Рішення

від 24.01.2024 по справі 300/4252/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. справа № 300/4252/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі Косівський ВДВС, відповідач) про скасування постанови серії №69502056 від 12.06.2023, винесену головним державним виконавцем Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Винничук Оксаною Михайлівною про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20 ОСОБА_1 зобов`язано здійснити перебудову належних йому господарських будівель і споруд, які межують із земельною ділянкою ОСОБА_2 , за якою провести їх у відповідність до будівельних норм та проектних документів, забезпечити необхідні інженерно-технічні заходи. На виконання вказаного рішення суду позивачем добровільно проведено ряд перебудов, зокрема укорочено дах, влаштовано ринву тощо. У подальшому за результатами виїзду державним виконавцем було встановлено факт часткового виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20. Так, на переконання відповідача, позивач мав здійснити перебудову належних йому господарських будівель і споруд, відповідно до виготовленої у рамках виконавчого провадження №69502056 проектно-кошторисної документації для визначення вартості демонтажних робіт, а тому зв`язку із недотриманням вимог проектно-кошторисної документації на ОСОБА_1 постановою від 12.06.2023 було накладено штраф на користь держави у розмірі 1700 грн. Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 про повернення позовної заяви у справі №300/4252/23 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судове засідання на 24.01.2024 о 10:00 год.

Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 отримав через особистий кабінет, зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» 16.01.2024 о 19:34, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, водночас правом на подання відзиву не скористався.

Разом із тим, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідач вказував, що постанова про накладення штрафу на користь держави винесена у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 вимог проектно-кошторисної документації, виготовленої на виконання постанови про визначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні №69502056.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

18.01.2024 судом отримано клопотання від ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 24.01.2024 о 10:00 год, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, що з урахуванням статей 205 та 287 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.

Суд зазначає, що особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ визначені ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), відповідно до частини 1 якої, у справах, визначених, в тому числі, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні (ч. 2 ст. 269 КАС України).

Отже, повідомлення сторін про розгляд даної справи, зокрема визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено вчасно, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальною ст. 269 КАС України.

Згідно із ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності сторін чи їх представників, повідомлених належним чином про місце, дату й час розгляду справи на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Усунуто перешкоди в користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою ОСОБА_2 під кадастровим номером 2623682401:01:003:0202, площею 0,2500 га. розташованої по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити перебудову належних йому господарських будівель і споруд, які межують із земельною ділянкою ОСОБА_2 , за якою привести їх у відповідність до будівельних норм та проектних документів, забезпечити необхідні інженерно-технічні заходи щодо встановлення засобів снігоутримання та водовідведення з метою недопущення потрапляння і стікання атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель і споруд на територію земельної ділянки під кадастровим номером 2623682401:01:003:0202 (а.с. 35-37).

22.02.2022 Косівським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист у справі №347/835/20 (а.с. 83).

26.07.2022 ОСОБА_2 звернулась до Косівського ВДВС із заявою про примусове виконання зазначеного вище виконавчого листа (а.с. 82).

Постановою від 27.07.2022 відкрито виконавче провадження №69502056 із примусового виконання виконавчого листа у справі №347/835/20 (а.с. 86).

16.08.2022 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим складено акт, яким зафіксовано факт часткового виконання ОСОБА_1 рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20, оскільки позивачем не здійснено перебудову належних йому господарських будівель і споруд, які межують із земельною ділянкою ОСОБА_2 та не приведено у відповідність до будівельних норм інженерно-технічні заходи щодо водовідведення, встановлення ринви (а.с. 87).

09.06.2023 при повторному виїзді державного виконавця також зафіксовано часткове виконання рішення суду (а.с. 88).

12.06.2023 винесена постанова про накладення штрафу на користь держави згідно із ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», якою зобов`язано боржника виконати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20 протягом десяти днів (а.с. 90).

Окрім того, 12.06.2023 представником відповідача залучено до участі у виконавчому провадженні №69502056 спеціаліста ТОВ «ІНВЕСТБУД ПРИКАРПАТТЯ» для виготовлення проектно-кошторисної документації для визначення вартості демонтажних робіт, а саме: перебудови господарських будівель і споруд (а.с. 93).

Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, судом зазначається таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно із ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 5 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 18 наведеного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п.п. 1, 16 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону

Згідно із ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із п. 1.2. розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5(надалі Інструкція)

Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону №1404-VIII.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до ст. 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Відповідно до вимог Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі №520/10601/2020.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі №816/297/17 зазначив, що аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно усталеної судової практики поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 вчинялися дії, спрямовані на виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20 (а.с. 45-46).

Разом із тим, на переконання відповідача, позивачем не вжито заходів щодо перебудови належних йому господарських будівель і споруд, які межують із земельною ділянкою ОСОБА_2 та не приведено у відповідність до будівельних норм інженерно-технічні заходи щодо водовідведення, встановлення ринви.

При цьому, суд зазначає, що ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.04.2021 у справі №300/835/20 призначено будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено, у тому числі питання про те, які будівельні роботи та інженерно-технічні заходи слід провести у господарських будівлях і спорудах ОСОБА_1 для запобігання потрапляння атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на території земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 (а.с. 38).

Водночас, вказана будівельно-технічна експертиза так і не була проведена, що підтверджується змістом ухвали від 16.12.2021 у справі №300/835/20, яка оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У зв`язку із викладеним вище, у резолютивній частині рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20 не конкретизовано перелік будівельних робіт та інженерно-технічних заходів, які мали би бути вчинені ОСОБА_1 для усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Крім того, як з`ясовано судом, відповідачем було залучено спеціаліста для виготовлення проектно-кошторисної документації у рамках виконавчого провадження №69502056 після накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду.

Отже, надаючи оцінку вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 у справі №300/835/20, судом не встановлено наявності вини та прямого умислу на невиконання рішення суду у справі №300/835/20 з боку позивача.

Принагідно суд також зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідачем не надано доказів звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Згідно із практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34701701, вул. Незалежності, 85, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Винничук О.М. від 12.06.2023 у виконавчому провадженні №69502056 про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34701701, вул. Незалежності, 85, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 24 січня 2024 р.