Рішення

від 24.01.2024 по справі 201/12978/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/12978/23

Провадження № 2/201/661/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Батманової В.В.

за участю секретаря Турбаївської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Теплоінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 20 жовтня 2023 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Теплоінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в розмірі 24044,60 грн.; також просив стягнути витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Користувачем цих послуг є ОСОБА_1 . Між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання, однак відповідач за надані послуги оплату не проводить у зв`язку із чим за період з 01.11.2020 по 01.09.2023 утворилася заборгованість у розмірі 24044,60 грн. 01.10.2020 між ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» та ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» був укладений договір доручення № 01/10/20-1, відповідно до якого ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» правонаступником по стягненню заборгованості за спожиту теплову енергію з ОСОБА_1 , що мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки заборгованість за надані послуги відповідачем не погашена, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.10.2023 указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В.

Ухвалою судді від 23 жовтня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_2 надав до суду заяву, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» є виконавцем послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» та відповідачем встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із несплатою відповідачем оплати за надані послуги відповідно до розрахунку позивача за період з 01.11.2020 по 01.09.2023 утворилася заборгованість у розмірі 24044,60 грн.

Згідно зі ст. ст.13,14 ЦК України цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно дост. 67 ЖК УРСРплата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послугз централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, щоспоживач зобов`язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відсутність такого договору не позбавляє споживачів зобов`язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов`язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов`язковими для виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа № 6-59цс13) від 30 жовтня 2013 року споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

01.10.2020 між ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» та ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» був укладений договір доручення № 01/10/20-1, відповідно до якого ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» правонаступником по стягненню заборгованості за спожиту теплову енергію від відповідача.

За надані послуги відповідач не розрахувалася з позивачем, за період з 01.11.2020 по 01.09.2023 утворилася заборгованість у розмірі 24044,60 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.11.2020 по 01.09.2023 у розмірі 24044,60 грн.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставіст. 141 ЦПК Українита приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,12,13,76-81,89,141,247,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Теплоінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» (код ЄДРПОУ 43503150, адреса: м. Кам`янське, пр. Металургів, буд. 86-В, кв. 60) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 24044 (двадцять чотири тисячі сорок чотири) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» (код ЄДРПОУ 43503150, адреса: м. Кам`янське, пр. Металургів, буд. 86-В, кв. 60) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду відповідно до положень ст. 289 ЦПК України набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В.В. Батманова