Рішення

від 23.01.2024 по справі 911/271/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. м. Київ Справа №911/271/23

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/271/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктінвест» (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Антонова Авіаконструктура, 8-Д, оф. 3)

про стягнення 164412,57 грн

без повідомлення (виклику) сторін

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон»» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктінвест» (далі відповідач) 164412,57 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару, поставленого позивачем відповідачу за договором №ПБ/2022/02/006 від 15.02.2022 та накладними №12/01729 та №12/01745 від 23.02.2022 на загальну суму 26796,18 грн, а також окремо за накладними за період з 15.02.2022 по 22.02.2022 та актом №32 від 30.06.2022 на загальну суму 121522,72 грн.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 148318,90 грн основного боргу, 583,64 грн 3% річних, 5709,23 грн інфляційних втрат, 7855,32 грн пені та 1945,48 грн 10% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2022 у справі №911/271/23 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав суду лист з додатком, яким усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2023 відкрито провадження у справі №911/271/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 17.02.2023 строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2023 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду.

Згідно з п.1 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду відділенням поштового зв`язку без вручення адресату.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструктінвест» (далі покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів від 15.02.2022 №ПБ/2022/002/006 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові, будівельні розчини та залізобетонні вироби, які надалі іменуються «товар», в асортименті та за цінами, визначеними сторонами в видаткових накладних (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику: для бетонних сумішей готових та будівельних розчинів - по телефону або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки; для залізобетонних виробів - на електронну пошту, яка зазначена в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку поставки.

Згідно з п.2.2.3 договору товар поставляється на об`єкт покупця зазначений в заявці.

Відповідно до п.2.3 договору на товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товарно-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 (п`яти) днів з дати її отримання. Податкова накладна повинна бути оформлена постачальником у відповідності до вимог і в порядку, передбаченому законодавством України. При цьому, сторони можуть здійснити попереднє узгодження тексту податкової накладної, в терміни, встановлені законодавством України, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі постачання товару, яке має ритмічний характер (два та більше разів на місяць) може бути складена зведена податкова, накладна. Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній.

Згідно з п.4.1 договору ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних.

Відповідно до п.4.3 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника. Сторони домовились, що зарахування грошових коштів отриманих за товар здійснюється постачальником в порядку передбаченому ст.534 ЦКУ.

Згідно з п.4.4 договору орієнтовно загальна сума договору складає 3000000 (три мільйони)_гривень з ПДВ. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладення договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

Порушенням договору є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (п.5.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31 грудня 2022 року (п.9.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26796,18 грн, що підтверджується накладними від 23.02.2022 №12/01729 на суму 13622,87 грн, від 23.02.2022 №12/01745 на суму 13173,31 грн.

Між сторонами у справі складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків від 05.07.2022 за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 по договору №ПБ/2022/002/006 від 15.02.2022, згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача станом на 30.06.2022 складає 26796,18 грн.

Крім того, позивачем у період з 15.02.2022 по 22.02.2022 поставлено відповідачу товар на загальну суму 116495,32 грн, що підтверджується накладними від 15.02.2022 №12/01451 на суму 7368,00 грн, від 16.02.2022 №12/01457 на суму 15843,60 грн, від 17.02.2022 №12/01516 на суму 14836,51 грн, від 18.02.2022 №12/01546 на суму 27912,62 грн, від 19.02.2022 №12/01596 на суму 14836,51 грн, від 21.02.2022 №12/01598 на суму 14836,51 грн, від 22.02.2022 №12/01672 на суму 20861,57 грн.

Також, позивачем надано відповідачу послуги з транспортування товару на загальну суму 5027,40 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №32 від 30.06.2022.

Між сторонами у справі складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків від 30.06.2022 за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача станом, на 30.06.2022 складає 121522,72 грн.

Позивач звертався до відповідача з повідомленням про наявність боргу (повторним) від 27.10.2022 №55/П, в якому просив протягом 10 днів сплатити наявний борг, який станом на 27.10.2022 складав 148318,90 грн.

Проте відповідач зазначене повідомлення залишив без відповіді та задоволення, за поставлений товар та надану послугу не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання перед позивачем своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 148318,90 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7855,22 грн пені за загальний період прострочки з 10.03.2022 по 29.11.2022, нарахованої на суму основного боргу у розмірі 26796,18 грн за договором поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів від 15.02.2022 №ПБ/2022/002/006, відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання у розмірі 26796,18 грн за договором поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів від 15.02.2022 №ПБ/2022/002/006 позивачем нараховано відповідачу 1945,48 грн 10% річних за загальний період прострочки з 10.03.2022 по 29.11.2022 на підставі п.5.2 договору, 583,64 грн 3% річних за загальний період прострочки з 10.03.2022 по 29.11.2022 та 5709,23 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з березня 2022 по жовтень 2022.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 10% річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 583,64 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Отже, сторонами договору визначено інший розмір процентів, ніж визначений ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які підлягають сплаті у разі неналежного виконання стороною своїх грошових зобов`язань, а саме 10% річних замість 3% річних.

За вказаних обставин, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 583,64 грн 3% річних.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 148318,90 грн основного боргу, 7855,32 грн пені, 1945,48 грн 10% річних та 5709,23 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 583,64 грн 3% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Інших судових витрат для їх покладення на відповідача позивач не заявив.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктінвест» про стягнення 148318,90 грн основного боргу, 583,64 грн 3% річних, 5709,23 грн інфляційних втрат, 7855,32 грн пені та 1945,48 грн 10% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктінвест» (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Антонова Авіаконструктура, 8-Д, оф. 3, ідентифікаційний код 43159667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2, ідентифікаційний код 39038754) 148318 (сто сорок вісім тисяч триста вісімнадцять) грн 90 коп. основного боргу, 7855 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 32 коп. пені, 1945 (одну тисячу дев`ятсот сорок п`ять) грн 48 коп. 10% річних, 5709 (п`ять тисяч сімсот дев`ять) грн 23 коп. інфляційних втрат та 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктінвест» в частині стягнення 583,64 грн 3% річних відмовити повністю.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.01.2024.

Суддя О.О. Третьякова