Ухвала

від 24.01.2024 по справі 910/724/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.01.2024Справа № 910/724/24Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали

за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ»,

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТІЙ ІНКОМ ІНВЕСТ»,

2) ОСОБА_1

про визнання договору суперфіцію недійсним та стягнення збитків,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТІЙ ІНКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперфіцію № 18/12-С від 18.12.2017 та стягнення збитків у розмірі 11 415 580,00 грн.

Дослідивши матеріали вказаної позовної заяви, суд встановив таке.

Згідно з ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позовна заява є процесуальним документом, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.

Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Згідно з ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При цьому, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України).

Так, судом встановлено, що даний позов подано двома позивачами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ».

З матеріалів справи вбачається, що позов підписано лише директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО» Табачуком І.В., підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» дана позовна заява не містить, як і не містить доказів того, що Табачук І.В. має повноваження на підписання позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ».

В контексті зазначеного суд зауважує, що звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі заявника на уповноваження певної особи на представництво. Зазначене дає змогу суду виключити будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення на звернення до суду з позовом.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до частин 5, 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Частинами 4-6 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно із ч. 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Судом встановлено, що дану позовну заяву подано до суду електронною поштою шляхом направлення її на електронну адресу суду (inbox@ki.arbitr.gov.ua), а на розгляд судді вона разом із доданими до неї документами надійшла у вигляді роздруківок скан-копій.

Таким чином, подана позовна заява не є оригіналом, а електронною копією письмового документу, яка є результатом повного відтворення інформації та реквізитів документу у електронно-цифровій формі.

При цьому, до позовної заяви не долучено протоколу накладення КЕП особою, яка підписала позов, а долучено протокол створення та перевірки КЕП Чорновола Володимира Павловича, доказів на підтвердження якого діяти від імені позивачів та підписувати позовні заяви до матеріалів позову не додано.

Разом з тим, судом було встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (суддя Марченко О.В.) було відмовлено у відкритті провадження у справі № 910/342/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТІЙ ІНКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперфіцію № 18/12-С від 18.12.2017 та стягнення збитків у розмірі 11 415 580,00 грн, матеріали позовної заяви повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО».

Дана ухвала суду мотивована тим, що даний спір з огляду на його суб`єктний склад підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено основні засади (принципи) господарського судочинства, серед яких: обов`язковість судового рішення, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд встановив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (суддя Марченко О.В.) у справі № 910/342/24 про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТІЙ ІНКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперфіцію № 18/12-С від 18.12.2017 та стягнення збитків у розмірі 11 415 580,00 грн є такою, що набрала законної сили та в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась.

В той же час, позивачем проігноровано зазначене та повторно подано до суду ідентичний позов тому, за яким суддею Марченко О.В. було постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 910/342/24.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, суд зазначає, що за наявності чинного судового рішення про відмову у відкритті провадження у спорі між тими ж сторонами, з цього же предмету та з цими же підставами, подання позивачем повторно аналогічного позову до суду з тим самим суб`єктним складом сторін, предметом та підставами позову визнається судом зловживанням процесуальними правами.

Таким чином, суд дійшов висновку повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО» позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТІЙ ІНКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперфіцію № 18/12-С від 18.12.2017 та стягнення збитків у розмірі 11 415 580,00 грн саме на підставі ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що подана зі зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.

При цьому суд зазначає, що оскільки документи подані до суду в електронній формі, що свідчить про їх наявність у відправника, у суду відсутні підстави повертати її засобами поштового зв`язку. Зважаючи на це, на адресу заявника буде направлена виключно дана ухвала.

Керуючись статтями 43, 162, 164, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДІВНИЦТВО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТІЙ ІНКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперфіцію № 18/12-С від 18.12.2017 та стягнення збитків у розмірі 11 415 580,00 грн з доданими до неї документами повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 24.01.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Т. Ю. Трофименко