Рішення

від 17.01.2024 по справі 301/3082/23

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/3082/23

2/301/22/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2024 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

в особі головуючої судді Даруда І.А.

при секретарі Сатін Н.М.

за участі представника позивача Мушак К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава цивільну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення шкоди, посилаючись на те, що

08 серпня 2017 р. між Державним агентством лісових ресурсів України, з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, укладено контракт на термін із 10 серпня 2017 року по 09 серпня 2018 року.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08 серпня 2017 року № 258-к ОСОБА_1 призначено в порядку переведення за контрактом на посаду директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство». Вподальшому наказами Державного агентства лісових ресурсів України від 12 червня 2018 року № 265-к та від 3 липня 2019 року № 342-к контракт від 08.08.2017р. було продовжено до 9 серпня 2019 року та до 9 серпня 2022 р. відповідно.

Наказом директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» Шойного Богдана Андрійовича від 30.01.2018 р. № 6-к ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із вказаним наказом ОСОБА_2 оскаржив його до суду.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. по справі

№297/377/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано незаконним наказ директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» від 30.01.2018 р. №6-к «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_2 »; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року; стягнуто з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 січня 2018 р. по 19 жовтня 2020 р. в розмірі 777 961,01 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Наказом директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» Шойного Богдана Андрійовича від 21.10.2020 р. №57-к ОСОБА_2 поновлено на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року та фактично допущено до виконання посадових обов`язків з 21.10.2020 р.

Постановою Верховного Суду від 07.12.2022 р. по справі №297/377/18 касаційну

скаргу Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» задоволено частково,

зокрема, змінено постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 р. в

частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до Державного

підприємства «Берегівське лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення

середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а саме: викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; викладено абзац п`ятий її резолютивної частини в новій редакції: «Стягнути з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року в розмірі 777 961,01 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; та 20 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди»

Постановою Верховного Суду від 07.12.2022 р. по справі №297/377/18 поновлено

виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в

незміненій за результатами касаційного розгляду частині.

Платіжними інструкціями від 03.01.2023 р. та від 04.01.2023 р. Державним підприємством «Берегівське лісове господарство» виплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 777 961,01 грн. з утриманням з цієї суми та сплатою до відповідного бюджету податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% у розмірі 140 032,98 грн. та військового збору за ставкою 1,5% у розмірі 11 669,42 грн. у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Платіжними інструкціями від 03.01.2023 р. та від 04.01.2023 р. від 03.01.2023 р. та від 04.01.2023 р. Державним підприємством «Берегівське лісове господарство» на виплачений ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 777 961,01 грн. нараховано та сплачено до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% у розмірі 171 151,42 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Постановою Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.01.2023 р. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в частині стягнення з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн. та 20 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановою Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.01.2023 р. закінчено виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в частині стягнення з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн. та 20 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 06 грудня 2021 № 658-к достроково припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено його з посади директора ДП «Берегівське лісове господарство», яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 13 грудня 2021 року № 684-к внесено зміни в пункт 1 наказу від 06 грудня 2021 року № 658-к «Про звільнення ОСОБА_1 » замінивши цифри «06 грудня 2021» цифрами «14 грудня 2021» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 станом на 06.12.2021р.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року у справі №301/100/22 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2022 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Берегівське лісове господарство» з 15.12.2021 р.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №293-к від 08 серпня 2022 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді директора державного підприємства «Берегівське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №301-к від 09 серпня 2022 р. припинено трудовий договір та звільнено ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства «Берегівське лісове господарство» у звязку із

закінченням терміну дії контракту за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 р. по справі №301/100/22 скасовано постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, а рішення Іршавського районного суду від 18.05.2022 р. залишено без змін.

Отже, обставини, встановлені постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р., мотивувальну та резолютивну частини якої змінено постановою Верховного Суду від 07.12.2022 р. по справі №297/377/18, мають преюдиційний характер та не потребують окремого доказування під час розгляду справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України», як правонаступника прав та обов`язків ДП «Берегівське лісове господарство», шкоди завданої незаконним звільненням ОСОБА_2 .

