Рішення

від 23.01.2024 по справі 420/13339/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13339/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс" про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

09.06.2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс", в якому позивач просить суд:

1) Зобов`язати Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок мінімального розміру заробітної плати, встановлений законодавством за період перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 18.05.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2) Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 18.05.2010 року по 18.05.2013 року.

3) Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 18.05.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний позов надіслано до суду з використанням з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою суду від 14.06.2023 року позов залишено без руху.

21.01.2023 року за вх.№ЕС/6367/23 на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023року представником позивача надано до суду заяву про усунення із позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс", в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси щодо ненарахування та несплати єдиного внеску мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством за період перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 18.05.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок мінімального розміру заробітної плати, встановлений законодавством за період перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 18.05.2010 року по 18.05.2013 року;

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 18.05.2010 року по 18.05.2013 року;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 18.05.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду перебування у відпустці.

Як стверджує позивач, дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування до загального стажу роботи через несплату страхових внесків є неправомірними, оскільки, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

У позові зазначено, що в трудовій книжці позивача належним чином зроблені всі записи про прийняття її на роботу та звільнення, що підтверджується копією трудової книжки. Трудова книжка позивача є належним та допустимим доказом, який підтверджує її стаж роботи, який не може встановлюватись на підставі інших документів.

Позивач вказує, що ГУ ПФУ в Одеській області було надано трудову книжку позивачки із належним чином зробленим в ній записами про періоди та місце роботи позивачки. На думку позивача, із врахуванням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Постанови КМУ № 637, відповідач був зобов`язаний призначити позивачці пенсію на підставі даних трудової книжки позивачки.

Ухвалою суду від 09.07.2023 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження по справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

14.07.2023 року (вх.№ЕП/27256/23) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Головне управління не погоджується з вимогами, викладеними у позовній заяві з огляду на наступне.

У відзиві вказано, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058 для призначення пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю ІІ групи у віці від 40 років до досягнення особою 42 років необхідний страховий стаж становить 9 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 155250019750 від 14.12.2022 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за заявою від 09.12.2022 (наявний страховий стаж - 6 років 2 місяці). Перевіркою електронної пенсійної справи встановлено, що за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не зарахований період роботи в ТОВ "Метекс" згідно трудової книжки від 10.06.2006 серії НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю відомостей про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків (зараховано період роботи в ТОВ "Метекс" з 11.03.2009 по 31.03.2010 та з 01.08.2010 по 13.08.2010).

Як стверджує відповідач, станом на 29.05.2023 відомості за ОСОБА_1 , як за особу, яка щодо отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18.05.2010 по 18.05.2013 від Управління праці та соціального захисту населення, не надходили до Реєстру застрахованих осіб. Таким чином, для зарахування вище зазначених періодів до страхового стажу, управлінням праці та соціального захисту населення (в якому заявниця перебувала на обліку) необхідно нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок із мінімального розміру заробітної плати, встановлений законодавством за відповідні періоди та відобразити ці суми в новій формі єдиної звітності за другий квартал 2023 року, яка подається до податкових органів у термін з 01 липня по 09 серпня 2023 року, передбаченої Наказом Міністерством фінансів України № 4 від 13.01.2015 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773).

Окрім того, вказано у відзиві, особи, які знаходились з 01.01.2004 по 01.07.2013 у відпустці по вагітності та пологам і отримували допомогу по вагітності та пологам не належали до осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, тому ці періоди не враховуються до страхового стажу.

На думку відповідача, для повторного розгляду заяви про призначення пенсії по інвалідності та для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_1 необхідно надати до будь-якого відділу обслуговування осіб (сервісного центру) наказ про надання відпустки для догляду за дитиною та довідку з управління соціального захисту населення щодо періоду отримання допомоги по догляду за дитиною.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

09.08.2023 року (вх.№27109/23) від представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до суду надійшов відзиві на позов.

15.08.2023 року (вх.№ЕС/8939/23) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

12.09.2023 року (вх.№30901/23) від представника Департаменту праці та соціальної політики до суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що іідповідно до архівної бази даних особових рахунків ОСОБА_1 , 1981 р.н., допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами в управлінні не отримувала. ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні з 01.05.2010 р. по 31.05.2011 р. та отримувала допомогу при народженні першої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період з 01.03.2009 о. по 20.05.2013 р. ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Метекс».

Враховуючи вищевикладене, вказано в поясненнях, для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 мала надати до управління соціального захисту населення в Київському районі наказ ТОВ «Метекс» про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що їй надавалося роз`яснення. Однак, такого наказу до управління ОСОБА_1 не надавала. Оскільки, ні звернення, ні такого наказу ОСОБА_1 до управління не надавала, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку їй не призначалася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією довідки серії 12ААГ №231902.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 11.03.2009 року на підставі наказу №05/09 від 11.03.2209 року прийнята на посаду брокера, про що зроблено запис №10.

20.05.2013 року на підставі наказ №02/13 від 20.05.2013 року до трудової книжки позивача внесено запис №11 про звільнення позивача з посади брокера.

З наданої до суду копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.06.2010 року у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_2 .

У період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року позивач перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» було призначено допомогу з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року.

09.12.2022 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначенням пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 14.12.2022 року №155250019750, позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, диплом, свідоцтво про народження дитини) загальний страховий враховано по 03.10.2022 та складає 6 років 2 місяці 28 днів. Не враховано до стажу догляд за дитиною до 3 - x річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 (відсутня сплата внесків).

Як вказано у позові, 17.01.2023 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси із заявою про призначення тимчасової державної соціальної допомоги та 08.03.2023 року позивач отримала від Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси лист де зазначено, що Управлінням розглянуто звернення ОСОБА_1 де їй було відмовлено у задоволенні заяви враховуючи той факт, що її страховий стаж складає 3 роки 11 місяців 5 днів.

В той же час, з наданої до суду копії листа від 08.03.2023 року №160103/457 Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси судом встановлено, що ОСОБА_1 не набула право на призначення допомоги як особі з інвалідності, оскільки сукупний середньомісячний дохід її сім`ї перевищує прожитковий мінімум, визначених для осіб, які втратили працездатність - 2093,00 грн.

Одночасно, у даному листі вказано, що згідно із даними відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивач не має необхідного страхового стажу 9 років для призначення пенсії, як особі з інвалідністю II групи та що її страховий стаж складає 3 роки 11 місяців 5 днів.

Вважаючи протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси щодо ненарахування та несплати єдиного внеску мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством за період перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 18.05.2010 року по 18.05.2013 року та дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 18.05.2010 року по 18.05.2013 року;, позивач звернулась до суду з даною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Статтею 32 Закону № 1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

За приписами пункту 8 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, в частині 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт «ж» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII).

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок № 637, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Згідно пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

- виписка з трудової книжки;

- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

- інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином необхідною умовою для врахування до страхового стажу позивача періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 18.05.2010 року по 18.05.2013 року є отримання нею у вказаний період допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Однак, докази отримання позивачем такої допомоги в матеріалах справи відсутні, а отже відсутні підстави для зарахування періоду догляду позивачем за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

У позові вказано, що згідно пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини усиновленні дитини - є органи, які виплачують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

В той же час, у статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакціях, чинних у спірний період відсутня вищевказана норма права на яку покликається позивач як на підставу для задоволення її вимог.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс" про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачі:

Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385);

Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси (65114, м. Одеса, вул. Корольова, 9, ЄДРПОУ 36290160).

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс" (68000 Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 4, ЄДРПОУ 20981508).

Суддя С.М. Корой

.