Постанова

від 18.01.2024 по справі 521/20352/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/349/24

Номер справи місцевого суду: 521/20352/23

Головуючий у першій інстанції Крижановський О. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 року м. Одеса

Суддя Одеськогоапеляційного суду ЖуравльовО.Г.,за участі-секретаря судовогозасідання ХангельдянК.С.,представника Одеськоїмитниці Кептене Д.А.,представника особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 КовташД.М., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Ковташ Д.М., на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 03.10.2023, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 23.06.2017 року, працюючого директором ТОВ «ВКП Енегіс» (код ЄДРПОУ 41524273) проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме 138798 гривень 00 копійок на користь держави з конфіскацією товарів.

Вилучені предмети, відповідно до протоколу №1120/50000/23 від 24.06.2023 року - конфісковано в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок.

Відповідно допротоколу пропорушення митнихправил вбачається, що 25.01.2023 року між ТОВ «ВКП Енергіс» (код ЄДРПОУ 41524273) та компанією «Artel-tex Cnina.,ltd» (Китай) було укладено контракт №230125 щодо поставок товарів в Україну.

В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту в зону діяльності Одеської митниці на вантажному автомобілі д.н. НОМЕР_2 /S737DM надійшов товар в асортименті загальною вагою брутто 10150 кг.

17.06.2023 року декларантом/директором ТОВ «ВКП Енергіс» гр. ОСОБА_1 підготовлена та подана до Одеської митниці митна декларація типу «ІМ40ДЕ» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №23UA500490003788U2.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Одеської митниці були надані: інвойс від 25.01.2023 року №230125, пакувальний лист від 14.04.2023 року №14-04/212, прас лист від 14.04.2023, коносамент від 17.04.2023 року №WST2303058, контракт від 25.01.2023 року №230125, договір комісії №17/04-23 від 17.04.2023 року, довіреність б/н від 30.05.2023 року та інші товаросупровідні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД №23UA500490003788U2 та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем є компанія «Artel-tex Cnina.,ltd» (Китай), відправником товару є компанія «Linyibrisk trading co.ltd» (Китай), а покупцем та одержувачем є ТОВ «ВКП Енергіс» (Україна, 49000, м. Дніпро, пр. Хмельницького Богдана, 156-А, корп. А-4, код ЄДРПОУ 41524273).

Відповідно до граф МД №23UA500490003788U2 було заявлено 8 найменувань товару:

- товар №1 «готові вироби для домашнього вжитку: подушки -2610 шт. (3154 кг нетто, 3320 кг брутто);

- товар №2 «вироби з паперової маси: картонні пакети 11500 шт. (1803,1 кг нетто, 1898 кг брутто);

- товар №3 «готові вироби з лицьовою поверхнею з листів пластмаси: поліетиленовий пакет 8000 шт., пакети для упаковки пледів 4000 шт. (3161,6 кг нетто, 3328 кг брутто);

- товар №4 «меблі для сидіння з комбінованих матеріалів, в асортименті: підвісне крісло 420 шт. Надувне крісло в комплекті з пуфом 60 наб.» (712,5 кг нетто, 750 кг брутто);

- «товари виготовлені з текстильних матеріалів, в асортименті: гамак 70 шт. (147,25 кг нетто, 155 кг брутто);

- «арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів в асортименті: кріплення для підвісних крісел -450 шт.» (76 кг нетто, 80 кг брутто);

- «ковдри та пледи дорожні, із синтетичних волокон, трикотажні, в асортименті: покривало на ліжко 144 шт.» (332,5 кг нетто, 350 кг брутто);

- «вироби для оздоблення житлових приміщень текстильних матеріалів: наволочка декоративна 1521 шт.» (255,5 кг нетто, 269 кг брутто).

21.06.2022 року в ході проведення, митного огляду вищевказаного вантажу було встановлено, що серед загальної партії заявленого за МД №23UA500490003788U2 товару, без ознак приховування виявлено наступне, що в наявності товару №4 «меблі для сидіння з комбінованих матеріалів, в асортименті: Надувне крісло в комплекті з пуфом» в 120 шт., що на 60 шт. більше ніж заявлено у МД та інших товаросупровідних документах.

Крім того, серед задекларованого вантажу, виявлений товар який не було заявлено за встановленою формою у МД та не зазначено у будь-яких товаросупровідних документах, а саме «пакети для упаковки (сумка) у кількості 10818 шт. (вага нетто 2325,22 кг, брутто 2365,345 кг, 54 місця).

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

На дану постанову представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Ковташ Д.М. подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Доводи обґрунтовує тим, що під час розгляду справи судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що громадянин ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи, про дату час та місце розгляду належним чином повідомлений не був, що позбавило його можливості надати пояснення щодо інкримінованого йому порушення, забезпечити участь в судовому засіданні захисника та взагалі скористатись правовою допомогою, яку він потребував. З огляду на вказане судом першої інстанції позбавлено ОСОБА_1 права на справедливий та об`єктивний розгляд справи, а в основу рішення суду було покладено тільки доводи та документи надані Одеською митницею

Крім того, протокол про порушення митних правил складено також за відсутності ОСОБА_1 та матеріали справи не містять документального підтвердження виконання з боку посадової особи митниці вимог ч. 9 ст. 494 МК України, в частині внесення до протоколу про порушення митних правил відповідного запису про складання протоколу за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності та надіслання їй примірника протоколу.

В апеляційній скарзі адвокат Ковташ Д.М. також зазначив, що під час заповнення митної декларації №23UA500490003788U2 ОСОБА_1 , як декларантом, було виконано вимоги ст. 266 МК України, а також наказу Мінфіну України від 30.05.2012 №651 «Про порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» та внесено до митної декларації виключно відомості із інвойсу, на підставі якого товар було ввезено на митну територію України. Під час декларування товару ОСОБА_1 не було перекручено зміст інвойсу чи інших товаросупровідних документів, а точно відображено їх зміст.

Вказує, що фактично за результатами огляду кожної товарної позиції виявлено так званий пересорт майже усіх товарів: деяких позицій було більше, деяких менше. В контейнері знаходилось товарів більше тільки на 653 кг, а не так як зазначено в протоколі про порушення митних правил. Наголошує, що як в подальшому було встановлено, саме в інвойсі продавцем допущено неточності, які декларантом відображено також у митній декларації.

Крім того, вказує, що акт помилкового завантаження та неякісного оформлення комерційних документів підтверджується листом компанії-контрагента «ARTEL-TEX CHINA CO., LTD».

Також апелянт зазначає, що під час вивчення обставин декларування та з`ясування наявності/відсутності ознак порушення митних правил суддею першої інстанції залишена поза увагою та на припущеннях зроблено висновок про відсутність підстав для застосування положень статей 268, 460 МК України.

Перевіривши доводиапеляційної скаргита матеріалисправи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Ковташа Д.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника Одеської митниці Кептене Д.А., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

В силу ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, суд першої інстанції всупереч вимогам статей 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, статей 486, 489 МК України належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернув уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом про порушення митних правил №1120/50000/23 від 24.06.2023 року; доповідною запискою; митною декларацією; прайс-листом від 14.04.2023 року; пакувальним листом від 14.04.2023 року; копією інвойсу від 14.04.2023 року; описом предметів; довідкою про вартість.

Однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати достатніми, належними та такими, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, виходячи з наступного.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Положеннями ст. 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до матеріалів справи, 25.01.2023 між ТОВ «ВКП ЕНЕРГІС» та компанією «ARTEL-TEX CHINA CO., LTD» (Китай) укладено контракт № 230125 щодо поставки в Україну товарів, згідно з п. 1 якого «найменування (асортимент), кількість, ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, який є невід`ємною частиною контракту».

В рамках даного контракту, в червні 2023 року одна із чергових партій товару була доставлена в Україну в контейнері MSCU5192140 на вантажному автомобілі реєстр. номер SDM737/S737DM по супровідних документах, оформлених продавцем - компанією «ARTEL-TEX CHINA CO., LTD»: інвойс №14-04/212 від 14.04.2023, прайс-лист №14-04/212 від 14.04.2023, пакувальний аркуш №14-04/212 від 14.04.2023.

Після доставлення контейнеру з товаром до Одеської митниці, 17.06.2023 ОСОБА_1 , як декларантом, для митного оформлення у вільне використання (імпорт) подана МД №23UA500490003788U2.

У графі 31 ЕМД № 23UA500490003788U2, яка разом з документами подавалась в електронному вигляді, зазначено найменування, кількість товару з посиланням саме на інвойс: див. «електронний інвойс».

Апеляційний суд звертає увагу, що у МД зазначено інвойс №14-04/212 від 14.04.2023 на якому проставлені відтиски митних служб Румунії, а також штамп «Під митним контролем Одеська митниця» №0890, датований 16.06.2023 року, тобто ще до подання декларантом ОСОБА_1 . Це вказує, що даний інвойс супроводжував товар під час транспортування та був поданий для переміщення.

Згідно ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого кодексом. А саме в частині 6 статті 257 МК України вказано, що порядок заповнення митних декларацій під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На виконання даного припису МК України, наказом Мінфіну України від 30.05.2012 №651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, яким передбачено, що у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом.

ОСОБА_1 на виконання вимог вищевказаних нормативних документів, при заповненні цієї декларації зазначив відомості із товаросупровідних та комерційних документів, складених компанією «ARTEL-TEX CHINA CO., LTD», (продавцем).

Слід зазначити, що декларування здійснювалось в електронному вигляді, ОСОБА_1 не був присутній в місті розташування підрозділу митного оформлення Одеської митниці, в тому числі у місці знаходження та огляду товару (оглядова рампа ТОВ «Блек СіШіппінг Сервіс ЛТД» в зоні діяльності митного поста «Одеса» м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2).

В графі 44 митної декларації №23UA500490003788U2 від 17.06.2023 року декларантом було вказано саме товаросупровідні та комерційні документи, складені компанією «ARTEL-TEX CHINA CO., LTD», як джерело інформації про найменування, кількість, вагу товару.

В протоколі зазначено, що 21.06.2023 в ході проведення митного огляду товару за вказаною декларацією, без ознак приховування, виявлено додатково 60 надувних крісел в комплекті з пуфом, а також 10818 пакетів для упаковки.

Однак, в протоколі про порушення митних правил не вказано всі відомості результатів огляду, а тільки вказано про ті невідповідності товарів, яких виявлено більше.

З аналізу документів, які наявні в матеріалах справи про порушення митних правил встановлено, що фактично за результатом огляду кожної товарної позиції виявлено «пересорт» майже усіх товарів: деяких позицій було більше, деяких менше. Так, товарів №№1, 2, 4, 5, 7 знаходилось менше на 2412 кг, а товарів №№3, 4, 6 знаходилось більше на 3065 кг.

Однак, при винесенні постанови судом першої інстанції ці відомості не були враховані, що вплинуло на об`єктивність дослідження обставин декларування та митного оформлення.

Як слідує із приписів статей 268, 460 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Із аналізу норм Митного кодексу України слідує, що обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та передумовою притягнення особи до відповідальності є саме настання негативних наслідків від недекларування (незаявлення за встановленою формою), що впливають на зміну тарифного навантаження чи ухилення від обмежень нетарифного регулювання. Ці наслідки досягаються саме реалізацією суб`єктивної сторони, зокрема мети правопорушення.

Однак, матеріали справи не містять документальних доказів, що зміна фактичної кількості окремих позицій товарів вплинула на збільшення або зменшення митних платежів.

Тобто, під час вивчення обставин декларування та з`ясування наявності/відсутності ознак порушення митних правил дана вимога Митного кодексу України суддею залишена поза увагою та на припущеннях зроблено висновок про відсутність підстав для застосування положень статей 268, 460 МК.

Крім цього, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки діям декларанта ОСОБА_1 в тому, що під час заповнення МД №23UA500490003788U2 ним виконано вимоги статті 266 МК України, а також Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа та внесено до митної декларації виключно відомості із інвойсу, на підставі якого товар було ввезено на митну територію України. Під час декларування товару ОСОБА_1 не було перекручено зміст інвойсу чи інших товаросупровідних документів, а точно відображено їх зміст.

Як встановлено апеляційним судом, саме в інвойсі продавцем допущено неточності, які декларантом відображено у митній декларації, самостійно ОСОБА_1 не заносив жодних відомостей, не вказаних в інвойсі.

Зазначене підтверджується листом компанії-продавця «ARTEL-TEX CHINA CO., LTD», який містися в матеріалах справи.

Також матеріали справи про порушення митних правил не містять документального підтвердження, що ОСОБА_1 був обізнаний заздалегідь про те, що продавцем супроводжено партію товару інвойсом з неточними відомостями, або що ОСОБА_1 мав відношення до виготовлення інвойсу з неточними відомостями, на підставі якого в подальшому заповнено митну декларацію.

Згідно ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідальність за ст. 472 МК України настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення передбачає факт недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, а саме незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Вищезазначені докази в сукупності вказують на відсутність наміру з боку ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічну правову позицію визначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18) у постанові від 31.01.2019: один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

На підставі вищевстановлених обставин, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру вчиняти будь-яких протиправних дій направлених на недекларування товарів, що свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення митного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, статтями 472, 529, 530 МК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргупредставника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Ковташа Д.М. задовольнити.

Постановусудді Малиновського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Товари вилучені протоколом про порушення митних правил №1120/50000/23 від 24.06.2023, повернути власнику, або уповноваженій ним особі в установленому законом порядку.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов