Ухвала

від 11.01.2024 по справі 478/17/24

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/17/24 Провадження № 2-о/478/12/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2024 року смт. Казанка

Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Іщенко Х.В. ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ соціального захисту населення Казанківської селищної ради Миколаївської області , про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює постійний сторонній догляд за особою iз свєї сім`ї з інвалидністю I групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.

На обґрунтування заяви про встановлення факту, що має юридичне значення заявником зазначено про те, що заявник проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїми батьками: мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалидом І групи та потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із хворобою та батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який досяг пенсійного віку та працює лікарем в Казанківської ЦРЛ. Сестра ОСОБА_5 проживає в м. Кривий Ріг Дніпропетроської області, що підтверджується витягом з реєстру Криворізьської територіальної громади де і працює, що підтверджується довідкою з місця роботи від 15.09.2023 року № 475.

Згідно акта проведення обстеження сім`ї від 07.11.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалидом І групи та потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із хворобою щоденно. Інші члени сім`ї, які проживають разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не можуть здійснювати догляд за останньою, оскільки її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є пенсіонером та працює лікарем в Казанківської ЦРЛ, донька ОСОБА_5 проживає в м. Кривий Ріг Дніпропетроської області, що підтверджується витягом з реєстру Криворізьської територіальної громади де і працює, що підтверджується довідкою з місця роботи від 15.09.2023 року № 475.

Зазначає, що зі встановленням даного факту, особисті та майнові права заявника зміняться, оскільки у випадку підтвердження судом факт стороннього догляду за ОСОБА_3 , такий отримає юридичне підтвердження цього факту, що створює для обох із них необхідність соціального захисту з боку держави. Метою встановлення факту є те, що ОСОБА_3 перебуває у складних життєвих обставинах та не може самотужки забезпечувати побутове самообслуговування, в той же час заявник має змогу та надає йому в цьому допомогу, а отже така його допомога потребує узаконення через встановлення юридичного факту та згідно з чинним законом «Про соціальні послуги», фізична особа, яка здійснює постійний догляд за іншою не у форматі підприємництва, має право на компенсацію від держави.

Розглянувши матеріали заяви про встановлення факту, що має юридичне значення та долучені до неї документи, суддя приходить наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, у даному випадку заявник просить встановити факт здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка потребує такого догляду з його боку, і він є єдиною особою, яка може здійснювати такий догляд. Указаний факт згідно заяви йому потрібно встановити, оскільки зі встановленням такого зміняться його особисті та майнові права зокрема, щодо соціального захисту з боку держави, метою встановлення такого є узаконення тих обставин, що він надає допомогу в побутовому обслуговуванні ОСОБА_3 , а також виникнення права, як особі ,яка здійснює постійний догляд за іншою особою не у форматі підприємництва, на компенсацію від держави відповідно до ЗУ «Про соціальні послуги».

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 2 цієї постанови містяться роз`яснення про те, що суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Такі ж умови, за яких справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду, визначено і Листом ВСУ від 1 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Згідно з цим же документом, при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з"сувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 287/167/18-ц від 30 січня 2020 року.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, в тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду визначено Законом України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року №2671-VIII, Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 60 жовтня 2021 року № 1040. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Водночас, звертаю увагу на те, що факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

З цього приводу слід зазначити також наступне.

Пунктом шостим частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3 частини 6 статті 13 даного Закону для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування Реєстру, відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону, здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.4 ст.21 Закону, рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений Постановою КМ України від 27 січня 2021 року №99.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 р. №1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно з п. 25 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Відповідно до п. 36 Порядку після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (п. 37 Порядку).

Таким чином, порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством, законом визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

У разі незгоди з прийнятим рішенням відповідного органу щодо надання заявнику статусу особи, яка здійснює постійний догляд особи, яка потребує постійного стороннього догляду, заявник не позбавлений права на звернення до суду із позовом про оскарження дій/рішення такого органу.

У зв`язку з викладеним, вважаю, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим слід відмовити у відкритті провадження у вказаній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 186, 260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Відділ соціального захисту населення Казанківської селищної ради Миколаївської області , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя : Х.В.Іщенко