Постанова

від 18.01.2024 по справі 916/1754/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1754/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників учасників у справі про банкрутство:

Маренок Л.М. особисто

Від ОСОБА_1 адвокат Гаврющенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог, суддя суд першої інстанції Райчева С.І., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 25.10.2023

по справі №916/1754/21

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю «Покан»

до боржника: Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.

Постановою Господарського суду Одеської області від 17.11.2021 визнано банкрутом приватне підприємство «Українська будівельна компанія «Каштан»; відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.

23.05.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» у сумі 716 635,74 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 визнано конкурсні грошові вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» у сумі 358 317,87 грн., що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 4 962,00 грн. (судовий збір), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів; у визнанні іншої частини грошових вимог відмовлено; визнані у п.1 даної ухвали суду вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають кредитору ОСОБА_1 право вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Суд першої інстанції зазначив, що в силу Закону ОСОБА_1 є спадкоємицею 50% частки Паю за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007р., який Приватне підприємство «Українська будівельна компанія «КАШТАН» зобов`язане було передати ОСОБА_2 , та має майнові вимоги до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН».

Суд першої інстанції вважає доведеною та належним чином підтвердженою майнову вимогу ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН», виражену у грошових одиницях у сумі 358 317,87 грн., що дорівнює 50% грошовим коштам, внесеним ОСОБА_2 на рахунок Боржника за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

Відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що нотаріусом не було відмовлено Заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а лише відкладено це питання у зв`язку з відсутністю (витребуванням) самої спадкової справи правоохоронними органами. Таким чином, у Маренок не виникало право на судовий захист майнового права, що виключає пропуск строку позовної давності на його реалізацію.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21.

Апелянт зазначив, що відповідно до умов пункту 6.1. Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 право ОСОБА_2 на отримання Паю на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 ) виникло через 35 робочих днів після прийняття рішення про введення об`єкту будівництва в експлуатацію, а саме 06 червня 2016 року. Таким чином, саме цей момент - 06.06.2016 слід вважати початком перебігу строку позовної давності за вимогою про передання на користь ОСОБА_1 . Паю на квартиру відповідно до умов Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, укладеного з ПП «УБК «Каштан». Однак ОСОБА_1 звернулася із заявою про грошові вимоги до ПП «УБК «Каштан» 14.02.2022, тобто через 5 років та 8 місяців після початку перебігу строку позовної давності.

На думку апелянта, судом першої інстанціїне вірно визначено початок перебігу строку позовної давності. Адже висновок суду першої інстанції про «не виникнення» у ОСОБА_1 права на судовий захист у зв`язку з «не відмовою» нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину є помилковим.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не наведено ніякихобставин, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску нею строку позовної давності.

Керуючись викладеним вище, ліквідатор просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 у справі № 916/1754/21 скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до ПП «УБК «Каштан» у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І.

Кредитор зазначила, що строк позовної давності не сплинув, оскільки лише у лютому 2022 року їй стало відомо про оголошення про вимоги кредиторів до Підпрємства "Українська будівельна компанія КАШТАН", а строк пред`явлення вимог кредиторів встановлено судом до 14 лютого 2022 року.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що нотаріусом не було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а лише відкладено це питання у зв`язку з відсутністю (витребуванням) самої спадкової справи правоохоронними органами. Таким чином, у Маринок не виникало право на судовий захист майнового права, що виключає пропуск строку позовної давності на його реалізацію.

Кредитор доходить до висновку, що господарський суд законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про застосовування наслідків спливу строку позовної давності до заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Приватного підприємства Українська будівельна компанія «КАШТАН».

Керуючись викладеним вище, ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1754/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1754/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1754/21 в частині розгляду заяви фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1754/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 поновлено ліквідатору Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражному керуючому Данілову А.І. строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 18.12.2023; призначено справу №916/1754/21 до розгляду на 18 січня 2024 року о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

22.01.2024 у судовому засіданні прийняла участь ОСОБА_1 особисто та її представник адвокат Гаврющенко О.В. Представники інших учасників у справі про банкрутство у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, якою призначено справу №916/1754/21 до розгляду на 18 січня 2024 року о 10:30, була доставлена до електронного кабінету апелянта ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І. 22.11.2023.

Копія даної ухвали також направлялася на адресу на адресу ініціюючого кредитора у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Покан» засобами поштового зв`язку, однак повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Таким чином, ТОВ «Покан» також вважається повідомленим належним чином.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 18.01.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.

05.08.2021 Господарським судом Одеської області в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» в електронній формі було сформовано оголошення про відкриття провадження у справі №916/1754/21 про банкрутство Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН».

06.08.2021 на офіційному сайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі №916/1754/21 про банкрутство Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 визначено наступні розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОКАН» (03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 26В; код ЄДРПОУ 40971995):

- 76 700, 00 грн. перша черга задоволення вимог кредиторів;

- 8 814 177, 54 грн. четверта черга задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 17.11.2021р. визнано банкрутом приватне підприємство «Українська будівельна компанія «КАШТАН»; відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.

23.05.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» у сумі 716 635,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» прийнято до розгляду.

01.07.2022 ліквідатор Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» арбітражний керуючий Данілов А.І. надав до Господарського суду Одеської області відзив на заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Боржника. У відзиві арбітражний керуючий заперечував стосовно визнання грошових вимог у зв`язку із тим, положення Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 не передбачають наявності грошових зобов`язань Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» перед ОСОБА_1

03.07.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» арбітражного керуючого Данілова А.І. про застосування строків позовної давності до заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН».

03.08.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення грошових вимог до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН», в якій заявниця просила визнати грошові вимоги на загальну суму 537 476,81 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2007 між Приватним підприємством «Українська будівельна компанія «КАШТАН» та ОСОБА_2 укладено Договір № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що за своїм правовим змістом цей Договір є договором купівлі-продажу майнових прав відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно по п. 3.1. Договору, в порядку, передбаченому цим Договором, Підприємство зобов`язується передати у власність ОСОБА_3 , а Пайовик зобов`язується прийняти Пай і сплатити Підприємству суму Договору.

Відповідно розділу 2 даного Договору:

- Пай безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після здавання Об`єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою Пайовика) стає правом власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість.

- Новозбудоване майно - квартира будівельний номер АДРЕСА_2 будівництва. Новозбудоване майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

- Об`єкт будівництва багатоквартирний житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідно до п. 4.3. Договору орієнтований строк закінчення будівництва і прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 4 квартал 2008 року.

У пункті 5.1. Договору сторони визначили, що сума Договору становить 565 830, 72 грн., з яких 471 525, 60 грн. є Договірною вартістю, а 94 305, 12 грн. складає ПДВ.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що Після сплати 100 % суми Договору та протягом 35 робочих днів з дати надання Підприємству рішення про закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію Підприємство зобов`язується передати ОСОБА_4 та документи, що підтверджують прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію, Пайовик зобов`язується прийняти Пай та документи по Акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2. Договору пай передається пайовику в момент підписання акту приймання-передачі паю.

21.03.2008 між Приватним підприємством "Українська будівельна компанія «КАШТАН» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 23.01.2007р., відповідно до якої пункт 5.1 договору викладено у наступній редакції: «сума договору становить 562 435, 74 грн., з яких 468 696, 45 грн. є договірною вартістю, а 94 305, 12 грн. складає ПДВ». Крім того було вказано, що орієнтований строк закінчення будівництва і прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 3 квартал 2009 року.

07.07.2010 між Приватним підприємством "Українська будівельна компанія "КАШТАН" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 23.01.2007р., відповідно до якої термін «Новозбудоване майно» розділу 2 «Терміни» договору № ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 23 січня 2007 року викладено у наступній редакції: «Новозбудоване майно - квартира будівельний номер №67 розрахунковою площею 114, 16 кв.м., розташована на 8 поверсі жилого будинку АДРЕСА_3 будівництва. Новозбудоване майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Крім того, зазначеною додатковою угодою пункт. 5.1. Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007р. викладено у наступній редакції: "Сума договору становить 716 635, 74 грн., з яких 597 196, 45 грн. є договірною вартістю, а 119 439, 29 грн. складає ПДВ. Сума договору, відповідно до ч.2 ст. 605 та ст. 655 Цивільного кодексу України, змінюється пропорційно зміні розрахункової площі». Також було вказано, що орієнтований строк закінчення будівництва і прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 3 квартал 2011 року.

На виконання умов вказаного Договору ОСОБА_2 здійснено оплату грошових коштів у розмірі 716 635,74 грн. наступними платежами:

- 29.01.2007 - 42 437,30 грн.;

- 29.01.2007 - 226 332,29 грн.;

- 05.07.2007 - 42 437,30 грн.;

- 12.10.2007 - 42 437,30 грн.;

- 14.01.2008 - 42 437, 30 грн.;

- 27.03.2008 - 166 354,25 грн.;

- 09.07.2010 - 154 200,00 грн.

Копії відповідних квитанцій містяться у матеріалах справи.

Листами від 24.05.2016 та 28.04.2017 Приватне підприємство "Українська будівельна компанія "КАШТАН" підтвердило зарахування вказаних коштів та зазначило, що розрахунок за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.10.2007 здійснено у повному обсязі, претензій щодо виконання умов вказаного договору у Підприємства немає.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.04.2016 засвідчено, що на підставі сертифікату серії ІУ№165160261219 від 26.01.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 18.01.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі сертифікату серії ІУ№165160491050 від 18.02.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 08.02.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 (окремий пусковий комплекс паркінг) за адресою: АДРЕСА_3 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі зазначеного розпорядження багатоквартирним житловим комплексам з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом надано адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

З вищенаведеного вбачається, що будівництво Об`єкту будівництва за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 завершено, а Об`єкт прийнято в експлуатацію.

Станом на даний час умови зазначеного Договору з боку Боржника не виконано, Пай ОСОБА_2 не передано.

У матеріалах справи наявна копія повідомлення №2020/06-03 від 03.06.2020 про розірвання Договору №ЛД/К-1-57, яке підписано директором Приватного підприємства "Українська будівельна компанія "КАШТАН" Непомнящою О.О. Разом з тим, у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_5 , у яких повідомлено, що лист №2020/06-03 від 03.06.2020 нею не складався, не підписувався та не направлявся на адресу ОСОБА_2 та державного нотаріуса. Оригінал листа №2020/06-03 від 03.06.2020 до суду не представлено. Інших доказів того, що вказаний договір припинив свою дію, до матеріалів справи не надано.

З огляду на дані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір №ЛД/К-1-57 є чинним. Доказів передачі Паю ОСОБА_2 до суду не було надано. Таким чином, у Боржника станом на дату розгляду вказаної заяви існує невиконане зобов`язання перед ОСОБА_2 за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 29.07.2014р. видано свідоцтво про смерть та складено відповідний актовий запис №7737.

06.08.2014 Другою одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №239/2014 до майна померлого ОСОБА_2 . Єдиними спадкоємцями за законом на все майно, яке належало ОСОБА_2 є син ОСОБА_6 та дружина ОСОБА_1 , з якою з 11.06.2010 померлий перебував у шлюбі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свідоцтво про спадщину на даний час не отримала через підстави, які від неї не залежать.

Частиною 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 4, 5 ст. 1232-1 Цивільного кодексу України закріплено, що до спадкоємців переходять усі права та обов`язки за договором оренди житла з викупом, договором купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договором про участь у фонді фінансування будівництва, які мав спадкодавець. Спадкування прав та обов`язків за договором купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва є підставою для державної реєстрації за спадкоємцем спеціального майнового права на неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості та/або обтяження речових прав на такий об`єкт. Положення цієї статті поширюються також на договори щодо інвестування та/або фінансування будівництва об`єктів нерухомого майна, право на виконання будівельних робіт стосовно яких отримано до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно положень ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Приписами ст. 1297 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Враховуючи вищевикладені положення Цивільного кодексу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала від її покійного чоловіка частку паю за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

Щодо розміру частки ОСОБА_1 у спадщині на майновий пай за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1278 Цивільного кодексу частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Положеннями ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 2 ст. 177 Цивільного кодексу України встановлено, що об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об`єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов`язків щодо них.

Згідно ч. 1, 2 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З положень договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 вбачається, що право власності на Пай Боржник зобов`язаний був передати ОСОБА_2 після сплати останнім 100 % суми Договору та протягом 35 робочих днів з дати надання Підприємству рішення про закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_2 помер до закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію у зв`язку із чим, ОСОБА_2 не було передано у власність Пай за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007. Тому саме майнові права на об`єкт - квартира будівельний номер АДРЕСА_6 розрахунковою площею 114, 16 кв.м., що розташована на 8 поверсі жилого будинку АДРЕСА_5 , увійшли до складу спадщини.

Частиною 3 ст. 368 Цивільного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2020 частини на пай була визнана за другим спадкоємцем померлого ОСОБА_2 ОСОБА_6 . Вказане свідоцтво заявницею не оскаржувалось та у встановленому законом порядку не було скасовано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у силу Закону ОСОБА_1 є спадкоємицею 50% частки Паю за договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, який Приватне підприємство «Українська будівельна компанія «КАШТАН» зобов`язане було передати ОСОБА_2 та має майнові вимоги до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 4 Закону).

За змістом статті 7 цього Закону (у відповідній редакції) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

Інвестиційний договір, укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Українська будівельна компанія «КАШТАН», є угодою між особою, яка має право на об`єкт будівництва, та інвестором з метою участі інвестора у будівництві шляхом залучення інвестиційних коштів та отримання в майбутньому у власність об`єкту.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, зобов`язання ОСОБА_2 щодо перерахування інвестиційних внесків забудовнику були грошовими зобов`язаннями та були виконані. А зобов`язання Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» щодо передачі ОСОБА_2 (або його правонаступникам) права власності на Пай виконані не були, однак не мали характеру грошових.

Суд враховує, що відповідно до абз.5 ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях. Однак, зазначені норми законодавства не містять алгоритму вираження майнових вимог у грошовій формі. Тому кредитор вільний у виборі способу доказування суду величини грошової суми, яка виражає його майнову вимогу (експертна оцінка, розмір фактичних витрат, тощо) та доказів в її обґрунтування.

У заяві ОСОБА_1 зазначено, що майнову вимогу, яка виникла до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, Кредитор оцінює у сумі фактично інвестованих грошових коштів.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» є доведеною та належним чином підтвердженою у сумі 358 317,87 грн., що дорівнює 50% грошовим коштам, внесеним ОСОБА_2 на рахунок Боржника за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів. У визнанні інших грошових вимог ОСОБА_1 до Боржника господарський необхідно відмовити із підстав зазначених вище.

Крім того, п. 1. ч 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

Таким чином, витрати Кредитора, пов`язанні зі сплатою судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами у розмірі 4 962 грн., підлягають визнанню та задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

03.07.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «КАШТАН» арбітражного керуючого Данілова А.І. про застосування строків позовної давності.

В обґрунтуванні вказаної заяви арбітражний керуючий зазначив, що починаючи з 28.07.2014 (дати смерті ОСОБА_2 ) у Заявниці виникло право на 50% майнових прав на квартиру, що є підставою для державної реєстрації за нею майнового права у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Протягом строку з 28.07.2014 по 14.02.2022 ОСОБА_1 без поважних причин не зверталась ані до ПП «УБК «Каштан», ані до суду із вимогами щодо повернення грошових коштів в розмірі 573 308, 59 грн. та/або передачі майнових прав на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2 , (ділянка 2) та/або визнання права власності на квартиру. Таким чином, ліквідатор вважав, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, у зв`язку із чим просив суд відмовити у задоволенні її заяви з грошовими вимогами до Боржника.

Розглянувши дану заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).

Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.

Суд звертає увагу, що Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI в редакції від 19.01.2013, положення якого втратили чинність з 21.10.2019, та чинний КУзПБ введений в дію з 21.10.2019, не встановлюють спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і ГК України.

Водночас частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.

У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.

Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 по справі №916/4644/15.

Відповідно до ст. 257 ГПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 ГПК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ГПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з умов Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 боржник зобов`язаний був передати ОСОБА_1 пай протягом 35 робочих днів з дати надання боржнику рішення про закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію.

Об`єкт будівництва було введено в експлуатацію 18.04.2016, тобто крайній строк виконання боржником свого зобов`язання по передачі ОСОБА_1 паю припадав на 07.06.20216, тобто починаючи з 08.06.2016 було порушено право ОСОБА_1 на отримання паю за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

В той же час, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

За умовами Договору № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007 у ОСОБА_1 відсутній обов`язок дізнаватися інформацію про стадію будівельних робіт, введення чи не введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

За умовами договору саме на боржника покладено обов`язок з передачі паю після закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію, а отже і обов`язок з повідомлення ОСОБА_1 про те, що об`єкт будівництва було введено в експлуатацію.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 була повідомлена боржником про введення об`єкту будівництва в експлуатацію та наявність у неї права на отримання належної їй частки паю.

В той же час, в матеріалах справи наявний лист Київської районної адміністрації №ЗПІ-45 від 30.07.2021 на адресу ОСОБА_1 , яким на адресу кредитора було направлено копію розпорядження Київської районної адміністрації від 18.04.2016 №283 «Про надання адрес СТ «ЖК «БУДОВА-РІЕЛТ».

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.04.2016 засвідчено, що на підставі сертифікату серії ІУ№165160261219 від 26.01.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 18.01.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі сертифікату серії ІУ№165160491050 від 18.02.2016 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданого на підставі акту готовності до експлуатації від 08.02.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: вул. Березова (ділянка №2) у м. Одеса (окремий пусковий комплекс паркінг) за адресою: АДРЕСА_3 ), проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. На підставі зазначеного розпорядження багатоквартирним житловим комплексам з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом надано адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Колегія суддів вважає, що отримавши копію розпорядження Київської районної адміністрації від 18.04.2016 №283 «Про надання адрес СТ «ЖК «БУДОВА-РІЕЛТ», ОСОБА_1 дізналася про введення об`єкту будівництва - багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, офісами та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 ) в експлуатацію та відповідно про порушення її права отримати частку паю за Договором № ЛД/К-1-57 від 23.01.2007.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримала копію розпорядження Київської районної адміністрації від 18.04.2016 №283 «Про надання адрес СТ «ЖК «БУДОВА-РІЕЛТ» не раніше 30.07.2021, то саме ця дата є датою, коли ОСОБА_1 могла дізнатися про наявність у неї порушеного права та відповідно саме від цієї дати слід відраховувати строк позовної давності у даній справі. Тому апелянт невірно визначив початок відліку строку позовної давності.

З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 не було порушено строк позовної давності при зверненні з грошовими вимогами до Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан», а отже суд першої інстанції правомірно визнав такі вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства «Українська будівельна компанія «Каштан» арбітражного керуючого Данілова А.І. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 про визнання кредиторських вимог по справі №916/1754/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно ч. 3 ст. 9 КУзПБ, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран