Ухвала

від 15.01.2024 по справі 906/960/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"15" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/960/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Кудряшової Ю.В.

за позовом: ОСОБА_1

до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійної організації "Релігійна громада Олександра Патріарха Константинопольського Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) село Царівка Коростишівський район Житомирська область"

про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу

Присутні:

від позивача: Лук`янчук Ю.В. - адвокат, ордер №26/04/2 від 26.04.2023;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: Йосипенко С.Т. - адвокат, ордер серії АІ № 1435033 від 01.08.2023

(приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення

суду з використанням власних технічних засобів).

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу - Релігійну організацію "Релігійна громада на честь Святого Благовірного Князя Олександра Невського Житомирської єпархії Української Православної Церкви с. Царівка Коростишівського району Житомирської області".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення ч. 3 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції реєстратору не подано статут (положення) релігійної громади у новій редакції, а також подання документів, необхідних для проведення реєстраційних дій не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Також господарським судом згідно ухвали від 28.09.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійну організацію "Релігійна громада Олександра Патріарха Константинопольського Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) село Царівка Коростишівський район Житомирська область".

В послідуючому господарським судом ухвалою від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/960/23 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 19.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 15.01.2024.

19.12.2023 на адресу суду повернувся примірник ухвали, що направлявся на адресу позивача з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позову.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, враховуючи наступне.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Статтею 96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства (ч. 1). Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи (ч. 2).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями ч.ч. 1-5 с. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб (ч. 1).

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням) (ч. 2).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами (ч. 3).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади (ч. 4).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення (ч. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:

1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;

2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

Проте, як зазначає позивач, в порушення наведених норм реєстратору не подано статут релігійної громади у новій редакції.

Разом з тим, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").

Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження (крім випадку, якщо відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі) (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").

Як зазначалося вище, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення ч. 3 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції реєстратору не подано статут (положення) релігійної громади у новій редакції, а також документи, необхідні для проведення реєстраційних дій, подано не в повному обсязі.

Водночас, позивач жодним чином не обґрунтовує даний позов порушенням його прав, як члена релігійної громади.

Оцінюючи наведені вище норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" законодавства слід зробити висновок, що державний реєстратор є спеціально уповноваженим Державою суб`єктом, який діє у відповідності до норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" і його діяльність направлена на реалізацію правовідносин, що виникають у даній сфері.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване позивачем рішення було прийняте реєстратором Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, як суб`єктом владних повноважень, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію релігійних організацій.

При цьому, суд враховує, що визначення поняття суб`єкт владних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, за яким це є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, у повній мірі відповідає значенню, яке наводиться відповідно щодо державного реєстратора нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань".

При визначенні юрисдикційності спору за участі державного реєстратора чи щодо оскарження його рішення критерієм розмежування є як предмет оскарження, так і підстави його оспорення.

Якщо позивач оскаржує рішення чи дії державного реєстратора з приводу порушень при здійсненні державної реєстрації прав і при цьому відсутні будь-які доводи порушення його права, як члена релігійної громади, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Якщо позивач оскаржує рішення чи дії державного реєстратора, які безпосередньо пов`язані із захистом його конкретно визначеного права на участь в ухваленні рішення релігійної громади, такий спір є приватно-правовим і підлягає розгляду у порядку не адміністративного судочинства (господарського).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Слід зазначити, що зміст позовних вимог згідно поданої позовної заяви свідчить про оскарження прийнятого реєстратором Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації рішення про реєстрацію змін до Статуту релігійної громади виключно з підстав недотримання процедури прийняття такого рішення у відповідності до положень Законів України "Про свободу совісті та релігійні організації" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань".

Тобто, у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії реєстратора, який у межах спірних правовідносин діяв, як суб`єкт владних повноважень.

Пунктом 2 частини другої статті 185 ГПК України унормовано, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, не є релевантними до даної справи, оскільки позивач в даному випадку жодним чином не обґрунтовує позов наявністю спору у зв`язку з порушенням своїх прав, ухваленням рішень загальними зборами членів Релігійної організації.

Постановляючи дану ухвалу, суд також бере до уваги наступне.

Положення частини 4 статті 11 ГПК України визначають, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 24 рішення від 20.07.2006 по справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Отже, спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом.

Керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №906/960/23 на підставі пункту 1 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Роз`яснити позивачу про право звернення до суду з позовом, згідно визначених у даній справі підстав і предмета позову та складу сторін, в порядку адміністративного судочинства до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено: 22.01.2024.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід.)

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

3- відповідачу в Електронний кабінет

4- третій собі в Електронний кабінет

+ представнику - адвокату Йосипенко С.Т. в Електронний кабінет