Для цілей розгляду справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України», як правонаступника прав та обов`язків ДП «Берегівське лісове господарство», шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, преюдиційними є наступні обставини, встановлені судовими рішеннями, якими завершено розгляд справі №297/377/18, а саме: незаконність звільнення ОСОБА_2 з вини ОСОБА_1 , як керівника державного підприємства «Берегівське лісове господарство»; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав виплаті ОСОБА_2 за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період

з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн., присуджений до стягнення

постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. з урахуванням змін,

внесених постановою Верховного Суду від 07.12.2022 р. у справі №297/377/18 є базою для

нарахування та сплати Державним підприємством «Берегівське лісове господарство», як

роботодавцем, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за

ставкою 22% у розмірі 171 151,42 грн.

Нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне

соціальне страхування на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в силу

нормативних приписів є обов`язком роботодавця, та відповідно, надає роботодавцю право

стягнути суму сплаченого єдиного внеску із службової особи, винної у незаконному

звільненні працівника. Отже ціна позову у спірних правовідносинах складає 949 112,43 грн. та складається з сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн. та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 171 151,42 грн.

З моменту виплати державним підприємством «Берегівське лісове господарство»

на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримання

та сплати суми податків та зборів, нарахування та сплати єдиного внеску на

загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у підприємства виникло право

зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 , як службової особи, винної

в незаконному звільненні ОСОБА_2 .

Станом на день звернення до суду з цим позовом

ОСОБА_1 , як службовою особою, винною у незаконному звільненні ОСОБА_2 , добровільно не відшкодовано шкоду, завдану у зв`язку з оплатою ОСОБА_2

заробітку за час вимушеного прогулу, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 949 112,43 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч сто дванадцять гривень 43 копійки) матеріальної шкоди та 14 236,70 грн. (чотирнадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 70 копійок) судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мензак Ю.Ю. подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 працював на посаді директора ДП «Берегівське лісове господарство» на підставі укладених контрактів з 08.08.2017 року по 13.12.2021 року і на підставі рішення суду про поновлення на роботі 08.08.2022 року.

Дійсно, ОСОБА_2 був звільнений з посади на підставі наказу директора підприємства ОСОБА_1 від 30.01.2018 року.

Разом з тим, неправомірно покладати всю відповідальність за звільнення, яке у подальшому визнано судами незаконним, одноосібно на ОСОБА_1 .

Так, матеріалами цивільної справи № 297/377/18 стверджується, що 20.11 2017 року директором було внесено подання до профспілкового комітету ДП «Берегівське ЛГ» про надання згоди на звільнення головного економіста ОСОБА_2 на що профспілковим комітетом було надано згоду. Дане питання було обговорено на засіданні профспілкового комітету 27.11.2017 року і більшістю голосів було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Більше того, згода виборного профспілкового органу на звільнення позивача була надана в присутності останнього під час засідання профспілкового комітету підприємства спільно із загальними зборами членів первинної профспілкової організації підприємства.

Крім того, роботодавець керувався у спірних відносинах у питаннях зміни структури підприємства, скорочення чисельності та штату працівників Нормативами чисельності працівників підприємств лісового господарства, затвердженими наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.12.2011 № 808, на які посилався в листі від 21.09.2017 на ім`я начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо погодження нового штатного розпису працівників адміністративного апарату підприємства.

Відповідно, ні профспілковий орган не заперечував стосовно звільнення ОСОБА_2 , ні Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства не заперечувало стосовно погодження нового штатного розпису (тобто не заперечувало стосовно скорочення у тому числі і посади ОСОБА_2 ).

Тобто, ОСОБА_1 не одноосібно прийняв і виконав рішення про звільнення особи з роботи, натомість ця процедура була виконана із рядом погоджень іншими органами.

У будь-якому випадку, вищевказані органи на рівні з ОСОБА_1 повинні були бути залучені позивачем у якості відповідачів за позовною заявою.

Вважає, що пред`явлення позову не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовними вимогами тягне за собою відмову у позові, тобто вважає, позовні вимоги є недоведеними та у їх задоволенні слід відмовити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, що викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

Представник відповідача ОСОБА_1 -адвокат Мензак Ю.Ю. в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, так як не має можливості бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з сімейними обставинами, однак доказів поважності неявки в судове засідання суду не надав, а тому розгляд справи проведено у відсутність представника відповідача ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити з слідуючих підстав:

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що Наказом директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» Шойного Богдана Андрійовича від 30.01.2018 р. № 6-к ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.26-27).

Не погодившись із вказаним наказом ОСОБА_2 оскаржив його до суду. За результатами розгляду справи в судах, Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 р. по справі №301/100/22 скасовано постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, а рішення Іршавського районного суду від 18.05.2022 р. залишено без змін (а.с. 142-149).

Частиною четвертою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно правових висновків Верховного Суду преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи

чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно

виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення

Отже, обставини, встановлені постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р., мотивувальну та резолютивну частини якої змінено постановою Верховного Суду від 07.12.2022 р. по справі №297/377/18, мають преюдиційний характер та не потребують окремого доказування під час розгляду справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України», як правонаступника прав та обов`язків ДП «Берегівське лісове господарство», шкоди завданої незаконним звільненням ОСОБА_2 .

Для цілей розгляду справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України», як правонаступника прав та обов`язків ДП «Берегівське лісове господарство», шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, преюдиційними є наступні обставини, встановлені судовими рішеннями, якими завершено розгляд справі №297/377/18, а саме: незаконність звільнення ОСОБА_2 з вини ОСОБА_1 , як керівника державного підприємства «Берегівське лісове господарство»; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав виплаті ОСОБА_2 за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р.

Платіжними інструкціями від 03.01.2023 р. та від 04.01.2023 р. Державним підприємством «Берегівське лісове господарство» виплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 777 961,01 грн. з утриманням з цієї суми та сплатою до відповідного бюджету податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% у розмірі 140 032,98 грн. та військового збору за ставкою 1,5% у розмірі 11 669,42 грн. у відповідності до вимог Податкового кодексу України (а.с.43-44).

Платіжними інструкціями від 03.01.2023 р. та від 04.01.2023 р. від 03.01.2023 р. та від 04.01.2023 р. Державним підприємством «Берегівське лісове господарство» на виплачений ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 777 961,01 грн. нараховано та сплачено до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% у розмірі 171 151,42 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Постановою Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.01.2023 р. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в частині стягнення з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн. та 20 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 52-53).

Постановою Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.01.2023 р. закінчено виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в частині стягнення з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн. та 20 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 54-55).

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. по справі №233/6517/16-ц).

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством (Постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 р. по справі №675/28/15-ц).

Частиною першою статті 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну

підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових

обов`язків (частина перша статті 130 КЗпП України).

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси

працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну

шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями

(бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (частина третя статті 130 КЗпП України).

Пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Покриття шкоди працівниками у розмірі, що перевищує середній місячний заробіток провадиться шляхом подання роботодавцем позову (частина третя статті 136 КЗпП України).

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (частина четверта статті 136 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду від 10.10.2018 р. по справі № 371/1165/16-ц сформульовано правовий висновок щодо застосування частини четвертої статті 136 КЗпП України у подібних правовідносинах, згідно якого вимога частини четвертої статті 136 КЗпП України не поширюється на випадки стягнення матеріальної шкоди з керівників підприємств, установ, організацій, повноваження яких є припиненими на момент звернення до суду з відповідним позовом.

Статтею 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Що стосується перебування ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Берегівське лісове господарство» то, 08 серпня 2017 р. між Державним агентством лісових ресурсів України, з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, укладено контракт на термін із 10 серпня 2017 року по 09 серпня 2018 року (а.с.15-23).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08 серпня 2017 року № 258-к ОСОБА_1 призначено в порядку переведення за контрактом на посаду директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство». Вподальшому наказами Державного агентства лісових ресурсів України від 12 червня 2018 року № 265-к та від 3 липня 2019 року № 342-к контракт від 08.08.2017р. було продовжено до 9 серпня 2019 року та до 9 серпня 2022 р. відповідно (а.с.14).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 06 грудня 2021 № 658-к достроково припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено його з посади директора ДП «Берегівське лісове господарство», яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України (а.с.56-57).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 13 грудня 2021 року № 684-к внесено зміни в пункт 1 наказу від 06 грудня 2021 року № 658-к «Про звільнення

ОСОБА_1 » замінивши цифри «06 грудня 2021» цифрами «14 грудня 2021» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 станом на 06.12.2021р.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року у справі №301/100/22 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2022 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Берегівське лісове господарство» з 15.12.2021 р.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №293-к від 08 серпня 2022 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді директора державного підприємства «Берегівське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №301-к від 09 серпня 2022 р. припинено трудовий договір та звільнено ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства «Берегівське лісове господарство» у зв`язку із

закінченням терміну дії контракту за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 р. по справі №301/100/22 скасовано постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, а рішення Іршавського районного суду від 18.05.2022 р. залишено без змін.

Отже, з моменту виплати державним підприємством «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримання та сплати суми податків та зборів, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у підприємства виникло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 , як службової особи, винної в незаконному звільненні ОСОБА_2 .

Що стосується посилання відповідача у відзиві про те, що неправомірно покладати всю відповідальність за звільнення, яке у подальшому визнано судами незаконним, одноосібно на ОСОБА_1 , суд оцінює критично та не бере до уваги виходячи з наступного :

Директор підприємства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у разі незаконного звільнення працівника (п. 8 ст. 134 КЗпП).

Суд покладає на директора, винного у незаконному звільненні обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу (ст. 237 КЗпП). Відповідальність в такому випадку настає незалежно від форми вини (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 р. №874 «Про припинення державного підприємства «Берегівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено державне підприємство «Берегівське лісове господарство», ідентифікаційний код юридичної особи 22114537 шляхом реорганізації, а саме - приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ідентифікаційний код юридичної особи 44768034.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України 12 січня 2023 р. № 121 затверджено передавальний акт державного підприємства «Берегівське лісове господарство», яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси

України» від 12.01.2023 р. №300 майно, права та обов`язки, які передані за передавальним

актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12 січня 2023 р. № 121 «Про затвердження передавального акту державного підприємства

«Берегівське лісове господарство» ЗАКРІПЛЕНО за філією «Берегівське лісове

господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси

України» від 28.12.2022 р. №122 затверджено положення про філію «Берегівське лісове

господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

(надалі - Положення), згідно якого:

Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу

юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані

Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства

(пункт 3.1. Положення);

Керівництво філією відповідно до статуту Підприємства та цього Положення

здійснюється директором філії (пункт 5.1. Положення).

Директор філії діє на підставі довіреності, виданої у порядку, визначеному статутом Підприємства та цим Положенням. У довіреності визначаються обсяг та межі повноважень директора Філії на виконання дій від імені Підприємства (пункт 5.5. Положення).

Для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством. Статутом Підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора. Підприємство делегує Філії права, зокрема право представляти інтереси Підприємства в судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах; виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим положенням (підпункт 10.5.6. пункту 10.5. Положення).

Станом на день звернення до суду з цим позовом

ОСОБА_1 , як службовою особою, винною у незаконному звільненні ОСОБА_2 , добровільно не відшкодовано шкоду, завдану у зв`язку з оплатою ОСОБА_2

заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період

з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн., присуджений до стягнення

постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. з урахуванням змін,

внесених постановою Верховного Суду від 07.12.2022 р. у справі №297/377/18 є базою для

нарахування та сплати Державним підприємством «Берегівське лісове господарство», як

роботодавцем, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за

ставкою 22% у розмірі 171 151,42 грн.

Нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне

соціальне страхування на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в силу

нормативних приписів є обов`язком роботодавця, та відповідно, надає роботодавцю право

стягнути суму сплаченого єдиного внеску із службової особи, винної у незаконному

звільненні працівника.

Близький за змістом правовий висновок щодо можливості стягнення з посадової

особи, винної в незаконному звільненні працівника, окрім середнього заробітку за час

вимушеного прогулу також нарахованого на такий середній заробіток та сплаченого до

бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі №591/8512/15-ц.

Отже, сума стягнення складає 949 112,43 грн. та складається з сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн. та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 171 151,42 грн.

Правовий висновок щодо права підприємства, установи, організації стягнути шкоду, завдану підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу у повному її розмірі, з службової особи, винної в незаконному звільненні працівника, висловлено Верховним Судому постанові від 12.07.2023 р. у справі № 663/1169/20, яка є релевантною до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди підлягають до задоволення.

З матеріалів справи слідує, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 14 236,70 гривень, які згідност.141ч.2п.1ЦПК України присуджуються зі сторони не на користь якої ухвалено рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 81, 82, 83, 175, 177, 184, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, статтею 130, пункту 8 частини першої статтею 134, частини першої статті 1353, частини третьої статті 136, статті 237 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1166, частини першої статті 1191 ЦК України, суд,-

Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034; місцезнаходження юридичної особи: вул. Руставелі Шота, 9А, місто Київ, 01601 в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи: 45049507; місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: вул. Головна, 50 А, с. Яноші, Берегівський район, Закарпатська область, індекс 90233, 949 112,43 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч сто дванадцять гривень 43 копійки) матеріальної шкоди .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 14 236,70 грн. (чотирнадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 70 копійок) судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду . Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.01.2024 року.

Суддя : І. А. Даруда