Рішення

від 23.01.2024 по справі 420/29277/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29277/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС МЕРИДІАН» (вул. Тираспольська, 27/29, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 44591468) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (пл. Бориса Дерев`янка, 1, м. Одеса, 65008; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС МЕРИДІАН» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ021198 від 09.10.2023, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з ТОВ «ТРАНС МЕРИДІАН» 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.08.2023 було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом водія ТОВ «ТРАНС МЕРИДІАН» - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював перевезення вантажу - з м. Рава-Руська до с. Мар`янівка Одеської області (Акт від 29.08.2023 № АР 030629). Під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв`язку № 385 від 24.06.2010, за що передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до Акту № АР 030629, водієм не надано тахограму за 28.08.2023 та бланк підтвердження діяльності відсутній. На підставі цього Акту винесено постанову №ПШ021198 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Позивач не погоджується з виявленими порушеннями під час перевірки, у зв`язку з чим просить скасувати постанову про накладення штрафу.

Позивач вказує, що Законом України «Про автомобільний транспорт» прямо передбачено, що водії автотранспортних засобів повинні пред`являти контролюючому органу реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, лише під час здійснення міжнародних перевезень. Так як, водієм Позивача здійснювалось внутрішнє перевезення вантажу, то обов`язку пред`явити контролюючому органу тахокарти у такому випадку Законом України «Про автомобільний транспорт» - не передбачено.

При цьому, у позові зазначено, що Закон України «Про автомобільний транспорт» має вищу юридичну силу, аніж Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 385 від 24.06.2010, і тому, під час прийняття рішення про притягнення до відповідальності, повинні застосовуватись норми Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивачем наголошено, що водієм ТОВ «ТРАНС-МЕРИДІАН» ОСОБА_1 29.09.2023 під час здійснення перевірки перевіряючому надано тахокартку за 29.08.2023, а за 28.08.2023, після завантаження вантажем, не надано, що на думку позивача, не є безумовною підставою для притягнення до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а може лише свідчити про порушення водієм режимів праці та відпочинку (абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також посилається на пункт 1.4 Положення №340, яким визначено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. У свою чергу, введений в Україні з 24.02.2022 воєнний стан є надзвичайною ситуацією.

Ухвалою суду від 31.10.2023 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк на усунення недоліків.

06.11.2023 року від позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви було усунуто шляхом надання платіжної інструкції.

Ухвалою суду від 24.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

08.12.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на положення Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385) та Положення Про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Відповідач вказує, що відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Крім того, вимоги Положення № 340 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

З аналізу норм наведених вище нормативно-правових акті відповідач робить висновок, що тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, на рівні з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах. При цьому водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання.

Отже, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, а тому до нього правомірно на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовані санкції у вигляді штрафу на суму 17000,00 грн.

15.12.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на тому, що при здійсненні внутрішнього перевезення надання органам контролю реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв є правом водіїв, а не обов`язком. Крім того, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачено обов`язку водіїв пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті тахокарти, протоколи, тахографи(тощо).

21.12.2023 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

У відповідь на доводи відповіді на відзив відповідач зауважив, що зі змісту статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами. Одним із таких документів є тахокарти в кількості передбачені ЄУТР, обов`язкова наявність яких передбачена у разі, якщо транспортний засіб обладнано тахографом. Проте, позивачем тахокарти за 28.08 пред`явлено не було.

Отже, відповідач стверджує, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України Про автомобільний транспорт, на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС МЕРИДІАН» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.12.2021 року за номером: 1005561020000079828.

Основний вид діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

08.12.2022 року посадовими особами Відділу держаного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті на ділянці автодороги М05 210 ким+450 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу SCANIA номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом MAGYAR номерний знак НОМЕР_2 на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом чого складено Акт №AР030629.

В акті зафіксовано, що водієм транспортного засобу є ОСОБА_1 , на підставі договору оренди від 04.01.2022 транспортний засіб належить ТОВ «ТРАНС МЕРИДІАН».

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу №385 від 24.06.2010 року, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія відсутня тахокарта за 28.08.2023 року та бланк підтвердження діяльності (відсутній).

У графі «пояснення водія про причини порушень» зазначено «ознайомлений».

Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № AР030629 від 29.08.2023 року підписаний водієм ОСОБА_2

09.10.2023 року позивачем на адресу Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області подані пояснення на Акт №АР030629 від 29.08.2023 року.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.10.2023 року №ПШ021198 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту перевірки №АР030629 від 29.08.2023 року, притягнуто ТОВ «ТРАНС МЕРИДІАН» до відповідальності за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000, 00 грн.

Не погоджуючись із постановою від 09.10.2023 року №ПШ021198 про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.ч. 12-19 ст. 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України у мультимодальних терміналах, де відбувається розвантаження транспортного засобу для подальшого слідування власним ходом під час виконання міжнародних мультимодальних перевезень залізничним транспортом, документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:

використовувати спеціалізовані автомобілі;

використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;

супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;

використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;

використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;

у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;

здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до ст. 48 Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, зокрема, зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок №1567).

Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

На підставі викладеного суд відхиляє доводи позивача, наведені у позові, про те, що визначений статтею 48 Закону №2344-III перелік документів не містить прямого вказання на обов`язкову наявність тахокарти, протоколу , тахографу, що свідчить про відсутність порушення вищевказаної норми.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010р. (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР 994_016, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР 994_016 здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) 994_016;

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.70 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.

Таким чином, в розумінні вказаних норм, 29.08.2023 року водій транспортного засобу марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом MAGYAR номерний знак НОМЕР_2 , зобов`язаний був мати при собі та надати посадовій особі Укртрансбезпеки заповнені тахокарти за кожен день керування транспортним засобом або бланк підтвердження діяльності.

При зверненні з даним позовом до суду позивач свою позицію щодо незаконності спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.10.2023 року №ПШ021198 обґрунтовував посиланнями на те, що статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії автотранспортних засобів повинні пред`являти контролюючому органу реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, лише під час здійснення міжнародних перевезень. Проте дані вимоги не стосуються внутрішніх перевезень, яке виконувалось позивачем в момент перевірки.

Отже, позивач зазначає, що не порушував законодавство в сфері перевезень, оскільки на момент перевірки не виконував міжнародне перевезення, тому надання органам контролю реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв було правом водія, а не обов`язком.

Відповідач у відзиві вказує, що транспортний засіб позивача мав бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а водій повинен мати при собі належним чином заповнені тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання.

Надаючи оцінку наведеним доводам сторін, суд звертає увагу на таке.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі Положення №340 у редакції від 10.12.2021, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник);

тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв;

Пунктом 6.1 розділу VI Положення №340 передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1 Положення № 340, для вантажних автомобілів понад 3,5 тон встановлення тахографів є обов`язком, а не правом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 48 Закону № 2344-ІІІ, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що повна маса транспортного засобу SCANIA номерний знак НОМЕР_1 становить 19 000 кг, маса без навантаження 7500 кг. Повна маса напівпричепу MAGYAR номерний знак НОМЕР_2 становить 34000 кг, маса без навантаження 8700 кг, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Отже, вага транспортного засобу під час перевірки становила більше 3,5 тонн. До того ж, суд враховує, що рейдова перевірка вказаного транспортного засобу проводилась після завантаження, про що повідомлено позивачем у позовній заяві.

При цьому, надання позивачем при здійснені рейдової перевірки посадовим особам тахокарти за 29.08.2023 року свідчить про те, що транспортний засіб був обладнаний тахографом, у зв`язку з чим, облік режиму праці та відпочинку має здійснюватись з використанням тахографа та тахокарт.

Таким чином, згідно з пунктами 1.3 та 1.4 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на позивача під час здійснення ним перевезення 29.08.2023 року.

При зверненні з даним позовом до суду позивач не заперечував факт відсутності 29.08.2023 року у водія тахокарти за 29.08.2023 року та бланку підтвердження діяльності, за що передбачена відповідальність згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд відхиляє посилання позивача на пункт 1.4 розділу І Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, яким визначено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, як підставу для скасування спірної постанови, адже вказаним Положенням встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку, що в свою чергу не звільняє від дотримання перевізником вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, яким передбачено відповідальність за порушення порядку використання тахографа.

На підставі викладеного суд вважає, що контролюючий орган мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

За таких обставин суд визнає обґрунтованими твердження відповідача про те, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ПІ застосована санкція у вигляді штрафу 17 000 грн.

У рішення по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова Відділу державного нагляду (контрою) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ021198 від 09.10.2023 про застосування до ТОВ «ТРАНС МЕРИДІАН» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. згідно абз. 3 ч. 1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», прийнята відповідачем обґрунтовано, відтак підстави для її скасування у судовому порядку відсутні.

З огляду на вищенаведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 159, 162, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС МЕРИДІАН» (вул. Тираспольська, 27/29, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 44591468) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (пл. Бориса Дерев`янка, 1, м. Одеса, 65008; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.