Рішення

від 24.01.2024 по справі 916/4479/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. Справа № 916/4479/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Херсонгаз (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 3; код ЄДРПОУ 03355353),

до відповідача: Комунального закладу Херсонський обласний центр медико-соціальної експертизи Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 153-Б; код ЄДРПОУ 03327865),

про стягнення 7022,49 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Акціонерне товариство Херсонгаз звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу Херсонський обласний центр медико-соціальної експертизи Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу у розмірі 4692,70 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 1947,70 грн та суми 3% річних у розмірі 382,09 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 справу № 916/4479/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Херсонгаз (Вх. № 5041/23 від 16.10.2023) залишено без руху.

Ухвалою від 30.10.2023 суд відкрив провадження у справі № 916/4479/23. Прийняв справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановив здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

13 листопада 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову частково, а саме звільнити відповідача від сплати нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та судового збору, у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів у доведених планових показниках на 2023 рік.

В обґрунтування вказаного відзиві відповідач зазначає, що за період серпень-грудень 2022 року від позивача рахунки та акти наданих послуг не надавались, тому фактично кредиторська заборгованість станом на 31.12.2022 відсутня. Рахунки та акти наданих послуг за серпень-грудень 2022 року фактично отримані відповідачем у паперовому вигляді 12 липня 2023 року. Таким чином, відповідач як заклад, який фінансується з державного бюджету, зареєструвати та оплатити минулі періоди не має законних підстав, у зв`язку з відсутністю коштів у доведених планових показниках на 2023 рік.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 21 січня 2022 року між Акціонерним товариством Херсонгаз, як Оператором ГРМ (надалі - позивач або оператор ГРМ) і Комунальним закладом Херсонський обласний центр медико-соціальної експертизи Херсонської обласної ради, як споживачем (надалі - відповідач або споживач), був укладений Типовий договір розподілу природного газу № 1-4996Б (надалі - Договір) на підставі заяви приєднання, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором (п. 2.1).

У пункті 1.4 зазначеного Договору визначено, зокрема, що послуга з розподілу природного газу є послугою Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 2494 від 30.09.2015.

Тариф на розподіл природного газу на 2022 рік для товариства встановлений постановою НКРЕКП Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ ХЕРСОНГАЗ № 2773 від 22.12.2021.

Відповідно до п. 6.3 Договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Додатковою угодою № 1 до Типового договору розподілу природного газу № 1-4996Б від 21.01.2022 сторони дійшли згоди, що укладений Договір поширює свою дію на відносини, що склалися між Сторонами з 01 січня 2022 року та діє до 31.12.2022 включно.

Позивач зазначає, що потягом строку дії Договору (під час фактичної окупації та після деокупації міста Херсон) він не припиняв свою господарську діяльність та належним чином виконував свої зобов`язання відповідно до умов укладеного Договору, оскільки саме по собі місце розташування об`єктів газоспоживання Споживача на території, що була тимчасово окупована, жодним чином не вплинуло на щомісячне забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи.

Винятком, як зазначає позивач, став лише період з 24.09.2022 по 15.11.2022, протягом якого ТОВ Оператор газотранспортної системи України не здійснювало передачу обсягів природного газу до газорозподільних мереж АТ Херсонгаз, на підставі чого нарахування плати за послуги розподілу природного газу за вказаний період споживачам не здійснювалось.

Відповідно до п. 6.8 Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Як вказує позивач, факт надання послуг з розподілу природного газу за визначеним Договором підтверджується, зокрема, належним чином укладеними між Сторонами актами наданих послуг з розподілу природного газу у період з січня 2022 року по грудень 2022 року, в т.ч. актом коригування від 31.12.2022.

З урахуванням внесених до Договору Додатковою угодою № 1 від 17.01.2022 змін, відповідно до абз. 1 п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, та фінансується за рахунок бюджетних коштів до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.

Таким чином, як вказує позивач, заборгованість Споживача перед АТ Херсонгаз за послуги розподілу природного газу у зв`язку з невиконанням взятих на себе договірних зобов`язань в період з січня 2022 року по грудень 2022 року становить 4692,70 грн.

У зв`язку з невиконанням взятих на себе договірних зобов`язань у період з січня 2022 року по грудень 2022 року, позивачем нараховано інфляційні втрати весь час прострочення у розмірі 1947,70 грн та 3% річних від у розмірі 382,09 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Херсонгаз підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п. 1 ст. 627 ГПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Умовами п. 1.4 Договору встановлено, що послуга з розподілу природного газу є послугою Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 року.

Тариф на розподіл природного газу на 2022 рік для товариства встановлений постановою НКРЕКП "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "ХЕРСОНГАЗ" № 2773 від 22.12.2021 року.

Відповідно до п. 6.3 Договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Додатковою угодою № 1 до Типового договору розподілу природного газу № 1-4996Б від 21.01.2022 року сторони дійшли згоди, що укладений договір поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2022 року та діє до 31.12.2022 року включно.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору у період за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, за винятком періоду з 24.09.2022 року по 15.11.2022 року, були надані послуги з розподілу природного газу, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованість за типовим договором розподілу природного газу № 1-4996Б від 21.01.2022 в сумі 4692,70 грн, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

При цьому відповідачем відповідні встановлені судом обставини належними та допустимими доказами не спростовані.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі у розмірі 1947,70 грн та суми 3% річних у розмірі 382,09 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрату розмірі 1947,70 грн, суми 3% річних у розмірі 382,09 грн та встановлено, що вони є вірними (т. 1, а.с. 12).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 1947,70 грн та суми 3% річних у розмірі 382,09 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про звільнення його від сплати суми інфляційних втрат у розмірі 1947,70 грн та суми 3% річних у розмірі 382,09 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального закладу Херсонський обласний центр медико-соціальної експертизи Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 153-Б; код ЄДРПОУ 03327865) на користь Акціонерного товариства Херсонгаз (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 3; код ЄДРПОУ 03355353) суму заборгованості за договором розподілу природного газу у розмірі 4692,70 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 1947,70 грн, суму 3% річних у розмірі 382,09 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 24 січня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.