Рішення

від 17.01.2024 по справі 761/27011/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27011/20

Провадження № 2/761/324/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві в порядку загального позовного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Засновника інтернет-газети Страна.ua Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Засновника інтернет-газети Страна.ua Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» про захист честі, гідності та ділової репутації.

У своїй позовній заяві, з урахування заяви про уточнення позовних вимог просили суд:

1) Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інформацію, опубліковану і поширену у мережі Internet ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети «Страна.uа» у статті під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_22» за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме наступну інформацію та текст:

- « ІНФОРМАЦІЯ_23 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 »;

- « ІІНФОРМАЦІЯ_4 .»;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_6 .».

2) Зобов?язати відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію, опубліковану і поширену у мережі Internet ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети « ІНФОРМАЦІЯ_8 » у Статті під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме наступну інформацію та текст:

- « ІНФОРМАЦІЯ_23 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_7 .»;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5»;

- « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

3) Зобов?язати відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити недостовірну інформацію, що була розміщена: ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети «Страна.иа» у статті під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети « ІНФОРМАЦІЯ_11 » була опублікована стаття під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (далі - Стаття). Стаття розміщена за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10. В Статті автором зазначається (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_23 »; « ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 »; « ІНФОРМАЦІЯ_11.». Позивачі вказують, що інформація наведена у Статті відноситься зокрема саме до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та є упередженою думкою (вигадкою) автора Статті. Автором не додано жодних доказів на підтвердження викладеної ним інформації, адже їх в апріорі бути не може. Даною Статтею автори та редакція вводять в оману читача та доносять хибну думку про протизаконну сумісну діяльність Позивачів. Є всі підстави вважати, що вищезазначена інформація подається однобоко та лише з однією метою пов?язати Позивачів з кримінальним світом, щоб склалася думка про їх не добропорядність, не чесність.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

12 жовтня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивачів про долучення доказів до матеріалів справи, а саме Висновку за результатами лінгвістичної експертизи фрагментів твору у вигляді статті, оприлюдненої в мережі інтернет від 06 липня 2021 року.

01 грудня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання від позивачів про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року було закрито підготовче провадження у справі.

В судове засідання позивачі не з`явилися, на адресу суду надійшло клопотання представника позивачів про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб, на підставі наявних в справі доказів.

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети «Страна.uа» була опублікована стаття під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_9» (далі - Стаття).

Стаття розміщена за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10.

В Статті автором зазначається (мовою оригіналу):

« ІНФОРМАЦІЯ_23 »;

« ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 »;

« ІНФОРМАЦІЯ_12 .»;

«ІНФОРМАЦІЯ_13.»;

«ІНФОРМАЦІЯ_6 .».

Окремо вбачається, що оскаржувана публікація аналогічного змісту із аналогічним заголовком розміщена на аналогічному сайті під назвою Страна.uа, однак на іншому домені, а саме в адресі веб-сайту змінено домен « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на домен «ІНФОРМАЦІЯ_14»

З відкритих джерел Позивачам стало відомо, що 21 серпня 2021 року рішенням РНБО до видання ОСОБА_11 .uа було застосовано санкції, відповідно всі українські провайдери відключили доступ до сайту ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Після запровадження санкцій проти видання та закриття сайту ІНФОРМАЦІЯ_12 видання перейшло на іншу URL адресу ІНФОРМАЦІЯ_14.

30 грудня 2021 року «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 16 лютого 2022 року № 57/2022, яким внесено Зміни до додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 серпня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 20 серпня 2021 року № 376, до фізичної особи ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_13 , застосовано обмежувальний захід: блокування Інтернет-провайдерами доступу до веб-ресурсів/сервісів, розміщених на доменах та субдоменах ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , інших веб- ресурсів/сервісів, які забезпечують доступ до порталу Страна.uа (товарного знака, його графічного відтворення), веб-ресурсу/сервісу, аналогічного (ідентичного) за змістом, а також обмеження провайдерами електронних послуг (службами соціальних мереж) доступу з території України до контенту, розміщеного на вебсторінках/у каналах ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_18 / ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_19 / ІНФОРМАЦІЯ_12 ).

3 вищенаведеного вбачається, що засновником інтернет-газети «Страна.uа» (Відповідачем), як і на момент подання позовної заяви, є ТОВ «Ласмак» (ЕДРПОУ 39649484), до якого і були заявлені позовні вимоги.

З цього, а також із наведених вище пунктів рішення про застосування санкцій, можна встановити що веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_17 (на який було «переміщено» оскаржувану публікацію) так само належить Відповідачу і контролюється ним.

Саме вказану інформацію просить спростувати позивача як таку, що не відповідає дійсності, вказана інформація порочить репутацію Позивачів.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 55 Конституції України закріплено право захисту своїх праві свобод від порушень та протиправних посягань.

У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року та пунктом 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, встановлено, що ніхто не повинен зазнавати незаконних і безпідставних посягань на його честь і репутацію.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація (ст. 201 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Отже, відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як вказано у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Так, оспорювана інформація була розміщена на веб-сайті інтернет-газети «Страна.uа» у статті під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_15» за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9, вказана інформація стосується особи позивачів, при цьому не містить перевірених фактів.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п.5 постанови ВСУ №1 фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з п. 15 постанови ВСУ №1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

За змістом приписів ч.1 ст.91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

Пунктом 25 постанови ВСУ №1 визначено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У ч. 4 ст. 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтями 297, 299 Цивільного кодексу України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фізична особа має право на повагу до своєї честі та гідності і на недоторканність ділової репутації, їх захист, а також право вимагати вилучення будь-якої інформації.?

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної інформації, очевидним фактом є те, що вказана інформація наведена у Статті відноситься зокрема саме до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Також не спростовано те, що в даному випадку Позивачів згадують, як зловмисників та осіб, що вчиняють злочини.

З даного приводу суд зауважує, що злочин - це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб?єктом злочину. Злочин завжди є діянням людини, що посягає на найбільш важливі суспільні відносини, які склалися і є визнаними та прийнятними в суспільстві, внаслідок чого вони охороняються кримінальним законом.

Відповідно до ст. 257 КК України організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі -караються позбавленням волі на строк від п?яти до п?ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - п.14 ст. 3 КПК. Притягнення до кримінальної відповідальності має розглядатися як стадія кримінального переслідування згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року в справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що Позивачам було вручено повідомлення про підозру.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов?язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Без наявності вказаного обвинувальним вироком суду, який вступив у закону силу, всі викладенні твердження є надуманими та не підтверджуються належними доказами.

Оскільки, обвинувальний вирок, який би встановив факт вчинення будь-якого кримінального правопорушення відсутній, то поширена інформація є недостовірною.

Таким чином, суд вважає, що спірна інформація містить саме недостовірні дані, а не оціночні судження, оскільки, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо. Крім того, аналіз вказаної інформації вказує на те, що у ній висловлено не оціночне суб`єктивне судження відносно позивачів, не особисте відношення автора до них, а стверджується щодо об`єктивних чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними.

Поширена інформація стосовно позивачів нічим не підтверджується, є недостовірною та носить негативний характер щодо них. Вищевикладена інформація не має статусу офіційної, не підтверджена обвинувальним вироком суду чи судовим рішенням у цивільній справі.

А відтак позов підлягає задоволенню в частині вимог щодо недостовірною та такою, що порушує права позивачів.

За умовами абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Згідно з ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Оскільки недостовірна інформація була поширена у мережі Internet ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети «Страна.иа» у Статті під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_9» за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9, тому слід зобов`язати відповідача спростувати шляхом видалення такої публікації.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки у діях відповідача наявні усі обов`язкові ознаки правопорушення юридичного складу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки було задоволено позовні вимоги, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами було сплачено 2 522,40 грн судового збору кожним, що підтверджується квитанцією №73 від 25.08.2020, а також №26 від 25.08.2020.

Також, на підставі ч.ч. 2-4 ст. 137, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України (із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20)) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., які відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України не були оспорені відповідачем.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підставі ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 94, 201, 277 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, керуючись ст. ст. 3-5, 13, 81, 133, 137, 141, 211, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Засновника інтернет-газети Страна.ua Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інформацію, опубліковану і поширену у мережі Internet ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети «Страна.uа» у статті під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_22» за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме наступну інформацію та текст:

- « ІНФОРМАЦІЯ_23 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_16 .»;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_6 .».

Зобов?язати Засновника інтернет-газети Страна.ua Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію, опубліковану і поширену у мережі Internet ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети « ІНФОРМАЦІЯ_8 » у Статті під назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме наступну інформацію та текст:

- « ІНФОРМАЦІЯ_23 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 »;

- « ІНФОРМАЦІЯ_17 .»;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_6 .».

Зобов?язати Засновника інтернет-газети Страна.ua Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити недостовірну інформацію, що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-газети «Страна.иа» у статті під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_9» за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягнути з Засновника інтернет-газети Страна.ua Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 15 044,80 гривень, що складається з: судовий збір - 5 044,80 гривень; витрати на правничу допомогу - 10 000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Засновник інтернет-газети Страна.ua Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 4Б, код ЄДРПОУ 39649484.

Суддя: