Ухвала

від 22.01.2024 по справі 759/23766/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2-а/759/35/24

ун. № 759/23766/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Обслуговуючи кооператив гаражно-будівельний кооператив «Філія ГК-3» про визнання рішення протиправним, скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2023 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №69695392 від 11.10.2023 про відмову у проведенні реєстраційних дій; зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) зареєструвати за позивачем право власності на гараж № НОМЕР_1 площею 38,90 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1), 3 Святошинський р-н. та просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.10.2023 позивач звернувся до ДПР ВО КМР (КМДА) із заявою про державну реєстрацію прав на гараж №92 , площею 38,90 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1), 3 Святошинський р-н., проте рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ДПР ВО КМР (КМДА) Баліном П.П. №69695392 від 11.10.2023 відмовлено позивачу у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із тим, що відповідно до інформації ДРРПНМ наявні відомості про реєстрацію №92ГК-3 гаражний кооператив АДРЕСА_1 за іншою фізичною особою, з яким позивач не погоджується, оскільки відомості на які посилається державний реєстратор відрізняються від об`єкту щодо якого просить позивач зареєструвати право власності.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.12.2023 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 24-24).

29.12.2023 представник відповідача подала до суду клопотання про закриття провадження по справі, зважаючи на те, що вказані правовідносини підсудні відповідному окружному адміністративному суду та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки вказаний спір є публічного правовим. А також від представника відповідача 29.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що рішення державним реєстратором було прийнято відповідно до законодавства, а підстави для зобов`язання Департаменту вчинити дії відсутні.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, дослідивши подане клопотання про закриття провадження, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається у висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №490/5986/17 у постанові від 28.11.2018 визначено, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Позивач звертаючись до місцевого загального суду з позовом до Департаменту в порядку адміністративного судочинства, зазначав, що йому належить право власності на гараж, проте він не може здійснити державну реєстрацію своїх прав, оскільки державним реєстратором встановлено інформацію з ДРРПНМ наявні відомості про реєстрацію №92, ГК -3 гаражний кооператив, АДРЕСА_1 за іншою фізичною особою на підставі чого рішенням №69695392 від 11.10.2023 на підставі чого, позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій.

Тобто предметом вказаного спору є рішення державного реєстратора про відмову проведенні реєстраційних дій, що не стосується речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого позивач вважає, що державним реєстратором було порушено законодавство у сфері державної реєстрації на підставі чого винесено неправомірне рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Згідно з п. 1 ч. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт другий частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

У даному випадку підставою для відмови є абц. 1 ч. 2 ст. 24 Закону Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Таким чином, спір у цій справі стосується самих по собі дій державного реєстратора щодо відмови у здійсненні реєстраційних дій, що свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися в окружному адміністративному судді, оскільки вказаний спір виник саме з публічно-правових відносин, де державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права, а також вказані правовідносини не підпадають під дію ч. 1 ст. 20 КАС України, що є підставою для закриття провадження.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 3, 17, 19, 46, 238 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Обслуговуючи кооператив гаражно-будівельний кооператив «Філія ГК-3» про визнання рішення протиправним, скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя: О.В. Ул`яновська