Рішення

від 24.01.2024 по справі 420/30616/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30616/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 28 квітня 2023 року №1901155-2409-1509 щодо визначення (нарахування) ОСОБА_2 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 12373,47 грн. (дванадцять тисяч триста сімдесят три гривні сорок сім копійок);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 28 квітня 2023 року №1901189-2409-1509 щодо визначення (нарахування) ОСОБА_2 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 34296,00 грн. (тридцять чотири тисячі двісті дев`яносто шість гривень нуль копійок);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 28 квітня 2023 року №1901140-2409-1509 щодо визначення (нарахування) ОСОБА_2 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 37154,00 грн. (тридцять сім тисяч сто п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України в редакції Закону №2628-VIII від 23.11.2018 року (чинного з 01.01.2019 р. по сьогодні та в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Позивач використовує нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , як сільськогосподарський товаровиробник у формі особистого селянського господарства без створення юридичної особи у власних цілях та не здає їх в оренду, лізинг, позичку, отже спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 10.11.2023 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

13.11.2023 року до суду за вхід. №ЕП/44528/23 від представника позивача надійшла заява з доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАС України).

Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 08.11.23 року по справі №420/30616/23 надіслано одержувачу Головне управління ДПС в Одеській області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 08.11.23 р. о 16:58.

Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 15.11.23 року по справі №420/30616/23 надіслано одержувачу Головне управління ДПС в Одеській області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 16.11.23 р. о 01:04.

Правом на подання відзиву ГУ ДПС в Одеській області не скористалось.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Головним управлінням ДПС в Одеській області ОСОБА_2 були визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі:

податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 28.04.2023 р. №1901155-2409-1509 за 2020 рік;

податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 28.04.2023 р. №1901189-2409-1509 за 2021 рік;

податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 28.04.2023 р. №1901140-2409-1509 за 2022 рік.

Податкові повідомлення-рішення були надіслані Відповідачем 02.06.2023 р. та отримані Позивачем 06.06.2023 р. засобами поштового зв`язку.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо від 04.06.2019 р. №169205573, Позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі загальною площею 571,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані будівлі складаються з:

літ. «А» - нежитлова будівля 71,1 кв. м.;

літ. «Г» - нежитлова будівля 500,5 кв. м.

Право власності Позивача на вказане нерухоме майно було зареєстроване рішенням державного реєстратора від 04.06.2019 р. №47193949.

Вищевказана інформація про характеристики будівель ОСОБА_1 підтверджується також правовстановлюючими документами та технічним паспортом, виготовленим на замовлення Позивача, що підтверджується рішенням учасника ТОВ «ГРАНУЛ КАПІТАЛ КОМПАНІ» від 23.05.2019№1/23/05/19, актом приймання-передачі нерухомого майна від 23.05.2019р., копією технічного паспорта від 18.06.2019р.

Нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5121081700:01:001:0751, площею 2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у власності Позивача, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2020 р. №234877763 та рішенням Вигодянської сільської ради від 22 жовтня 2020 року.

Відповідно до висновку інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 від 17.11.2022 р. №304, належні на праві власності ОСОБА_2 нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 571,6 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи результати їх технічної інвентаризації, огляду та функціонального призначення, відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Крім того, судом встановлено, що Позивачем було набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121081700:01:001:0751, площею 2 га, з цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський (теперішня назва Одеський) район, Вигодянська сільська рада (за межами населеного пункту).

З довідки Вигодянської сільської ради від 15.09.2021 р. №1579 вбачається, що за ОСОБА_1 , який є власником нежитлових сільськогосподарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується особисте селянське господарство.

Вказане нерухоме майно (нежитлова будівля) та земельна ділянка використовуються ОСОБА_1 в сільськогосподарських цілях з метою зберігання господарського інвентарю, техніки, вирощеної сільськогосподарської продукції, добрив тощо (копія довідки Вигодянської сільської ради від 15.09.2021 р. №1579).

Відповідно до висновку інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 від 17.11.2022 р. №304 вказані будівлі та споруди використовуються ОСОБА_1 в сільськогосподарському товаровиробництві для зберігання сільськогосподарського інвентарю та техніки, вирощеної сільськогосподарської продукції, мінеральних добрив, резервуарів з технічною водою для поливу тощо.

У власності ОСОБА_1 перебуває придбаний ним трактор колісний марки БЕЛАРУС-82.1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовується в сільськогосподарських цілях (копія свідоцтва про реєстрацію машини від 29.05.2018 р. серія НОМЕР_2 ).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування с об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України в редакції Закону №2628-VIII від 23.11.2018 року (чинного з 01.01.2019 р. по сьогодні та в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за одночасного існування двох умов: об`єкт повинен відноситися до будівель сільськогосподарського призначення, віднесених до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»; об`єкт повинен належати сільськогосподарському товаровиробнику.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.10.2019 р. у справі №0340/1905/18 (веб-адреса: https://revestr.court.gov.ua/Review/84954798) сформовано наступний правовий висновок.

«Спірнім між сторонами є питання щодо тлумачення норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а саме: чи встановлює ця норма обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва…

…Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі (пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України), повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-УІІІ, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку…

…Відтак, помилковими є висновок суду першої інстанції та доводи відповідача в касаційній скарзі, що позивачка не має права на пільгу, встановлену зазначеною нормою, оскільки не використовувала об`єкти нерухомості за цільовим призначенням».

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 також відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

З доданих Позивачем до адміністративного позову документів, вбачається, що нежитлові будівлі за адресою: Одеська обл., Біляївський (теперішня назва Одеський) р., Вигодянська с/рада, комплекс будівель та споруд №5, будинок 1, які послугували об`єктом оподаткування в спірних правовідносинах, за своїм функціональним призначенням є сільськогосподарськими, а тому відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Щодо віднесення Позивача до категорії «сільськогосподарський товаровиробник» в розумінні пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1

«Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу XII «Податок на майно».

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Зміст цієї ж норми в редакції Закону №985-ІХ від 05.11.2020 (чинній на теперішній час) визначено так: виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Особисте селянське господарство, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство», - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

На користь висновку, що нормою підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить законодавче уточнення правового регулювання. Так Законом України від 23 листопада 2018 р. № 2628-УІІІ, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні так і фізичні особи.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду щодо застосування пільги, передбаченої пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, сільськогосподарським товаровиробником - фізичною особою у таких постановах:

від 21.10.2020р. у справі №520/8580/18; веб-адреса: https://revestr.court.gov.ua/Review/92385075:

від 24.04.2020р. у справі №540/2206/19; веб-адреса: https://revestr.court.gov.ua/Review/88909257:

від 17.02.2021р. у справі №820/3707/17; веб-адреса: https://revestr.court.gov. ua/Review/94973705#:

від 26.11.2020р. у справі №560/168/19; веб-адреса: https://revestr.court. gov.ua/Review/93149648:

від 04.03.2021р. у справі №500/2782/18; веб-адреса: https://revestr.court.gov.ua/Review/95315463;

від 01.04.2021 р. у справі №820/6752/16; веб-адреса: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95946112.

Таким чином, у розумінні вищенаведених норм та практики їх застосування Верховним Судом у схожих правовідносинах, слід дійти висновку, що Позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника, а тому має право на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Враховуючи те, що Позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3220,80 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанцій №3366-6740-9982-0974 від 05.11.2023 р., №4927-4346-2916-3869 від 13.11.2023 р., №1624-0607-1443-7101 від 13.11.2023 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-9, 139, 243-246, 250, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 28 квітня 2023 року №1901155-2409-1509 щодо визначення (нарахування) ОСОБА_2 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 12373,47 грн. (дванадцять тисяч триста сімдесят три гривні сорок сім копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 28 квітня 2023 року №1901189-2409-1509 щодо визначення (нарахування) ОСОБА_2 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 34296,00 грн. (тридцять чотири тисячі двісті дев`яносто шість гривень нуль копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 28 квітня 2023 року №1901140-2409-1509 щодо визначення (нарахування) ОСОБА_2 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 37154,00 грн. (тридцять сім тисяч сто п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3220,80 (три тисячі двісті двадцять гривень) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166), сплачені згідно квитанцій №3366-6740-9982-0974 від 05.11.2023 р., №4927-4346-2916-3869 від 13.11.2023 р., №1624-0607-1443-7101 від 13.11.2023 р.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення підписано 24.01.2024 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА