Ухвала

від 15.01.2024 по справі 202/302/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/302/24

Провадження № 2/202/2716/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Михальченко А.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії, а саме усунути перешкоди у здійсненні позивачем права власності нерухомим майном шляхом зобов`язання відповідача змінити адресу її двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1413300000:03:000:0172 (0,10 га) та 1413300000:03:000:0173 (0,0398 га) із розташованими на них житловим будинком і господарськими будівлями з « АДРЕСА_1 » на « АДРЕСА_1 » або на адресу з іншим номером будинку, що є вільним на АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши позовну заяву дійшов наступного висновку.

Відповідно до визначеного ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 2, п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч.5 ст.21 КАС України).

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.6 ст.21 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративної юрисдикції віднесено вирішення публічно-правового спору, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим уважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де суб`єкт владних повноважень виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Як вбачається з позовної заяви, спір виник щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Вказаний спір є публічно-правовим, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виступає щодо позивача не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як суб`єкт, що законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії пред`явлені позивачем, згідно положень КАС України вказаний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та предметно підсудний окружному адміністративному суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська не є судом, повноважним згідно закону на розгляд даної справи та розгляд справи призведе до порушення прав учасників справи на справедливий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.186 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення з таким позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://ind.dp.court.gov.ua/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя А. О. Михальченко