єднання заявлених позовних вимог у межах однієї справи розширює предмет доказування та може ускладнити або уповільнити розгляд справи.

Вказані обставини виключають можливість повернення позовної заяви позивача на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України з огляду на відсутність порушення правил об`єднання позовних вимог.

Також, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 ст. 172 КАС України, згідно якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

В даному випадку, враховуючи вищевказані положення КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про можливість роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом судом першої інстанції, а тому суд першої інстанції не був позбавлений можливості застосувати положення ч. 6 ст. 172 цього Кодексу.

В той же час, зважаючи на те, що заявлені позовні вимоги пов`язані між собою доказами, суб`єктом владних повноважень, підставами та предметом їх виникнення, а також спрямовані на настання наслідків, які передбачають здійснення перерахунку пенсії позивачу, колегія суддів вважає, що розгляд таких позовних вимог можливий і без їх роз`єднання.

За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2021 у справі №640/27758/20.

Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, апеляційним судом встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Рекламна Компанія» - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - скасувати.

Адміністративну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк