Ухвала

від 24.01.2024 по справі 904/279/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

24.01.2024м. Дніпро№ 904/279/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бєлік В.Г., розглянувши заяву:

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМОТЕК", Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське

боржник: Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод", Дніпропетровська область, м. Марганець

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у загальному розмірі 42 058,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області 22.01.2024 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМОТЕК" про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" заборгованості у загальному розмірі 42 058,05 грн, з яких: 30 240,00 грн основного боргу, 1 827,00 грн - 3% річних, 9 991,15 грн. - інфляційних втрат.

Подану до господарського суду заяву про видачу судового наказу заявник обґрунтовує тим, що 14.01.2022 року Постачальник передав, а Покупець отримав товар за договором в обсязі 600 кг протипригарного покриття Протекст М по ціні без ПДВ 42,00 грн. за кг, всього на суму 30.240,00 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується даними видаткової накладної №1 від 14.01.2022 року, згідно якої Постачальник в особі директора Дмитрієва С.М. передав, а Покупець в особі комірника Головченко Ю.В. отримав відповідну кількість товару за договором. Повноваження представника Покупця на отримання товару на користь та від імені Покупця підтверджуються даними довіреності №1 від 14.01.2022 року. Товар був навантажений та переданий Покупцю згідно товарно-транспортної накладної №Р1 від 14.01.2022 року, згідно якої вантажовідправник Постачальник за договором в особі директора Дмитрієва С.М. здав, замовник та вантажоодержувач Покупець за договором в особі комірника Головченко Ю.В. прийняв, перевізник в особі водія отримав товар відповідної кількості за договором.

Заявник стверджує, що Боржник не виконує взяті на себе зобов`язання згідно з договором в частині оплати поставленого товару.

Судом перевірено зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За результатами такої перевірки встановлено, що заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

Водночас, розглянувши заяву та подані Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМОТЕК" докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу з таких підстав.

Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. До заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відповідно до частин першої, другої статті 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.

Таким чином безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що під час розгляду заяви у порядку наказного провадження суд має оцінити докази, надані заявником, які з формальної точки зору можуть свідчити як про виникнення між сторонами договірних правовідносин, так і про наявність у заявника права вимагати від боржника виконання грошового зобов`язання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що вимоги ТОВ "ХІМОТЕК" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" грошової заборгованості в сумі 30 240,00 грн. на підставі видаткової накладної № 1 від 14.01.2022 та товаро-транспортної накладної №Р1 від 14.01.2022 не відповідають приписам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній письмовий договір.

Так, за приписами частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимоги до письмової форми договору викладено в статті 207 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Цивільний кодекс України також визнає форму правочину письмовою, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. При цьому окремий документ з назвою "договір" не оформляється.

Отже, в даному випадку суду необхідно досліджувати надані заявником докази, надавати їм оцінку та встановити факт укладення між сторонами договору у спрощений спосіб. Процесуальний закон, в свою чергу, встановлює, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Судовий наказ може бути видано за наявності відповідного письмового договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а заявник, в свою чергу, має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

З огляду на викладене, вимоги ТОВ "ХІМОТЕК" не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ХІМОТЕК" про видачу судового наказу на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" заборгованості у загальному розмірі 42 058,05 грн, на підставі пункту 3 частини першої статті 152 ГПК України.

Суд також звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (частина друга статті 153 ГПК України).

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 147, 150, 152, 153, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМОТЕК" - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу підписано - 24.01.2024.

Суддя В.Г. Бєлік