Постанова

від 24.01.2024 по справі 210/4509/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1152/24 Справа № 210/4509/22 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/4509/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Кукленко Оксани Володимирівни на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 жовтня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовна заява мотивована тим, що, відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 07 серпня 2019 року, ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту №1 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , комісія під головуванням Голови ОСББ «Соборності 7», ОСОБА_3 , у складі: представників власників квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 ; квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_4 ; квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_5 будинку АДРЕСА_6 , - склала дійсний Акт про те, що нею була обстежена квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_7 .

Квартира АДРЕСА_3 розташована на першому поверсі 5-поверхового будинку, 1959 року побудови, складається з 3 кімнат. Загальна площа квартири становить 74,9 кв. м. Квартира АДРЕСА_8 розташована на другому поверсі 5-поверхового будинку, 1959 року побудови, складається з 3 кімнат. Загальна площа квартири становить 74,9 кв.м.

Під час обстеження комісія виявила наступне: приміщення квартири АДРЕСА_3 має зовнішні та внутрішні ознаки затоплення від стелі до підлоги. В наявності ознаки залиття зовнішніх стін по всьому периметру, навколо чотирьох віконних отворів квартири АДРЕСА_3 .

Внаслідок незадовільного технічного обслуговування власником квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_2 , відбулося виривання заглушки старої чавунної батареї в одній із кімнат, через що відбулося затоплення квартири АДРЕСА_3 , яке сталося 05 листопада 2022 року, у другій половині доби, під час запуску теплоносія робітником ОСББ «Соборності 7» до споживачів будинку АДРЕСА_6 , а саме, з квартири АДРЕСА_8 , що знаходиться на другому поверсі, над квартирою АДРЕСА_3 .

Під час огляду внутрішні приміщення мають пошкодження та руйнування.

Комісія дійшла до наступник висновків: причиною залиття квартири АДРЕСА_9 відбулося з вини ОСОБА_2 , яка є власницею квартири АДРЕСА_7 , зокрема з причини халатного відношення до своїх обов`язків з підтримання системи опалення в робочому стані.

Рекомендовано власнику квартири АДРЕСА_8 замінити прилади та трубопроводи мережі опалення в даній квартирі.

В акті зазначається, що винуватець заподіяної шкоди, власник квартири АДРЕСА_7 , ОСОБА_2 , відмовилась брати участь у складі комісії при складанні акту. Виявила небажання бути присутньою за місцем складання акту.

Акт підписаний членами комісії та Головою правління ОСББ О.В. Заболотною та скріплено печаткою Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 7», Ідентифікаційний код 39009241.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 20 листопада 2022 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 , ринкова вартість збитків, яка розрахована витратним підходом, складає 146 119 гривень, 20 коп.

Крім того, позивачка зазначає, що окрім матеріальних збитків зазнала і моральної шкоди зазначаючи, що така шкода виразилася в емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження квартири, розладом нормального життя, нервовою напругою та переживаннями, пов?язаними з необхідністю проведення відновлюваного ремонту квартири, витратою часу на проведення обстеження квартири для визначення розміру матеріального збитку.

Ппсилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду в розмірі 146119,20 грн., моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кукленко О.В. просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Апеляційна скаргам мотивована тим, що відповідачкою не спростовано Акт, в якому зафіксовано затоплення квартири позивачки та його причини. Оскільки, Акт не спростований відповідачкою, він є належним та допустимим доказом заподіяння нею майнової шкоди позивачці, й суд першої інстанції був зобов?язаний прийняти цей доказ та надати йому належу оцінку. При цьому,зазначає, що в Акті вказані всі відомості, передбачені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, та відповідачка ОСОБА_2 відмовилася брати участь у складанні Акту, що було зафіксовано комісією.

Стороною відповідача не було надано доказів, що залиття сталося внаслідок вини ОСББ «Соборності 7». Відповідачка ОСОБА_2 не зазначила, як саме попередження про запуск системи опалення вплинуло б на обов?язок відповідачки утримувати належне їй майно, або на стан системи опалення.

Позивачка наполягає на тому, що затопленням квартири їй завдано матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачкою, як власницею квартири квартири АДРЕСА_7 , з вини якої було затоплено її квартиру.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ніколенко М.Є., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, просить суд розглядати справу за участю відповідачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Ніколенка М.Є.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 5, 6 ст. 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Отже, враховуючи вищевикладене, розгляд цієї справи з повідомленням учасників справи можливий лише з урахуванням конкретних обставин, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі, та відповідачкою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ніколенко М.Є., не наведено обставин справи, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін, у зв`язку з чим клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи задоволенню не підлягає.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу від 07.08.2019 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької нотаріальної контори Ситнік О.О. та зареєстрованому в реєстрі за № 1-847 (а.с. 61-64).

Квартира АДРЕСА_7 , яка належить відповідачці ОСОБА_2 , знаходиться поверхом вище по відношенню до квартири, належної на праві власності позивачці, що відповідачкою не оспорюється.

06.11.2022 комісією під головуванням Голови ОСББ «Соборності 7» Заболотної О.В. в складі представників власників квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 ; представника власника квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_4 ; представника власника квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_5 складено Акт №1, відповідно до якого, комісією складено дійсний Акт про те, що нею була обстежена квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_7 .

Під час обстеження комісія виявила наступне: приміщення квартири АДРЕСА_3 має зовнішні та внутрішні ознаки затоплення від стелі до підлоги. В наявності ознаки залиття зовнішніх стін по всьому периметру, навколо чотирьох віконних отворів квартири АДРЕСА_3 .

Внаслідок незадовільного технічного обслуговування власником квартири АДРЕСА_8 , відбулося виривання заглушки старої чавунної батареї в одній із кімнат, через що відбулося затоплення квартири АДРЕСА_3 , яке сталося 05 листопада 2022 року, у другій половині доби, під час запуску теплоносія робітником ОСББ «Соборності 7» до споживачів будинку АДРЕСА_6 . А саме, з квартири АДРЕСА_8 , що знаходиться на другому поверсі, над квартирою АДРЕСА_3 .

Під час огляду внутрішні приміщення мають пошкодження та руйнування.

Комісія дійшла до наступник висновків:

Причиною залиття квартири АДРЕСА_9 відбулося з вини ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_7 , зокрема з причини халатного відношення до своїх обов`язків з підтримання системи опалення в робочому стані.

Рекомендовано власнику квартири АДРЕСА_8 замінити прилади та трубопроводи мережі опалення в даній квартирі (а.с. 58-60).

Відповідно до Звіту про оцінку майна від 20 листопада 2022 року, виконаний оцінювачем ОСОБА_6 , ринкова вартість збитків, яка розрахована витратним підходом, складає 146 119 гривень 20 копійок (а.с. 14-57).

07.11.2022 відповідачкою ОСОБА_2 було викликано для огляду причин аварії залиття в квартирі, що сталися 05.11.2022, в якості спеціаліста головного інженера ТОВ «Будівельна компанія «Укрінжиніринг» ОСОБА_7 .

Згідно Акту №1 про причини залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_10 від 07.11.2022 року, ОСОБА_7 , у присутності власника квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_2 , у присутності громадянки ОСОБА_8 , громадянки ОСОБА_9 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_10 , склали акт про наступне: 05.11.2022 в квартирі АДРЕСА_7 після запуску теплоносія до системи опалення будинку виникла аварійна ситуація, у зв?язку з порушенням Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71.

На чавунному радіаторі (МС-140) з секцій, що розташований в приміщенні вітальні, виникло протікання через зірвану торцеву пробку. Внаслідок цього гаряча вода потрапили в приміщення квартири АДРЕСА_8 , залила підлогу по всій площі та через перекриття потрапила до приміщення квартири АДРЕСА_3 .

При зовнішньому огляді чавунного радіатора слідів протікання, не щільного збирання та інших дефектів, окрім зірваної пробки, не було виявлено.

Станом на 07.11.2022 в квартирі АДРЕСА_8 , після усунення аварії, дерев?яна підлога намокла і виділяє різкий запах, частина стін покрилася пліснявою, меблі частково замочені (а.с. 103).

Крім того, представником відповідачки надано суду пояснення ОСОБА_5 , який мешкає в квартирі АДРЕСА_11 та приймав участь у складанні Акту №1 від 06.11.2022 року, в яких зазначає, що «05.11.2022 в квартирі АДРЕСА_7 , після включення опалення, виникла аварійна ситуація у зв?язку з порушенням уповноваженою особою ОСББ «Соборності 7» Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378, Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005. № 76. Голова ОСББ «Соборності 7» ОСОБА_3 не попередила громадян будинку, що буде здійснюватися пробний пуск теплоносія до системи опалення будинку для перевірки готовності системи опалення до роботи та не довела до відома споживачів, не пізніше ніж за три доби до початку пробного запуску теплоносія до системи опалення будинку. Крім того, 06.11.2022, коли голова ОСББ «Соборності 7» Заболотна О.В. складала акт № 1 від 06.11.2022, вона не повідомила ОСОБА_10 у встановлений законодавством спосіб про залиття квартири АДРЕСА_3 , не запропонувала взяти участь у з?ясуванні причин залиття саме ОСОБА_2 , не оглядала квартиру АДРЕСА_8 ОСОБА_2 та не встановила причину пориву, не запропонувала ОСОБА_2 взяти участь у проведенні огляду квартири АДРЕСА_3 . Крім того, хочу зазначити, що я розписався в даному акті помилково. Мені повідомили недостовірну інформацію: зазначили, що ОСОБА_2 тут не до чого і не фігурує, як винна особа, власне тому я і розписався, так як знав, що вини ОСОБА_2 у пориві системи опалення не має. Також хочу зазначити, що інформація, викладена в акті, що ОСОБА_2 відмовилась брати участь у складі комісії при складанні акту та те, що вона виявила небажання бути присутньою за місцем складання акту не відповідає дійсності та є брехнею. Тому я в повному обсязі заперечую проти складеного акта № 1 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , так як ОСОБА_2 не винна у виникненні аварійної ситуації прориву системи опалення, а за все повинна відповідати уповноважена особа ОСББ «Соборності 7» (а.с. 104).

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_12 , відповідно до яких остання також стверджує, що Голова ОСББ ОСОБА_3 непопереджала мешканців будинку про запуск тепломережі (а.с. 107).

Встановивши, що Акт від 06 листопада 2022 року складено з порушенням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та додатку № 4, оскільки не містить: встановлення вини відповідачки, встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та залиттям квартири АДРЕСА_3 ; участі відповідачки та без участі представників організації (підприємства), яка, відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, присутність яких є обов`язковою; характер залиття та його причини; а також дані про те, що власники квартири АДРЕСА_8 або їх представники обізнані із складеним актом, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову і моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

При цьому, встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

Судовим розглядом справи встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_9 відбулося внаслідок витікання води на трубопроводі централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_7 , а саме: на чавунному радіаторі (МС-140) з секцій, що розташований в приміщенні вітальні виникло протікання через зірвану торцеву пробку.

Зазначені обставини підтверджено, як доказами наданими стороною позивача - Актом № 1 від 06.11.2022, складного комісією під головуванням Голови ОСББ «Соборності 7» Заболотної О.В. в складі представників власників квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 ; представника власника квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_4 ; представника власника квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_5 , так і стороною відповідача - Актом №1 про причини залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_10 від 07.11.2022 року, складеного головним інженером ТОВ «Будівельна компанія «Укрінжиніринг», у присутності власниці квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_2 , у присутності громадянки ОСОБА_8 , громадянки ОСОБА_9 .

Матеріали справи свідчать, що квартира відповідачки розташована поверхом вище над квартирою позивачки, однак жодних доказів, які б підтверджували, що джерело залиття знаходилося на ділянці, за яку несе відповідальність ОСББ «Соборності 7», стороною відповідача не надано, а відтак є недоведеними обставини того, що шкоду завдано не з вини ОСОБА_2 .

Колегія суддів, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановила, що акт про залиття квартири АДРЕСА_3 був складений уповноваженою комісією, причини залиття були з`ясовані та комісією зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 брати участь у складі комісії при складанні акту.

При цьому, сам по собі акт про залиття є одними із доказів, що підтверджують факт заподіяння шкоди і зазначені в ньому обставини відповідачкою не спростовані, а, навпаки, підтверджені Актом №1 від 07.11.2022 року, а тому, у сукупності з іншими письмовими доказами у справі, висновком суб`єкта оціночної діяльності, доводами позивачки та запереченнями відповідачки, які були наведені у відзиві на позовну заяву та на апеляційну скаргу, є належним доказом факту завдання шкоди майну позивачки внаслідок залиття квартири.

Висновок суду першої інстанції, як і посилання відповідачки ОСОБА_2 , на те, що Акт №1 від 06.11.2022, який складено комісією під головуванням Голови ОСББ «Соборності 7» Заболотної О.В. в складі представників власників квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 ; представника власника квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_4 ; представника власника квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_5 , є неналежним і недопустимим доказом наявності її вини у залитті квартири позивачки безпідставні, оскільки він відповідає основним критеріям його форми, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», та в ньому містяться такі вихідні дані як: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилось залиття; подія, що трапилась; наслідки залиття; а також причини залиття.

Сам по собі факт відсутності відповідачки ОСОБА_2 , за умови наявності інших достатніх та допустимих доказів щодо обставин затоплення квратири позивачки, не тягне за собою недійсність цього Акту.

При цьому, в Акті зазначено, що ОСОБА_2 відмовилася брати участь у складі комісії при складанні акту, й доказів протилежного суду не надано. Зокрема, надані суду письмові заяви ченів комісії, які підписали цкй Акт, є неналежним доказом, оскільки останні не допитані судом першої інстанції у якості свідків, й у суді апеляційної інстанції відповідачкою ОСОБА_2 не заявлено клопотання про допит свідків.

Тобто, наданий позивачкою акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачкою не спростовані, як і не спростовані встановлені обставини того, що причиною залиття квартири позивачки є затікання води з трубопроводу централізованого опалення, а саме протікання через зірвану торцеву пробку на радіаторі, що встановлений у квартирі відповідачки.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідачка ОСОБА_2 , будучи власницею квартири, в якій стався витік води, не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди. Клопотання про проведення відповідних судових експертиз відповідачка ОСОБА_2 або її представник ОСОБА_11 в суді апеляційної інстанції не заявляли, як і не оскаржували рішення суду першої інстанцїі з тих підстав, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків та спеціаліста.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України.

За статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний: своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Системний аналіз зазначених положень законодавства у взаємозв`язку із положеннями статті 1166 ЦК України дає підстави для висновку, що власник квартири зобов`язаний утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані, своєчасно усувати недоліки у його роботі, а також самовільно не втручатися у внутрішньобудинкову систему централізованого теплопостачання. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв`язку з невиконанням таких обов`язків, підлягає відшкодуванню власником.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Розмір збитків, завданих позивачці ушкодженням її нерухомого майна визначено у Звіті про оцінку майна від 20 листопада 2022 року, складеному оцінювачем ОСОБА_6 , згідно якого ринкова вартість збитків, яка розрахована витратним підходом, складає 146 119 гривень 20 копійок (а.с. 14-57).

В додатках до звіту з оцінки майнового збитку наявні фототаблиці (фотоматеріали), з яких можна простежити факт завдання позивачці майнових збитків, що полягають у наявності в квартирі позивачки зі слідами затікання води (а.с. 14-57).

Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані доводи відповідачки про те, що наданий позивачкою Звіт про вартість завданого майнового збитку не є висновком експерта, а відтак є неналежним і недопустимим доказом. Такі доводи ґрунтуються на помилковому сприйнятті відповідачкою Звіту про визначення вартості матеріального збитку, який є загальним письмовим доказом, як висновку експерта, до якого статтею 102 ЦПК України встановлені відповідні вимоги. Натомість, у позовній заяві будь-які мотиви чи висновки про те, що зазначений Звіт слід розглядати як висновок експерта, відсутні.

Оскільки факт залиття квартири позивачки є доведений належними і допустимими доказами у справі, розмір завданої шкоди відповідачкою під час розгляду справи не спростований і встановлений на підставі Звіту про оцінку майнового збитку, складеного за результатом проведення обстеження об`єкта нерухомості на замовлення позивачки, а відповідачкою не надано висновок експерта із цього самого питання, не заявлялося клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи і ніяким чином не обґрунтовано, що вищевказаний Звіт викликає сумніви щодо його правильності, колегія суддів виходить із встановленого в зазначеному у Звіті розміру майнового збитку в сумі 146 119,20 грн, а також доведених позивачкою понесених витрат на проведення оцінки вартості матеріальних збитків в сумі 2 000 грн. (згідно товарного чеку №4 від 20 листопада 2022 року - а.с. 67).

Враховуючи наведене, колегія суддів, встановивши факт залиття квартири позивачки, причину та розмір завданої шкоди майну позивачки і врахувавши, що відповідачка, як власниця квартири, яка знаходиться поверхом вище і в якій стався неконтрольований витік води на радіаторі централізованого опалення, не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до частини третьої, п`ятої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року в справі №?686/10520/15-ц зауважував, що розв`язуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зважає на тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном).

Виходячи із презумпції того, що порушення прав людини прямо суперечить головним конституційним нормам і завжди викликає у людини негативні емоції, ураховуючи характер страждань позивачки у даній справі, обсяг заподіяної шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами й доповненнями), колегія суддів дійшла висновку, що позивачці спричинені душевні страждання, яких вона зазнала з огляду на залиття квартири, та у даному випадку обґрунтованою, справедливою і співрозмірною грошовою компенсацією завданої позивачці моральної шкоди, є сума в 5 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за проведення оцінки вартості матеріальних збитків позивачкою сплачено 2 000 грн. (згідно товарного чеку №4 від 20 листопада 2022 року - а.с. 67) та ці судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки у повному обсязі, з огляду на задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди.

Крім того, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 3 753,33 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (2 461,20 грн. (судовий збір, що сплачений за подання позовної заяви, в межах визначених Законом України «Про судовий збір») + 3 691,80 грн. (судовий збір, що сплачений за подання апеляційної скарги, в межах визначених Законом України «Про судовий збір») = 6 153,00 грн; 6 153,00 грн. х 61% (задоволені вимоги у відсотковому співвідношенні до заявлених вимог) = 3 753,33 грн.).

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву ставиться питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., із зазначенням про те, що докази будуть надані у порядку визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 не надала суду доказів понесення нею судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцїі, ані до ухвалення рішлення суду, ані протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Кукленко Оксани Володимирівни- задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року -скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 146 119 (сто сорок шість тисяч сто дев?ятнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на оплату судового збору у розмірі 3 753 гривень 33 копійки та на проведення оцінки вартості матеріальних збитків 2 000 гривень 00 копійок, а всього 5 753 (п?ять тисяч сімсот п?ятдесят три) гривні 33 (тридцять три) копійки.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 січня 2024 року.

Головуючий:

Судді: