Постанова

від 16.01.2024 по справі 904/9441/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/9441/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Чілібі В. В.,

відповідача - Тищенко Т. А.,

третіх осіб - Лаврищев В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Базилєвича Ігоря Андрійовича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (судді: Чередко А. Є - головуючий, Коваль Л. А., Морозх В. Ф.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 (суддя Манько Г. В.)

у справі за позовом фізичної особи-підприємця Базилєвича Ігоря Андрійовича

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло Хорса"

про виконання зобов`язання в натурі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2021 року фізична особа-підприємець Базилєвич Ігор Андрійович (далі - ФОП Базилєвич І. А.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") про зобов`язання відповідача визначити (шляхом коригування) дані комерційного обліку електричної енергії щодо точки розподілу 62Z3504937774818, споживача - ФОП Базилєвича І. А. щодо обсягу споживання електричної енергії за червень-вересень 2021 року відповідно до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та надіслати відкориговані дані комерційного обліку електричної енергії учасникам ринку електричної енергії.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було завищено обсяг спожитої позивачем електричної енергії, що призводить до безпідставного нарахування плати за таку електричну енергію, спожиту третьою особою.

1.3. АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказувало на те, що до однолінійної схеми електропостачання споживача ФОП Базилєвач І. А. було включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Світло Хорса" (далі - ТОВ "Світло Хорса"), з яким позивач 14.08.2019 уклав договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 892/5. Такими діями позивач визнав та погодив той факт, що до його мереж підключений виробник електричної енергії, який генерує сонячну електричну енергію та постачає її через мережі позивача до загальної мережі оператора системи розподілу - відповідача.

АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" вказувало на те, що у зв`язку з тим, що ТОВ "Світло Хорса" приєднано до мереж позивача, згенерована сонячною електростанцією електроенергія спочатку надходить до електромереж позивача, а потім згенерована електрична енергія надходить до мереж відповідача. При цьому позивач частину згенерованої електричної енергії, кошти за яку сплачені державою, безпідставно та безоплатно споживає і видає у мережу відповідача лише частину згенерованої ТОВ "Світло Хорса" електричної енергії.

Отже, при здійсненні розрахунку обсягу розподіленої за червень-вересень 2021 року ФОП Базилєвичу І. А. електричної енергії, АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" було враховано обсяг спожитої позивачем електричної енергії, до якого увійшов і обсяг згенерованої сонячної електроенергії ТОВ "Світло Хорса" , що поступила до мереж позивача, але не була передана до мереж відпвоідача.

1.4. Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 та від 22.02.2022 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги") та ТОВ "Світло Хорса".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили із встановлених обставин щодо недоведеності позивачем його вимог та завищення відповідачем обсягу спожитої позивачем електричної енергії.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022, ФОП Базилєвич І. А. у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що суди неправильно застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, а також вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що суди неправильно застосували (не застосували до спірних правовідносин) статті 204, 213 та 629 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 25.03.2020 у справі № 756/1381/17-ц щодо застосування статті 213 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не застосували норми статей 204 та 625 Цивільного кодексу України щодо положень додатку 3 до договору розподілу, яким визначені параметри лічильника, що враховуються при визначенні обсягу спожитої електричної енергії (параметри, прийняті до розрахунку).

Заявник касаційної скарги також зазначає про неправильне застосування (не застосування до спірних відносин) судами пункту 5.18.11 глави 5.18 розділу V Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки, встановивши проведення параметризації приладу обліку з виведенням на дисплей лічильника параметру активної генерації з 01.07.2022, суди не надали оцінки обставинам, зокрема, відсутності виведення такого параметру на дисплей лічильника до наведеної дати, а також не застосували до спірних відносин норми матеріального права, що прямо забороняють обмеження виведення параметрів на дисплей лічильника.

При цьому на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 5.18.11 глави 5.18 розділу V (пункту 5.8 глави 5 розділу VI в попередній редакції) Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 із змінами і доповненнями (далі - ККОЕЕ).

3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", заперечуючи проти її задоволення, просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на недоведеність та необґрунтованість доводів скаржника, та правильність висновків судів, якими встановлено, що електроенергія, вироблена генеруючими установками третьої особи через мережу позивача надходить до електромереж відповідача не у повному обсязі, а лише частково, оскільки частина цієї електроенергії споживається електроустановками позивача, які знаходяться на його об`єкті, а отже відповідач не завищував позивачу обсяги електроенергії.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 09.08.2016 між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" та ФОП Базилєвичем І. А. укладено договір про постачання електричної енергії № 15111-00, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 232,5 кВт, величини якої щодо об`єктів споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або загальна схема електропостачання", які є невід`ємними частинами договору.

Між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ФОП Базилєвичем І. А. також укладено договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 05.02.2019 № 0050107072, за умовами якого, зокрема: до електричних мереж виконавця послуг, оператора малої системи розподілу або іншого власника електричних мереж (основного споживача) приєднується: офісне приміщення, місце розташування об`єкта замовника: м. Дніпро, просп. Б. Хмельницького, 156 (пункт 1.1 договору); місця (точки) забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюються: існуюча на наконечниках КЛ-6кВ в РУ-6кВ ТП-654 (пункт 1.2 договору); точки приєднання (межа балансової належності об`єкта замовника) встановлюється існуюча: на наконечниках КЛ-6кВ в РУ-6кВ ТП-654 (пункт 1.3 договору); тип приєднання об`єкта замовника: нестандартне приєднання (пункт 1.4 договору).

За мовами пункту 2.1 вказаного договору виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок об`єкта замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) до електричних мереж системи розподілу відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації та здійснює підключення електроустановок об`єкта замовника до електричних мереж системи розподілу на умовах цього договору.

4.3. Суди також установили, що за умовами договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі - споживач) як послуги оператора системи розподілу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Оператор системи розподілу надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки/точок розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу (пункт 2.1 договору).

За підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (оператор системи розподілу) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць, споживач (його постачальник) має укласти із оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, в якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до адміністратора комерційного обліку (за необхідності) (пункт 3.2 договору).

Визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу (пункт 3.5 договору).

Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків" (пункт 5.3 договору).

Відповідно до пунктів 1, 2 додатку 4 до договору споживання про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (порядок розрахунків) сума оплати послуг з розподілу визначається виходячи з обсягу електричної енергії, розподіленої оператором системи розподілу, та тарифу на розподіл електричної енергії; тарифи (ціни) за послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної енергії встановлюються регулятором та розмішуються на офіційному сайті оператора системи розподілу.

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до ФОП Базилевича І. А. з повідомленням про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 16.08.2019 № 50292/1001, в якому зазначило, що з огляду на те, що з 14.08.2019 об`єкт приєднано до системи розподілу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", для можливості споживання електричної енергії необхідно обрати електропостачальника та звернутись до нього із заявою-приєднання до умов відповідного договору про постачання електричної енергії. Єдиним постачальником універсальних послуг на території Дніпропетровської області є ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги".

01.01.2021 між ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та ФОП Базилєвичем І. А. підписано договір № 54897 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).

За змістом пункту 5.1 цього договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

4.5. Судами установлено, що як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2017 між АТ "ДТЕК Дніпрообленерго" та ТОВ "Світло Хорса" підписано договір про приєднання до електричних мереж № 03366-00, за умовами якого до електричних мереж виконавця послуг або іншого власника мереж приєднується об`єкт: сонячна електростанція, місце розташування об`єкта замовника - м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 156 (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цього договору місце забезпечення потужності шинах 0,4 кВ ТП-5444 ФОП Базилєвича І. А. Тип приєднання об`єкта замовника - нестандартне.

За змістом пункту 2.1 вказаного договору виконавець послуг забезпечує приєднання об`єкта замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення об`єкта замовника до електричних мереж на умовах цього договору.

26.07.2018 між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "Світло Хорса" підписано договір про постачання електричної енергії № 02817-00, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3,538кВт, величини якої по об`єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід`ємними частинами договору.

4.6. Суди установили, що 14.08.2019 між ФОП Базилевич І. А. та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" підписано договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 892/5, за умовами пункту 1.1 якого основний споживач зобов`язується забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору доставка електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, яка є додатком 1 до цього договору, наданого основним споживачем, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього договору.

4.7. 12.06.2020 між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "Світло Хорса" підписано договір виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 02817-00/ДВ, яким передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує недискримінаційний доступ виробника до мереж оператора системи розподілу з метою реалізації виробником, як суб`єктом ринку електричної енергії, своїх прав та виконання обов`язків і функцій виробника електричної енергії в частині транспортування електричної енергії мережами оператора системи розподілу в межах приєднаної потужності та узгоджених (договірних) обсягах електричної енергії (пункт 2.1 договору). Виробник відпускає в розподільчі мережі оператора системи розподілу електричну енергію, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним відповідними нормативними актами, а оператор системи розподілу надає виробнику послуги з розподілу електричної енергії в межах території ліцензованої діяльності за об`єктом, технічні параметри якого, зокрема приєднана потужність, точки приєднання, фіксуються в паспорті точки/точок розподілу за об`єктом виробника, який є додатком 1 до цього договору (пункт 2.2 договору).

30.11.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Світло Хорса" (ВАД) підписано договір № 15872/01, умовами якого передбачено, що ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (пункт 1.1 договору). Відповідно до пункту 2.3 договору ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток 3 до договору). У кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії, визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, згідно з Порядком комерційного обліку електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро міні та малими гідроелектростанціями), затвердженим постановою регулятора від 04.04.2017 № 472. Точки обліку електричної енергії наведені в додатку 1 "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". У разі змін у схемі обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків 1 та 2 до договору.

4.8. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ФОП Базилєвича І. А. про зобов`язання АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" визначити (шляхом коригування) дані комерційного обліку електричної енергії щодо точки розподілу 62Z3504937774818, споживача - ФОП Базилєвича І. А. щодо обсягу споживання електричної енергії за червень-вересень 2021 року, відповідно до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та надіслати відкориговані дані комерційного обліку електричної енергії учасникам ринку електричної енергії.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке:

"28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

29. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

30. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

31. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36))".

4.10. Суди попередніх інстанцій установили, що додаткові нарахування були виконані з листопада 2019 року, після проведення на об`єкті позивача технічної перевірки. Прилад обліку позивача, лічильник № 02292057, був перевірений на його відповідність вимогам положень пунктів 4.6.1., 4.6.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 із змінами і доповненнями (далі - ККОЕЕ), за змістом якого, у свою чергу, визначений обов`язок учасників ринку організувати комерційний облік спожитої електричної енергії таким чином, щоб можна було окремо враховувати напрям потоків електричної енергії, окремо визначати обсяг спожитої (АЕ+) та (АЕ-).

Згідно з актом технічної перевірки від 13.11.2019 № 115518 зафіксовано, що електролічильник № 02292057 відповідає вимогам вказаних пунктів ККОЕЕ, має технічну можливість враховувати не тільки обсяги електричної енергії, які надходять і віддаються з електромереж ФОП Базилєвича І. А. та споживається ним на власні потреби, але й окремо обсяги електричної енергії, згенерованої сонячними електроустановками ТОВ "Світло-Хорса", які не були спожиті цим субспоживачем, надійшли до мереж ФОП Базилєвича І. А. та вийшли з його мереж до мереж AT "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" підтверджено належними доказами технічну здатність лічильника електроенергії № 02292057 враховувати активну електроенергію зі знаком "плюс" та зі знаком "мінус": (АЕ+) та (АЕ-).

Так, суди установили, що з листопада 2019 року, а саме після проведення технічної перевірки, за допомогою цього приладу обліку почалося врахування електроенергії, згенерованої сонячними електроустановками ТОВ "Світло Хорса", а саме обсяг її надходження до електромереж ФОП Базилєвича І. А., обсяг такої електроенергії, що вийшла з електромереж споживача та надійшла до електромереж AT "ДТЕК Дніпровські електромережі". Обсяг електричної енергії, спожитої споживачем та додатково виставлений йому до оплати, визначений за допомогою АСКОЕ ПЗ "ЕНЕРГОЦЕНТР" AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", правомірність використання якого підтверджено актом приймання в постійну промислову експлуатацію та ліцензією на використання.

Пунктами 4.6.1., 4.6.2 ККОЕЕ встановлено визначення напряму перетікання електричної енергії.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пунктів 4.6.1 та 4.6.2 ККОЕЕ обсяг спожитої електричної енергії на власні потреби ФОП Базилєвич І. А. при здійсненні комерційних розрахунків визначений як сальдо обсягів активної електричної енергії, зафіксованих лічильниками № 02292057 позивача та № 01790506 ТОВ "Світло Хорса", з відповідними знаками напрямку потоку електричної енергії (АЕ+) та (АЕ-) за розрахунковий період.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" діяв відповідно до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, визначив окремо обсяг спожитої позивачем електроенергії, відповідно до напрямків потоку електроенергії (АЕ+) та (АЕ-).

При цьому суд установив, що непред`явлення відповідачем до червня 2021 року до оплати позивачу обсягу спожитої електричної енергії, яка згенерована сонячними електроустановками ТОВ "Світло Хорса", обґрунтовується тим, що до бази даних про споживачів відповідача своєчасно не була внесена інформація про те, що ФОП Базилєвич І.А. отримує електроенергію, згенеровану сонячними електроустановками ТОВ "Світло Хорса", а виставлення рахунків на оплату за спожиту електричну енергію із запізненням не є підставою для відмови їх оплати та звільненням від оплати спожитої електричної енергії, оскільки, чинне законодавство України про електроенергетику не допускає безоплатного споживання електричної енергії, незалежно від способу її вироблення.

Суд не взяв до уваги доводи позивача стосовно обізнаності відповідача з 2019 року про підключення ТОВ "Світло Хорса" до мереж ФОП Базилєвича І. А., та невикористання відповідачем показників генерації активної електроенергії до червня 2021 року, оскільки це не звільняє позивача від обов`язку сплачувати за спожиту електроенергію у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій установили, що електроенергія, згенерована сонячними електроустановками ТОВ "Світло Хорса" потрапляє лише у мережу ФОП Базилєвича І. А., а лише потім до електромережі AT "ДТЕК Дніпровські електромережі".

ТОВ "Світло Хорса" як суб`єкт господарювання, що генерує електроенергію, обладнаний електролічильниками, які здатні враховувати згенеровану його СЕС електроенергію (АЕ-) окремо від електроенергії, що потрапляє до його мереж з мережі ФОП Базилєвича І. А. (АЕ+). Обсяг електричної енергії (АЕ-), врахований електролічильником на виході з мереж ФОП Базилєвича І. А. та на вході до мереж AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", є меншим, ніж обсяг електричної енергії (АЕ-), врахований електролічильником на виході з мереж ТОВ "Світло Хорса" та на вході до мереж ФОП Базилєвича І. А., що підтверджує, що відповідний обсяг виробленої ТОВ "Світло Хорса" сонячної електроенергії споживається у мережі ФОП Базилєвича І. А. його електроустановками на власні потреби.

Отже, суди попередніх інстанцій установили, що загальний обсяг електричної енергії, спожитої ФОП Базилєвичем І. А. на власні потреби у спірний період, був визначений як сальдо обсягів активної електричної енергії, що надійшли до електричної мережі основного споживача - ФОП Базилєвича І. А. від ТОВ "Світло Хорса", зафіксованих лічильником № 01790506, обсягів, які надійшли із мережі AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" за мінусом обсягів надлишків згенерованої ТОВ "Світло Хорса" електричної енергії, які надійшли до електричних мереж AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", зафіксованих лічильником № 02292057 позивача, з відповідними знаками напрямку потоку активної електричної енергії (АЕ+) та (АЕ-) за розрахунковий період.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суди дійшли висновку, що нарахувавши до сплати ФОП Базилєвичу І. А. обсяг спожитої ним електроенергії, згенерованої ТОВ "Світло Хорса", AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" діяло відповідно до умов договору та відповідно до умов ККОЕЕ.

4.11. Як вже зазначалося, ФОП Базилевич І. А., оскаржуючи судові рішення у справі, посилається в касаційній скарзі на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що суди неправильно застосували (не застосували до спірних правовідносин) статті 204, 213 та 629 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 25.03.2020 у справі № 756/1381/17-ц щодо застосування статті 213 Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Так, у справі № 904/299/16 (постанова Верховного Суду від 07.05.2020) розглядалися позовні вимоги Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ", Міністерство оборони України, за участю прокуратури Дніпропетровської області про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії та позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" до Фонду державного майна України про визнання договору № КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" від 28.08.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галтера" та Фондом державного майна України, в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2. недійсними. Верховний Суд, залишаючи оскаржуване судове рішення без змін, вказав на правильність висновків судів про відсутність підстав для розірвання договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України.

У справі № 607/11746/17 (постанова Верховного Суду від 10.03.2021) розглядалися позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором транспортного експедирування.

У справі № 756/1381/17-ц (постанова Верховного Суду від 25.03.2020) розглядалися позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «Дніпровська рив`єра» про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору про участь у витратах на утримання території котеджного комплексу «Італійський квартал», що призвели до крадіжки квадроцикла, належного позивачам.

Натомість у справі, яка розглядається, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що загальний обсяг електричної енергії, спожитої ФОП Базилєвичем І. А. на власні потреби у спірний період, був визначений як сальдо обсягів активної електричної енергії, що надійшли до електричної мережі основного споживача ФОП Базилєвича І. А. від ТОВ "Світло Хорса", зафіксованих лічильником № 01790506, обсягів, які надійшли із мережі AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" за мінусом обсягів надлишків згенерованої ТОВ "Світло Хорса" електричної енергії, які надійшли до електричних мереж AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", зафіксованих лічильником № 02292057 позивача, з відповідними знаками напрямку потоку активної електричної енергії (АЕ+) та (АЕ-) за розрахунковий період. Нарахувавши до сплати ФОП Базилєвичу І. А. обсяг спожитої ним електроенергії, згенерованої ТОВ "Світло Хорса", AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" діяло відповідно до умов договору та відповідно до умов ККОЕЕ.

З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судами попередніх інстанцій, та обставини, встановлені судами у справах, на неврахування висновку в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Базилєвича І. А. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі № 904/9441/21.

4.12. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ФОП Базилєвич І. А. вказував про неправильне застосування (не застосування до спірних відносин) судами пункту 5.18.11 глави 5.18 розділу V ККОЕЕ (пункту 5.8 глави 5 розділу VI в попередній редакції) та відсутність висновок Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми.

Розділом V ККОЕЕ визначене питання улаштування вузлів обліку та інших засобів комерційного обліку електричної енергії, а розділом 5.18 передбачено порядок параметризації електронних лічильників електричної енергії, за змістом пункту 5.18.11 якого передбачено, що електронні лічильники з функціями реєстрації відхилення напруги та/або часу та тривалості перерв в електропостачанні мають бути налаштовані для фіксації таких подій.

Скаржник вважає, що встановивши обставини щодо проведення параметризації приладу обліку з виведенням на дисплей лічильника параметру активної генерації з 01.07.2022, суди не надали оцінки обставинам, зокрема, відсутності виведення такого параметру на дисплей лічильника до наведеної дати, а також не застосували до спірних відносин норми матеріального права, що прямо забороняють обмеження виведення параметрів на дисплей лічильника.

Суди попередніх інстанцій установили, що матеріалами справи підтверджується, що лічильник № 02292057 враховує покази, як (АЕ+), так і (АЕ -), про що свідчить, зокрема, співпадіння показів (АЕ-) та (АЕ+), які зазначені у вичитці даних з пам`яті лічильника від 12.07.2022, та у даних щодо показів приладів обліку споживача ФОП Базилєвича І. А. та обсяг електроенергії зі шкалою А+, А- за період з 01.10.2021 по 01.06.2022 (вичитка з АСКОЕ). Тобто, зафіксовані покази приладу обліку (АЕ+) та (АЕ-) на початок розрахункового періоду, на перше число календарного місяця, які співпадають. Проведена фахівцями "ДТЕК Дніпровські електромережі" вичитка даних з пам`яті приладу обліку свідчить про те, що облік (АЕ -) на об`єкті Базилєвича І. А. проводився у спірному періоді, починаючи з вересня 2019 року, після здійснення параметризації лічильника 20.09.2019, що підтверджується даними з системи АСКС, яка функціонує на AT "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і в сукупності, дійшовши висновку про недоведеність позивачем тієї обставини, що відповідачем завищено обсяг спожитої позивачем електричної енергії.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Однак, звертаючись із касаційною скаргою скаржник не навів обґрунтувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування пункту 5.18.11 глави 5.18 розділу V ККОЕЕ (пункту 5.8 глави 5 розділу VI в попередній редакції), а зміст касаційної скарги зводиться до незгоди із судовими рішеннями та здійснення переоцінки доказів у справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ФОП Базилєвича І. А. не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі № 904/9441/21 слід залишити без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

6.2. Щодо клопотань представників учасників справи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, то такі клопотання будуть предметом розгляду у разі дотримання заявниками визначеного Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Базилєвича Ігоря Андрійовича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі № 904/9441/21, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Базилєвича Ігоря Андрійовича залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі № 904/9441/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак