Рішення

від 24.01.2024 по справі 300/6363/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. справа № 300/6363/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення за № 092750002470 від 21.04.2023, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи та призначити пенсію за віком з 14.04.2023.

20.09.2023 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно не зарахувало до його страхового стажу підтверджений, довідками Державного архіву Івано-Франківської області за № Б-99/06-07 від 12.11.2018, за № Б-102/06-07 від 14.11.2018, довідкою Красилівської районної ради за № 03-01/307 від 23.04.2019 та довідкою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 779/10/09-19-54-33-26 від 23.04.2020, страховий стаж, та оскаржуваним рішенням за № 092750002470 від 21.04.2023 відмовило в призначенні пенсії за віком. У зв`язку з чим просить скасувати рішення за № 092750002470 від 21.04.2023 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15.09.1977 до 31.08.1978, з 06.07.1984 до 04.01.1987, з 15.07.1988 до 15.12.1988, з 01.07.2002 до 31.12.2003 та призначити пенсію за віком з 14.04.2023.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що на дату звернення позивача за призначенням пенсії його вік становив 63 роки 1 день. Страховий стаж повинен становити від 20 до 30 років. Згідно наданими документами страховий стаж позивача становить 19 років 2 місяці 1 день, при необхідному неменше 20 років. Періоди роботи з 15.09.1977 до 31.08.1978, з 06.07.1984 до 04.01.1987, з 15.07.1988 до 15.12.1988, з 01.07.2002 до 31.12.2003 не зараховані до страхового стажу, оскільки в долучених позивачем довідках зазначено по батькові « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », що не відповідає паспортним даним по батькові позивача - « ОСОБА_4 ».

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалося.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.04.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за № 631 від 21.04.2020 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, визначено страховий стаж позивача - 22 роки 11 місяців. Підставою відмови в призначенні позивачу пенсії були висновки відповідача про те, що починаючи з 01.01.2020 право на призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років мають чоловіки за наявності страхового стажу не менше 27 років. Право на пенсію за віком при наявному страховому стажі 22 роки позивач набуде у віці 63 роки.

14.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву позивача після її реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за № 092750002470 від 21.04.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Оскаржуваним рішенням за № 092750002470 від 21.04.2023 встановлено, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії його стаж становив 19 років 2 місяці 1 день. До страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи: з 15.09.1977 до 31.08.1978 згідно довідки за № Б-99/06-07 від 12.11.2018; з 06.07.1984 до 04.01.1987 згідно довідки за № Б-102/06-07 від 14.11.2018; з 15.07.1988 до 15.12.1988 згідно довідки за № 03-01/307 від 23.04.2019; з 01.07.2002 до 31.12.2003 згідно довідки за № 779/10/09-19-54-33-26 від 23.04.2020, оскільки в довідках зазначене по батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 .

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення за № 092750002470 від 21.04.2023 протиправним, звернувся до суду з даним адміністративними позовом.

Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Суд встановив, що позивач з 15.09.1977 до 31.08.1978 працював в Івано-Франківському ремонтно-монтажному комбінаті Управління харчової промисловості Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів на посаді робітника будівельної бригади, що підтверджується довідкою Державного архіву Івано-Франківської області за № Б-99/06-07 від 12.11.2018.

З 06.07.1984 до 04.01.1987 позивач працював в цехах № 31, 37 Івано-Франківського ВО «Карпатпресмаш» на посадах: токаря-розточувальника, стропальника, інженера-технолога ІІ категорії, що підтверджується довідкою Державного архіву Івано-Франківської області за № Б-102/06-07 від 08.11.2018.

З 15.07.1988 до 15.12.1988 ОСОБА_1 працював в колгоспі імені Дзержинського, що підтверджується довідкою Красилівського районного трудового архіву Красилівської районної ради за № 03-01/307 від 23.04.2019 та відомостями особової картки за № 6846.

З 01.07.2002 до 31.12.2003 позивач перебував на обліку в Богородчанській державній податковій інспекції як суб`єкт господарської діяльності, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 779/10/09-19-54-33-26 від 23.04.2020.

Таким чином, вказані довідки є належними та допустимими доказами, що підтверджують періоди роботи позивача з 15.09.1977 до 31.08.1978, з 06.07.1984 до 04.01.1987, з 15.07.1988 до 15.12.1988, з 01.07.2002 до 31.12.2003.

Щодо тверджень відповідача про невідповідність по батькові позивача його паспортним даним у долучених позивачем довідках Державного архіву Івано-Франківської області за № Б-99/06-07 від 12.11.2018, № Б-102/06-07 від 08.11.2018, Красилівського районного трудового архіву Красилівської районної ради за № 03-01/307 від 23.04.2019 Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 779/10/09-19-54-33-26 від 23.04.2020, то суд зазначає, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Одночасно з цим, суд вважає, що у спірному випадку відповідач не зарахував спірні періоди роботи позивача без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у вказаних довідках.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через невідповідність особистих даних заявника, що не відповідає його паспортним даним.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд встановив що довідки Державного архіву Івано-Франківської області за № Б-99/06-07 від 12.11.2018, № Б-102/06-07 від 08.11.2018, Красилівського районного трудового архіву Красилівської районної ради за № 03-01/307 від 23.04.2019 Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 779/10/09-19-54-33-26 від 23.04.2020 підтверджують страховий стаж позивача з 15.09.1977 до 31.08.1978, з 06.07.1984 до 04.01.1987, з 15.07.1988 до 15.12.1988, з 01.07.2002 до 31.12.2003, і у суду не виникає сумнів щодо такого стажу роботи.

Як наслідок, вказані періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Сукупності цих періодів становлять його страховий стаж 5 років 4 місяці 18 днів.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Таким чином, при зверненні за призначенням пенсії за віком після досягнення віку 63 року мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Враховуючи, що період роботи позивача з 15.09.1977 до 31.08.1978, з 06.07.1984 до 04.01.1987, з 15.07.1988 до 15.12.1988, з 01.07.2002 до 31.12.2003, що становить 5 років 4 місяці 18 днів, підлягає зарахуванню до страхового стажу та ту обставину, що відповідач самостійно оскаржуваним рішенням визначив стаж позивача 19 років 2 місяці 1 день, то на момент звернення позивача 14.04.2023 за призначенням пенсії у нього був страховий стаж роботи 24 роки 6 місяців 19 днів.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за № 092750002470 від 21.04.2023 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 статті 245 даного Кодексу встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії у нього був наявний необхідний стаж, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним способом, за встановлених обставин, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.09.1977 до 31.08.1978, з 06.07.1984 до 04.01.1987, з 15.07.1988 до 15.12.1988, з 01.07.2002 до 31.12.2003 та призначити з 14.04.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Решта доводів відповідача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений позивачем адміністративний позов є обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 073, 60 гривень згідно квитанцією № 0.0.3197867095.1 від 14.09.2023, та витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в розмірі 3 000 гривень згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ № 1050069 адвокатом Боднарчуком Андрієм Михайловичем; договору про надання правової (правничої) допомоги від 30.05.2023; розрахунку винагороди адвоката; акта приймання-передачі виконаної роботи від 30.05.2023, квитанції до прибуткового касового ордера за № 63 на суму 3 000 гривень.

Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Як наслідок, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають стягненню в солідарному порядку сплачений судовий збір в розмірі 1 073, 60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 073, 60 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (індекс 40009, вулиця Берестовська, будинок 1, місто Суми, код ЄДРПОУ 21108013) за № 092750002470 від 21.04.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) періоди роботи з 15.09.1977 до 31.08.1978, з 06.07.1984 до 04.01.1987, з 15.07.1988 до 15.12.1988, з 01.07.2002 до 31.12.2003 та призначити з 14.04.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (індекс 40009, вулиця Берестовська, будинок 1, місто Суми, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.